Постанова

від 19.06.2012 по справі 5016/3512/2011(4/154)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2012 р.Справа № 5016/3512/2011(4/154) Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів: Головей В.М. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Ткачук Є. О.

за участю представників :

від ПАТ „Миколаївобленерго" -ОСОБА_1 ( за дорученням),

від ТОВ „Контракт-С" -ОСОБА_2 (за дорученням),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу ПАТ „Миколаївобленерго"

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 06.03.2012 р.

по справі 5016/3512/2011(4/154)

за позовом ПАТ „Миколаївобленерго"

до ТОВ „Контракт-С"

про стягнення 352 876,59 грн.

ВСТАНОВИЛА:

18.10.2011 р. у господарському суді Миколаївської області ПАТ „Миколаївобленерго" (далі позивач або ПАТ) пред'явлено позов до ТОВ „Контракт-С" (далі відповідач або ТОВ), про стягнення з 352 876,59 грн. та судових витрат.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що у порушенням умов укладеного між „ВАТ ЕК " Миколаївобленерго" в особі філії м. Миколаєва, правонаступником якого є позивач та відповідачем договору про постачання електричної енергії № 44/5701 від 31.03.2008 р., останній не сплатив за отримані послуги з електропостачання за період з серпня 2010 р. по грудень 2010 р. і має зазначену заборгованість з урахуванням пені, інфляційних витрат та 3% річних (т. 1 а.с. 2-5).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.10.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі (т. 1 а.с.1).

28.11.2011 р. відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому останній з позовними вимогами не погодився та вважає їх такими, що є необґрунтованими ( т. 1 а.с. 96).

29.11.2011 р. у судовому засіданні оголошено перерву та зобов'язано відповідача надати пояснення щодо складеного акту про невідповідність метрологічних характеристик засобів обліку від 27.04.2010 р. (далі акт).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.12.2011 р. розгляд справи було відкладено на 17.01.2012 р., у зв'язку з необхідністю витребувати додаткові документи та за клопотанням позивача про продовження строку розгляду справи ( т. 1 а.с. 119).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.01.2012 р. розгляд справи було відкладено вдруге на 07.02.2012 р., у зв'язку з не належним виконанням вимог ухвали суду від 14.12.2011 р.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.03.2012 р. (підписаним суддею Дубовою Т.М. 06.04.2012 р.) позов задоволено частково ( т. 2 а.с. 81 - 83).

Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення норм чинного законодавства, у добровільному порядку не сплатив суму заборгованості, що підвереджується належними доказами, і позивач був вимушений звернутись до господарського суду з відповідним позовом для захисту своїх порушених прав, але позивачем нараховано більшу суму заборгованості, пені, інфляційних витрат та 3 % річних, а тому позов підлягає частковому задоволенню , а саме в частині стягнення з відповідача суми 23677.78грн. ( двадцять три тисячі шістсот сімдесят сім грн. 78 коп.) боргу за активну електричну енергію, 236,78 грн. (двісті тридцять шість грн. 78 коп.) держмита та 15,84 грн. (п'ятнадцять грн. 84 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

Не погоджуючись з винесеним рішенням позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати частково, а саме в частині відмови у задоволенні позовних вимог та задовольнити позов у повному обсязі, а саме в частині заборгованості за активну електричну енергію в сумі 289 640,60 грн., 26 924,13 грн.- за перевищення договірної величини у жовтні 2010 р. по грудень 2010 р., 3 878,52 грн.- пені, 1 955,04 грн.-3% річних, 6 800,00 грн.- інфляційних витрат.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги скаржник зазначає, що господарський суд порушив норми матеріально та процесуального права, виніс незаконне та необґрунтоване рішення, яке не відповідає чинному законодавству.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 р. зазначену скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.06.2012 р. о 14:00 год., про що всі учасники судового процесу повідомлені належним чином.

Фіксація судового засідання здійснювалось технічними засобами.

Представник скаржника в усних поясненнях наданих суду підтримав скаргу і просив її задовольнити.

Представник відповідача просив суд залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення представника скаржника, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини справи, в т.ч. наявні у ній докази, відповідність викладених у рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи, і ці обставини встановив місцевий суд, що 31.03.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 44/5701 про постачання електричної енергії (далі договір). 16.08.2011р. між сторонами було укладено додаткову угоду щодо правонаступництва сторін.

Предметом договору (розділ 1 договору) є продаж електричної енергії споживачу для забезпечення потреб електроспоруд споживача з приєднаною потужністю 1800 кВт, а споживач сплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Згідно п. 2.1 договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони дійшли згоди керуватися чинним законодавством України та ПКЕЕ, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до п.2.2.2 договору позивач зобов'язався постачати відповідачу електроенергію, як різновид товарної продукції.

З наявних у справі доказів вбачається, що за умовами п. 2.3.3 договору та п.1 додатків № 4 і №10 до договору сторони домовились, що відповідач знімає показання розрахункових засобів обліку щомісячно 24 числа і повідомляє про них позивачу по встановленій додатком № 4 до договору формі, а у 5-денний строк проводить остаточно розрахунок за використану електроенергію, згідно рахунків енергопостачальної організації.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та того ж висновку дійшов місцевий суд у березні, квітні 2010 р. відповідач надав акти про використану електричну енергію за приладами обліку № № 124, 474 спожитої електричної енергії (т.1 а.с.130,131), згідно яких спостерігалось зменшення середнього завантаження вимірювальних трансформаторів струму, що встановлені на об'єктах відповідача, до рівня меншого ніж передбачений проектною документацією, вимогами ПУЕ або технічними характеристиками заводу-виробника щодо завантаження трансформаторів струму.

27.04.2010 р. представником позивача були складені акти, відповідно до яких від відповідача вимагалось привести схему обліку електроенергії у відповідність до п.1.5.17, а в разі невиконання цих вимог розрахунок за споживання буде виконуватись з 27.06.10 на підставі п.6.21 ПКЕЕ.

Також, апеляційний суд встановив, що позивачем не надано доказів, що визначені акти від 27.04.10 р. надавались або надсилались відповідачу. Натомість, у своїх поясненнях від 13.12.11 (т.1 а.с.116) позивач послався на те, що направлення другого примірника акту споживачу не передбачено вимогами ПКЕЕ.

Як вбачається з матеріалів справи, в день складання вище вказаних актів, відповідачу надавалось звернення щодо приведення засобів обліку у відповідність до вимог ПУЕ або технічних характеристик заводу-виробника засобів обліку на підставі приписів п. 3.4 ПКЕЕ, яке було отримано представником відповідача

За таких обставин справи апеляційний суд підтримує позицію місцевого суду стосовно того, що зазначений акт не може бути прийнято судом до уваги, як доведення відповідачу вимог, викладених в актах, оскільки це звернення не містить конкретних вимог щодо приведення схеми обліку електроенергії у відповідність до ПУЕ, а саме: якого його пункту.

Акти від 27.04.10 складались з порушенням норм приписів ПКЕЕ, оскільки відповідно до 3.4 ПКЕЕ, якщо протягом 2 послідовних розрахункових періодів спостерігається зменшення середнього завантаження вимірювальних трансформаторів струму до рівня, меншого ніж передбачений проектною документацією, вимогами ПУЕ та/або технічними характеристиками заводу-виробника щодо завантаження трансформаторів струму, то протягом наступного розрахункового періоду постачальник електричної енергії, електропередавальна організація або споживач має право звернутися до власника засобів обліку щодо приведення обліку у відповідність до вимог ПУЕ або технічних характеристик заводу-виробника засобів обліку, за винятком випадків обліку електричної енергії, використаної споживачами з нерівномірним споживанням електричної енергії протягом року (зменшення відповідно до технологічного циклу роботи споживаної потужності у 5 та більше разів протягом строку, який є не меншим одного розрахункового періоду).

У разі звернення до власника засобів обліку споживача або електропередавальної організації, або постачальника електричної енергії щодо невідповідності обліку вимогам ПУЕ або технічним характеристикам заводу-виробника засобів обліку сторонами складається акт, у якому, в тому числі, зазначається термін приведення засобів обліку їх власником за його рахунок у відповідність до вимог ПУЕ або технічних характеристик заводу-виробника засобів обліку. У такому разі сторонами переглядається величина дозволеної потужності.

Термін приведення обліку у відповідність до вимог ПУЕ або до технічних характеристик заводу-виробника засобів обліку має не перевищувати 1 місяць (для обліку в мережах 0,4 кВ) та 3 місяці (для обліку в мережах 6 кВ та вище) з дня складення акта.

У разі відмови представника власника засобу обліку від підпису в акті робиться відповідний запис. У цьому випадку акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менш ніж трьома уповноваженими представниками сторони, що складає акт.

Згідно п. 6.21 ПКЕЕ у разі зниження споживачем протягом двох розрахункових періодів середньої фактичної величини споживання електричної потужності та/або обсягу споживання електричної енергії до рівня, який нижче мінімально допустимого рівня завантаження схеми обліку (а саме, значення обсягу електричної енергії, визначеного за показами засобів обліку менше значення обсягу електричної енергії, визначеного як добуток навантаження електроустановок на мінімально допустимому рівні завантаження схеми обліку на тривалість визначеного в договорі часу роботи струмоприймачів протягом розрахункового періоду), електропередавальна організація (постачальник електричної енергії) має висунути вимогу до власника цих засобів обліку щодо приведення розрахункового обліку відповідно до вимог нормативно-технічних документів (якщо таке зниження споживання електричної потужності та/або обсягу споживання електричної енергії не передбачено проектними рішеннями).

Мінімально допустимий рівень завантаження схеми обліку визначається:

у разі, якщо схема обліку не обладнана трансформаторами струму, виходячи із струму навантаження, який дорівнює порогу чутливості лічильника прямого включення;

у разі встановлення у схемі обліку трансформаторів струму, виходячи з величини, яка є більшою: мінімального струму первинних обмоток трансформаторів струму, при яких нормується їх похибка, або добутку порога чутливості засобу обліку (лічильника) на коефіцієнт трансформації трансформаторів струму.

З акту вбачається, що представник відповідача з даними, які встановлено позивачем та занесено до акту не погодився, надав пояснення де зазначив, що акти складалися лише одним представником позивача без участі інших представників, оскільки відповідач з не погодився з вказаними в актах об'ємами використання електроенергії підприємства за березень та квітень (т.2 а.с.51).

З огляду на викладене, місцевий суд дійшов правильного висновку стосовно того, що акти повинні були складатись трьома уповноваженими представниками позивача. Також судом першої інстанції вірно встановлено той факт, що акти не містять посилань на займані посади, які обіймають особи, що визначені в актах, як представники позивача та документи, що підтверджують їх повноваження.

За таких обставин посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що місцевим судом не враховано приписи п. 3.4 та п. 6.21 ПКЕЕ спростовуються наявними матеріалами справи та не заслуговують на увагу апеляційного суду.

Крім того, акти містять вимоги щодо приведення схеми обліку електроенергії у відповідність до п.1.5.17 ПУЕ, згідно якої допускається застосування трансформаторів струму з завищеним коефіцієнтом трансформації (за вимогами електродинамічної та термічної стійкості або захисту шин), якщо при максимальній завантаженості приєднання струм на вторинній обмотці трансформатору струму буде складати не менш 40% номінального току лічильника, а при мінімальному робочому навантаженні -не менш 5% (т.1 а.с.136).

За таких обставини до закінчення одного повного розрахункового періоду з дня надання такої вимоги вперше розрахунки за спожиту електричну енергію проводяться за показами встановлених засобів обліку. Після закінчення цього терміну та за умов, що розрахунковий облік належить споживачу та не був приведений у відповідність до вимог нормативно-технічних документів, обсяг спожитої електричної енергії розраховується, виходячи з навантаження електроустановок споживача на рівні мінімально допустимого рівня завантаження схеми обліку та визначеного в договорі часу роботи струмоприймачів.

Матеріали справи свідчать, що в актах також не визначено відповідні вихідні данні (крім часу роботи та днів на тиждень), на підставі яких розраховано обсяг електроенергії, розрахований на рівні мінімального струму -134525 кВт/год.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що акти від 27.04.10 р. не приймаються до уваги, оскільки не відповідають вимогам п.п.3.4, 6.21 ПКЕЕ, а тому не можна вважати доведеним, що відповідач не виконав вимог відповідно до актів від 27.04.2010р., у встановлені актами терміни.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що відповідач повинен сплатити позивачу заборгованість у сумі 298 640,60 грн, 26 924,13 грн. - за перевищення договірної величини у жовтні 2010 р. по грудень 2010 р., 3 878,52 грн. - пені, 1 955,04 грн.-3% річних, 6 800,00 грн. - інфляційних витрат не обґрунтовані та не приймаються апеляційним судом до уваги, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що виставлені позивачем рахунки у серпні-грудні 2010р. на загальну суму 555 534.88грн., на підставі п. 6.21 ПКЕЕ, не можуть вважатись обґрунтованими.

Надані відповідачем платіжні документи, а також реєстри платіжних документів (т.2 а.с.39-42, 67-70), що складені сторонами, акти про використану енергію за серпень-грудень 2010р. свідчать, що відповідач повинен був оплатити 368 718.05грн. за фактично спожитий обсяг електроенергії в кількості 448 786 кВт/год. Але було сплачено за цей період на загальну суму 307 687.24 грн., а залишок боргу за цей період склав 61 030.81грн.

За період з січня 2011р. по липень 2011р. відповідачем було спожито 769 576 кВт/год., розрахунок за спожиту електричну енергію було проведено на підставі показів приладу обліку. За спожиту електроенергію відповідач розрахувався на загальну суму 766463.60грн., тобто переплата склала 37353.03грн.

З огляду на викладене, з урахуванням залишку боргу за період серпень-грудень 2010р. в сумі 61030.81грн. і переплати 37 353.03грн., позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 23 677.78грн.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині нарахованих позивачем пені в сумі 3878,52 грн. з 24.01.11 до 24.04.11, 1955,04 грн. - 3% річних та 6800,00 грн. - інфляції за період з 05.09.10 до 24.04.11 (т.1 а.с.63-81).

Крім того, нарахована позивачем інфляція в сумі 6800.00 грн. не може бути задоволена також з тих підстав, що індекс інфляції розраховується в середньому за місяць, а не щодо кожного дня, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Відповідно до вимог Закону України "Про електроенергетику", ПКЕЕ між сторонами були укладені додатки № № 1, 1а до договору, якими встановлено договірні величини споживання електричної енергії на 2010 р. , згідно з якими :

споживач самостійно контролює власне електроспоживання, прогнозує обсяги споживання електричної енергії та самостійно сплачує їх з урахуванням авансових платежів і роздрібних тарифів, що діють у розрахунковому періоді;

споживач має право не пізніше п'яти робочих днів до закінчення поточного розрахункового періоду звернутися до постачальника із заявою щодо коригуванням договірної величини споживання електричної енергії;

споживач несе відповідальність за перевищення договірних величин споживання електроенергії відповідно до ч.5 ст. 26 ЗУ "Про електроенергетику".

У договорі № 44/5701від 31.03.08р. та додатку 1а до нього сторони узгодили обсяги споживання електричної енергії, відповідно до яких встановлена договірна величина у жовтні, листопаді 2010 року по 200000 кВт/год, а у грудні 320000 кВт/год. Ці договірні величини були скореговані відповідно вимог ПКЕЕ та договору і склали по 120000 кВт/год щодо кожного місяця.

Як свідчать акти, підписані представниками обох сторін, (т.1 а.с.38-40) відповідачем фактично було спожито в жовтні 2010р. - 83438 кВт/год., в листопаді -91630 кВт/год, в грудні 115101 кВт/год.

Згідно п. 6.14 ПКЕЕ перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії.

Проте, позивач в односторонньому порядку розрахував кількість спожитої електроенергії у жовтні 2010р. - 132 834 кВт.г., у листопаді 2010р. - 136 650 кВт.г., у грудні 2010р.- 129764 кВт.г. на підставі п. 6.21 ПКЕЕ, в результаті чого зазначивши, що обсяг спожитої понад договірну величину електроенергію склав:

у жовтні 2010р. - 12 834 кВт.год. (132 834 кВт.г. - 120000 кВт.г.)

у листопаді 2010р. - 16 650 грн.; 110564 кВт.г. (136 650 кВт.г. - 120000 кВт.г.)

у грудні 2010р.- 9764 кВт.год. (129764 кВт.г. - 120000 кВт.г.).

Посилаючись на ст.26 ЗУ "Про енергетику" позивач просить стягнути з відповідача 8804.12грн. за жовтень 2010р., 11421.90грн. за листопад , 6698.10грн. за грудень 2010р. двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини , а всього 26924,12 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 ЗУ "Про електроенергетику" споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів 1 - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини".

Отже, за змістом ст.26 ЗУ "Про електроенергетику" та п. 6.14. ПКЕЕ - нарахування двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини є штрафними санкціями, встановленими законодавством за споживання електроенергії понад договірну величину, які обумовлюються конкретними договорами, укладеними на основі типового договору, як відповідальність за порушення споживачем взятих на себе зобов'язань щодо споживання електроенергії у межах граничних договірних величин.

Як зазначалось вище, порядок визначення фактичного споживання електроенергії і джерела об'єму спожитої електричної енергії, які використовуються для розрахунку перевищення договірної величини споживання електроенергії, передбачені п.6.14 ПКЕЕ і не потребують додаткових роз'яснень або тлумачень.

З огляду на викладене, колегія судова дійшла висновку, що місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, в т.ч. в частині застосування строку позовної давності, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, як зазначалось вище, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для часткового скасування судового рішення .

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99, 101-105, ГПК України,

колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 06.03.2012 р. по справі №5016/3512/2011(4/154) - залишити без змін , а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Миколаївобленерго" - без задоволення .

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 20.06.2012 р.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Головей В.М.

Шевченко В. В.