Рішення

від 13.06.2012 по справі 12/029-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" червня 2012 р. Справа № 12/029-12

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого судді: Грабець С.Ю.

судді: Скутельника П.Ф.

судді: Яреми В.А.

помічник-секретар: Сафонова О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом колективного підприємства «Пересувна механізована колона №107»

до 1) комунального підприємства Київської обласної ради

«Бучанське бюро технічної інвентаризації»;

2) Бучанської міської ради Київської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю

у Київській області

про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно

та зобов'язання вчинити дії

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -представник (довіреність від 15.11.2011 року);

від відповідача 1: ОСОБА_3 -представник (довіреність №294 від 12.06.2012 року);

від відповідача 2: ОСОБА_4 -представник

(довіреність №04-09/281 від 28.03.2012 року);

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

ОСОБА_5 -представник

(довіреність №7/10-2369 від 09.06.2012 року),

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2012 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява колективного підприємства «Пересувна механізована колона №107»(далі -позивач) до комунального підприємства Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»(далі -відповідач 1) та Бучанської міської ради Київської області (далі -відповідач 2) про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач пояснив, що 29 квітня 1994 року між ним та Фондом комунального майна Київської області був укладений договір купівлі-продажу державного майна орендного підприємства пересувної механізованої колони №107 смт. Буча (далі -договір), згідно з умовами якого Фонд комунального майна Київської області зобов'язувався передати у власність позивача цілісний майновий комплекс орендного підприємства пересувної механізованої колони №107 смт. Буча, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити вартість вказаного цілісного майнового комплексу.

Рішенням Бучанської селищної ради Київської області ХХІІІ скликання від 10.02.2000 року «Про надання ПМК-107 в постійне користування земельної ділянки в смт. Буча по вул. Тарасівська, 12»позивачу було надано в постійне користування земельну ділянку, площею 3 400 кв.м., для обслуговування промислової бази в смт. Буча по вул. Тарасівській, 12.

У процесі здійснення господарської діяльності, для власних потреб, позивачем було здійснено самочинне будівництво наступних об'єктів нерухомого майна:

1. навісу «Г», площею 4,0х11,90 м;

2. вагончику «Д», площею 10,0х3,0 м;

3. навісу «І», площею 5,30х6,90 м;

4. контейнеру «К», площею 3,50х1,75 м;

5. контейнеру «И», площею 3,0х2,70.

За твердженням позивача, 10 липня 2011 року він звернувся із заявою до комунального підприємства Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»для реєстрації права власності на наступні об'єкти: майстерня «А», площею 36,90х12,30 м; майстерня «А1», площею 9,70х18,15 м; кузня «Б», площею 5,90х4,0 м; склад «В», площею 4,08х8,55 м; навіс «Г», площею 4,0х11,90 м; вагончик «Д», площею 10,0х3,0 м; навіс «І», площею 5,30х6,90 м; огорожу «№1, 2», площею 274,96 м; контейнер «К», площею 3,50х1,75 м; контейнер «И», площею 3,0х2,70.

Проте комунальним підприємством Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»в задоволенні заяви було відмовлено, у зв'язку з тим, що подані позивачем документи не відповідають вимогам, встановленим Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, а зазначені об'єкти є самочинно збудованими.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив визнати за ним право власності на наступні об'єкти цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Тарасівська, 12, а саме:

1. майстерню «А», площею 36,90х12,30 м;

2. майстерню «А1», площею 9,70х18,15 м;

3. кузню «Б», площею 5,90х4,0 м;

4. склад «В», площею 4,08х8,55 м;

5. навіс «Г», площею 4,0х11,90 м;

6. вагончик «Д», площею 10,0х3,0 м;

7. навіс «І», площею 5,30х6,90 м;

8. огорожу «№1, 2», площею 274,96 м;

9. контейнер «К», площею 3,50х1,75 м;

10. контейнер «И», площею 3,0х2,70 (далі -нерухоме майно),

а також зобов'язати відповідача 1 зареєструвати за ним право власності на нерухоме майно.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 24.02.2012 року та призначено до розгляду 14 березня 2012 року.

14 березня 2012 року представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Представник відповідача 1 направив на адресу суду заперечення на позов, просив замінити його належним відповідачем у справі, з огляду на те, що матеріали інвентаризаційної справи по об'єкту, розташованому за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Тарасівська, 12, були передані до комунального підприємства Київської обласної ради «Бучанське бюро технічної інвентаризації».

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 28 березня 2012 року.

28 березня 2012 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні заяву про заміну його належним відповідачем у справі підтримав.

За згодою представника позивача, ухвалою суду від 28.03.2012 року було замінено первісного відповідача 1 на комунальне підприємство Київської обласної ради «Бучанське бюро технічної інвентаризації»(далі -відповідач 1).

Представник відповідача 2 у судовому засіданні заявила клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи, яке підлягало задоволенню судом.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 18 квітня 2012 року.

Ухвалою суду від 28.03.2012 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (далі -третя особа), було залучено інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, яку зобов'язано провести перевірку та надати суду відомості щодо дотримання будівельно-технічних норм і стандартів під час будівництва нерухомого майна позивачем.

18 квітня 2012 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Крім цього, заявив клопотання про колегіальний розгляд справи, яке підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 1 ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні проти позову заперечувала, вважала його необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Ухвалою суду від 19.04.2012 року справу прийнято до провадження колегією суддів та призначено до розгляду 30 травня 2012 року.

23 квітня 2012 року представник відповідача 1 направив на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи.

30 травня 2012 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідачів 1, 2 та третьої особи у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 13 червня 2012 року.

08 червня 2012 року представник позивача направив на адресу суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом.

13 червня 2012 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача 2 заявила клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню.

Представник третьої особи долучила до матеріалів справи заперечення на позов, а також матеріали перевірки, проведеною згідно з ухвалою суду від 28.03.2012 року.

Представники відповідачів 1, 2 та третьої особи проти позову заперечували, просили суд у його задоволенні відмовити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку:

29 квітня 1994 року між фондом комунального майна Київської області та організацією орендарів підприємства пересувної механізованої колони №107 смт. Буча був укладений договір-купівлі продажу державного майна орендного підприємства пересувної механізованої колони №107 смт. Буча (далі -договір), згідно з умовами якого Фонд комунального майна Київської області зобов'язувався передати у власність організації орендарів підприємства пересувної механізованої колони №107 смт. Буча цілісний майновий комплекс орендного підприємства пересувної механізованої колони №107 смт. Буча, а організація орендарів підприємства пересувної механізованої колони №107 смт. Буча зобов'язувалась прийняти та оплатити вартість вказаного цілісного майнового комплексу.

28 липня 1994 року сторонами договору був підписаний акт прийому-передачі проданого майна, згідно з яким позивачу було передано основні засоби, запаси та затрати, грошові кошти, розрахунки та інші пасиви, нематеріальні активи, об'єкти соціально-побутового призначення.

Рішенням Бучанської селищної ради Київської області ХХІІІ скликання від 10.02.2000 року «Про надання ПМК-107 в постійне користування земельної ділянки в смт. Буча по вул. Тарасівська, 12»позивачу було надано в постійне користування земельну ділянку, площею 3 400 кв.м., для обслуговування промислової бази в смт. Буча по вул. Тарасівській, 12.

Відповідно до п. 1.1 статуту колективного підприємства «Пересувна механізована колона №107», копія якого долучена до матеріалів справи, колективне підприємство «Пересувна механізована колона №107»(далі -позивач) є правонаступником всіх прав та обов'язків організації орендарів підприємства пересувної механізованої колони №107 смт. Буча.

За твердженням позивача, 10 липня 2011 року він звернувся із заявою до комунального підприємства Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»для реєстрації права власності на наступні об'єкти: майстерня «А», площею 36,90х12,30 м; майстерня «А1», площею 9,70х18,15 м; кузня «Б», площею 5,90х4,0 м; склад «В», площею 4,08х8,55 м; навіс «Г», площею 4,0х11,90 м; вагончик «Д», площею 10,0х3,0 м; навіс «І», площею 5,30х6,90 м; огорожу «№1, 2», площею 274,96 м; контейнер «К», площею 3,50х1,75 м; контейнер «И», площею 3,0х2,70.

Проте комунальним підприємством Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»в задоволенні заяви було відмовлено, у зв'язку з тим, що подані позивачем документи не відповідають вимогам, встановленим Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, а зазначені об'єкти є самочинно збудованими.

Разом з тим, документів, що підтверджують викладені обставини, представник позивача суду не надав.

У зв'язку з відмовою в реєстрації права власності, позивач звернувся до суду, просив визнати за ним право власності на наступні об'єкти цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Тарасівська, 12, а саме:

1. майстерню «А», площею 36,90х12,30 м;

2. майстерню «А1», площею 9,70х18,15 м;

3. кузню «Б», площею 5,90х4,0 м;

4. склад «В», площею 4,08х8,55 м;

5. навіс «Г», площею 4,0х11,90 м;

6. вагончик «Д», площею 10,0х3,0 м;

7. навіс «І», площею 5,30х6,90 м;

8. огорожу «№1, 2», площею 274,96 м;

9. контейнер «К», площею 3,50х1,75 м;

10. контейнер «И», площею 3,0х2,70 (далі -нерухоме майно),

а також зобов'язати відповідача 1 зареєструвати за ним право власності на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 28.03.2012 року комунальне підприємство Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»було замінено належним відповідачем у справі, - комунальним підприємством Київської обласної ради «Бучанське бюро технічної інвентаризації»(далі -відповідач 1).

Відповідно до ч. 3 ст. 134 Господарського кодексу України, правовий режим власності та правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.

Згідно з ч. 4 ст. 147 Господарського кодексу України, право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про основи містобудування», будівельні норми, державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища та якнайкращих умов життєдіяльності людини.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що будівельні норми, державні стандарти, норми і правила щодо планування, забудови та іншого використання територій, проектування і будівництва об'єктів містобудування розробляються і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, іншими центральними органами виконавчої влади в порядку, визначеному законом.

Будівельні норми - затверджений суб'єктом нормування підзаконний нормативний акт технічного характеру, що містить обов'язкові вимоги у сфері будівництва, містобудування та архітектури (ст. 1 Закону України «Про будівельні норми»).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про будівельні норми», застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов'язковим для всіх суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, які провадять будівельну, містобудівну, архітектурну діяльність та забезпечують виготовлення продукції будівельного призначення. Міжнародні, регіональні та національні (державні) будівельні норми, правила, стандарти інших держав застосовуються в Україні відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури (абз. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Частиною 2 цієї статті закріплено, що суб'єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.

Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів ( ч. 2 цієї статті).

Статтею 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»встановлено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, іншими спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.

Згідно з ч. 1 ст. 41 цього Закону, державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації (п. 4 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність», для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Ухвалою суду від 28.03.2012 року інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (далі -третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору) було зобов'язано провести перевірку та надати суду відомості щодо дотримання будівельно-технічних норм і стандартів під час будівництва позивачем обєктів нерухомого майна.

Як вбачається з акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 12.06.2012 року, копія якого долучена до матеріалів справи представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, за адресою м. Буча, вул. Тарасівська, 12, знаходяться наступні виробничі будівлі: майстерня одноповерхова, з розмірами в плані приблизно 37х12 м, стіни цегляні, покриття з/б панелі; зблокована з нею майстерня одноповерхова, з розмірами в плані приблизно 10х18 м, стіни цегляні, покриття з/б панелі; кузня одноповерхова, з розмірами в плані приблизно 6х3,5 м, стіни цегляні. Також на території знаходяться ряд тимчасових споруд, а саме: 2 будівельних вагончика, 1 вагончик розміщений за територією, що обстежувалась, поряд з парканом, навіси, контейнер, ємності для зберігання ПММ, металевий склад, що розташований частково за межами ділянки визначеними планом встановлених меж ПМК 107 смт. Буча, вул. Тарасівська, 12. Капітальні споруди, що обстежувались, знаходяться в межах житлової забудови та розміщені з грубим порушенням ДБН 360-92**. Мінімальна відстань до багатоквартирного житлового будинку становить: від майстерні близько 17,5 м, від кузні та ще однієї майстерні близько 27 м, що є порушенням ДБН 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень»п. 4.5, за яким: «мінімальні санітарно-захисні розриви для всіх виробничих будівель і складів, які не виділяють у навколишнє середовище шкідливих з неприємним запахом і пожежонебезпечних речовин, не створюють підвищення рівнів шуму, вібрації, електромагнітних випромінювань і не вимагають під'їзних залізничних шляхів, повинні бити не менше 50 м.». Затверджена та погоджена в установленому порядку проектна документація на будівництво вказаних об'єктів, дозвільна документація, та документи введення об'єктів, що перевірялись, в експлуатацію надані не були.

Представник позивача документів, що підтверджують відповідність самочинно збудованого майна вимогам будівельних норм, суду не надав.

Самочинність побудови майстерні «А», площею 36,90х12,30 м, майстерні «А1», площею 9,70х18,15 м, кузні «Б», площею 5,90х4,0 м, складу «В», площею 4,08х8,55 м, навісу «Г», площею 4,0х11,90 м, вагончику «Д», площею 10,0х3,0 м, навісу «І», площею 5,30х6,90 м, огорожі «№1, 2», площею 274,96 м, контейнеру «К», площею 3,50х1,75 м, контейнеру «И», площею 3,0х2,70, підтверджується також матеріалами інвентаризаційних справ від 1997 року та №3603 від 2009 року, а також актом обстеження майнового комплексу, копія яких долучені до матеріалів справи.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про визнання за ним права власності на вищевказані об'єкти цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Тарасівська, 12, є безпідставною, необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Крім цього, позивач просив суд зобов'язати відповідача 1 зареєструвати за позивачем право власності на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частиною 4 цієї статті встановлено, що порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно (п. 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно).

Відтак, вимога позивача про зобов'язання відповідача 1 зареєструвати за ним право власності на об'єкти нерухомого майна є похідною від основної вимоги про визнання за ним права власності на ці об'єкти, а відтак необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови в задоволенні позову господарські витрати покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 3 ст. 134, ч. 4 ст. 147, п. 1 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 392, ч. 1 ст. 376, ч. ч. 1, 4 ст. 182, Цивільного кодексу України, ч. ч. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про основи містобудування», ст. 1 Закону України «Про будівельні норми», ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність», абз. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 4, ч. 2 ст. 5, ч. ч. 1, 2 ст. 26, ст. 6, п. 6 ч. 1 ст. 7, ч. ч. 1, 2, п. 4 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові колективного підприємства «Пересувна механізована колона №107» до комунального підприємства Київської обласної ради «Бучанське бюро технічної інвентаризації»та Бучанської міської ради Київської області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 18.06.2012 року.

Суддя С. Грабець

Суддя П. Скутельник

Суддя В. Ярема