Постанова

від 26.06.2012 по справі 3/5009/7390/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2012 р. Справа № 3/5009/7390/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. -головуючого,

Акулової Н.В.,

Кочерової Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс - ЛТД"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06 лютого 2012 року

та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 06 лютого 2012 року

у справі № 3/5009/7390/11

господарського суду Запорізької області

за позовом ОСОБА_4

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжитлоінвестбуд 2008"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс - ЛТД"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ -цінні папери"

2.Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру"

про визнання недійсним договору та застосування двосторонньої реституції

за участю представників

позивача - ОСОБА_5

відповідачів - 1. не з'явились

2. Кудленко О.П.

третіх осіб - 1. не з'явились

2. не з'явились

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Запоріжжитлоінвестбуд 2008" та товариства з обмеженою відповідальністю „Едельвейс-ЛТД" про визнання укладеного відповідачами договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-23/по-238 від 31.03.2010р. недійсним та застосування двосторонньої реституції.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14 грудня 2011 року (суддя Соловйов В.М.). у справі №3/5009/7390/11, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06 лютого 2012 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 06 лютого 2012 року у справі №3/5009/7390/11 було вжито заходів по забезпеченню позову ОСОБА_4, а саме: заборонено товариству з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-ЛТД" вчиняти та виконувати будь-які правочини щодо іменних інвестиційних сертифікатів Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу "Гарантований" товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп"(Код ISIN UA4000025944) у кількості 167 000 штук, придбаних ним за договором № Б-23/ПО-238 купівлі-продажу цінних паперів від 31 березня 2010року, а також заборонено зберігачу - публічному акціонерному товариству "Банк Кіпру" здійснювати будь-які облікові операції за рахунком у цінних паперах № 003522, відкритому товариству з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-ЛТД" в ПАТ "Банк Кіпру" стосовно зазначених іменних інвестиційних сертифікатів, придбаних за спірним договором.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням, постановою та ухвалою, товариство з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-ЛТД" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.2011р. у справі №3/5009/7390/1 скасувати та винести нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.03.2010р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжжитлоінвестбуд 2008" (продавець), в особі директора ОСОБА_7, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-цінні папери" (ліцензія ДКЦПРФ на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - діяльність з торгівлі цінними паперами, брокерська діяльність серія АВ № 376988 від 12.10.2007р.) (повірений покупця) в особі директора ОСОБА_8, яка дії на підставі Статуту та договору доручення № Б-23-10 від 31.03.2010р., від імені та за рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-ЛТД" (покупець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-23/ПО-238, відповідно до п.1.1. якого відповідач-1 зобов'язується передати у власність відповідача-2, а останній -зобов'язується прийняти та оплатити ціні папери емітента, а саме:

· вид, форма випуску, форма існування ЦП: іменні інвестиційні сертифікати, бездокументарна;

· Емітент: Пайовий венчурний інвестиційний фонд недиверсифікованого виду закритого типу "Гарантований" ТОВ "КУА "Капітал Груп";

· код ISIN: UA 4000025944;

· код ЄДРІСІ: 233823;

· код ЄДРПОУ: 32307531;

· номінальна вартість одного інвестиційного сертифіката складає: 1,00 грн.;

кількість ЦП: 167'000 шт.;

· договірна вартість одного інвестиційного сертифіката складає: 1,04 грн.;

Згідно пункту 1.2. договору його загальна вартість становить 173680,00 грн.

Зі змісту акту виконання зобов'язань від 08.04.2010р., наявного у матеріалах справи вбачається, що сторони належним чином та у повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання за спірним договором купівлі-продажу цінних паперів № Б-23/ПО-238.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями також визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Предметом спору у даній справі є вимоги ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-23/ПО-238 недійсним з підстав перевищення директором товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжитлоінвестбуд 2008" ОСОБА_7 повноважень, визначених статутом даного товариства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику про визнання угод недійсними" передбачено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом; в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

З наведених норм вбачається, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять його умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно частини 2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір купівлі-продажу цінних паперів підписаний директором відповідача-1, проте згідно пункту 13.1.6 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжитлоінвестбуд 2008" встановлено, що до компетенції загальних зборів учасників товариства віднесено надання згоди на здійснення операції з цінними паперами незалежно від суми угоди (окрім емісії векселів, в порядку розрахунків за господарськими договорами). Натомість, суди попередніх інстанцій встановили, що укладаючи договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-23/ПО-238 ОСОБА_7 попередньо не отримував згоди на це від загальних зборів учасників товариства, тим самим, як зазначає позивач, позбавив останнього права на реалізацію обумовленого статутом права управління товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжжитлоінвестбуд 2008".

Частиною 1 ст.92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Відповідно до положень абзацу 1 частини 3 цієї статті орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Пунктом 2 ч.3 ст.92 Цивільного кодексу України передбачено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір купівлі-продажу цінних паперів №Б-23/ПО-238 від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-ЛТД" було укладено товариством з обмеженою відповідальністю "Київ -цінні папери", яке здійснює професійну діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку та згідно ч.2 ст.5 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" є суб'єктом первинного фінансового моніторингу.

Згідно ч. 1 ст.9 зазначеного закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов'язаний на підставі поданих офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій здійснювати ідентифікацію клієнтів, які проводять фінансові операції.

Підпунктом 3 пункту 11 ст.9 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (у редакції, що діяла на момент укладення договору) передбачено перелік документів необхідний для здійснення ідентифікації юридичної особи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-цінні папери" здійснило ідентифікацію продавця цінних паперів - товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжитлоінвестбуд 2008" на підставі копії його Статуту та ряду інших документів. Натомість, товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-цінні папери" під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції визнало, що опрацьовуючи документи продавця цінних паперів, третя особа-1 не звернула увагу на обмеження повноважень директора товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжитлоінвестбуд 2008" на укладення угод з цінними паперами.

Відповідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно ст. 1004 Цивільного кодексу України, повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що другий відповідач, під час укладання спірного договору, як довіритель, повністю відповідає за дії повіреного - товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-цінні папери" як за власні.

Враховуючи те, що у матеріалах справи відсутні документи, які свідчили про надання згоди загальними зборами товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжитлоінвстбуд" директору ОСОБА_7 на укладення спірного договору, так і подальше його затвердження, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів про те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-ЛТД" у відносинах з відповідачем-1 стосовно укладання спірного договору знало та за всіма обставинами не могло не знати про обмеження повноважень директора останнього на підписання такого договору.

Тому, обгрунтованим є висновок судів про те, що відповідно до ч.2 ст.203, ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, у товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-цінні папери" був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності. А відтак, виконання правочину, у даному випадку, не є свідченням належного його схвалення, оскільки схвалення правочину має відбутися саме в тому порядку і тими посадовими особами чи органом, які мають відповідні повноваження на прийняття такого рішення згідно до Закону та Статуту.

Враховуючи те, що решта доводів заявника касаційної скарги фактично зводиться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час вирішення спору, судом апеляційної інстанції правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-ЛТД" оскаржує ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 06.02.2012р. про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписом ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції на підставі поданих сторонами доказів встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення зі справи № 3/5009/7390/11, а суд касаційної інстанції не наділений компетенцією повторно оцінювати фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-ЛТД" у частині скасування ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 06.02.2012р. не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111 5 ,111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-ЛТД" залишити без задоволення.

2. Постанову та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 06 лютого 2012 року зі справи №3/5009/7390/11 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. В. Акулова

Н. О. Кочерова