Рішення

від 22.06.2012 по справі 4910-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Іменем України

РІШЕННЯ

22.06.2012Справа №5002-18/4910-2011

За позовом Керченського комунального виробничого підприємства «Керчтролейбус»

до відповідача Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства м. Керчі»

з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Виконавчий комітет Керченської міської ради

про стягнення 53 718,46 грн.

Суддя І.К. Осоченко

Представники:

Від позивача - ОСОБА_2 - представник, довіреність №601 від 16.11.2011

Від відповідача - не з'явився.

Від третьої особи - не з'явився.

Суть спору: Керченське комунальне виробниче підприємство «Керчтролейбус» - позивач, звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства м. Керчі » - відповідача, в якій просить суд стягнути 53 718,46 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 222, 224, 226 ГК України, ст. 1166 ЦК України, Постанови КМУ «Про затвердження єдиних правил ремонту та утримання автомобільних доріг» № 198 від 30.03.1994, Правил користування комунальними системами водопостачання і водовідведення у містах та селищах України, затверджених Наказом Головного управляння ЖКГ № 65 від 01.07.1994 і обґрунтовані тим, що під автодорогою, по якій проходить маршрут руху тролейбусів, знаходяться комунікаційні мережі (водовод, каналізаційний колектор). Відповідно до Правил користування комунальними системами водопостачання і водовідведення в містах та селищах України, затверджених Наказом Головного управління по ЖКГ № 65 від 01.07.1994, Постанови КМУ № 198 від 30.03.1994 ремонт, обслуговування, утримання і відповідальність за технічний стан водогінних мереж покладається на відповідача.

У результаті аварій цих мереж у періоди: 26 - 27.04.2010, 04 - 05.08.2010, 16.03.2011, 04.04.2011, 04 - 05.07.2011, 02.08.2011 рух тролейбусів було припинено згідно з телефонограмою відповідача у зв'язку з ремонтними роботами.

У результаті припинення руху тролейбусів по маршруту, підприємству були заподіяні збитки, що включають суму витрат на оплату праці робітників підприємства у зв'язку з простоєм транспорту та суму не одержаного доходу, який міг бути отриманий, якби рух транспорту не було припинено.

У порядку досудового відшкодування збитків, заподіяних простоями, відповідачеві були виставлені претензії про відшкодування збитків. Однак заявлені у претензіях вимоги відповідачем виконані не були, претензії були залишені без відповіді.

У судовому засіданні 01.12.2011, суд почав розгляд справи по суті.

Ухвалою господарського суду від 19.12.2011 провадження у справі було зупинено у зв'язку із проведенням судово-економічної експертизи.

01.06.2012 до господарського суду надійшли матеріали дійсної справи з висновком судово-економічної експертизи № 167/11 від 29.05.2012.

Суд, прийнявши до уваги те, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі було усунено, ухвалою від 05.06.2012 провадження у справі поновив та призначив дату розгляду справи.

У судове засідання 14.06.2012 з'явився представник позивача та заявив клопотання про приєднання до матеріалів справи документів згідно наведеного переліку. Суд задовольнив таке клопотання.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.06.2012 заявив клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізній строк у зв'язку із необхідністю ознайомлення із висновком судово-економічної експертизи та визначенням правової позиції.

Ухвалою від 14.06.2012 суд, у порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України, залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Виконавчий комітет Керченської міської ради, м. Керч (вул. Кірова, буд. 17, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98300).

У судовому засіданні 22.06.2012 представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача суму прямих витрат - 1237,06 грн., суму недорахованого прибутку - 52462,72 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн., державне мито у сумі 565,70 грн., та кошти за проведення судово-економічної експертизи - 5000,00 грн.

Дослідивши у судовому засіданні таку заяву Керченського комунального виробничого підприємства «Керчтролейбус», якою позивач фактично зменшує розмір позовних вимог, суд приймає її до свого розгляду.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 22.06.2012 не з'явилися, причини нез'явлення суду не відомі. Про день та час розгляду справи сповіщені належним чином - рекомендованим листом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

В результаті аварій водопроводу у період 26.04.2010 - 27.04.2010, 04.08.2010 - 05.08.2010, 16.03.2011, 04.04.2011, 04.07.2010 - 05.07.2011, 02.08.2011 рух тролейбусів був припинений, а енергопостачання тролейбусної мережі було відключене, по запиту відповідача у зв'язку з ремонтними роботами, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі добовими відомостями, телефонограмами відповідача про відключення електропостачання.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються також неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною (ст. 225 ГК України).

Відповідно до п.5 Постанови КМУ №198 від 30.03.1994 "Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони", власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об'єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов'язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об'єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об'єктів, забрудненню навколишнього середовища. Із наведеного випливає, що вимоги по забезпеченню зручних та безпечних умов руху покладені на відповідача як користувача дорожніми об'єктами.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 30 від 05.07.1995 „Про затвердження Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України", ці Правила встановлюють порядок технічної експлуатації систем і споруд водопостачання і каналізації міст та інших населених пунктів України. Правила є обов'язковими для всіх виробничих підприємств водопровідно-каналізаційного господарства (надалі - Водоканал), комбінатів комунальних підприємств або інших організацій, що експлуатують системи водопостачання та каналізації населених пунктів України, незалежно від їх відомчої належності та форми власності.

Пунктом 9.1.2. вказаних Правил встановлено, що головними завданнями технічної експлуатації систем подачі і розподілу води є:

нагляд за станом водопровідної мережі, споруд, пристроїв і обладнання на ній, технічне утримання мережі, усунення засмічень, промерзання тощо;

розробка економічних режимів експлуатації мережі та управління її роботою;

забезпечення необхідного тиску води на вводах споживачів і розподіл потоків води згідно із замовленою споживачами потребою у воді;

утримання водопровідних мереж у належному санітарному стані, вчасна їх промивка та дезинфекція;

поточний і капітальний ремонти на мережах, ліквідація аварій і витоків;

ведення технічної документації та звітності;

нагляд за будівництвом та приймання в експлуатацію нових ліній мереж, споруд на ній і абонентських приєднань;

вивчення мережі, нагляд за тиском, складання перспективних планів реконструкції і розвитку мережі з урахуванням будівництва в населеному пункті.

Судом встановлено, що наслідком проведення Водоканалом ремонтних робіт з`явилось припинення руху тролейбусів по маршруту у заявлених позивачем періодах. У зв`язку з цим, Керченському комунальному виробничому підприємству „Керчтролейбус" були заподіяні збитки, що включають суму витрат на оплату праці співробітників підприємства у зв'язку з простоєм транспорту та суму не одержаного прибутку, якій міг бути отриманий, якби рух транспорту не було припинено.

Із змісту статті 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що шкода по позадоговірним зобов'язанням, заподіяна майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що безпосередньо її заподіяла.

Згідно з частиною 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, особа, що спричинила шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду спричинено не з її вини.

Пунктом 9.3 Правил користування комунальними системами водопостачання і водовідведення у містах та селищах України, затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 65 від 01.07.1994, встановлено, що за матеріальні збитки (розмив, руйнування доріг, тротуарів, зелених насаджень, дитячих майданчиків тощо), які пов'язані з розкопками для ліквідації витоку на водопровідній мережі, що перебуває на балансі Водоканалу, відповідальність несе останній. Він зобов'язаний відновити наслідки витоку і розкопок або разом з будівельними організаціями виконати відновні роботи на договірній основі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

У даному випадку має місце проведення Водоканалом ремонтних робіт, що являється його прямим обов`язком. Суду не надано доказів того, що аварія з`явилась наслідком обставин, які позбавляють Водоканал від відшкодування збитків, причинених позивачеві внаслідок проведення ремонтних робіт.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.

Згідно з частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Ухвалою від 19.12.2012 судом була призначена у справі судово-економічна експертиза. На вирішення експерта судом були поставлені наступні питання:

1) Чи підтверджується первинними і іншими бухгалтерськими документами збитки Керченського комунального виробничого підприємства «Керчтролейбус», які спричинені у зв'язку з аваріями водопроводу у період 26-27.04.2010, 04-05.08.2010, 16.03.2011, 04.04.2011, 04-05.07.2011, 02.08.2011?

2) Визначити розмір прямих витрат, понесених Керченським комунальним виробничим підприємством «Керчтролейбус» у зв'язку із простоєм у період 26-27.04.2010, 04-05.08.2010, 16.03.2011, 04.04.2011, 04-05.07.2011, 02.08.2011.

3) Визначити розмір неодержаного прибутку, який могло получити Керченське комунальне виробниче підприємство «Керчтролейбус» при відсутності аварій на водопроводе у період 26-27.04.2010, 04-05.08.2010, 16.03.2011, 04.04.2011, 04-05.07.2011, 02.08.2011.

Відповідно до висновку № 167/11 від 29.05.2012 судово-економічної експерти, експертом встановлено наступне:

1. Первинними і іншими бухгалтерськими документами збитки Керченського комунального виробничого підприємства «Керчтролейбус», які спричинені у зв'язку з аваріями водопроводу у період 26-27.04.2010, 04-05.08.2010, 16.03.2011, 04.04.2011, 04-05.07.2011, 02.08.2011 підтверджуються у сумі 53699,78 грн. Розбіжність із сумою позову склала 18,68 грн. і утворилася за рахунок того, що заробітна плата за 04.08.2011 була нарахована двічі.

2. Керченським комунальним виробничим підприємством «Керчтролейбус» у зв'язку із простоєм у період 26-27.04.2010, 04-05.08.2010, 16.03.2011, 04.04.2011, 04-05.07.2011, 02.08.2011 понесено прямих витрат у розмірі 1237,06 грн.

3. Керченське комунальне виробниче підприємство «Керчтролейбус» при відсутності аварій на водопроводе у період 26-27.04.2010, 04-05.08.2010, 16.03.2011, 04.04.2011, 04-05.07.2011, 02.08.2011 могло получити прибуток у розмірі 52462,72 грн.

Відповідно до частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього кодексу.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виконуючи приписи частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, суд дослідив експертні висновки і зауважує наступне:

Згідно з вимогами ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст. 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Технологія облікового процесу господарської діяльності суворо послідовна. Кожна господарська операція відображається на підставі документів, оформлених належним чином. Тому документація є першим етапом облікового процесу, початком руху облікової інформації і являє собою спосіб первинного відображення об'єктів бухгалтерського обліку за допомогою якого здійснюється безперервне спостереження за ними.

Використання документації, складеної з додержанням юридичних вимог, надає бухгалтерським даним силу доказів.

Засоби підприємства, стан майна, капіталу, зобов'язання та фінансові результати в процесі його діяльності перебувають у безперервному русі й змінах. Господарські процеси складаються з відповідних дій, які називаються господарськими операціями.

Для одержання інформації про діяльність підприємства, про зміни у засобах, викликані господарськими процесами, необхідно реєструвати кожну господарську операцію.

Така реєстрація здійснюється за допомогою документів шляхом суцільного і безперервного документування.

Первинні документи є письмовим свідоцтвом підтвердження господарської операції і мають юридичне значення як доказ законності її здійснення та правильності записів у регістрах бухгалтерського обліку.

Складання первинних облікових документів і відображення на їх підставі господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку, здійснюється відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88.

Первинні документи, зокрема на паперових носіях інформації, для набуття ними юридичної сили повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; назву підприємства, від імені якого складено документ, код форми документа; дату й місце складання; зміст господарської операції; вимірювачі господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особисті підписи, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Приймаючи до уваги те, що в основу експертного висновку покладено саме первинні бухгалтерські документи, що відображено у висновку № 167/11 від 29.05.2012 судово-економічної експертизи, суд приймає такий висновок як належний та допустимий доказ у дійсній справі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, викладені в заяві позивача про уточнення позовних вимог від 22.06.2012, щодо стягнення з відповідача суми прямих витрат - 1237,06 грн., суми недорахованого прибутку - 52462,72 грн. підлягають задоволенню.

Судові витрати відносяться на відповідача відповідно до статей 44, 49 ГПК України, у тому числі і витрати за проведення судової експертизи.

У судовому засіданні 22.06.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 25.06.2012.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК Україні, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства м. Керчі» на користь Керченського комунального виробничого підприємства «Керчтролейбус» суму прямих витрат - 1237,06 грн., суму неодержаного прибутку - 52462,72 грн., витрати за проведення судової експертизи - 5000,00 грн., державне мито - 537,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Повернути Керченському комунальному виробничому підприємству «Керчтролейбус» з Державного бюджету України суму зайве сплаченого державного мита у розмірі 28,70 грн., перерахованого платіжним дорученням № 1144 від 18.10.2011.

Суддя Осоченко І.К.