Рішення

від 21.06.2012 по справі 15/5005/4730/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.06.12р. Справа № 15/5005/4730/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ц-Л УКРАЇНА", м. Львів

до Приватного науково-виробничого підприємства "КРИОЛІТ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 82 964,60 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Гурський В.С.

Представники:

від позивача: Олексюк С.М., директор

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ц-Л УКРАЇНА" (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного науково-виробничого підприємства "КРИОЛІТ" (далі-відповідач), про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 82 964,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання перед позивачем по оплаті за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду від 30.05.12р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 21.06.12р.

21.06.12р. в судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Крім того, надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. В матеріалах справи знаходиться конверт з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.12р., який направлявся на адресу відповідача та був повернутий поштою з відміткою "підприємство не розшукано" (а.с.24).

Господарським судом було зроблено Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.27-28), відповідно якого адреса відповідача співпадає з адресою зазначеною у позовній заяві, і на яку судом направлялась поштова кореспонденція з повідомленням про день, час та місце розгляду справи.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч.1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 21.06.12р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем в період з 2009 по 2010 рік відбулись бездоговірні відносини щодо поставки товару позивачем відповідачу.

Позивач в судовому засіданні посилається на ст. 205 Цивільного кодексу України, відповідно якої правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Крім того, позивач зазначає про те, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо, відеозапису та іншими доказами (ст. 218 Цивільного кодексу України).

Як зазначає позивач, він та відповідач вчинили правочин, що підтверджується конклюдентними діями сторін, направленими на вчинення такого правочину, тобто шляхом вчинення певних дій однією стороною та прийняття виконання такого правочину іншою стороною. Так, позивач поставив товар, а відповідач його прийняв. Факт укладення правочину підтверджується первинними документами - видатковими накладними (а.с. 9,11,13,15) та довіреностями на отримання цінностей (а.с.10,12, 14,16).

В матеріалах справи містяться наступні видаткові накладні: № РН-0001145 від 16.06.10р. на суму 40 205,08 грн. (а.с. 9), № РН-0001189 від 22.06.09р. на суму 10 713,40 грн. (а.с.11), № РН-0000895 від 20.05.09р. на суму 22 362,85 грн. (а.с.13), № РН-0000769 від 05.05.09р. (а.с. 15), на які посилається позивач та стверджує, що відповідач розрахувався за даними накладними лише частково та має заборгованість перед позивачем в розмірі 82 964,60 грн.

Також, в матеріалах справи містяться довіреності на отримання товару за вищевказаними накладними: довіреність № 00023 від 16.06.10р. (а.с.10), довіреність ЯОР №077399 від 22.06.09р. (а.с.12), довіреність ЯОР № 077398 від 20.05.09р.(а.с.14), довіреність ЯОР № 077397 від 05.05.09р. (а.с.16).

Позивач зазначає, що в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, у зв'язку з відсутністю між сторонами підписаного договору, 13.02.12р. позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про сплату коштів (а.с.17), відповідно якої позивач просив відповідача протягом семи днів з дня отримання даної вимоги розрахуватися за отриманий товар на суму 82 964,60 грн. Докази направлення зазначеної вимоги на адресу відповідача знаходяться в матеріалах справи (а.с.18).

Вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з даним позовом до господарського суду Дніпропетровської області.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в розмірі 82 964,60 грн.

В свою чергу, відповідач доказів виконання зобов'язання на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати:

- безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

- з акту управління господарською діяльністю;

- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

- внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

- у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 Цивільного Кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними: № РН-0001145 від 16.06.10р. на суму 40 205,08грн. (а.с. 9), № РН-0001189 від 22.06.09р. на суму 10 713,40 грн. (а.с.11), № РН-0000895 від 20.05.09р. на суму 22 362,85 грн. (а.с.13), № РН-0000769 від 05.05.09р. (а.с. 15) та довіреностями на отримання цінностей, а саме довіреністю № 00023 від 16.06.10р. (а.с.10), довіреністю ЯОР № 077399 від 22.06.09р. (а.с.12), довіреністю ЯОР № 077398 від 20.05.09р.(а.с.14), довіреністю ЯОР № 077397 від 05.05.09р. (а.с.16).

Враховуючи зазначене, господарський суд приходить до висновку про те, що між сторонами було вчинено правочин, оскільки поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Позивачем було поставлено продукцію, що підтверджується вищевказаними видатковими накладними та довіреностями, але відповідачем взяті на себе зобов'язання по розрахунку за отриманий товар виконано не було (докази виконання в матеріалах справи відсутні).

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 205, 509, 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства "КРИОЛІТ" (49040, м.Дніпропетровськ, пров. Джинчарадзе, буд. 12; код ЄДРПОУ 30095086) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ц-Л УКРАЇНА" (юридична адреса: 79060, м.Львів, вул. Наукова, буд. 7 Б, оф.1107; адреса для кореспонденції: 43025, м. Луцьк, вул.С.Бандери, буд. 8, кв.2; код ЄДРПОУ 33607627) заборгованість за поставлений товар в розмірі 82 964,60 грн. (вісімдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят чотири грн. 60 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко

Повне рішення складено 25.06.12р.