Рішення

від 21.06.2012 по справі 3/242

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/242 21.06.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиційні системи»

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Про стягнення 291 577,65 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін

Від позивача ОСОБА_2 -по дов. № б/н від 01.06.2012

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиційні системи»про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 275 968,23 грн. боргу по орендній платі та 15 609,42 грн. штрафу за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно додаткової угоди № 5/ А до договору оренди нежилого приміщення № 4/4 від 30.12.2005.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2011 порушено провадження у справі № 3/242 та призначено її до розгляду на 18.10.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/242 від 18.10.2011, в зв'язку з нез'явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 07.10.2011, розгляд справи був відкладений на 27.10.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/242 від 27.10.2011, в зв'язку з нез'явленням відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 07.10.2011 та ухвалі від 18.10.2011, розгляд справи був відкладений на 03.11.2011.

Позивачем в судовому засіданні 03.11.2011 подано письмові пояснення щодо розрахунку штрафу.

Відповідач у поданому до відділу діловодства суду 03.11.2011 відзиві на позов проти задоволенні позовних вимог заперечує з наступних підстав. 30.12.2005 між позивачем та відповідачем був укладений договір, за умовами якого позивач надав відповідачу у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 69,91 кв. м., з яких 42,91 кв. м. знаходилися на четвертому поверсі, а 27,00 кв. м. - в підвальному поверсі, за адресою: АДРЕСА_2. Але з 01.09.2009 договір був припинений за взаємною згодою відповідача та позивача і з цього періоду відповідач не користується приміщеннями, які зазначені в договорі. Доказами вищезазначеного твердження є наступні факти: з вересня 2009 року приміщення, які зазначені в договорі (зокрема, приміщення на 4 поверсі), використовуються стоковим магазином «Одевайс», який і наразі розташований в приміщенні, які нібито досі орендує відповідач. Відповідно до п. 7.1. договору він був укладений на 2 місяці, а саме до 28.02.2006. Після закінчення цієї дати СПД продовжував користуватися приміщеннями, які зазначені в договорі, тільки до 01.09.2009. Додаткові угоди № 5/А від 23.06.2010 та № 7/А від 01.10.2010, які містяться в матеріалах справи і які, нібито, укладені відповідачем після припинення договору (після 01.09.2009), відповідач не підписував. Згідно з положеннями ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму нерухомого майна строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. З моменту укладення договору (30.12.2005) пройшло вже майже 6 років, а отже якщо б відповідач насправді орендував у позивача приміщення за договором до 2011 року, договір відповідно до діючого законодавства мав бути нотаріально посвідченим. В іншому випадку - договір вважається нікчемним (недійсним за законом) відповідно до ст. 220 ЦК України. Таким чином у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем з орендної плати за договором за період з 01.01.2010 по 31.08.2011, оскільки в цей проміжок часу договір вже був припинений та не діяв. Крім того, договір, укладений у простій письмові формі 30.12.2005, не може діяти до 2011 року, оскільки потребує нотаріального посвідчення. У разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір с нікчемним, тобто таким, що не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст. 216, 220 ЦК України), а отже не може бути правовою підставою для стягнення заборгованості.

В судовому засіданні 03.11.2011 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 08.11.2011.

Позивачем в судовому засіданні 08.11.2011 подано письмові пояснення щодо розрахунку суми основного боргу.

В судовому засіданні 08.11.2011 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 15.11.2011.

Позивачем в судовому засіданні 15.11.2011 подано письмові пояснення стосовно нарахування штрафних санкцій.

Відповідачем в судовому засіданні 15.11.2011 подано клопотання про призначення у справі № 3/242 судово-почеркознавчої експертизи. Клопотання мотивовано тим, що відповідно до доводів позивача частина заборгованості в розмірі 156 094,24 грн. підтверджується додатковою угодою № 5/А від 23.06.2010 до договору оренди № 4/4 від 30.12.2005. Відповідно до пояснень позивача від 07.11.2011 зазначеною додатковою угодою № 5/А від 23.06.2010 позивач і відповідач підтвердили суму основного боргу за договором оренди № 4/4 від 30.12.2005 в розмірі 156 094,24 грн. Крім того, на підставі п. 3 додаткової угоди № 5/А від 23.06.2010 позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 10% від суми заборгованості, що становить 15 609, 42 грн. Відповідач не підписував зазначеної додаткової угоди № 5/А від 23.06.2010 про, що зазначав у відзиві на позовну заяву від 03.11.2011. Про додаткову угоду № 5/А від 23.06.2010 відповідач дізнався лише після ознайомлення з матеріалами справи № 3/242. Оскільки, відповідачеві було не відомо про існування додаткової угоди № 5/А від 23.06.2010, в зв'язку з цим відповідач і не здійснював оплати на підставі зазначеної додаткової угоди. Крім того, факт не здійснення оплат на підставі додаткової угоди № 5/А від 23.06.2010 підтверджується і поясненнями позивача щодо розрахунку штрафу від 03.11.2011 та доданими до них банківськими виписками.

Позивач в судовому засіданні 15.11.2011 проти задоволення клопотання відповідача про призначення судово-почеркознавчої експертизи заперечував.

В судовому засіданні 15.11.2011 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 16.11.2011.

Позивачем в судовому засіданні 16.11.2011 подано письмові пояснення щодо розрахунку суми заборгованості та строку оплати.

Ухвалою від 16.11.2011 Господарський суд міста Києва дійшовши висновку, що для роз'яснення питань, що виникли при вирішенні даного спору необхідні спеціальні знання, призначив у справі № 3/242 судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. В зв'язку з призначенням судової експертизи відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі було зупинено.

06.06.2012 на адресу суду Київський науково-дослідний інститут судових експертиз листом № 13809/11-32 від 08.05.2012 повернув матеріали справи № 3/242 без виконання експертизи на підставі п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень від 08.10.1998, у зв'язку з несплатою платником (відповідачем) вартості експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2012 провадження у справі № 3/242 поновлено та призначено до розгляду на 21.06.2012.

Позивач в судовому засіданні 21.06.2012 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 21.06.2012 не з'явився, вимог ухвали суду від 11.06.2012 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 11.06.2012 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : АДРЕСА_1, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 19.06.2012 є місцезнаходженням відповідача.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 21.06.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

30.12.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиційні системи»(орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 4/4 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування, нежитлове приміщення (загальною площею 69,91 кв. м.), розташоване за адресою: АДРЕСА_2, а саме, частину будівлі, на четвертому поверсі, загальною площею 25,17 кв. м., частину будівлі, на четвертому поверсі, загальною площею 17,74 кв. м. та частину будівлі, на підвальному поверсі, загальною площею 27,00 кв. м. (далі -об'єкт оренди), що належить орендодавцю на праві власності, відповідно до договору купівлі-продажу нежилих приміщень № 1-ДТ, від 13.10.2005, для здійснення торгівельної діяльності (частина будівлі на четвертому поверсі, загальною площею 25,17 кв. м.) та розміщення складу (частина будівлі на четвертому поверсі, загальною площею 17,74 кв. м., частина будівлі у підвальному поверсі загальною площею 27,00 кв. м.), у відповідності з договором.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди та комунальних послуг у період з січня 2009 року по серпень 2011 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 275 968,23 грн. та за неналежне виконання зобов'язань нарахований штраф в розмірі 15 609,42 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 4.2. договору визначено, що орендодавець зобов'язаний передати орендареві у користування об'єкт оренди в момент підписання акту приймання-передачі № 1, який підписується в момент підписання договору.

Згідно п. 2.1. договору орендар приймає у користування об'єкт оренди згідно з актом приймання-передачі об'єкту оренди № 1.

За актом приймання-передачі від 31.12.2005 позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування об'єкт оренди, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що договір набуває чинності з 01.01.2006 та діє до 28.02.2006.

Статтею 764 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Сторонами доказів в підтвердження наявності заперечень щодо небажання продовжувати орендні правовідносини не подано.

Додатковою угодою № 2 від 01.04.2007 сторони внесли зміни до п. 1.1. договору виклавши його в такій редакції:

«Орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування, нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, а саме, частину будівлі, на четвертому поверсі, загальною площею 20,0 кв. м., частину будівлі, на четвертому поверсі, загальною площею 17,74 кв. м., частину будівлі, на підвальному поверсі, загальною площею 27,00 кв. м. та частину будівлі, на підвальному поверсі, загальною площею 9,12 кв. м. (далі -об'єкт оренди), …». Загалом площа складає 73,86 кв. м.

Згідно акту приймання-передачі від 01.04.2007 позивач передав, а відповідач прийняв частину нежитлового приміщення, розташованого за адресою : АДРЕСА_2, а саме на підвальному приміщені, загальною площею 9,12 кв. м.

02.09.2009 відповідач повернув, а позивач прийняв нежитлові приміщення площею 17,74 кв. м. та 20,00 кв. м., що знаходяться за адресою : АДРЕСА_2 на четвертому поверсі.

В подальшому 10.09.2009 за актом приймання-передачі позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування частину приміщення, розташованого за адресою : АДРЕСА_2 на третьому поверсі, загальною площею 34,2 кв. м.

Відповідно до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За умовами п. 3.1. договору в редакції додаткової угоди № 1/Г від 01.01.2009 орендна плата за об'єкт оренди складається з орендної плати за користування об'єктом оренди та компенсації витрат на експлуатацію об'єкта оренди (утримання, обслуговування та ін.), що становить 38,25 грн./міс. за 1 кв. м. - без урахування ПДВ, ПДВ за ставкою 20% - 7,65 грн., з урахуванням ПДВ - 45,90 грн./міс. за 1 кв. м.

Пунктом 3.2. договору в редакції додаткової угоди № 1/Г від 01.01.2009 визначено, що

- орендна плата за користування частиною будівлі на четвертому поверсі, загальною площею 20,0 кв. м складає: орендна плата - 2 380,00 грн. без ПДВ; ПДВ за ставкою 20% - 476,00 грн.; з ПДВ - 2 856,00 грн.;

- орендна плата за користування частиною будівлі на четвертому поверсі, загальною площею 17,74 кв. м складає: орендна плата - 2 111,06 грн. без ПДВ; ПДВ за ставкою 20% - 422,21 грн.; з ПДВ - 2 533,27 грн.;

- орендна плата за користування частиною будівлі на підвальному поверсі загальною площею 27,0 кв. м складає: орендна плата - 1 147,50 грн. без ПДВ; ПДВ за ставкою 20% - 229,50 грн.; з Г1ДВ - 1 377 грн.;

- орендна плата за користування частиною будівлі на підвальному поверсі, загальною площею 9,12 кв. м складає: орендна плата - 387,60 грн. без ПДВ; ПДВ за ставкою 20% - 77,52 грн.; з ПДВ - 465,12 грн.

Витрати на експлуатацію (утримання, обслуговування та ін.) об'єкта оренди становлять - 2 825,15 грн., без ПДВ; ПДВ за ставкою 20% - 565,03 грн.; з ПДВ - 3 390,17 грн.

Плата за користування об'єктом оренди становить - 8 851,31 грн., без ПДВ; ПДВ за ставкою 20% - 1 770,26 грн.; з ПДВ - 10 621,57 грн. на місяць.

Відповідно до п. 3.3. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 31.08.2006 розмір місячної плати за користування об'єктом оренди визначається з врахуванням індексу інфляції споживчих цін за попередній місяць.

За умовами п. 3.6. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 31.08.2006 розмір плати за користування об'єктом оренди, може бути збільшено орендодавцем в односторонньому порядку лише у випадку суттєвого збільшення витрат на експлуатацію (утримання, обслуговування та ін.) будівлі, в інших випадках лише за погодженням сторін цього договору або в порядку визначеному законодавством.

Додатковою угодою № 7/А від 01.10.2010 сторони дійшли згоди, що плата за користування об'єктом оренди становить 12 204,57 грн. без ПДВ; ПДВ за ставкою 20% - 2 440,91 грн.; разом 14 645,49 грн. Також визначено, що витрати на експлуатацію (утримання, обслуговування та ін.) об'єкта оренди становлять разом з ПДВ 5 347,08 грн.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 3.4. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 31.08.2006 плата за користування об'єктом оренди сплачується орендарем, щомісячно, не пізніше 10-го числа поточного місяця.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 4.1. договору орендар зобов'язався своєчасно вносити плату за користування об'єктом оренди.

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного та в повному обсязі внесення орендної плати та комунальних послуг у період з січня 2009 року по серпень 2011 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 275 968,23 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 275 968,23 грн. боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Додатковою угодою № 5/А від 23.06.2010 сторони передбачили, що у випадку порушення орендарем строків оплати орендодавець сплачує орендодавцю штраф у розмірі 10% від суми заборгованості у разі затримки платежу понад 5 календарних днів.

Посилання відповідача на те, що він не підписував вищевказану додаткову угоду не приймаються судом до уваги, оскільки почеркознавча експертиза, призначена судом у даній справі за клопотанням відповідача не була проведена експертом, з вини відповідача, який не здійснив її оплату, а отже не виявилось можливим встановлення даного твердження.

Оскільки, матеріали справи свідчать, що прострочення оплати орендної плати мало місце понад 5 календарних днів за кожним платежем, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 15 609,42 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав та не сприяв їх дослідженню.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиційні системи»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиційні системи»(м. Київ, Львівська площа, 8-А, код ЄДРПОУ 33695378) 275 968 (двісті сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 23 коп. основного боргу, 15 609 (п'ятнадцять тисяч шістсот дев'ять) грн. 42 грн. штрафу,(дві тисячі дев'ятсот шістнадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяВ.В. Сівакова

Рішення підписано 26.06.2012.