Постанова

від 17.06.2010 по справі 3/242

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

17.06.10 Справа № 3/242

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого-суддіОСОБА_1 суддівОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши апеляційну скаргу Львівської обласної ради б/н від 24.03.2010р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2010р.

у справі № 3/242

за позовом: Міністерства аграрної політики України, м. Київ

до відповідача: Львівської обласної ради, м. Львів

з участю третьої особи-1: Державної інспекції карантину рослин по Львівській області, м. Львів

з участю третьої особи-2: Державного проектно-конструкторського технологічного підприємства «Львівхарчопроект», м.Львів

про визнання права власності на адмінбудинок, визнання частково недійсною ухвали № 236 від 06.06.1992р., визнання частково недійсним пункту 58 Переліку, визнання частково недійсним рішення № 937 від 30.06.2009р.,

за участю учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_4 -представник (довіреність за № 31-4/22 від 09.11.2009р.);

від відповідача: ОСОБА_5 -представник (довіреність від 24.02.2010р. за № 01-вих-27);

від третьої особи-1: ОСОБА_6 -представник (довіреність за № 502-01-07 від 29.04.2010р.); ОСОБА_7 -представник (довіреність б/н від 01.04.2010р.);

від третьої особи-2: ОСОБА_8 -представник (довіреність б/н від 19.04.2010р.)

Права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 28, ГПК України представникам сторін роз'яснено. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.03.2010р. у справі № 3/242 (головуючий суддя Березяк Н.Є., судді: Артимович В.М. та Деркач Ю.Б.) задоволено позовні вимоги Міністерства аграрної політики України до Львівської обласної ради, третіми особами виступають: Державна інспекція карантину рослин по Львівській області та Державне проектно-конструкторське технологічне підприємство «Львівхарчопроект»про визнання права власності на адмінбудинок, визнання частково недійсною ухвали № 236 від 06.06.1992р., визнання частково недійсним пункту 58 Переліку будинків і споруд, віднесених до обласної комунальної власності, визнання частково недійсним рішення № 937 від 30.06.2009р.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає прийнятим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у оспорюваному рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Міністерства аграрної політики України -відмовити. Зокрема скаржник зазначає, що місцевий господарський суд дійшов хибного висновку, що Рішення Львівської обласної ради від 04.06.1992р. № 236 є неправомірно прийнятим, а віднесення спірного будинку по вул.Вітовського, 18 у м.Львові до спільного майна територіальних громад Львівської області прийняте без погодження з позивачем. Також скаржник вказує, що безпідставними є твердження позивача про те, що спірна будівля та окремі приміщення перебувають на балансі установ, які підвідомчі Міністерству аграрної політики і це засвідчує право власності на спірну будівлю. Окрім того, судом не взято до уваги, що з часу прийняття Львівською обласною радою Ухвали № 236 від 04.06.1992р. щодо зарахування будівлі розташованої по вул. Вітовського, 18 у м.Львові до комунальної власності, відповідачем вчинялись дії щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Розгляд даної справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 06.05.2010р.

Позивач в судовому засіданні 17.06.2010 р. проти доводів, наведених в апеляційній скарзі заперечив та просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, проте відзиву на апеляційну скаргу суду не надав.

Представник відповідача в судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Представники третіх осіб 1 та 2 в судовому засіданні 17.06.2010р. проти доводів, наведених в апеляційній скарзі заперечили з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просять рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши подану апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, матеріали справи та, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як видно з матеріалів справи, 19.12.1968р. Виконавчим комітетом Львівської міської ради було прийнято Рішення № 742 «Про виділення земельної ділянки проектно-конструкторському технологічному інституту Міністерства харчової промисловості під будівництво виробничого корпусу по вул..Дзержинського, 18»(теперішня назва Вітовського, 18), даним Рішенням було відведено проектно-конструкторському Інституту Міністетсрва харчової промисловості земельну ділянку по вул.Дзержинського, 18 (теперішня назва Вітовського) площею до 0,12 га під будівництво виробничого корпусу по індивідуальному проекту (а.с. 26-27)..

21.08.1969р. Виконавчим комітетом Львівської міської ради було прийнято Рішення № 409 «Про розширення території земельної ділянки по вул.Дзержиньского, 18 (Вітовського) під будівництво виробничого корпусу для Львівського проектно-конструкторського технологічного інституту Міністерства харчової промисловості УРСР», яким було розширено територію вищезазначеної земельної ділянки за рахунок прилеглої території міськземфонду з доведенням загальної площі ділянки до 0,139 га (а.с. 28).

У зв`язку із створенням, шляхом виділення зі складу існуючого на базі Львівського відділу комплексного проектування Інституту , державного проектно-конструкторського технологічного підприємства «Львівхарчопроект», вищезазначений інженерний корпус, розташований за адресою Вітовського, 18 було передано на баланс ДПКТП «Львівхарчопроект», що підтверджується Наказом Вінницького проектно-конструкторського технологічного інституту від 29.04.1992р. (а.с. 22).

Також слід зазначити, що Міністерством аграрної політики України 27.09.2005р. було видано Наказ № 508 «Про передачу на баланс Державної інспекції карантину росли по Львівській області частини приміщення»(а.с. 29-30), яким частина приміщень передана для функціонування Державної інспекції з карантину рослин по Львівській області, здійснювалась передача приміщень з балансу ДПКТП „ЛьвівхарчопроектВ» на баланс Державної інспекції з карантину рослин по Львівській області, що підтверджується Актом приймання -передачі частини приміщення, яке знаходиться на балансі Державного проектно-конструкторського технологічного підприємства «Львівхарчопроект»на баланс Державної інспекції з карантину рослин по Львівській області, що належить до сфери Управління Мінагрополітики України від 31.10.2005 р. та передавальним балансом станом на 31.10.2005 р. (а.с. 40-42).

Як встановлено судом першої інстанції, Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки на підставі Ухвали Львівської обласної ради № 236 від 04.06.1992 року «Про обласну комунальну власність»(а.с. 15-16) 29.10.1998 року було видано реєстраційне посвідчення від 29.10.1998 року за реєстровим номером 214, згідно якого адміністративна будівля за адресою м. Львів, вул. Вітовського, 18 зареєстрована на праві комунальної власності за Фондом комунального майна Львівської обласної державної адміністрації.

25.10.2006 року Львівською обласною радою прийнято рішення № 101 «Про оформлення права спільної власності територіальних громад Львівської області в особі Львівської обласної ради на об'єкти нерухомого майна»згідно із додатком.

В подальшому Рішенням Львівської обласної ради № 477 від 26.02.2008 р. було внесено зміни в додаток до рішення № 101 від 25.10.2006р. в частині внесення додаткових об'єктів нерухомого майна.

Рішенням Львівської обласної ради № 937 від 30.06.2009 р. «Про внесення змін та доповнень до рішень обласної ради»було внесено зміни до рішення № 477 від 26.02.2008 р. та зокрема доповнено пункт 6 підпунктами 37-43 де відображено приміщення у м. Львові по вул. Вітовського 18 (а.с. 23-24).

На підставі даних рішень ОКП ЛОР „БТІ та ЕОВ» 26.02.2008р. було оформлено право комунальної власності за Львівською обласною радою та видано свідоцтво про право власності на приміщення за серією САС № 360363.(а.с. 25).

У заявлених вимогах Міністерство аграрної політики України просить визнати частково недійсними Ухвалу Львівської обласної ради № 236 від 04.06.1992р. в частині віднесення до комунальної власності спірного будинку, розташованого по вул..Вітовського, 18 у м.Льовові; Пункт 58 додатку до вказаної Ухвали Переліку будинків і споруд, віднесених до обласної комунальної власності та просить визнати частково недійсним Рішення Львівської обласної ради № 937 від 30.06.2009р. в частині включення до об`єктів для оформлення права власності за Львівською обласною радою на приміщення у м.Льові по вул..Вітовського, 18.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення вказаних вимог та зазначає наступне.

Стаття 91 Цивільного кодексу Української РСР № 1540-VI від 18.07.1963 (чинного на момент винесення ухвали Львівської обласної ради 04.03.1992 року № 236) визначає, що порядок передачі будівель, споруд, устаткування та іншого майна, що належить до основних засобів державних організацій, іншим державним організаціям, а також колгоспам, іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Державне майно, а також майно колгоспів, інших кооперативних та інших громадських організацій, неправомірно відчужене яким би то не було способом, може бути витребуване відповідними організаціями від будь-якого набувача (ст.. 146 ЦК УРСР).

У відповідності до ст. 48 Закону України В«Про власністьВ» № 697-XII від 07.02.1991 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) -Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Стаття 57 передбачає, що якщо в результаті видання акта органом державного управління або місцевим органом державної влади, що не відповідає законові, порушуються права власника та інших осіб щодо володіння, користування чи розпорядження належним їм майном, такий акт визнається недійсним за позовом власника або особи, права якої порушено.

Як видно з матеріалів справи, відповідач, приймаючи спірну Ухвалу № 236 від 04.06.1992р. «Про обласну комунальну власність», як на підставу віднесення до обласної комунальної власності адміністративного будинку, розташованого по вул.Вітовського, 18 у м.Львові, покликається на Постанову Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.91 року В«Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю та власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)В» (а.с. 106-115).

Вказаною Постановою передбачено, що передача державного майна, яке перебуває у віданні міністерств і відомств України (органів, уповноважених управляти державним майном), до складу комунальної власності здійснюється відповідно до порядку, передбаченого постановою Ради міністрів УРСР (чинною на той час) від 28.04.1980 року № 285 В«Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і спорудВ» .

За приписами підпункту д) пункту 2, підпункту б) пункту 5, абзацу 2 пункту 6 постанови Ради Міністрів УРСР № 285 від 28.04.80р. передача державних підприємств, виробничих, науково-виробничих, виробничо-аграрних, будівельно-монтажних та інших аналогічних об'єднань (комбінатів), а також організацій і установ одними державними органами УРСР іншим державним органам УРСР проводиться з відання одного виконавчого комітету обласної або Київської, Севастопольської міської ради народних депутатів у відання іншого виконавчого комітету обласної або Київської, Севастопольської міської ради народних депутатів; передача будинків і споруд проводиться виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів міністерствам, державним комітетам і відомствам СРСР і УРСР - за рішенням виконавчих комітетів обласних, Київської, Севастопольської міських Рад народних депутатів, попередньо погоджених з заінтересованими міністерствами , державними комітетами і відомствами СРСР і УРСР; виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів передають і приймають будинки і споруди з дозволу виконавчого комітету обласної, Київської, Севастопольської міських Рад народних депутатів.

Окрім того, ст. 2 вищевказаної Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 року № 311 передбачено, що Міністерствам і відомствам України, уповноваженим управляти державним майном, слід здійснити до 01 січня 1992 р. передачу державного майна , яке перебуває у їх віданні , до комунальної власності згідно з переліком до постанови.

Проте, як видно з матеріалів справи та як встановлено судом першої інстанції, Комітет харчової промисловості України, як правонаступник Мінхарчопрому УРСР рішення про передачу спірного адміністративного будинку до комунальної власності не приймав. Жодних актів прийому - передачі даної будівлі в комунальну власність не підписував балансоутримувач та не погоджував орган уповноважений управляти державним майном. Будинок в оренду не здавався. Його власником є держава, на даний час, в особі Міністерства аграрної політики України.

Також слід зазначити, що як вбачається із вказаної Постанови КМ від 05.11.1991р. № 311 до комунальної власності областей (розділ І переліку) майно проектних та наукових установ не входило до переліків , затверджених даною Постановою.

Беручи до уваги вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Львівською обласною радою всупереч порядку визначеного вищим органом виконавчої влади України, було прийнято Ухвалу № 236 від 04 червня 1992 року «Про обласну комунальну власність», а в подальшому також рішення № 937 від 30.06.2009 р. «Про внесення змін та доповнень до рішень обласної ради», якими самовільно, без погодження з Міністерством аграрної політики України, з порушенням принципів власності передано з державної до комунальної власності спірне майно, а саме приміщення будинку по вул. Вітовського, 18 у м. Львові, чим порушено права Міністерства аграрної політики України, як органу державної влади, що здійснює повноваження щодо реалізації прав держави, як власника вказаної будівлі, пов`язаних з володінням, користуванням та розпорядженням нею у межах, визначених законодавством України.

Щодо тверджень скаржника, наведених в апеляційній скарзі про те, що з прийняттям вищезазначеної Ухвали № 236 від 04.06.1992 року позивач фактично припинив володіння будинком за адресою: м.Львів, вул.Вітовського,18, суд апеляційної інстанції вважає їх безпідставними та зазначає наступне.

Як зазначалось вище, у будинку №18 по вул. Вітовського у м. Львові знаходяться приміщення ДПКТП В»ЛьвівхарчопроектВ» . Наказом Міністерства аграрної політики України №508 від 27.09.2005 року (а.с.29-30) частина приміщень передана для функціонування Державної інспекції з карантину рослин по Львівській області, яка також перебуває у віданні Міністерства здійснювалась передача приміщень з балансу ДПКТП „ЛьвівхарчопроектВ» на баланс Державної інспекції з карантину рослин по Львівській області- згідно акту від 31.10.2005 р. та передавального балансу станом на 31.10.2005 р. (а.с.40-42).

З наведеного вбачається, що спірне приміщення постійно перебувало на балансі установ , які підвідомчі Міністерству аграрної політики, підтвердженням чого є, зокрема, передача з балансу Вінницького проектно-конструкторського технологічного інституту на баланс ДПКТП „ЛьвівхарчопроектВ» згідно акту від 01.01.1993 р. (а.с.38-39).

Також колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду не приймаються твердження скаржника, наведені в апеляційній скарзі та в судовому засіданні 17.06.2010р. про те, що ДП «Львівхарчопроект»є орендарем спірного приміщення, розміщеного по вул. Вітовського, 18 у м.Львові, оскільки, в матеріалах справи містяться копії договорів (а.с.83-86), з яких вбачається, що орендарем частини приміщення площею 369,4 кв.м. в період 1991-1993 року ( на момент прийняття оскаржуваної ухвали № 236 від 04.06.1992 року) виступав Львівський обласний комітет охорони природи, а орендодавцем Вінницький проектно-конструкторський технологічний інститут.

Наведені обставини свідчать про те , що позивач не припиняв володіти спірним приміщенням, починаючи з моменту будівництва та станом на день подання позову.

У відповідності до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ст. 321 Цивільного кодексу України № 435-IV, 16.01.2003р. право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.. 392 ЦК України).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 393 передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Львівською обласною радою рада при винесенні Ухвали від 04.03.1992 року № 236 «Про обласну комунальну власність»в частині віднесення до обласної комунальної власності будинку 18 по вулиці Вітовського у місті Львові, а в подальшому прийнятті Рішення № 937 від 30.06.2009 р. «Про внесення змін та доповнень до рішень обласної ради»грубо порушено права Міністерства аграрної політики України, як органу державної влади, що здійснює повноваження щодо реалізації прав держави як власника вказаної будівлі, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням нею, у межах, визначених законодавством України, а тому місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги Міністерства аграрної політики України та підставно визнано право власності на адмінбудинок, розташований по вул.Вітовського, 18 у м.Львові загальною площею 3014,2 кв.м., визнано частково недійсними Ухвалу Львівської обласної ради № 236 від 04.06.1992р. - в частині віднесення до комунальної власності будинку по вул.Вітовського, 18 у м.Львові, пункт 58 Переліку будинків і споруд, віднесених до обласної комунальної власності додатку до ухвали Львівської обласної ради від 04.06.1992р. за № 236, частково недійсним Рішення Львівської обласної ради № 937 від 30.06.2009р. -в частині включення до об`єктів для оформлення права власності за Львівською обласною радою на приміщення у м.Львові по вул.Вітовського, 18.

Щодо тверджень скаржника про те, що підтвердженням його права володіння, користування та розпорядження будинком по вул. Вітовського 18 у м. Львові є рішення Львівської обласної ради №107 від 22.12.1998 року «Про заставу майна»(а.с. 124), яким Львівська обласна рада передавала в заставу дане майно, то дані твердження, на думку суду апеляційної інстанції, є безпідставними та не приймаються до уваги, виходячи з наступного.

Закон України «Про заставу»дає поняття застави та, зокрема форми вчинення , так зокрема згідно ст.13 передбачається , що договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, транспортні засоби, космічні об'єкти, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна здійснюється за місцезнаходженням нерухомого майна, договору застави транспортних засобів та космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих засобів та об'єктів. Стаття 14 встановлює , що недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України. Крім того ст. 15 передбачено , що застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та у порядку, передбачених законом.Стаття 16 даного закону визначає , що право застави виникає з моменту укладення договору застави , а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення.

Таким чином, законодавець визначив форму та поняття застави нерухомого

майна. Відповідачем не надано жодного доказу про те, що застава будинку виникала або була завершена. Прийняття рішення про заставу не тягне за собою наслідків, передбачених Законом України „Про заставу" , а є просто виявом намірів .

Окрім того, як видно з матеріалів справи, судом першої інстанції витребовувались матеріали інвентаризаційної справи по будинку № 18 по вул. Вітовського у м. Львові. В матеріалах даної справи відсутні докази того, що будинок передавався в заставу, проводилась державна реєстрація договору застави чи накладались обмеження на майно пов'язані з заставою - як того вимагає закон.

Відповідно до ст.41 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Таким чином, всупереч зазначених вимогам ГПК України відповідачем не було надано суду доказів, які б спростовували факти, викладені в позовній заяві.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому це рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 11.03.2010р. у справі № 3/242 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

3. Справу передати в місцевий господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді Г.М. Гнатюк

ОСОБА_3