Постанова

від 27.06.2012 по справі 16/278

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2012 № 16/278

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Остапенка О.М.

при секретарі: Рибарук М.М.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_2 - дов. від 31.01.2012р.;

відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія „Оранта"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 05.07.2011р.

у справі №16/278 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства „Європейський страховий альянс" в особі Київської дирекції

до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія „Оранта"

про стягнення 12 131,10 грн. страхового відшкодування

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство „Європейський страховий альянс" в особі Київської дирекції (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія „Оранта" (далі - відповідач) в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування в сумі 12 131,10 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що згідно зі ст. ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України „Про страхування" до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, перейшло право вимоги, яке особа, що одержала страхове відшкодування (страхувальник позивача), має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (страхувальник відповідача). Однак відповідач відмовляється перераховувати позивачу грошові кошти в добровільному порядку.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про необґрунтованість позовних вимог. Зокрема, відповідач стверджував про те, що позивачем не було надано доказів на підтвердження розміру заподіяної шкоди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2011р. у справі №16/278 позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 12 131,10 грн. страхового відшкодування, 121,31 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2011р. у справі №16/278 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, відносно розміру завданої шкоди, внаслідок чого невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2011р. (головуючий суддя Шипко В.В., судді Борисенко І.В., Ільєнок Т.В.) апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.09.2012р.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2011р. №01-24/575 у зв'язку з перебуванням судді-доповідача Шипка В.В. на лікарняному було призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого справу передано для здійснення апеляційного провадження головуючому судді (доповідачу) Іваненко Я.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2011р. (головуючий суддя Іваненко Я.Л., судді Остапенко О.М., Скрипка І.М.) апеляційну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.10.2011р.

У зв'язку з нез'явленням представників сторін в судове засідання 11.10.2011р., ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2011р. розгляд справи було відкладено на 08.11.2011р.

В судове засідання представник позивача 08.11.2011р. з'явився, але витребувані судом документи не надав.

Представник відповідача у судове засідання 08.11.2011р. не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 22.11.2011р.

10.11.2011р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він зазначав про необґрунтованість та непідтвердженість викладених у скарзі обставин, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні 22.11.2011р. представник позивача подав клопотання про призначення у справі судової автотоварозначої експертизи з метою встановлення вартості матеріального збитку, завданого страхувальнику позивача внаслідок ДТП, яка мала місце 16.05.2010р.

Представник відповідача у судове засідання 08.11.2011р. не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Колегія суддів вирішила задовольнити клопотання представника позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2011р., на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, було призначено у справі №16/278 судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

У зв'язку із обранням головуючого судді (доповідача) Іваненко Я.Л. на посаду судді Вищого адміністративного суду України та припиненням її повноважень, керівником апарату Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2012р. №02-15/95 було призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого справу передано для здійснення апеляційного провадження головуючому судді (доповідачу) Зубець Л.П.

08.06.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшли матеріали справи №16/278 та висновок судової автотоварознавчої експертизи №57/12-54 від 15.05.2012р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2012р. (головуючий суддя Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Новіков М.М.), на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі №16/278 було поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.06.2012р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2012р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Остапенко О.М.

В судовому засіданні 27.06.2012р. представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача з підстав, наведених у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник відповідача у судове засідання 27.06.2012р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило. Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового засідання, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

22.05.2009р. між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_4, як страхувальником, було укладено договір (поліс) серії 106 К №25304 (том справи - 1, аркуш справи - 39), згідно з умовами якого застраховані майнові інтереси страхувальника, що не суперечать діючому законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем марки „Nissan Qashqai", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

16.05.2010р. по проспекту Григоренка, 15 у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки „Nissan Qashqai" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) під керуванням ОСОБА_4, автомобіля марки „Daewoo" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), під керуванням ОСОБА_5, автомобіля марки „ZAZ Daewoo" (державний реєстраційний номер НОМЕР_3) під керуванням ОСОБА_6, автомобіля марки „Honda" (державний реєстраційний номер НОМЕР_4) під керуванням ОСОБА_7

Відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 11.06.2010р. у справі №3-4504/10 ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_5 вимог п.п.12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення (том справи - 1, аркуш справи - 25).

Внаслідок ДТП зазнав пошкоджень застрахований позивачем автомобіль марки „Nissan Qashqai" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1). Згідно з видатковою накладною №10052038 від 20.05.2010р. вартість комплектувальних виробів, запасних частин, матеріалів та товарів, необхідних для проведення ремонту вищевказаного транспортного засобу складає 2 291,10 грн. Вартість ремонтних робіт відповідно до наряду-замовлення №21/05 від 21.05.2010р. становить 9 840,00 грн. (том справи - 1, аркуші справи - 41-43).

Позивач визнав ДТП страховим випадком і на підставі страхового акту №417/10/03/ТР25/00/2 від 23.07.2010р. та розрахунку суми страхового відшкодування здійснив виплату страхового відшкодування у сумі 12 131,10 грн., про що свідчить наявний в матеріалах справи видатковий касовий ордер №592 від 29.07.2010р. (том справи - 1, аркуші справи - 19-20, 44).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що на підставі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до нього перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки транспортний засіб, яким керував винуватець ДТП, застрахований відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/5965664, що підтверджується листом Моторного (транспортного) страхового бюро України №23017/7-3-11 від 03.12.2010р. (том справи - 1, аркуш справи - 18), позивач звернувся до відповідача з претензією вих.№5/2-11 від 19.01.2011р. про виплату страхового відшкодування в порядку регресу.

Однак відповідач в добровільному порядку не здійснив перерахування грошових коштів, тому позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до Господарського суду міста Києва.

Господарський суд міста Києва задовольнив позов повністю, визнавши вимоги позивача нормативно та документально підтвердженими.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Порядок виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Законом України „Про страхування".

Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

В п.37.4 ст. 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

В ст. 993 Цивільного кодексу України зазначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Дана норма кореспондується зі ст. 27 Закону України „Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

В процесі судового розгляду було встановлено, що згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/5965664 відповідачем застрахований транспортний засіб, яким було спричинено ДТП, внаслідок чого нанесено шкоду транспортному засобу, застрахованому у позивача. Вина водія ОСОБА_5 встановлена постановою Дарницького районного суду м. Києва від 11.06.2010р. у справі №3-4504/10.

Зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації транспортного засобу марки „Daewoo" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2) була застрахована у відповідача на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВС/5965664), саме відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки „Nissan Qashqai" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс №ВС/5965664), а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором (полісом) серії 106 К №25304 від 22.05.2009р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до особи, відповідальної за завдані збитки (аналогічні висновки по застосуванню положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" містяться у постановах Верховного Суду України від 25.11.2008р. у справі №11/406-07, від 07.11.2011р. у справі №48/562 та від 27.03.2012р. у справі №58/168).

Виходячи зі змісту ст. 993, ч.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України „Про страхування", відшкодуванню шкоди в порядку регресу має передувати звернення страховика зі зворотною (регресною) вимогою до особи, відповідальної за завдані збитки.

Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди в порядку регресу, однак цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою (в даному випадку - позивачем, як страховиком) зворотної (регресної) вимоги до відповідача (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2012р. у справі №7/088-11).

Згідно з ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією вих.№5/2-11 від 19.01.2011р. про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (том справи - 1, аркуші справи - 15-17), до якої були додані всі необхідні для здійснення страхової виплати документи.

Відповідно до п.22.1 ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Однак відповідач у встановленому законодавством порядку і строки грошові кошти не перерахував.

Доказів, які б свідчили про сплату відповідачем на користь позивача страхового відшкодування суду не надано.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність належних доказів на підтвердження розміру завданої шкоди є безпідставним, оскільки згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи №57/12-54 від 15.05.2012р. (том справи - 2, аркуші справи - 15-17), розмір матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_4 (страхувальнику позивача) в результаті пошкодження автомобіля марки „Nissan Qashqai" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) в ДТП, яка мала місце 16.05.2010р., становить 17 018,64 грн., що перевищує розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування і заявлену ним до стягнення з відповідача регресну суму.

Враховуючи відмову відповідача від виплати страхового відшкодування в добровільному порядку за відсутності правових підстав для цього, колегія суддів вважає нормативно та документально обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу 12 131,10 грн. страхового відшкодування, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на спростування викладеного у позовній заяві.

Доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2011р. у справі №16/278 прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Окрім того, з відповідача підлягають стягненню витрати позивача по оплаті вартості судової автотоварознавчої експертизи, призначеної ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2011р. у сумі 2 574,60 грн.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 77, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія „Оранта" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2011р. у справі №16/278 - без змін.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія „Оранта" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства „Європейський страховий альянс" (01004, м. Київ, вул. Горького, 9, кв. 2, код ЄДРПОУ 26052299) 2 574,60 грн. (дві тисячі п'ятсот сімдесят чотири гривні 60 копійок) витрат по оплаті вартості судової автотоварознавчої експертизи.

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

4. Матеріали справи №16/278 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Мартюк А.І.

Остапенко О.М.