Постанова

від 18.06.2012 по справі 6/566

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2012 № 6/566

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Мальченко А.О.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 18.06.2012 року

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Слобідка» на рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2012 року

у справі № 6/566 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України

до 1. Київської міської ради

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВ-Холдинг»

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Слобідка»

про визнання недійсними рішень, договорів оренди земельних ділянок та державного акта на право власності на землю, визнання відсутності права та відновлення становища, яке існувало до порушення,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2012 року у справі №6/566 задоволено позовні вимоги заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до Київської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВ-Холдинг» та товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Слобідка» про визнання недійсними рішень, договорів оренди земельних ділянок та державного акта на право власності на землю, визнання відсутності права та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Слобідка» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2012 року у справі №6/566 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити. В своїх доводах відповідач-3 посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 26.03.2012 року апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу і призначено розгляд справи №6/566 у судове засідання за участю повноважних представників сторін.

Представник скаржника в судовому засіданні підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу ТОВ «Нова Слобідка» задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

В судовому засіданні прокурор надав свої пояснення, в яких заперечив проти доводів, які викладені скаржником в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2012 року залишити без змін, а апеляційну скарги ТОВ «Нова Слобідка» - без задоволення.

Представник позивача приймав участь в судових засіданнях 12.04.2012 року, 10.05.2012 року, 28.05.2012 року, в яких надав свої пояснення й заперечив проти доводів, які викладені скаржником в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2012 року залишити без змін, а апеляційну скарги ТОВ «Нова Слобідка» - без задоволення.

Представники відповідачів-1,2 в судовому засіданні надали свої пояснення й підтримали доводи, які викладені скаржником в апеляційній скарзі та просили господарського суду міста Києва від 23.02.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2005 року Київською міською радою прийнято рішення № 522/2983 «Про передачу земельних ділянок товариству з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «ЛВ-Холдинг» для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів житлового, громадського, торговельно-розважального та готельного комплексу на вул. Микільсько-Слобідській, 7 у Дніпровському районі м. Києва».

Вказаним рішенням затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ «ЛВ-Холдинг» та передано в короткострокову оренду строком на 5 років вказаному підприємству земельні ділянки загальною площею 2,17 га з цільовим призначенням - будівництво, експлуатація та обслуговування об'єктів житлового, громадського, торговельно-розважального та готельного комплексу.

19.12.2005 року між Київською міською радою та ТОВ «ЛВ-Холдинг» було укладено договір оренди земельних ділянок, відповідно до якого товариству надано в оренду строком на 5 років земельні ділянки загальною площею 2,1790 га, (в тому числі земельну ділянку площею 0,03 га кадастровий номер 8000000000:66:178:0025; площею 1,2381 га кадастровий номер 8000000000:66:178:0079; площею 0,5185 га кадастровий номер 8000000000:66:178:0002; площею 0,3924 га кадастровий номер 8000000000:66:178:0143), з цільовим призначенням - для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів житлового, громадського, торгівельно-розважального та готельного комплексу. Вказаний договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 19.12.2005 року за № 66-6-00312 у книзі записів державної реєстрації договорів.

02.02.2006 року рішенням Київської міської ради № 79/3170 «Про продаж земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «ЛВ-Холдинг» для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів житлового, громадського, торговельно-розважального та готельного комплексу з паркінгом на вул. Микільсько-Слобідській, 7 у Дніпровському районі м. Києва» продано ТОВ «ЛВ-Холдинг» частину земельної ділянки площею 1,23 81 га, яка перебувала в оренді у вказаного товариства.

17.02.2006 року між Київською міською радою та ТОВ «ЛВ-Холдинг» було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,2381 га на вул.Микільсько-Слобідській, 7 у Дніпровському районі м. Києва, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 17.02.2006 року та зареєстровано в реєстрі за №614.

07.04.2006 року сторонами було укладено договір про внесення змін до договору оренди земельних ділянок, укладеного між Київською міською радою та ТОВ «ЛВ-Холдинг», який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 10.04.2006 року за № 66-6-00340 у книзі записів державної реєстрації договорів. Зазначеним договором уточнені площі земельних ділянок, які залишились в оренді у ТОВ «ЛВ-Холдинг» після продажу частини земельної ділянки.

12.04.2006 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ТОВ «ЛВ-Холдинг» придбало у приватного підприємства «Спортивно-оздоровчий клуб «Фаворит» земельну ділянку площею 0,2512 га кадастровий номер 8000000000:66:178:0001, що розташована на вул. Микільсько- Слобідській, 9 у Дніпровському районі м. Києва. Цільове призначення придбаної земельної ділянки - експлуатація та обслуговування спортивно-оздоровчої бази.

26.07.2007 року рішенням Київської міської ради № 68/1902 «Про зміну цільового призначення та передачу земельних ділянок товариству з обмеженою відповідальністю «ЛВ-Холдинг» для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу у складі об'єктів житлового, громадського, торговельно-розважального призначення і готельного комплексу з паркінгами та спортивно-оздоровчої бази на вул. Микільсько-Слобідській, 7-9 у Дніпровському районі м. Києва» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ «ЛВ-Холдинг», змінено цільове призначення земельних ділянок загальною площею 1,4893 га (що складається з земельної ділянки площею 1,2381 га, яка перебувала у власності товариства та земельної ділянки площею 0,2512 га, яку товариство придбало у ПП «Спортивно-оздоровчий клуб «Фаворит») та дозволено їх використання для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу у складі об'єктів житлового, громадського, торговельно-розважального призначення і готельного комплексу з паркінгами та спортивно-оздоровчої бази. Цим же рішенням передано ТОВ «ЛВ-Холдинг» у короткострокову оренду на 5 років земельні ділянки загальною площею 1,2612 га (з них: земельні ділянки площею 0,5485 га та 0,3924 га надано за рахунок земель, що перебували в оренді товариства на підставі рішення Київради від 29.11.2005 року № 522/2983 та земельну ділянку площею 0,3203 га надано за рахунок частини земель, які раніше перебували в оренді ПП «Спортивно-оздоровчий клуб «Фаворит») для цілей, вказаних у рішенні.

24.10.2007 року між Київською міською радою та ТОВ «ЛВ-Холдинг» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,8688 га (кадастровий номер 8000000000:66:178:0142), що розташована по вул. Микільсько-Слобідській, 7-9 у Дніпровському районі м. Києва. Вказаний договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 24.10.2007 року за № 66-6-00424 у книзі записів державної реєстрації договорів.

24.10.2007 року на підставі рішення Київської міської ради від 26.07.2007 року №68/1902 сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди земельних ділянок, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 24.10.2007 року за № 66-6-00425 у книзі записів державної реєстрації договорів, яким внесено зміни до договору оренди земельних ділянок від 19.12.2005 року № 66-6-00312, а також до договору про внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 10.04.2006 року № 66-6-00340.

24.10.2007 року ТОВ «ЛВ-Холдинг» отримало державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ №142071, на земельну ділянку загальною площею 1,4892 га з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу у складі об'єктів житлового, громадського, торговельно-розважального призначення і готельного комплексу з паркінгами та спортивно-оздоровчої бази, який 24.10.2007 року зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 09-8-00088.

02.11.2010 року між ТОВ «ЛВ-Холдинг» та ТОВ «Нова Слобідка» було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за № 2183, яким земельну ділянку площею 1,4892 га, розташовану на вул. Микольсько-Слобідська, 7-9 у Дніпровському районі м. Києва відчужено товариству з обмеженою відповідальністю «Нова Слобідка».

У листопаді 2011 року заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВ-Холдинг» та товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Слобідка» про визнання недійсними рішень, договорів оренди земельних ділянок, договорів купівлі-продажу земельних ділянок та державного акту на право власність на землю, визнання відсутності права та відновлення становища, яке існувало до порушення.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що Київська міська рада здійснила відчуження земельних ділянок з порушенням вимог Земельного кодексу України та містобудівного законодавства, що є підставою для визнання недійсними рішень про їх відчуження, а також укладених на підставі незаконних рішень договорів та виданих актів.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки судом встановлено, що при вчиненні вказаних правочинів були допущені суттєві порушення вимог законодавства, з якими закон пов'язує можливість визнання їх недійсними з одночасним поновленням позивача в правах, шляхом визнання відсутності прав у відповідача-2 на земельні ділянки, що є об'єктами вчинення оспорюваних правочинів.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується та скасовуючи рішення місцевого господарського суду, зазначає наступне.

Так, вказаний позов поданий заступником прокурора міста Києва в інтересах держави, в особі Державного агентства земельних ресурсів України.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України «Про державне агентство земельних ресурсів України» № 445/2011 від 08.04.2011 року встановлено, що Державне агентство земельних ресурсів України є правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів.

На момент вчинення оспорюваних правочинів Державний комітет України із земельних ресурсів діяв на підставі Указу Президента України «Про Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах» (надалі - Положення про Держкомзем).

З пункту 4 Положення про Держкомзем вбачається, що до компетенції Держкомзему відноситься в тому числі реєстрація земельних ділянок та прав на них, ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно, здійснення послуг із землеустрою, використання даних державного земельного кадастру.

Пункт 7 Положення про Держкомзем встановлює, що Держкомзем здійснює свої повноваження безпосередньо та через єдину систему державних органів земельних ресурсів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1088 «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» (у відповідній редакції) адміністратором бази даних державного реєстру земель є Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах.

Пунктом 5 вказаної постанови встановлено, що після створення Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно, державна реєстрація земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них проводиться виключно Центром державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах шляхом внесення записів до Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно.

Отже, повноваження щодо реєстрації прав на земельні ділянки покладені саме на Центр ДЗК при Держкомземі і здійснюються його регіональними, Київською обласною, Київською та Севастопольською міськими філіями.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, якими не передбачено ведення державного земельного кадастру, в тому числі державної реєстрації земельних ділянок та прав на них.

Підпунктом 2 пункту «б» частини першої статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року встановлено, що до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин належить реєстрація суб'єктів права власності на землю; реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі; видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею.

Колегія суддів зазначає, що до вказаних повноважень не належать повноваження з ведення державного земельного кадастру, в тому числі державної реєстрації земельних ділянок.

Згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Земельного кодексу України, закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Кодексом (1 січня 2002 року), діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Вказана позиція підтверджена судовою практикою, що викладена, зокрема, в постанові Вищого господарського суду України від 21.09.2011 року, у справі № 1/20/2011(16/275(9/72).

З матеріалів справи вбачається, що Головне управління земельних ресурсів погодило проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що стали предметом оспорюваних правочинів. Вказане підтверджується висновком, що наявний в матеріалах справи.

За наслідками передачі землі у власність, Головним управлінням земельних ресурсів був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку.

За таких обставин, органам, що входили до складу системи органів Держкомзему, правонаступником якого є Державне агентство земельних ресурсів України, в силу наявних у них повноважень та з огляду на наявні в матеріалах справи докази, їм було відомо про оспорювані правочини ще в 2005 - 2006 роках.

Крім того, в матеріалах справи містяться звернення до органів прокуратури, з яких вбачається, що починаючи з серпня 2007 року на адресу органів прокуратури неодноразово надходили звернення з вимогами перевірки законності оспорюваних рішень. Вказане, зокрема, підтверджується протоколом громадських слухань, публікаціями в ЗМІ, листами-відповідями органів прокуратури, що наявні в матеріалах справи (а.с. 19-27, т. 2).

За таких обставин, колегія суддів вбачає, що прокуратура міста Києва мала в своєму розпорядженні дані стосовно порушених в позовній заяві питань, що є достатнім підтвердженням того, що прокуратурі міста Києва було відомо про укладення оспорюваних правочинів.

З огляду на вище викладене вбачається, що органи прокуратури з моменту вчинення оспорюваних правочинів мали можливість отримати повну інформацію стосовно цих правочинів, надання їм належної правової оцінки та звернення із позовом до суду в межах строків позовної давності.

За змістом ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права про особу, яка його порушила.

Згідно ч.ч. 3 і 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частина 5 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, позивачу та прокуратурі міста Києва було достовірно відомо про всі вказані вище правочини в строк більший ніж три роки до моменту звернення до суду із заявленими вимогами.

Таким чином, на переконання судової колегії, висновки суду першої інстанції щодо відсутності спливу строку позовної давності для звернення до суду із заявленим позовом не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Колегію суддів апеляційної інстанції встановлено, що позивач в 2011 році звернувся з позовом про скасування оскаржуваних правочинів, які прийняті в 2005 - 2006 роках. Інші правочини, що прийняті пізніше, позивач просить визнати недійсними з урахуванням того, що акти 2005 - 2006 років мають бути визнаними недійсними на підставі рішення суду.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов був поданий позивачем до суду з пропуском загальної позовної давності у строк три роки, який сплинув.

Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Поважних причин пропуску строку для звернення до суду із заявленим позовом, прокурором та позивачем не надано.

Матеріали справи свідчать, що відповідачами-2,3 було заявлено клопотання про необхідність застосування строків позовної давності.

З огляду на вищезазначене судова колегія приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, з огляду на пряму вказівку закону про правові наслідки подання позову з пропуском строку позовної давності, що не пов'язаний з поважними причинами.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2012 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Слобідка» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до Київської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВ-Холдинг» та товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Слобідка» про визнання недійсними рішень, договорів оренди земельних ділянок та державного акта на право власності на землю, визнання відсутності права та відновлення становища, яке існувало до порушення - відмовити повністю.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Слобідка» на рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2012 року у справі № 6/566 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2012 року у справі № 6/566 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити.

3. Стягнути з Державного агентства земельних ресурсів України (03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, 3, код ЄДРПОУ 00032632) в доход спеціального фонду Державного бюджету України 12 876,00 грн. судового збору за розгляд справи в місцевому господарському суді.

4. Стягнути з Державного агентства земельних ресурсів України (03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, 3, код ЄДРПОУ 00032632) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Слобідка» (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, код ЄДРПОУ 37318841) 6 438,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Справу № 6/566 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст.107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Гаврилюк О.М.

Мальченко А.О.