Постанова

від 20.06.2012 по справі 2а/0570/3233/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2012 р. Справа № 2а/0570/3233/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 19 год. 08 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чучка В.М.

при секретарі Піскурєвій Ю.А.

за участю представників: позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 07.12.2011 року), відповідачів - ОСОБА_2 (довіреність від 26.03.2012 року № 702/10/10-012), ОСОБА_3 (довіреність від 06.04.2012 року № 2695/10/22-113-1), ОСОБА_4 (довіреність від 06.04.2012 року), ОСОБА_5 (довіреність від 06.04.2012 року № 2699/10/22-113-1), ОСОБА_6 (довіреність від 10.04.2012 року № 2953/10/22-313-1), ОСОБА_7 (довіреність від 19.03.2012 року № 20/10/10-012), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Симплекс» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.10.2011 року за № 0002022341, № 0002032341, № 0001182343,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Симплекс» (далі - ПП «Симплекс», позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (надалі за текстом - Слов'янська ОДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.10.2011 року за № 0002022341, № 0002032341, № 0001182343.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача спірні податкові повідомлення-рішення, що прийняті відповідачем за результатами акту перевірки від 19.09.2011 року № 4628/23-3-31477463 є незаконними, оскільки перевіряючим надані всі документи бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентами та спростовують визначений відповідачем факт нікчемності укладених правочинів. Крім того, позивачем своєчасно, відповідно до чинного законодавства, проведене звітування за використану готівку. Отже, позивачем правомірно було сформовано податковий кредит та валові витрати, відсутні інші порушення податкового законодавства, тому податкові повідомлення-рішення від 11.10.2011 року за № 0002022341, № 0002032341, № 0001182343 прийняті відповідачем безпідставно та підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов повністю.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що в ході проведення виїзної планової перевірки встановлено, що позивачем у перевіряємому періоді неправомірно сформовано валові витрати та податковий кредит по постачальнику товариству з обмеженою відповідальністю «Крок-2009» та іншим контрагентам-перевізникам, оскільки відсутні первинні документи, які б підтвердили реальність здійснення господарських операцій з поставки гофропродукції. Крім того, перевіркою встановлені факти порушення позивачем ведення податкового обліку по контрагенту - товариству з обмеженою відповідальністю «КФ Продінвест», безпідставного віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість за господарську операцію з продажу товару, який не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, а також встановлено перевищення строку користування готівкою. Зазначені порушення ґрунтуються на нормах чинного законодавства та підтверджені відповідними документами. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру (ЄДР) юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.06.2011 року дата державної реєстрації приватного підприємства «Симплекс» проведена 04.10.2001 року, реєстраційний номер юридичної особи ЄДР 10003298194, ідентифікаційний код - 31477463, місцезнаходження - Донецька область, м. Слов'янськ, Київ-Должанський траса, буд. 16.

ПП «Симплекс» з 16.10.2001 року являється платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100236558 від 16.10.2001 року.

Судом з матеріалів справи встановлено, що в період з 22.08.2011 року по 12.09.2011 року проводилась виїзна планова перевірка приватного підприємства «Симплекс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 23.06.2011 року, про що складений акт перевірки від 19.09.2011 року № 4628/23-3-31477463 (далі - акт перевірки від 19.09.2011 року № 4628).

Згідно висновків, викладених у акті перевірки від 19.09.2011 року № 4628, ПП «Симплекс» порушено:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся за 3 квартали 2010 роки в сумі 353 816,00 грн., за 2010 рік - 353 816,00 грн.

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.3, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, заниження на загальну суму 334 345,00 грн., у тому числі по періодах: за липень 2010 р. в сумі 281 852,00 грн., серпень 2010 р. в сумі 1233,00 грн., жовтень 2010 р. в сумі 50817 грн., листопад 2010 р. в сумі 443,00 грн.

- пп. 2.11 п. 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління національного банку України № 637 від 15.12.2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320 на підприємстві встановлено використання підзвітними особами отриманих готівкових коштів під звіт в сумі 5000,00 грн. більше ніж два робочі дні.

За результатами перевірки відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 11.10.2011 року № 0002022341 про збільшення позивачу грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 442 270,00 грн., у тому числі: за основним платежем - у розмірі 353 816,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 88 454,00 грн.;

- від 11.10.2011 року № 0002032341 про збільшення позивачу грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 417 931,25 грн., у тому числі: за основним платежем - у розмірі 334 345,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 83 586,25 грн.;

- від 11.10.2011 року № 0001182343 про застосування позивачу штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1250,00 грн. за порушення касових операцій.

Під час проведення перевірки ПП «Симплекс» перевіряючими встановлено, що у перевіряємому періоді (з 01.07.2010 року по 23.06.2011 року) позивач здійснював операції з придбання лотків гофрокартонових, гофрокартону, ящиків гофрокартонових, виробів медичного призначення, транспортних послуг, послуги оренди та інше.

Валові витрати за 3 квартал 2010 року позивач сформував у розмірі 1 415 264,35 грн. (у тому числі: 1 403 847,67 грн. по контрагенту - товариству з обмеженою відповідальністю «Крок-2009» (ТОВ Крок-2009», код за ЄДРПОУ 36827278), за рахунок придбання гофропродукції у липні 2010 року, та 11 416,67 грн. за отримання послуг від інших контрагентів з перевезення гофропродукції).

Згідно з наданими ПП «Симплекс» до Слов'янської ОДПІ податковою декларацією з податку на додану вартість (ПДВ) за липень 2010 року від 18.08.2010 року № 9003412556 та додатком 5 до цієї декларації встановлено, що позивачем у липні 2010 року включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 280 769,00 грн. по податковим накладним від ТОВ Крок-2009» та суму у розмірі 1 083,34 грн. по податковим накладним від закритого акціонерного товариства «Харківське АТП-16358» (ЗАТ «Харківське АТП-16358») за послуги перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Судом встановлено, що між ПП «Симплекс» (Покупець) та ТОВ «Крок-2009» (Продавець) укладено договір від 01.07.2010 року № б/н на поставку гофропродукції виготовленої з гофрокартону виробника відкритого акціонерного товариства «Рубежанський картонно-тарний комбінат». Загальна вартість по цьому договору становить 15 000 000,00 грн., яка включає вартість упаковки, маркування та транспортні витрати за поставку товару. За умовами договору постачання кожної партії товару здійснюється за рахунок Продавця, також можливе самовивезення. Строк дії договору - з моменту його підписання сторонами та до 31.12.2011 року.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЖ № 593048 станом на 12.04.2012 року дата державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «Крок-2009» проведена 29.10.2009 року, стан юридичної особи - «зареєстровано», ідентифікаційний код - 36827278, місцезнаходження - 91053, Луганська область, м. Луганськ, Ленінський район, вул. Радянська, буд. 94, кв. 285.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Симплекс» отримано від ТОВ «Крок-2009» гофропродукцію, про що Продавцем виписані податкові накладні, а також рахунки-фактури та видаткові накладні.

Зі змісту акту перевірки від 19.09.2011 року № 4628 вбачається, що Слов'янською ОДПІ отримано від Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську акт від 18.08.2011 року № 1499/23-708/36827278 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Крок-2009» щодо підтвердження господарських відносин з ПП «Симплекс» за липень 2010 р., у зв'язку з незнаходження підприємства за податковою адресою: м. Луганськ, вул. Радянська, буд. 94, кв. 285. Відповідно до довідки від 28.07.2011 року № 8533/7/26 податкової міліції про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків також встановлено, що ТОВ «Крок-2009» за податковою адресою не знаходиться. Державному реєстратору направлено повідомлення про відсутність платника податків за місцезнаходженням за формою 18-ОПП від 02.08.2011 року № 39223/29-005. На теперішній час ТОВ «Крок-2009» має стан 9 «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». З даних податкової декларації по податку на прибуток за 3 квартали 2010 року від 09.11.2010 року № 124887 вбачається, що скоригований валовий дохід склав 60 000,00 грн., з податкової декларації з податку на прибуток за 2010 рік від 09.02.2011 року № 166861 - 65 000,00 грн., що є підтвердженням того, що ТОВ «Крок-2009» не задекларовано доходи отримані від продажу товарів на адресу ПП «Симплекс».

З аналізу первинних документів, що надавались перевіряючим ПП «Симплекс» у ході проведення перевірки встановлено розбіжність у часі виникнення подій.

Так, з пояснень представника позивача та документів, наданих ПП Симплекс» слідує, що придбану у ТОВ «Крок-2009» гофропродукцію в подальшому було реалізовано таким підприємствам, як: товариству з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» (ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм», код за ЄДРОУ 33867056), товариству з обмеженою відповідальністю «Малинівській склозавод» (ТОВ «Малинівський склозавод», код за ЄДРПОУ 32858847), товариству з обмеженою відповідальністю «Гуала Кложерс Україна» (ТОВ «Гуала Кложерс Україна», код за ЄДРПОУ 35743082), приватному акціонерному товариству «Технологія» (ПрАТ «Технологія», код за ЄДРПОУ 14022407), приватному акціонерному товариству «KGS & CO» (ПрАТ «KGS & CO», код за ЄДРПОУ 32500503) по договору від 01.03.2010 року №б/н, товариству з обмеженою відповідальністю «Коррекспласт-Україна» (ТОВ «Коррекспласт-Україна», код за ЄДРПОУ 34435960) по договору від 01.10.2007 року № 2-2007, Приватному підприємству «Ха-До» (ПП «Ха-До», код за ЄДРПОУ 36061581) по договору від 20.03.2009 року № 3-2009, тощо.

З видаткових накладних, що містяться в матеріалах справи вбачається, що гофропродукція була поставлена на адресу зазначених покупців у липні 2010 року.

Водночас, з огляду на товарно-транспортні накладні, що є в матеріалах справи, взагалі не можливо підтвердити участь ПП «Симплекс», а також його продавця ТОВ «Крок-2009» у постачанні гофропродукції, виробником якої є відкрите акціонерне товариство «Рубежанський картонно-тарний комбінат» (згідно умов договору від 01.07.2010 року № б/н) до вищезазначених підприємств-покупців.

Так, за даними цих товарно-транспортних накладних вантажовідправником гофропродукції є саме відкрите акціонерне товариство «Рубежанський картонно-тарний комбінат», а отримувачем гофоропродукції є наведені вище підприємства: ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм», ТОВ «Малинівський склозавод», ПрАТ «KGS & CO», ТОВ «Гуала Кложерс Україна», ТОВ «Коррекспласт-Україна».

Крім того, в матеріалах справи є лист від 18.06.2012 року № 1278 від відкритого акціонерного товариства «Рубежанський картонно-тарний комбінат», у якому зазначається, що факт відвантаження гофропродукції до вказаних підприємств відбувся в період травень-червень 2010 року, що підтверджено відповідними первинними документами, у тому числі, товарно-транспортним накладними (т. 6, а.с. 81). Разом з цим, у переліку підприємств, з якими мало взаємовідносини відкрите акціонерне товариство «Рубежанський картонно-тарний комбінат» у спірному періоді часу та які перелічені у вказаному вище листі, відсутні такі підприємства, як позивач та ТОВ «Крок-2009».

З аналізу зазначених обставин вбачається, що постачання гофропродукції відбувалося за прямою поставкою: від виробника відкритого акціонерного товариства «Рубежанський картонно-тарний комбінат» до кінцевих споживачів - отримувачів гофоропродукції (ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм», ТОВ «Малинівський склозавод», ПрАТ «KGS & CO», ТОВ «Гуала Кложерс Україна», ТОВ «Коррекспласт-Україна») без участі посередників (ТОВ «Крок-2009, ПП «Симплекс»), при цьому в іншому періоді (травень-червень 2010 року, а не липень 2010 року).

Крім того, при зрівнянні податкових накладних, виписаних ТОВ «Симплекс» на адресу своїх покупців та зазначених товарно-транспортних накладних, також вбачається розбіжність подій у часі, зокрема (вибірково):

- за видатковою накладною № РН-0000196 відпуск гофропродукції на суму 65 070,56 грн. (з ПДВ) до ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» здійснено 09.07.2010 року, за товарно-транспортною накладною 08.07.2010 року. Різниця в один день, тобто за вказаною товарно-транспортною накладною продукція позивачем на адресу контрагента поставлена на день раніше, ніж вона фактично отримана самим позивачем від ТОВ «Крок-2009». Отже за цими документами позивач поставляв покупцям гофропродукцію, якої на той момент у нього не було.

- за видатковою накладною № РН-0000208 відпуск гофропродукції на суму 19440,00 грн. (з ПДВ) до ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» здійснено 15.07.2010 року, за товарно-транспортною накладною 14.07.2010 року. Різниця в один день.

- за видатковою накладною № РН-0000192 відпуск гофропродукції на суму 61446,39 грн. (з ПДВ) до ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» здійснено 12.07.2010 року, за товарно-транспортною накладною 09.07.2010 року. Різниця в три дні.

- за видатковою накладною № РН-0000202 відпуск гофропродукції на суму 62362,14 грн. (з ПДВ) до ТОВ «Гуала Кложерс Україна» здійснено 14.07.2010 року, за товарно-транспортною накладною 13.07.2010 року. Різниця в один день.

- за видатковою накладною № РН-0000200 відпуск гофропродукції на суму 13910,40 грн. (з ПДВ) до ПрАТ «KGS & CO» здійснено 13.07.2010 року, за товарно-транспортною накладною 12.07.2010 року. Різниця в один день.

- за видатковою накладною № РН-0000201 відпуск гофропродукції на суму 48048,00 грн. (з ПДВ) до ТОВ «Коррекспласт-Україна» здійснено 14.07.2010 року, за товарно-транспортною накладною 13.07.2010 року. Різниця в один день.

- за видатковою накладною № РН-0000207 відпуск гофропродукції на суму 27965,96 грн. (з ПДВ) до ТОВ «Малинівський склозавод» здійснено 15.07.2010 року, за товарно-транспортною накладною 14.07.2010 року. Різниця в один день.

З матеріалів справи також вбачається, що ПП «Симплекс» віднесено до складу валових витрат за липень 2010 року суму у розмірі 11 416,67 грн. та до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 1 083,34 грн. за послуги з перевезення гофропродукції до зазначених вище контрагентів-покупців, наданими наступними перевізниками:

- ЗАТ «Харківське АТП-16358» (код за ЄДРПОУ 03118914). За надання автопослуг між ПП «Симплекс» та ЗАТ «Харківське АТП-16358» складені акти виконаних робіт: від 12.07.2010 року № ОУ-01253 на суму 1300,00 грн. ( у т.ч. ПДВ 216,67 грн.), від 27.07.2010 року № ОУ-01310 на суму 1300,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 216,67 грн.), від 31.07.2010 року № ОУ-011367 на суму 3900,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 650,00 грн.). Всього на суму 6500,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1083,34 грн.).

- фізична особа-підприємець ОСОБА_9 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5). Між ПП «Симплекс» перевізником укладено договір від 20.07.2010 року № 109 на транспортні послуги, на виконання якого здійснено перевезення товару на суму 1400,00 грн. (без ПДВ), але у наданих документах (зокрема, рахунок-фактура від 28.07.2010 року № 001) не вбачається по якому маршруту здійснено це перевезення товару.

- фізична особа-підприємець ОСОБА_10 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6). Згідно з договором транспортного експедирування від 13.05.2010 року № 74, укладеним з ПП «Симплекс» (замовником), надано послуги по організації перевезень вантажів, про що складені акти від 12.07.2010 року № 10 на суму 1500,00 грн. (без ПДВ), від 20.07.2010 року № 13 на суму 1300,00 грн. без ПДВ, від 27.07.2010 року на суму 1800,00 грн. без ПДВ.

При цьому, документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт тощо), складені між ПП «Симплекс» та ТОВ «Крок-2009», ЗАТ «Харківське АТП-16358», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10, та зазначеними контрагентами-покупцями не підтверджують зв'язок купівлі-продажу гофропродукції від постачальника до покупців, оскільки встановлена розбіжність у датах відвантаження товару. Крім того, ці документи не є первинними документами, що підтверджують здійснення господарської операції в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, з тих підстав, що вони складені з порушенням ст. 9 цього Закону та Положення, а саме: не містять даних на підтвердження транспортування товарів, в актах виконаних робіт відсутня інформація про конкретні послуги, які надані замовнику, вартість, кількість, що позбавляє можливості зробити висновок про фактичне надання послуг та зв'язок з їх підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції. Також у актах виконаних робіт відсутні посилання на договори, на виконання яких вони складені. За таких самих обставин не можна ідентифікувати проведені роботи за рахунками.

У відповідності до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» (чинний у період включення позивачем спірних сум ПДВ до податкового кредиту), цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Так, згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі за текстом - Закон про ПДВ) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3, п. 7.1, 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ об'єктом оподаткування цим податком є поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю); ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту; вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту), поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України. Особа - продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно підпункту 7.5.1 підпункту 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається в тому числі дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь - яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.

За приписами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ).

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Згідно частини 5 п.9 цього Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

За приписами п. 2.1 Положення «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 - первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Правила перевезення вантажів регулюють правові відношення про перевезення вантажів автомобільним транспортом на підставі договорів, що укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі, та вантажовідправниками або вантажоодержувачами.

Дана норма кореспондується з Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», якою затверджений перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

Так, пунктом 1 якого встановлено, що для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах необхідно мати: фотокопію ліцензії, засвідчену автомобільним перевізником, або ліцензійну картку; товарно-транспортну накладну; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Крім документів, відповідно цього Переліку, є необхідними у разі перевезення небезпечних вантажів: свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення визначених небезпечних вантажів; ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі; інструкція на випадок аварії або надзвичайної ситуації; узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу, видане Державтоінспекцією; вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень - дозвіл на рух автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, виданий Державтоінспекцією.

З огляду на наведені нормативні акти суд зазначає, що реквізити первинного документу - це перш за все показники, які характеризують сутність господарської операції. Сутність бухгалтерських документів полягає в тому, що вони фіксуючи факти здійснення господарських операцій, є основою для бухгалтерського обліку.

У даному випадку отримання податкових накладних від контрагента (ТОВ «Крок-2009») не є достатнім для віднесення спірних сум до податкового кредиту, оскільки факт здійснення господарських операцій повинен підтверджуватися всіма у їх сукупності документами: заявками на перевезення вантажу, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт, які викладені належним чином у відповідності до чинного законодавства, та ін.

З цього приводу суд також зазначає, що з наведених законодавчих приписів та обставин справи очевидно, що наявність документального підтвердження господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у господарській діяльності платника податків, є визначальною, але не безумовною підставою для виникнення у платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту. Адже наслідки у податковому обліку платника податків створюють лише реально здійснені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом товарно-матеріальних цінностей, зміною зобов'язань чи власного капіталу суб'єкта господарювання, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податків договорах. Включення вартості товарів (робіт, послуг) до валових витрат та суми ПДВ до податкового кредиту за відсутності факту здійснення господарської операції є неправомірним.

Наведені вище доводи підтверджується правовою позицією Вищого адміністративного суду України із цього приводу, викладеній в тому числі у Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 15.04.2010 року (частина друга), Інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні необхідні докази фактичного здійснення господарських операцій, за якими позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит в сумі, що оскаржується.

При цьому у ході судового розгляду справи представник позивача не обґрунтував розбіжностей в наведених документах (відпуску продукції раніше її отримання), а також відсутність у наданих товарно-транспортних накладних доказів участі ПП «Симплекс» в здійсненні господарської операції з купівлі-продажу, перевезенні товару від продавця до покупця.

З огляду на наведене суд погоджується з висновками відповідача, викладеними у акті перевірки від 19.09.2011 року № 4628, що віднесення ПП «Симплекс» вартості гофоропродукції та наданих послуг з перевезення цієї гофропродукції до складу валових витрат за липень 2010 року та суми ПДВ до складу податкового кредиту є безпідставним, оскільки відсутнє документальне підтвердження зв'язку господарської діяльності між продавцем (ТОВ «Крок-2009») та покупцем (ПП «Симплекс») по факту руху гофропродукції від виробника до кінцевих отримувачів.

Зазначене порушення призвело до завищення валових витрат на загальну суму у розмірі 1 415 264,35 грн. (у тому числі: 1 403 847,67 грн. по контрагенту ТОВ Крок-2009» за рахунок придбання гофропродукції та 11 416,67 грн. за отримання послуг від інших контрагентів з перевезення гофропродукції), в результаті чого ПП «Симплекс» занижено податок на прибуток у розмірі 353 816,00 грн. за 3 квартали 2010 року (1 415 264,35 грн. х 25%). А також призвело до завищення податкового кредиту у липні 2010 року у розмірі 280 769,00 грн. по податковим накладним від ТОВ Крок-2009» та суму ПДВ у розмірі 1 083,34 грн. по податковим накладним від ЗАТ «Харківське АТП-16358» за послуги перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 353 816,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 88454,00 грн., а тому позовні вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.10.2011 року № 0002022341 задоволенню не підлягають.

Суд також дійшов висновку про правомірність збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 281 852,00 грн., що стало складовою нарахованого грошового зобов'язання у податковому повідомленні-рішенні від 11.10.2011 року № 0002032341.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін судом також встановлено, що ПП «Симплекс» віднесено до складу податкового кредиту у серпні та листопаді 2010 року суми ПДВ у розмірі загальному 1675,81 грн. по господарським операціям з товариством з обмеженою відповідальністю «Аріадна» (ТОВ «Аріадна»).

ПП «Симплекс» придбано марлю на суму 271 727,20 грн. без оподаткування ПДВ згідно з пп. 5.1.7 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, зазначеною нормою передбачено, що звільняються від оподаткування операції з поставки (у тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України до 1 вересня року, попереднього звітному. Якщо у такий строк перелік не встановлено, діє перелік минулого року.

Придбану марлю ПП «Симплекс» передано на умовах давальницької сировини ТОВ «Аріадна» для виготовлення бинтів. Вартість роботи (послуги) становила у розмірі 1368,84 грн. (у тому числі ПДВ - у розмірі 228,14 грн.), на що виписана податкова накладна від 31.08.2010 року № 78 та внесено запис у реєстр отриманих податкових накладних.

Також ПП «Симплекс» придбано у ТОВ «Аріадна» товарно-матеріальні цінності (ТМЦ) - етикетки, упаковка та інше. Сума ПДВ по придбаним ТМЦ згідно податковій накладній від 02.08.2010 року № 72 складає 1004,95 грн., по податковій накладній від 01.11.2010 року № 113 - 442,72 грн.

В подальшому ПП «Симплекс» реалізовував готові бинти на суму 321 202,00 грн. (без ПДВ).

Відповідачем встановлено, що в порушення пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ПП «Симплекс» віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 1675,81 грн. по неоподатковуваних операціях, у тому числі по періодах: за серпень 2010 року - 1233,09 грн., за листопад - 442,72 грн.

Згідно з зазначеною нормою у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

З пояснення представника позивача вбачається, що віднесення до складу податкового кредиту наведених сум ПДВ здійснено згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким передбачено, що, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Суд не приймає такі доводами позивача, оскільки з приписів ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 та ст. 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат виробництва та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів та до податкового кредиту не включаються.

Отже, ПП «Симплекс» здійснив господарську операцію з продажу товару (бинтів), яка відповідно до пп. 5.1.7 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» не оподатковується податком на додану вартість. Таким чином, придбані ТМЦ (етикетки, упаковка тощо) є складовою готового виробу (бинтів), що сплинуло на його вартість при реалізації. При цьому, реалізація бинтів також не оподатковується податком на додану вартість за пп. 5.1.7 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість». Тому, суми ПДВ по податковим накладним від 31.08.2010 року № 78 у розмірі 228,14 грн., від 02.08.2010 року № 72 у розмірі 1004,95 грн. та від 01.11.2010 року № 113 у розмірі 442,72 грн. до складу податкового кредиту не включаються.

З огляду на таке суд погоджується з доводами відповідача, що ПП «Симплекс» неправомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 1675,81 грн. по неоподатковуваних операціях, у тому числі по періодах: за серпень 2010 року - 1233,09 грн., за листопад - 442,72 грн.

Таким чином, позовні вимоги в цієї частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Стосовно включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 50817,00 грн. суд зазначає наступне

Під час проведення перевірки відповідачем виявлено, що ПП «Симплекс» в жовтні 2010 року до складу податкового кредиту була віднесена сума ПДВ у розмірі 50 817,00 грн. по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «КФ Продінвест» (ТОВ «КФ Продінвест») у червні 2010 року.

Так, ПП «Симплекс» не формувало витрати на придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «КФ Продінвест». Але, у жовтні 2010 року було проведено коригування податкового кредиту з ПДВ у сторону збільшення за червень 2010 року по податковим накладним, отриманим від цього контрагента на суму 50817,00 грн., що підтверджено записом у реєстрі отриманих податкових накладних за жовтень 2010 року датою отримання 31.10.2010 року податкових накладних: від 01.06.2010 року № 7742 на суму 18547,20 грн. (у т.ч. ПДВ у розмірі 3091,20 грн.), від 11.06.2010 року № 8101 на суму 148454,16 грн. (у т.ч. ПДВ у розмірі 24 742,36 грн., від 15.06.2010 року № 8305 на суму 137902,32 грн. (у т.ч. ПДВ у розмірі 22 983,72 грн.)).

Згідно довідки від 06.08.02010 року № 6080/15-213/36011923, отриманої від ДПІ у Київському районі м. Донецька вбачається про неможливість проведення перевірки платника податків ТОВ «КФ Продінвест» з питань підтвердження відомостей, отриманих від контрагентів, у тому числі і ПП «Симплекс» з відхиленням ПДВ у сумі 265241,26 грн.

З зазначеної довідки вбачається відсутність у ТОВ «КФ Продінвест» основних фондів, не надана податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2010 року, Чисельність працюючих відповідно до довідки за формою 1-ДФ у 1 кварталі 2010 року складала 1 особа (директор підприємства). Також підприємство не знаходиться за своєю юридичною адресою (акт виходу від 14.07.2010 року № 294/15-1).

ТОВ «КФ Продінвест» 28.04.2011 року знято з податкового обліку в органах державної податкової служби, свідоцтво платника ПДВ № 100127736 видане 11.07.2008 року анульоване 11.02.2011 року.

Як слідує з матеріалів справи, ПП «Симплекс» задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 50736 грн. та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке зменшило суму податкового боргу з ПДВ 48 573,00 грн.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, по результатам акту перевірки ПП «Симплекс» за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року від 15.10.2010 року № 7281/23-3/31477463, що проводилась Слов'янською ОДПІ з 25.08.2010 року по 12.10.2010 року було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.10.2010 року № 0002962341/0, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання на 71143,00 грн. у тому числі: за основним платежем у розмірі 50 817,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 20326,00 грн. Зазначеною перевіркою було встановлено, що ПП «Симплекс» включено до складу податкового кредиту суму 50 817,00 грн., яка не підтверджена податковими накладними. Крім того, всупереч до вимог пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України про ПДВ ПП «Симплекс» не звертався зі скаргою до Слов'янської ОДПІ.

Сума штрафних (фінансових) санкцій сплачена за рахунок переплати податку на прибуток, а сума податкового зобов'язання у розмірі 50817,00 грн. відкоригована у декларації з податку на додану вартість 2010 року у зв'язку з відновленням відсутніх податкових накладних за червень 2010 року від ТОВ «КФ Продінвест».

З огляду на таке суд зазначає, що у відповідності до п. 5.6 та 5.8 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. № 166 (у редакції наказу від 15 червня 2005 р. № 213), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 р. за № 702/10982 (чинний на час виникнення спірних відносин, Наказ втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 25 січня 2011 року № 4, далі - Порядок № 166) коригування сум податкових зобов'язань і податкового кредиту здійснюється у випадках, якщо повернено товар та/або передоплату, змінено суму компенсації за договором, умови розрахунку з контрагентами тощо. При цьому в податковій декларації з ПДВ (далі - декларація) коригуються рядки 8.3, 8.4, 16.2 та 16.3 відповідно із заповненням додатка 1 до декларації «Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість». Помилками вважаються перекручені значення податкових зобов'язань, податкового кредиту з ПДВ або бюджетного відшкодування. Вони бувають двох видів: арифметичні - помилки чи описки, допущені при заповненні декларації та додатків до неї; методологічні - помилки, які полягають у неправильному застосуванні ставок податку при визначенні податкових зобов'язань.

Згідно з п. 17.2 Закону України від 21.12.200 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинний на момент виникнення спірних відносин, далі - Закон № 2181-ІІІ) самостійно виявлену помилку платник податків може виправити трьома способами: подання нової декларації з виправленими даними, виправлення помилки в поточній декларації (з урахуванням строку позовної давності та граничного строку подання декларації), подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ.

Разом з цим, відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Отже, за результатами акту перевірки від 15.10.2010 року № 7281/23-3/31477463 Слов'янською ОДПІ визначено ПП «Симплекс» податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 50817,00 грн. внаслідок встановлення заниження підприємством суми такого податкового зобов'язання, про що було винесене податкове повідомлення-рішення від 29.10.2010 року № 0002962341/0 разом із застосуванням до позивача штрафних санкцій у розмірі 20326,80 грн.

На підставі абзацу третьому підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-ІІІ у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Як встановлено у судовому засіданні позивачем сплачено штрафні санкції в сумі 203206,80 грн. за рахунок переплати податку на прибуток. Разом з цим, визначене контролюючим органом податкове зобов'язання в сумі 50817,00 грн. позивачем сплачено не було, а відкориговане у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року.

Згідно з вимогою п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний разом з поданням уточнюючого розрахунку сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми. З зазначеної декларації з ПДВ за жовтень 2010 року вбачається, що позивачем штраф не нараховувався.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про порушення ПП «Симплекс» ведення податкового обліку, адже платник податків несе відповідальність згідно із законом за вчинені податкові порушення, тому позивач повинен був у встановлений Законом № 2181-ІІІ строк сплатити нараховане контролюючим органом податкове зобов'язання у розмірі 50817,00 грн.

Таким чином, за результатами перевірки правильності відображення у податковому обліку податкового кредиту доведено, що ПП «Симплекс» завищено податковий кредит на суму 334 345,00 грн., у тому числі по періодах: за липень 2010 року в сумі 281 852,00 грн., серпень 2010 року в сумі1 233,00 грн., жовтень 2010 року в сумі 50 817,00 грн., листопад в сумі 443,00 грн., у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про правомірність збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 334 345,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 83586,25 грн., отже, позовні вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.10.2011 року № 0002032341 задоволенню не підлягають.

Щодо висновків відповідача відносно нікчемності правочинів, що вчинені між позивачем з ТОВ «Крок-2009» та ТОВ «КФ Продінвест», зазначених у акті перевірки від 19.09.2011 року № 4628, суд вважає їх (висновки) помилковими та безпідставними з огляду на таке.

Частина перша ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 204 ЦКУ встановлена презумпція правомірності правочину, зокрема дана норма визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦКУ фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 ГКУ господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладений між позивачем та його контрагентом договір не віднесений законом до нікчемних, оскільки відповідач у судовому засіданні ніяким чином не пояснив та не обґрунтував чим саме правочини між ПП «Симплекс» з ТОВ «Крок-2009» та ТОВ «КФ Продінвест» порушують публічний порядок: які саме права і кого порушені, яким майном та хто заволодів (знищив) у результаті їх вчинення, та не довів наявності складу господарського правопорушення у діях позивача в частині наявності вини (умислу на заволодіння чужим майном), хоча відповідно до ст. 71 КАСУ він як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність своїх доводів та заперечень.

Таким чином, суд вважає, що відповідач, встановлюючи факти нікчемності правочинів між ПП «Симплекс» та ТОВ «Крок-2009» та ТОВ «КФ Продінвест», фактично керувався лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена належними та допустимими доказами, в тому числі і усними поясненнями.

У контексті з наведеним обґрунтуванням суд вважає за необхідне відмітити, що наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними (або нікчемними), оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Отже, відсутність в укладених договорах ознаків їх нікчемності не є достатнім доказом правомірності відображення їх результатів у податковому обліку.

Також з матеріалів справи судом в тому числі встановлено, що 07.09.2010 року через банкомат банківської установи, що обслуговує позивача (підтверджено чеком від 07.09.2010 року) підзвітною особою були отримані готівкові кошти в умі 5000,00 грн. Зазначені кошти були внесені до каси підприємства згідно прибуткового касового ордера № 14 09.09.2010 року в день подання авансового звіту. Таким чином, підзвітною особою перевищено встановлені строки використання виданої під звіт готівки, чим порушено п. 2.11 п. 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління національного банку України № 637 від 15.12.2004 року, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320 (використання коштів більше ніж два робочих дня).

Позивач на це порушення зазначив, що готівкові кошти у сумі 5000 грн. були витрачені для закупівлі макулатури та паперових відходів згідно наказу від 07.09.2010 року №10/1. Такі дії були здійснення у зв'язку з надходженням пропозицій по співробітництву - збиранням та здаванням макулатури та паперових відходів для переробного підприємства. Відповідно до п. 2.11 ст. 2 Положення видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції на заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, включаючи день отримання готівкових коштів під звіт» Таким чином, звіт за використані кошти у сумі 5000 грн. було проведено на третій день з врахуванням дня видачі, тобто не пізніше максимально граничного строку - 10 днів.

Згідно п. 38 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності як збирання заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини (за переліками, які визначаються Кабінетом Міністрів України).

Отже, макулатуру за постановою Кабінету міністрів України від 28.02.2001 року № 183 включено до Переліку окремих видів відходів як вторинної сировини, збирання та заготівля яких підлягають ліцензуванню.

Відповідно до п. 1.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства екології та природних ресурсів України від 19.03.2001 року № 52/105, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 06.04.2001 року № 319/5510, збирання, заготівля відходів як вторинної сировини - це діяльність, пов'язана із збиранням, купівлею, прийманням, зберіганням, обробленням, перевезенням, реалізацією і постачанням відходів переробним підприємствам на утилізацію. Пунктом 4 Ліцензійних умов передбачено, що збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини повинні здійснюватись спеціалізованими підприємствами, їх філіями, іншими відокремленими підрозділами через приймальні пункти.

У позивача ліцензія на заготівлю відходів як вторинної сировини - макулатури та відповідні ліцензійні умови для здійснення такої господарської діяльності відсутні. За таких обставин позивач не мав права видавати наказ від 07.09.2010 року № 10/1. Більш того, під час перевірки перевіряючим цей наказ не надавався. Отже даний наказ не може бути належним та допустимим доказом у даній справі.

Підприємству застосовано санкцію у сумі 1250,00 грн. (5000 грн. х 25%) за перевищення встановлених строків виданої під звіт готівки.

З огляду на таке, суд вважає прийняте податкове повідомлення-рішення від 11.10.2011 року № 0001182343 правомірним, а тому позовні вимоги щодо скасування цього податкового повідомлення-рішення задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не надано доказів, що спростовували б доводи відповідача, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки у матеріалах справи відсутні документальні докази судових витрат відповідача, суд їх не компенсує.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову приватного підприємства «Симплекс» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.10.2011 року за № 0002022341, № 0002032341, № 0001182343 - відмовити повністю.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 20.06.2012 року. Повний текст постанови виготовлений 25.06.2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.