Постанова

від 27.06.2012 по справі 24/320

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2012 р. Справа № 24/320

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М., суддівБакуліної С.В., Уліцького А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Вугілля України" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 28.02.2012р. у справі№24/320 Господарського судуДонецької області за позовомДержавного підприємства "Вугілля України" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропілля вугілля" простягнення збитків

за участю представників

- позивача:ОСОБА_4 (довіреність від 09.12.2011р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Державне підприємство "Вугілля України" (далі - позивач) просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропілля вугілля" (далі - відповідач) збитки у розмірі 226494,43 грн., які включають, зокрема, сплату за користування вагонами за час простою вагонів в сумі 6399,96 грн. з ПДВ; плату за оформлення документів на відправлення вантажу в сумі 862,73 грн. з ПДВ; провізну плату від станції "Бурштин" до станції "Родинська" в сумі 216874,40 грн. з ПДВ, судові витрати у справі №52/10 в сумі 2359,35 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання рішення суду в справі №52/10 відшкодував вищевказані витрати на послуги залізниці ВАТ "Західенерго", якому за умовами іншого договору поставляв куплене у відповідача вугілля неналежної якості, тому вважає, що в порядку регресу відповідач повинен відшкодувати позивачу завдані збитки.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 04.01.2012р. (суддя Величко Н.В.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 224135,08 грн. збитків, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Діброва Г.І., судді Бойченко К.І., Стойка О.В.) це рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позову, в цій частині прийнято нове, про відмову у позові, в іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Відповідач не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у справі рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.06.07 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено договір постачання вугільної продукції №5-07/2-ЕН, згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцю вугільну продукцію (вугілля) в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі, а покупець - прийняти та оплатити вугілля на умовах договору.

Вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDР назва місця призначення (з урахуванням умов п. 5.5 цього договору) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 р. за реквізитами Покупця, вказаних у додатках до договору.

Приймання вугілля по кількості і якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6 та від 25.04.1966р. №П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ДЕСТ 1137 - 64 "Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикети. Правила приемки по качеству", ДСТУ 4083-2002 "Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови", ДСТУ 4096-2002 "Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробування", ГТР 34.09.110-2003 "Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи" та/або іншими нормативними документами України.

Приймання партії вугілля за якістю покупцем здійснюється відповідно до даних хімічного аналізу атестованої хімічної лабораторії вантажоотримувача; якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії вантажоотримувача, відрізняються від посвідчень якості на величину, більше допустимої похибки випробовування, вантажоотримувач або покупець протягом 24 годин з моменту отримання результатів, зобов'язаний викликати постачальника для проведення спільного опробування вугілля. У разі неприбуття представника постачальника протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення, до розрахунку приймаються показники якості, визначені лабораторією вантажоотримувача.

Вартість перевезення вугілля залізницею оплачує покупець.

Постачальник гарантує відповідність кількості і якості вугілля до умов договору.

За постачання неякісного вугілля, постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків покупця та вантажоотримувача, пов'язаних із постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до вантажоотримувача, переадресацію вагонів, плата за використання вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складуванню, зберіганню, реалізації вугілля та ін.).

У відповідності до Специфікації на липень 2007 року до договору №5-07/2-ЕН від 01.06.2007р. сторони встановили об'єм поставки -всього 233,3 тон/міс, вугілля марки Гр 0-200, якісні характеристики вугілля та зазначили підприємства без визначення їх статусу: ЦЗФ "Добропільська" шахти Добропільська, ЦЗФ "Октябрьська" шахти Алмазна; ЦЗФ "Октябрьська" шахти Білозерська, ЦЗФ "Октябрьська" шахти Білицька; ЦЗФ "Октябрьська" шахти Новодонецька.

Також 10.07.2007р. позивач та постачальник (ДП "Добропіллявугілля") підписали додаток №07/07-2-ЕН до договору № 5-07/2-ЕН від 01.06.07р., згідно умов якого постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти у липні 2007р. вугілля марки ГСШ 0-13 обсягом 2547 тон на суму у розмірі 1064696 грн. 94 коп. з ПДВ.

При зверненні до господарського суду позивач, в обґрунтування позовних вимог, посилався на те, що на виконання умов Договору, у липні 2007 р., нібито саме відповідач відвантажив вагони з вугіллям марки ГСШ клас (0-13) за залізничними накладними, а саме: вагони №№ 65310609, 67866533, 67861831, 64725377, 66629882, 66375056, 67155440, 63442362, 67851519 (що підтверджено залізничною накладною № 49770134), вагони №№ 67919357, 66592015, 65094013, 67655878, 66687963, 65384646 (що підтверджено залізничною накладною № 49770135), вагони №№ 68149467, 67843656, 68749167, 66696816 (що підтверджено залізничною накладною № 49770139), 66114018, 67913574, 65692071, 65381170, 66932369, 67880187 (що підтверджено залізничною накладною № 49770140), вагони №№ 67844738, 67844183, 65491664, 65238214, 67144642, 66375452, 67163618, 67568287, 66239807 (що підтверджено залізничною накладною № 49770141), вагони №№ 66779653, 65480519, 67377663, 66593864, 66038886, 66488362, 65287559, 65377046, 60662251, 63886345 (що підтверджено залізничною накладною № 49770142).

Також позивач зазначав, що вантажоотримувачем вказаної вугільної продукції є Бурштинська ТЕС ВАТ "Західенерго".

Під час приймання вугілля на Бурштинській ТЕС, була виявлена невідповідність вугілля якісним характеристикам, що не відповідає умовам Договору. Так, показник зольності вказаного вугілля знаходився в діапазоні 41,3% - 57,9% проти 25,0% гранично допустимого вмісту золи, що, як зазначав позивач, підтверджено Актами приймання вугілля від 12.07.2007р. №№ 4920, 4921, 4922.

Через перевищення встановлених договором гранично допустимих критеріїв якості, вугілля було повернуто вантажовідправнику, що підтверджено квитанціями про приймання вантажу №№ 36087101, 36087102, 36087103 виданими залізничною станцією Бурштин Львівської залізниці.

Позивач вважає, що поставкою вугілля неналежної якості вантажоотримувачу було завдано збитки на суму у розмірі встановленому місцевим господарським судом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведений склад правопорушення відповідача, тому вимоги щодо відшкодування позивачу сплачених ним 224135,08 грн. збитків на користь ВАТ "Західененрго" за рішенням господарського суду у справі №52/10, є обґрунтованими. При цьому, судові витрати у справі №52/10, відшкодувати які просив позивач, не є збитками і стягненню з відповідача не підлягають.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та відмовляючи у позові в цій частині, суд апеляційної інстанції своє рішення мотивував тим, що стягнення збитків за рішенням суду у справі №52/10 не може вважатись тим фактом, що не потребує доказування, оскільки судом розглядався спір за умовами іншого договору поставки, а самим позивачем не доведено належними доказами порушення відповідачем обов'язку щодо поставки товару належної якості.

Суд апеляційної інстанції також виходив з того, що судом першої інстанції помилково зазначено в рішенні про наявність преюдиційних фактів поставки неякісного вугілля у цій справі, оскільки в рішенні суду відсутні факти, що мають такий характер відносно саме відповідача, який не є вантажовідправником за залізничними накладними.

Оскаржена постанова не підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Так, із приписів статті 35 ч.2 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що при вирішенні інших спорів не доводяться знову факти, встановлені рішенням господарського суду, в яких беруть участь ті самі сторони.

Особа, що звернулась із касаційною скаргою, не спростувала висновків суду апеляційної інстанції про те, що спір у справі №52/10 Господарського суду міста Києва розглядався за умовами іншого договору поставки і обставини встановлювались щодо прав та обов'язків інших осіб.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Також за приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати заподіяні цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як відшкодування заподіяної шкоди суду необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками, вину відповідача.

Вказані обставини підлягають доведенню належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач не довів виконання ним належним чином умов договору про прийняття продукції за якістю у відповідності з вимогами Інструкції П-7 та розділу 4 договору, що укладений сторонами, в матеріалах справи відсутній належний акт прийняття продукції за якістю, а пунктом 4.15 договору сторони погодили, що у випадку порушення позивачем умов договору щодо обумовленого порядку приймання продукції за якістю, його претензії щодо якості вугілля не приймаються.

Ці висновки суду апеляційної інстанції не спростовані особою, що звернулась із касаційною скаргою.

Оскільки із доводів, наведених у позові та касаційній скарзі, та встановлених судами обставин справи не вбачається складу цивільного правопорушення у діях відповідача, відсутні правові підстави вважати, що судом апеляційної інстанції порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права, а тому підстави для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2012р. у справі Господарського суду Донецької області №24/320 - без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді С.В. Бакуліна

А.М. Уліцький