Постанова

від 25.06.2012 по справі 9/5005/17014/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2012 року Справа № 9/5005/17014/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді -Тищик І.В.- доповідач,

суддів -Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.

при секретарі -Єрьоменко К.В.

за участю представників

позивача: Котенко Г.Б., Гришин М.Л.

відповідача: Коваль О.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2012р. у справі № 9/5005/17014/2011

за позовом відкритого акціонерного товариства „Дніпропетровський м'ясокомбінат", м. Дніпропетровськ

до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська

про розірвання договору оренди,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 року позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про розірвання договору оренди будинку від 05.04.2004р., укладеного позивачем з Управлінням Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська, та зобов'язання відповідача повернути ВАТ „Дніпропетровський м'ясокомбінат" будівлю, розташовану по вул. Молодогвардійська, 22-а у м. Дніпропетровську.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 02.02.2012 року у справі № 9/5005/17014/2011 (суддя Подобєд І.М.) позовні вимоги задовольнив, визнав розірваним договір оренди та зобов'язав відповідача повернути спірну будівлю. Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку про порушення відповідачем зобов'язань за договором та доведеність настання істотних змін обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору оренди, передбачених ч. ч. 1,2 ст. 652 ЦК України (у зв'язку із банкрутством позивача).

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення. В обґрунтування скарги відповідач посилається на те, що:

- місцевим судом не був витребуваний та не досліджений зміст договору оренди, що може суттєво вплинути на правильне вирішення спору;

- позивач не звертався до відповідача з відповідними претензіями щодо не сплати орендної плати, чим порушив законне право відповідача на досудове врегулювання спору;

- позивач не завершив свою господарську діяльність і щомісяця подає до управління ПФУ ;

- в разі розірвання договору відповідач залишиться без належного приміщення, чим буде позбавлено можливості виконувати покладені на нього державою функції;

- при прийнятті рішення судом помилково застосовано норму ст.45 ГПК України та стягнуто судовий збір з управління.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу послався на обґрунтованість рішення господарського суду; необґрунтованість і безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 05.04.2004 року між ВАТ „Дніпропетровський м'ясокомбінат" (Орендодавець) та Управлінням Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська (Орендар) був укладений договір оренди будинку, у відповідності до якого будинок, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 22А загальною площею 581,2м 2 , власником якого є Позивач, перебуває у платному користуванні відповідача.

На час розгляду справи ВАТ "Дніпропетровський м'ясокомбінат" визнаний банкрутом і відносно нього відкрита ліквідаційна процедура у справі № Б26/10/06. В порядку передбаченому Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з майнових активів банкрута формується ліквідаційна маса банкрута (у тому числі шляхом повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб), яка підлягає реалізації для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів.

Пропозицію про розірвання договору та повернення нерухомого майна власнику відповідач не прийняв.

Позивач з вимогою про розірвання договору оренди, укладеного з Управлянням Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська, та про повернення належного йому майна звернувся до господарського суду.

Господарський суд дійшов висновку про те, що на момент звернення з позовом спірний договір є розірваним, задовольнив позов та зобов'язав відповідача повернути спірну будівлю.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду з огляду на наступне:

Порядок зміни та розірвання договору регламентується ст. ст. 651, 652 Цивільного кодексу України. Зазначеними нормами передбачено три способи розірвання договору: 1) за згодою сторін; 2) за рішенням суду; 3) у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі чи частково, якщо таке право встановлено договором або законом.

Підставами для розірвання договору визначено: 1) істотне порушення договору другою стороною; 2) інші випадки, встановлені договором або законом; 3) істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Матеріалами справи посвідчується, що в даному випадку має місце як порушення договору Орендарем, що полягає у несплаті орендних платежів, так і істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, що полягає у банкрутстві Орендодавця.

Пунктом 10.1 договору оренди обумовлено, що даний договір не підлягає розірванню в односторонньому порядку, за винятком випадків, коли одна із Сторін систематично порушує умови договору і свої зобов'язання за цим договором.

Як убачається зі змісту даного пункту можливість розірвання договору в односторонньому порядку сторони пов'язують не з істотністю порушення, а лише з фактом порушення та його систематичністю.

В порушення умов договору відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання з внесення орендної плати; протягом 2008-2010 років орендна плата орендарем не сплачувалася; пропозиція позивача щодо розірвання договору оренди будівлі від 05.04.2004р. за згодою сторін залишена відповідачем без відповіді.

Не отримавши впродовж встановленого законодавством (ч. 3 ст. 188 Господарського Кодексу України) строку відповіді на пропозицію про розірвання договору, Позивач в особі ліквідатора листом № 68/646-11 від 26.08.2011р. заявив відмову від договору найма та просив звільнити орендоване приміщення на умовах розділу договору оренди.

Дії позивача відповідають умовам укладеного між сторонами договору та узгоджуються з приписами чинного законодавства. В силу ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до ч. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України, у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як обґрунтовано дійшов висновку місцевий суд, позивачем доведено суду як порушення відповідачем умов договору, так і настання істотних змін обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору оренди, передбачених ч. ч. 1 і 2 ст. 652 Цивільного кодексу України (у зв'язку із банкрутством Позивача).

Згідно ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов"язання сторін припиняються.

Водночас, у разі розірвання договору оренди, орендар, відповідно до приписів ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України і ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", зобов'язаний повернути об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

За вказаних обставин колегія суддів вважає правомірним висновок суду про задоволення позовних вимог, визнання розірваним договору оренди та повернення об'єкту оренди.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки:

- твердження скаржника про не витребування та не дослідження місцевим судом змісту договору оренди спростовується матеріалами справи;

- не дотримання позивачем порядку досудового врегулювання спору не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог; заходи досудового врегулювання господарського спору в силу ч.1 ст. 5 ГПК України застосовуються сторонами за домовленістю між собою, тоді як договір оренди умов про обов'язкове застосування заходів досудового врегулювання не містить;

- факт завершення/не завершення господарської діяльності відповідача не впливає на предмет спору, не змінює його правових підстав та не є підставою для скасування рішення суду, рівно як і той факт, що з розірванням договору оренди відповідач може залишитися без належного приміщення;

- як убачається з рішення суду розподіл судових витрат здійснено місцевим судом на підставі ст. 49 ГПК України та правомірно стягнуто судовий збір з відповідача; статтею 45 ГПК України розподіл судових витрат, всупереч твердженням скаржника, взагалі не регламентувався (ні в період чинності статті, ні після її скасування).

Посилання скаржника на сплату заборгованості по орендній платі також не являється підставою для скасування оспорюваного рішення, оскільки сплату боргу відповідач здійснив після ухвалення рішення господарським судом.

З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування зазначеного рішення являються необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2012 року у справі № 9/5005/17014/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий І. В.Тищик

Судді: Т.А.Верхогляд

Л.М.Білецька