Постанова

від 27.06.2012 по справі 1/216

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2012 № 1/216

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Поляк О.І.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання Помаз І.А.,

за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 27.06.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілан Агро» на рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2012 (дата підписання - 09.04.2012),

у справі № 1/216 (головуючий суддя Дідиченко М.А., судді Картавцева Ю.В.,

Пригунова А.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілан Агро»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. ОСОБА_3

2. Мале приватне підприємство «Елегія»

про визнання недійсним правочину,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ілан Агро» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - ОСОБА_3 та Малого приватного підприємства «Елегія» про визнання недійсним кредитного договору № 05/К-06 від 16.06.2006.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.04.2012 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою б/н від 18.04.2012, в якій просив скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, заявник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Так, зокрема, позивач зазначає, що місцевим господарським судом без належного правового обґрунтування відхилено клопотання про призначення судової почеркознавчої та судової технічної експертизи на предмет встановлення відповідності підпису голови ФГ «ОСОБА_4» ОСОБА_4 на кредитному договорі № 05/К-06 від 16.06.2006 та на додаткових угодах до даного договору, а також ідентичності відтиску печатки ФГ «ОСОБА_4».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 06.06.2012 за участю уповноважених представників сторін.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 06.06.2012 відкладено розгляд апеляційної скарги у зв'язку з задоволенням клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, в судовому засіданні надав додаткові документи, які судовою колегією були оглянуті та долучені до матеріалів справи.

Представником позивача було подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, в задоволенні якого колегією суддів відмовлено у зв'язку з неможливістю відібрати експериментальні зразки відтисків печатки ФГ «ОСОБА_4», підписів ОСОБА_4 та знищенням печатки ФГ «ОСОБА_4» при ліквідації господарства.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином, направленими на їх адресу копіями ухвали суду, а також те, що неявка представників третіх осіб не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за їх відсутності.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Фермерським господарством «ОСОБА_4» (позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (банк/відповідач) було укладено кредитний договір № 05/К-06 від 16.06.2006, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредитні кошти у сумі 845 100, 00 грн зі строком користування 48 місяців до 15.06.2010 включно та процентною ставкою -19% річних (а.с. 23-28 том 1).

У період з 26.06.2006 по 19.01.2009 між сторонами було підписано низку додаткових договорів до кредитного договору, якими змінювалися умови кредитування та графік погашення кредиту (а.с. 57-75 том 2).

З п. 1.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілан Агро», дата реєстрації 12.10.2010, вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ілан Агро» створено відповідно до зборів засновників від 30.07.2010 (протокол № 1) та чинного законодавства України внаслідок реорганізації шляхом перетворення Фермерського господарства «ОСОБА_4» та у відповідності до ч. 2 ст. 108 Цивільного кодексу України є правонаступником усього його майна, майнових прав та всіх зобов'язань стосовно всіх його кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, що оспорюються сторонами (а.с. 22 том 1).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення вимог чинного законодавства України, зокрема ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, а також те, що спірний договір підписаний невідомою особою, неуповноваженою від імені господарства та в подальшому ТОВ «Ілан Агро» не схвалений, у зв'язку з чим просить визнати недійсним кредитний договір № 15 від 31.01.2006.

Крім того, позивач стверджує, що згідно даних бухгалтерського обліку відсутні дані про отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» кредитних коштів.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є визнання правочинну недійсним.

Визнання правочину недійсним застосовується у тих випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до укладення правочину з порушенням умов його дійсності.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Будь-який правочин має набути чинності, тобто набрати юридичної сили. Для цього він має відповідати вимогам, встановленим законом. У ст. 203 ЦК перераховані загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, волевиявлення сторін, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків, дотримання батьками прав та інтересів їх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Іншими словами, щоб правочин вважався чинним, а відповідно і правомірним, при його вчиненні мають бути дотримані такі умови як: законність змісту правочину; наявність у сторін (сторони) необхідного обсягу дієздатності; наявність об'єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі учасника правочину; відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону; спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату; відсутність спрямованості у вчинюваному батьками правочині на порушення прав та інтересів їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. У разі недотримання перерахованих вимог правочин є недійсним або може бути визнаний недійсним у порядку, встановленому Цивільним кодексом.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

В силу ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до п. 3.3. статуту фермерського господарства «ОСОБА_4», головою господарства є його засновник, або особа, яка є його правонаступником.

Згідно умов п. 3.4. статуту фермерського господарства «ОСОБА_4» інтереси господарства перед підприємствами, установами і організаціями окремими громадянами представляє голова господарства.

З матеріалів справи вбачається, що під час укладення спірного договору 16.06.2006 ОСОБА_4 було підписане попередження про кримінальну відповідальність за ст. 222 Кримінального кодексу України (а.с. 77 том 2).

Крім того, в матеріалах справи наявне рішення № 5 від 25.05.2006, яким засновник ФГ «ОСОБА_4» надав право ОСОБА_3 звернутися з клопотанням до Кіровоградської філії ТОВ «Укрпромбанку» про отримання кредиту на придбання автопотягів КАМАЗ-45143-011-015 і причепів НЕФАЗ-8560-012 в кількості 3 шт. в сумі 845 100, 00 грн (а.с. 114 том 2).

26.05.2006 ОСОБА_3 звернувся до банку з відповідною заявою (а.с. 76 том 2), на підставі якої банк перерахував ТОВ «Авек-Дніпро», з яким Фермерське господарство уклало договір № 1441/05-06 купівлі-продажу з залученням клієнтом банківського кредиту від 19.05.2006 (а.с. 113 том 2), грошові кошти у сумі 845 100, 00 грн в рахунок оплати товару за вказаним договором, що підтверджується платіжним дорученням № 15 від 16.06.2006 (а.с. 91 том 2).

Даний товар, а саме автопотяг КАМАЗ-45143-011-015 і причеп НЕФАЗ-8560-012 в кількості 3 шт був отриманий позичальником - Фермерським господарством, що підтверджується видатковою накладною № РН-0002107 від 14.06.2006 та актами прийому-передачі від 14.06.2006 (а.с. 106-112 том 2).

Також матеріали справи містять докази перерахування банком грошових коштів в рахунок оплати інших товарів, а саме бензину А-76, селітри аміачної, дизельного палива тощо, контрагентам позичальника (а.с. 79-93 том 2).

На час розгляду даної справи доказів повернення отриманих позичальником кредитних коштів та відсотків за користування кредитними коштами ні позивачем, ні позичальником - третьою особою-1 не надано.

Рішенням № 17 від 26.07.2007 право підпису на всіх необхідних документах, договорах застави та додаткових угодах до кредитних договорів та договорів застави було надано виконуючому обов'язки голови ФГ «ОСОБА_4» ОСОБА_3 (а.с. 115 том 2).

Рішенням № 7 від 11.11.2008 засновником фермерського господарства «ОСОБА_4» - ОСОБА_4 було прийнято рішення звернутися до керівництва ТОВ «Укрпромбанку» з проханням перенести внутрішній графік погашення кредиту за кредитним договором № 05/К-06 від 16.06.2006. Всі необхідні документи доручено підписувати голові фермерського господарства ОСОБА_3 (а.с. 116 том 2).

Аналогічні рішення були прийняті засновником 03.12.2008 та 22.12.2008 (а.с. 117-118 том 2), що підтверджує правомірність підписання додаткових договорів до спірного кредитного договору № 05/К від 16.06.2006 ОСОБА_3.

Позивач стверджує, що договір підписаний невідомою особою. Однак, спірний договір містить відбиток печатки ФГ «ОСОБА_4», який відповідає зразку відбитку печатки наведеному у картці із зразками підписів і відбитка печатки від 16.06.2006 (а.с. 120-121 том 2).

Наказом міністерства внутрішніх справ від 11.01.1999 № 17 затверджена Інструкція про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів.

Відповідно до п. 3.4. вказаної Інструкції відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Обов'язковому обліку підлягають печатки і штампи з повним найменуванням організацій. Порядок обліку, зберігання і використання інших видів печаток, штампів визначається відповідними відомчими інструкціями.

Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах.

Перевірка наявності печаток і штампів здійснюється щорічно комісією, призначеною наказом керівника організації. Про перевірки наявності печаток і штампів робляться відмітки в журналі обліку та видачі печаток і штампів після останнього запису. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації.

Позивачем не надано жодних доказів неправомірного використання печатки господарством.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції та під час апеляційного провадження позивачем неодноразово подавалося клопотання про призначення почеркознавчої експертизи з метою встановлення належності підпису на спірному кредитному договорі саме засновником фермерського господарства «ОСОБА_4» - ОСОБА_4, в задоволенні якого місцевим судом було правомірно відмовлено, оскільки позивачем не були надані належні та допустимі докази недійсності підпису ОСОБА_4 на оскаржуваному кредитному договорі.

До того ж, ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, експериментальні зразки підписів для проведення експертизи не надав.

Крім того, як встановлено судом, відповідач надав позивачеві кредитні кошти за кредитним договором № 05/К-06, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками наявними в матеріалах справи.

Також, третя особа 1 - позичальник за договором, здійснювала часткове повернення кредиту та сплату процентів за користування кредитом, що підтверджується банківськими виписками наявними в матеріалах справи.

Дослідивши вищевикладене в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем належним чином не доведені обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, зокрема, не доведено та не надано суду належних доказів того, що кредитний договір підписаний неуповноваженою особою, а також не надано доказів неправомірного застосування печатки господарства.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм законодавства при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілан Агро» на рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2012 не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2012 у справі № 1/216 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілан Агро» на рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2012 у справі № 1/216 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 1/216 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Рудченко С.Г.

Судді Поляк О.І.

Кропивна Л.В.