КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.06.2012 № 32/234
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Скрипка І.М.
Зубець Л.П.
при секретарі судового засідання Мельникові О.Г. (помічник судді),
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - довіреність б/н від 20.03.2012 року;
ОСОБА_3 - довіреність б/н від 20.03.2012 року;
від відповідача: ОСОБА_4 - довіреність б/н від 05.12.2011 року;
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЗДОРОВО» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2012 року
у справі № 32/234 (головуючий суддя Підченко Ю.О., судді Бойко Р.В., Любченко М.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Камелія-PR»,
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЗДОРОВО»,
про стягнення 3 015 462,13 грн., -
встановив:
У грудні 2011 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення на свою користь з відповідача (з врахуванням заяви про збільшення суми позовних вимог) суми страхового відшкодування в розмірі 2 946 540,44 грн., вартості послуг з оцінки матеріальної шкоди в розмірі 15 000,00 грн., пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в сумі 53 921,69 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.02.2012 року (повний текст рішення підписано 29.02.2012 року) позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Камелія-PR» задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЗДОРОВО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Камелія-PR», суму страхового відшкодування в розмірі 2 946 540,44 грн., пеню в сумі 53 921,69 грн., витрати пов'язані з незалежною експертною оцінкою в розмірі 15 000,00 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 56 658,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 05.03.2012 року, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2012 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків викладених в рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.
ТОВ „Камелія-PR" у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ПрАТ „СК „ЗДОРОВО" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2012 року - без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2012 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 26.04.2012 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 року розгляд справи було відкладено на 17.05.2012 року.
Відповідно до розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційногогосподарського суду № 01-22/3/1 від 17.05.2012 року здійснено заміну складу колегії суду. Розгляд апеляційної скарги ПрАТ „СК „Здорово" на рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2012 року здійснюється у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді Зубець Л.П., Доманська М.Л.
В судовому засіданні 17.05.2012 року було оголошено перерву до 07.06.2012 року.
Відповідно до розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № 01-22/3/7 від 06.06.2012 року здійснено заміну складу колегії суду. Розгляд апеляційної скарги ПрАТ „СК „ЗДОРОВО" на рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2012 року здійснюється у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді Зубець Л.П., Скрипка І.М.
В судовому засіданні 07.06.2012 року було оголошено перерву до 14.06.2012 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2012 року розгляд справи було відкладено на 21.06.2012 року відповідно до пункту 3 частини 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з необхідністю витребування додаткових документів.
В судовому засіданні 21.06.2012 року було оголошено перерву до 26.06.2012 року.
До початку розгляду справи через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, які колегією суддів було долучено до матеріалів справи.
Представник відповідача в судовому засіданні 26.06.2012 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити з підстав викладених вище.
Представники позивача в судовому засіданні 26.06.2012 року заперечували проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просили суд апеляційну скаргу ПрАТ „СК „ЗДОРОВО" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2012 року - без змін.
У судовому засіданні, яке відбулось 26.06.2012 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу ПрАТ „СК „ЗДОРОВО" слід задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2012 року - скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.
Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається із матеріалів справи 16.05.2011року між ТОВ „Камелія-PR" (Страхувальник) та ПрАТ „СК „ЗДОРОВО" (Страховик) було укладено Договір добровільного страхування майна юридичних осіб № 1100924 (Договір страхування).
Згідно загальних положень Договору страхування, встановлених в пункті 3.1 визначено, що Страховик узяв на себе зобов'язання виплати страхове відшкодування на умовах і в розмірі, передбачених Договором, а Страхувальник зобов'язується вчасно і в повному обсязі сплатити страхові платежі і виконувати інші умови Договору.
Предметом Договору страхування є майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим майном, що включає в себе теплиці, склади, адміністративну будівлю та інші будівлі споруди Страхувальника (Застраховане майно), перелічені в пункті 5.1 Договору.
Пунктом 7.1 Договору сторонами визначено, що договір діє з 18.05.2011 року та набирає чинності не раніше дати, наступної за датою страхового платежу. Оскільки страховий платіж було сплачено Страхувальником на користь Страховика - 18.05.2010року, то вказаний Договір набрав чинності саме з 00 год. 00 хв. 19.05.2011 року.
Сторонами встановлено, що страховим випадком за Договором є пошкодження, знищення (повна загибель) та (або) втрата Застрахованого майна внаслідок настання події (страхового ризику), що фактично відбулася в період дії Договору, з настанням якої виникає зобов'язання Страховика здійснити виплату страхового відшкодування Страхувальнику, в тому числі внаслідок пожежі, як це вказано в пункті 5.6 Договору.
Згідно пункту 8.1 Договору страхування до переліку страхових ризиків за Договором включено, зокрема, пожежу.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується зі статтею 354 Господарського кодексу України та статтею 979 Цивільного кодексу України, якими визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
В силу частини 2 статті 8 Закону України „Про страхування" страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми страхового відшкодування страхувальнику.
Як стверджує позивач 19.05.2011 року о 14 год. 20 хв. в будівлі сортувального цеху № 2 Страхувальника, який знаходиться за адресою: вул. Слави, 25, в с. Княжичі Броварського району Київської області, що належить до Застрахованого майна, сталася пожежа, внаслідок якої було пошкоджено приміщення сортувального цеху № 2, знищено виробниче обладнання, яке знаходилося у вказаних приміщеннях на момент виникнення горіння, пошкоджено скління, інженерні комунікації теплиць № 3 та № 5, а також продукцію виробництва (квіти), що були у теплицях, розташованих поруч із будівлею сортувального цеху № 2.
За фактом пожежі 20.05.2011 року було складено Акт про пожежу, відповідно до якого було визначено наслідки пожежі та ймовірною причиною пожежі вказано - коротке замикання електромережі. Крім того, позивачем надано Висновок по дослідженню причин пожежі Головного управління МНС України в Київської області від 23.05.2011 року, з якого вбачається, що причиною пожежі в будівлі сортувального цеху № 2 Страхувальника могло бути коротке замкнення на дільниці приміщення для обезметалювання води.
Згідно пунктів 12.1.1 та 12.1.2 Договору, в разі настання страхового випадку Страхувальник зобов'язаний негайно, як тільки стане відомо, повідомити Страховика та відповідні компетентні органи та надати Страховику всі необхідні документи, згідно пункту 13 Договору, що містять інформацію про місце, обставини настання страхового випадку.
В свою чергу, Страхувальник протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, повинен вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення виплати страхового відшкодування (пункт 10.2.2 Договору).
Листом № 39 від 19.05.2011 року Страхувальник повідомив Страховика про настання страхового випадку та просив останнього надати інформацію щодо необхідних документів для отримання страхового відшкодування.
Страховик листом № 135-014/11 від 26.05.2011 року надав Страхувальнику перелік документів для отримання страхового відшкодування.
17 червня 2011 року Страхувальник надіслав на адресу Страховика лист № 8 від 17.06.2012 року, до якого додані необхідні документи щодо страхового випадку, додаткові документи запитувані Страховиком у листі № 135-014/11 від 26.05.2011 року та відповідні пояснення згідно розділу 12 Договору.
Пунктами 15.8-15.9 Договору передбачено, що Страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку, протягом найкоротшого терміну, але не пізніше 20 календарних днів, починаючи з дня надання Страхувальником усіх необхідних документів, що підтверджують настання страхового випадку, а у разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування письмово повідомити про це Страхувальника з обґрунтуванням причин відмови протягом 5 робочих днів, але не пізніше 20 календарних днів починаючи з дня надання Страхувальником останнього усіх необхідних документів, що підтверджують настання страхового випадку. При цьому, в разі необхідності продовження строку для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування ( але не більше ніж на 60 календарних днів) Страховик зобов'язаний письмово повідомити про таке продовження строків Страхувальника (пункт 15.10 Договору).
Враховуючи, що відповідач не вчинив жодних дій щодо виплати суми страхового відшкодування чи відмови у такій виплаті, позивач повторно листом № 88 від 07.10.2011 року звернувся до Страховика з заявою про виплату страхового відшкодування.
Водночас, страхувальник звернувся до незалежного експерта - ТОВ "Експерт-центр ТАНДЕМ" (сертифікат № 9320/10 виданий Фондом державного майна України від 12.02.2010 року) з метою проведення незалежної експертної оцінки майнової шкоди, завданої йому внаслідок пожежі.
Згідно Звіту вказаної установи про незалежну експертну оцінку, Страхувальнику в результаті пожежі 19.05.2011 року завдано матеріальної шкоди на загальну суму 3 046 540,44 грн. Вартість проведення незалежної експертної оцінки становить 15 000 грн., що були сплачені позивачем згідно платіжних доручень № 9990 від 01.06.2011 року та № 10546 від 28.09.2011 року.
Однак, відповідач листом № 264-014/11 від 19.10.2011 року повідомив позивача про наявність підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування та необхідність провести зустріч представників сторін Договору страхування.
Позивач, вважаючи лист відповідача № 264-014/11 від 19.10.2011 року відмовою у виплаті страхового відшкодування та не погоджуючись з цим, звернувся до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь (з врахуванням заяви про збільшення суми позовних вимог) суми страхового відшкодування (за вирахуванням 100 000,00 грн. франшизи за Договором страхування) в розмірі 2 946 540,44 грн., вартості послуг з оцінки матеріальної шкоди в розмірі 15 000,00 грн., пені в сумі 53 921,69 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 01.08.2011 року по 30.01.2012 року та передбачену п. 20.2 Договору страхування.
Судом першої інстанції позовні вимоги було визнано законними, обґрунтованими та задоволено у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідачем в порушення статті 599 ЦК України та частини першої статті 193 ГК України свої зобов'язання за Договором добровільного страхування майна юридичних осіб № 1100924 від 16.05.2011 року не виконав та суму страхового відшкодування на адресу позивача не перерахував.
Однак, з таким рішенням місцевого господарського суду погодитись не можна, з огляду на наступне.
Згідно ст.. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Відповідно до п. 3.1 Договору Страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку виплатити Страхувальнику страхове відшкодування на умовах і в розмірі, передбачених Договором.
Згідно п.п. 9.2.15, 9.2.16 Договору страхування страхове покриття за Договором не поширюється на об'єкти незавершеного будівництва та об'єкти, що перебувають у процесі будівництва.
Як зазначалося раніше, Страховик листом № 135-014/11 від 26.05.2011 року просив Страхувальника надати перелік документів необхідних для отримання страхового відшкодування, зокрема, акт готовності введення в експлуатацію об'єктів нерухомого майна відповідача, які були пошкоджені внаслідок пожежі і застраховані за Договором страхування.
Листом № 8 від 17.06.2012 року позивач повідомив відповідача, що на момент пожежі готовність об'єкта, що зазнав найбільших пошкоджень, була на 99%, у зв'язку з чим об'єкт не було введено в експлуатацію.
В суді апеляційної інстанції позивач зазначає протилежне та стверджує, що на момент пожежі усі об'єкти застраховані за Договором страхування були введені в експлуатацію.
Для встановлення даної обставини судом апеляційної інстанції ухвалами суду витребувалися у відповідача акт введення в експлуатацію об'єктів нерухомого майна, що були застраховані за Договором страхування майна юридичних осіб № 1100924 від 16.05.2011 року і були пошкоджені під час пожежі 19.05.2011 року.
На виконання вимог ухвал суду відповідач надав належним чином завірені копії наступних документів: дозвіл на виконання будівельних робіт зареєстрований Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області № 25/04-03 від 19.05.2005 року; акт готовності об'єкта до експлуатації від 17.03.2011 року № 1425 та Сертифікат відповідності № 00001425 від 22.03.2011 року.
Крім того відповідача надав суду копії топографічних зйомок (схематичний план) земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Княжичі, пров. Слави, 25 станом на 2006 рік і схематичний план вказаної земельної ділянки станом на час укладення Договору страхування майна юридичних осіб № 1100924 від 16.05.2011 року.
Проте, надані відповідачем документи не містять переліку введених в експлуатацію об'єктів, детального плану розташування будівель і споруд із зазначенням їх літер та площ, що не дає змогу ідентифікувати саме об'єкти, які було пошкоджено під час пожежі, а відтак не підтверджують та не доводять факту введення в експлуатацію пошкоджених пожежею приміщень сортувального цеху № 2 та теплиць № 3, № 5, що є об'єктом Договором страхування.
Крім того, відповідно до п. 15.1 Договору страхування страхове відшкодування підлягає виплаті після того, як будуть повністю встановлені причини й розміри завданого збитку внаслідок настання страхового випадку.
Якщо на підставі наданих документів неможливо встановити обставини, причини й розмір завданого збитку, Страховик має право призначити розслідування або експертизу, що виконує незалежний фахівець (експерт), який має відповідно до чинного законодавства України належні повноваження (п. 15.4 Договору страхування).
23.05.2011 року відповідач з метою проведення огляду пошкодженого внаслідок пожежі застрахованого майна та встановлення причин і розміру завданого збитку звернувся до Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центу МВС України (далі - ДНДЕКЦ МВС України), який є компетентним органом, до повноважень якого належить розслідування причин події, що може бути визнана страховим випадком за Договором страхування.
24.05.2011 року спеціалісти ДНДЕКЦ МВС України за участю представників позивача та відповідача провели огляд місця пожежі, в результаті чого було складено Протокол огляду місця події від 24.05.2011 року.
Згідно із Висновком № 2-16 від 12.07.2011 року головного спеціаліста відділу вибухотехнічної та пожежно-технічної експертизи лабораторії ДНДЕКЦ МВС України, найбільш вірогідними причинами виникнення пожежі є необережність при поводженні з відкритим вогнем, палінні; порушення вимог стандартів, норм і правил пожежної безпеки при експлуатації, виконанні пожежонебезпечних робіт, здійсненні технологічних процесів, операцій.
Крім того, в матеріалах справи міститься заява позивача № 7 від 17.06.2011 року про настання страхового випадку, що стався на підприємстві «Камелія-PR», де позивачем вказано, зокрема, що безпосередньо перед настанням страхового випадку працівники ТОВ „Єкта" проводили монтажні роботи на даху та всередині приміщення, де сталася пожежа.
Також, у Протоколі огляду місця події від 24.05.2011 року зазначено, що у приміщенні, де сталася пожежа, на підлозі знаходяться залишки електродів, хомутів, болтів, манометрів тиску, затискачі, плоскогубці, а відповідно до згаданого вище Висновку № 2-16 від 12.07.2011 року, дані предмети розташовані саме в осередку пожежі.
Вищенаведені обставини вказують на те, що у приміщеннях, де сталася пожежа, проводилися монтажні роботи з використанням зварювання безпосередньо перед виникненням пожежі, при цьому з порушенням Правил пожежної безпеки України, що згідно Висновку № 2-16 від 12.07.2011 року є однією з найбільш вірогідною причиною виникнення пожежі.
Відповідно до пунктів 9.3.20, 9.5.1 Договору страхування Страховик не виплачує страхове відшкодування, якщо збиток завданий внаслідок, зокрема зварювання чи під час капітальних ремонтних, будівельних, монтажних робіт за наявності причинно-наслідкового зв'язку.
Позивач, не заперечуючи факту проведення вищевказаних монтажних робіт без погодження з відповідачем, лише вказує на недоведеність причинного зв'язку між проведенням таких робіт та виникненням пожежі.
При цьому позивач не погоджуючись з Висновком № 2-16 від 12.07.2011 року, під час розгляду справи в апеляційній інстанції не заявляв клопотання про призначення відповідної судової експертизи з метою визначення причини виникнення пожежі.
Слід зазначити, що відповідно до п. 18.3.5 Договору страхування монтажні роботи призводять до підвищення страхового ризику, який погодився взяти на себе Страховик.
Згідно п. 18.5 Договору страхування Страхувальник не має права починати або виконувати будь-які дії, що підвищують ступінь страхового ризику, без погодження зі Страховиком.
Пунктом 18.8 Договору страхування сторони узгодили, що якщо ступінь страхового ризику збільшиться, а Страхувальник не сповістить про це Страховикові в строк, встановлений цим Договором і таке збільшення ступеня страхового ризику призведе до настання страхового випадку або збільшення розміру збитку, то Страховик має право відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування за таким страховим випадком або відповідно зменшити розмір страхового відшкодування на власний розсуд.
Відповідно до п. 16.9 Договору страхування невиконання або неналежне виконання Страхувальником будь-якого із зобов'язань, що вказані у Договорі є підставою для відмови Страховика у виплаті страхового відшкодування.
З огляду на викладене вище, оцінюючи в сукупності наявні в матеріалах справи та надані сторонами докази на підтвердження та спростування своїх вимог і заперечень, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем неналежним чином виконувались умови Договору, зокрема порушено п.п. 9.2.15, 9.2.16, 9.3.20, 18.3.5, 18,5 Договору, що в свою чергу є підставами для відмови відповідачем у виплаті страхового відшкодування, а відтак позовні вимоги про стягнення відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування в розмірі 2 946 540,44 грн. є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
В задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача вартості послуг з оцінки матеріальної шкоди в розмірі 15 000,00 грн. та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в сумі 53 921,69 грн. також слід відмовити, оскільки такі вимоги є похідними від стягнення суми страхового відшкодування.
Згідно із пунктами 1, 4 частини 1 статті 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2012 року слід скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.
Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
постановив:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЗДОРОВО» на рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2012 року у справі № 32/234 задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2012 року у справі № 32/234 скасувати.
3. Прийняти нове рішення яким в позові відмовити повністю.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Камелія-PR» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЗДОРОВО» з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 30 120,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Доручити місцевому господарському суду видати наказ.
6. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.
7. Справу № 32/234 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Головуючий суддя Остапенко О.М.
Судді Скрипка І.М.
Зубець Л.П.
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 26.06.2012 |
Оприлюднено | 05.07.2012 |
Номер документу | 24977859 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Остапенко О.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні