Постанова

від 19.11.2012 по справі 32/234

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2012 р. Справа № 32/234

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПрокопанич Г.Г., суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-PR" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.06.2012 р. (головуючий суддя: Остапенко О.М., судді: Скрипка І.М., Зубець Л.П.) у справі№ 32/234 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-PR" доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЗДОРОВО", простягнення 3.015.462,13 грн., за участю представників: позивачаМулярчук І.О., Здоровець С.А.; відповідачаСавлучинський С.М.;

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2011 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення на свою користь з відповідача (з врахуванням заяви про збільшення суми позовних вимог) суми страхового відшкодування в розмірі 2.946.540,44 грн., вартості послуг з оцінки матеріальної шкоди в розмірі 15.000,00 грн., пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в сумі 53.921,69 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2012 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-PR" задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2012 р. рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2012 р. у справі № 32/234 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказану постанову апеляційного суду скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, зокрема ст. 101 ГПК України, Закону України "Про регулювання містобудівної документації".

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16.05.2011 р. між ТОВ „Камелія-PR" (Страхувальник) та ПрАТ „СК „ЗДОРОВО" (Страховик) було укладено Договір добровільного страхування майна юридичних осіб № 1100924 (далі - Договір страхування).

Згідно з п. 3.1 Страховик узяв на себе зобов'язання виплатити страхове відшкодування на умовах і в розмірі, передбачених Договором, а Страхувальник зобов'язується вчасно і в повному обсязі сплатити страхові платежі і виконувати інші умови Договору.

Предметом Договору страхування є майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим майном, що включає в себе теплиці, склади, адміністративну будівлю та інші будівлі, споруди Страхувальника (Застраховане майно), зазначені в пункті 5.1 Договору.

Згідно з п. 8.1 Договору страхування до переліку страхових ризиків за Договором включено, зокрема, пожежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України „Про страхування" страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми страхового відшкодування страхувальнику.

Як зазначає позивач, 19.05.2011 р. о 14 год. 20 хв. в будівлі сортувального цеху № 2 Страхувальника, яка знаходиться за адресою: вул. Слави, 25 в с. Княжичі Броварського району Київської області, що належить до Застрахованого майна, сталася пожежа, внаслідок якої було пошкоджено приміщення сортувального цеху № 2, знищено виробниче обладнання, яке знаходилося у вказаних приміщеннях на момент виникнення горіння, пошкоджено скління, інженерні комунікації теплиць № 3 та № 5, а також продукцію виробництва (квіти), що були у теплицях, розташованих поруч із будівлею сортувального цеху № 2.

За фактом пожежі 20.05.2011 р. було складено Акт про пожежу, відповідно до якого було визначено наслідки пожежі та ймовірною причиною пожежі вказано коротке замикання електромережі.

Крім того, позивачем надано Висновок по дослідженню причин пожежі Головного управління МНС України в Київської області від 23.05.2011 р., з якого вбачається, що причиною пожежі в будівлі сортувального цеху № 2 Страхувальника могло бути коротке замкнення на дільниці приміщення для обезметалювання води.

Згідно з пунктами 12.1.1 та 12.1.2 Договору в разі настання страхового випадку Страхувальник зобов'язаний негайно, як тільки стане відомо, повідомити Страховика та відповідні компетентні органи та надати Страховику всі необхідні документи, згідно пункту 13 Договору, що містять інформацію про місце, обставини настання страхового випадку.

Страхувальник протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, повинен вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення виплати страхового відшкодування (пункт 10.2.2 Договору).

Листом № 39 від 19.05.2011 р. Страхувальник повідомив Страховика про настання страхового випадку та просив останнього надати інформацію щодо необхідних документів для отримання страхового відшкодування.

Страховик листом № 135-014/11 від 26.05.2011 р. надав Страхувальнику перелік документів для отримання страхового відшкодування.

Страхувальник надіслав на адресу Страховика лист № 8 від 17.06.2012 р., до якого додані необхідні документи щодо страхового випадку, додаткові документи, запитувані Страховиком у листі № 135-014/11 від 26.05.2011 р., та відповідні пояснення згідно з розділом 12 Договору.

Пунктами 15.8 - 15.9 Договору передбачено, що Страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку протягом найкоротшого терміну, але не пізніше 20 календарних днів, починаючи з дня надання Страхувальником усіх необхідних документів, що підтверджують настання страхового випадку, а у разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування письмово повідомити про це Страхувальника з обґрунтуванням причин відмови протягом 5 робочих днів, але не пізніше 20 календарних днів починаючи з дня надання Страхувальником останнього усіх необхідних документів, що підтверджують настання страхового випадку.

Враховуючи, що відповідач не вчинив жодних дій щодо виплати суми страхового відшкодування чи відмови у такій виплаті, позивач повторно листом № 88 від 07.10.2011 р. звернувся до Страховика з заявою про виплату страхового відшкодування.

Водночас страхувальник звернувся до незалежного експерта -ТОВ "Експерт-центр ТАНДЕМ" (сертифікат № 9320/10 виданий Фондом державного майна України від 12.02.2010 р.) з метою проведення незалежної експертної оцінки майнової шкоди, завданої йому внаслідок пожежі.

Згідно зі Звітом вказаної установи про незалежну експертну оцінку Страхувальнику в результаті пожежі 19.05.2011 р. завдано матеріальної шкоди на загальну суму 3.046.540,44 грн. Вартість проведення незалежної експертної оцінки становить 15.000,00 грн. і була оплачена позивачем платіжними дорученнями № 9990 від 01.06.2011 р. та № 10546 від 28.09.2011 р.

Однак відповідач листом № 264-014/11 від 19.10.2011 р. відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування.

Судом першої інстанції позовні вимоги визнані законними, обґрунтованими та задоволені у повному обсязі з посиланням на те, що відповідач в порушення статті 599 ЦК України та частини першої статті 193 ГК України свої зобов'язання за Договором добровільного страхування майна юридичних осіб № 1100924 від 16.05.2011 р. не виконав та суму страхового відшкодування позивачу не перерахував.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Згідно з п. п. 9.2.15, 9.2.16 Договору страхування страхове покриття за Договором не поширюється на об'єкти незавершеного будівництва та об'єкти, що перебувають у процесі будівництва.

На виконання вимог ухвал апеляційного суду відповідач надав належним чином завірені копії наступних документів: дозвіл на виконання будівельних робіт, зареєстрований Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області № 25/04-03 від 19.05.2005 року; акт готовності об'єкта до експлуатації від 17.03.2011 року № 1425 та Сертифікат відповідності № 00001425 від 22.03.2011 р.

Крім того відповідача надав суду копії топографічних зйомок (схематичний план) земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Княжичі, пров. Слави, 25 станом на 2006 рік і схематичний план вказаної земельної ділянки станом на час укладення Договору страхування майна юридичних осіб № 1100924 від 16.05.2011 р.

За висновком апеляційного суду, надані відповідачем документи не містять переліку введених в експлуатацію об'єктів, детального плану розташування будівель і споруд із зазначенням їх літер та площ, що не дає змогу ідентифікувати саме об'єкти, які було пошкоджено під час пожежі, а відтак не підтверджують та не доводять факту введення в експлуатацію пошкоджених пожежею приміщень сортувального цеху № 2 та теплиць № 3, № 5, що є об'єктом Договором страхування.

Однак апеляційним судом не враховано, що об'єкти, які належать позивачу та застраховані за Договором страхування, входять до цілісного теплично-оранжерейного комплексу, а наданий суду сертифікат відповідності згідно з п. 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМУ від 08.10.2008 р. № 923, та ст. 39 Закону України Закону України "Про регулювання містобудівної документації", в редакції, чинній на час введення об'єкта в експлуатацію, видано на цілісний майновий комплекс, а не на кожен об'єкт окремо.

Відтак, висновок апеляційного суду про те, що пошкоджене майно є об'єктами незавершеного будівництва, є припущенням, що спростовується матеріалами справи.

Відповідно до пунктів 9.3.20, 9.5.1 Договору страхування Страховик не виплачує страхове відшкодування, якщо збиток завданий внаслідок, зокрема зварювання чи під час капітальних ремонтних, будівельних, монтажних робіт за наявності причинно-наслідкового зв'язку.

Апеляційний суд зазначив, що у приміщеннях, де сталася пожежа, проводилися монтажні роботи з використанням зварювання безпосередньо перед виникненням пожежі з порушенням Правил пожежної безпеки України, що є причиною виникнення пожежі.

Однак, на думку колегії суддів, як випливає із здійсненого в постанові апеляційним судом аналізу обставин і доказів, вказаний висновок є виключно припущенням, а не достовірно встановленою обставиною.

Також колегія суддів відзначає, що апеляційним судом було прийнято як додатковий доказ у справі поданий відповідачем в ході апеляційного провадження висновок № 2-16 від 12.07.2011 р. експертизи ДНДЕКЦ МВС України, згідно з яким найбільш вірогідними причинами виникнення пожежі є необережність при поводженні з відкритим вогнем, палінні; порушення вимог стандартів, норм і правил пожежної безпеки при експлуатації, виконанні пожежонебезпечних робіт, здійсненні технологічних процесів, операцій.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Колегія суддів відзначає, що додаткові докази, надані відповідачем до апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції неправомірно взято до розгляду, оскільки заявник жодним чином не обґрунтував неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи, даний висновок був складений 12.07.2011 р., тобто за 5 місяців до порушення провадження у справі судом першої інстанції (ухвала Господарського суду міста Києва від 12.12.2011 р. про порушення провадження у справі).

Однак відповідач не надав вказаного висновку місцевому суду.

Подаючи до справи висновок № 2-16 від 12.07.2011 р. в ході апеляційного провадження, відповідач не обґрунтував неможливості подання цього доказу з причин, що не залежали від нього, під час розгляду справи місцевим судом.

В постанові суду апеляційної інстанції також не зазначено про те, що такі причини наводились відповідачем в письмових поясненнях, усно в судових засіданнях тощо.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За висновком колегії суддів, місцевий суд повно встановив обставини справи, надав їм вірну юридичну оцінку, встановив підставність доводів позивача та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду -залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Камелія-PR" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2012 р. скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2012 р. у справі № 32/234 залишити в силі.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков