Постанова

від 26.06.2012 по справі 2/160

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2012 № 2/160

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

Представники:

від позивача: Константинов І.М. - ліквідатор

від відповідача: Філатов А.О. - юрист

від третьої особи позивача: Макарович О.В. - юрист

від третьої особи відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернопродукт»

на рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2012

у справі № 2/160 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернопродукт»

до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ПКЗ-АГРО»

про стягнення 91 110,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю „Зернопродукт" (позивач), звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" (відповідач) про стягнення суми вартості заставного майна у розмірі 66 110 грн., а саме комбайну марки ДОН-1500, рік випуску -1992, № машини НОМЕР_7, № двигуна 060741, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований Полтавською обласною інспекцією Держтехнагляду 05.04.2003, який належить ТОВ „Зернопродукт" на підставі Свідоцтва про реєстрацію машин НОМЕР_4, виданого тим же Держтехнаглядом 05.04.2003.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.2011 порушено провадження у справі № 2/160, призначено розгляд справи та залучено до участі у справі відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ КБ „Надра".

Позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму вартості майна у розмірі 91110,00 грн., а саме: комбайн марки ДОН-1500, рік випуску -1992р., № машини НОМЕР_7, № НОМЕР_1; трактор МТЗ-80, держ. № НОМЕР_2, трактор МТЗ-80 держ № НОМЕР_3; трактор МТЗ-80 № машини НОМЕР_5; косарка КПС № машини НОМЕР_6.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.12.2011 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „ПКЗ-АГРО".

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.04.2012 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, ліквідатор ТОВ „Зернопродукт" арбітражний керуючий Константінов І.М. звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2012 у справі № 2/160 та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є безпідставним, таким, що не ґрунтується на законі і тому підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її доводів, вважає її безпідставною, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, про час і місце засідання суду були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про отримання ухвали суду про порушення апеляційного провадження в повідомленні про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази належного повідомлення учасників судового процесу про час і місце засідання суду, колегія суддів вважає за можливе здійснити перевірку рішення господарського суду міста Києва в апеляційному порядку без участі представників третіх осіб.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судова колегія встановила наступне.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02.11.2005 порушено провадження у справі №7/109 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Зернопродукт" за заявою прокурора Чорнухинського р-ну в інтересах Лохвицької МДПІ.

Публічним акціонерним товариством Комерційний банк „Надра" (Третя особа-1) заявлені кредиторські вимоги до Позивача в розмірі 2 262 760,92 грн., які були визнані ухвалою господарського суду Полтавської області від 23.02.2006.

Постановою господарського суду Полтавської області від 27.06.2006 Позивача визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора; ухвалою господарського суду Полтавської області від 11.12.2008 ліквідатором боржника було призначено іншого арбітражного керуючого - Константінова І.М.

Відповідно до п. 1 статті 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до повноважень ліквідатора, серед іншого, входить: прийняття до свого відання майна боржника, вжиття заходів по забезпеченню його збереження, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Кредиторська заборгованість Позивача перед Третьою особою-1 виникла на підставі Кредитного договору №01/2004/34/10 (Кредитний договір) від 20 квітня 2004 року про відкриття кредитної лінії в сумі 2 000 000 грн. зі сплатою 19% річних за користування кредитом, строком до 19.04.2005; строк дії даного договору сторонами встановлено до повного виконання обов'язків по ньому.

В забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору з боку позичальника, 20.04.2004 між Третьою особою-1 та Позивачем було укладено Договір застави №01/2004/34/14 (Договір застави), відповідно до якого Позивач передав в заставу сільськогосподарську техніку згідно переліку в Договорі застави, яка належала Позивачу на праві власності.

Відповідно до п. 6 Договору застави, заставодержатель (Третя особа-1) має право на одержання задоволення своїх вимог з вартості заставленого майна (за його рахунок) переважно перед іншими кредиторами (право вищого пріоритету), яке реалізується за вибором заставодержателя, за шляхами, перелік яких наведено в Договорі застави.

Відповідно до п. 10 Договору застави, заставодавець (Позивач) не має права продавати, дарувати, або іншим чином розпоряджатись без попередньої письмової згоди на це заставодержателя (Третьої особи-1) протягом всього терміну дії цього договору.

У листі-відповіді №01-07/493 від 01.07.2009 начальника ВДВС Чорнухинського РУЮ, наданій на запит Позивача, зазначено, що 20.12.2004 заступником начальника Полтавського обласного управління юстиції начальником ВДВС була утворена виконавча група по виконанню зведеного виконавчого провадження щодо стягнення коштів з Позивача на користь Донецької обласної дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль"(ДОД Відповідача), Керівник виконавчої групи - головний державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Полтавського ОУЮ Мирко Д.О.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.08.2005 Мирко Д.О. було проведено опис та арешт майна боржника -Позивача, про що складено відповідні акти, а саме: комбайн ДОН-1500 з зерновою жаткою, 1992 року випуску, № кузова НОМЕР_7; трактор МТЗ-80, д.р.н. НОМЕР_2; трактор МТЗ-80, д.р.н. НОМЕР_3; трактор МТЗ-80, д.р.н. НОМЕР_8; трактор МТЗ-80 д.р.н. № кузова НОМЕР_5; косарка КПІ.

Вищевказана техніка, що належить Позивачу, входить до переліку техніки, яка раніше була передана за Договором застави Третій особі-1, і ця ж техніка 25.08.2005 за Актами опису й арешту майна була передана на відповідальне зберігання представнику ДОД АППБ "Аваль" ОСОБА_10, як зазначено у вказаному акті.

Пізніше, 26.08.2005 ця ж техніка на підставі Договору зберігання №1 була передана на відповідальне зберігання від ДОД Відповідача в особі директора ОСОБА_11, що діяв на підставі довіреності, зберігачу -ТОВ „ПКЗ -АГРО" (Третя особа-2), в особі директора -Жемардія С.Н., що підтверджується актом приймання-передачі майна від 26.08.2005.

10.11.2005 державним виконавцем винесена постанова про зупинення зведеного виконавчого провадження на підставі ухвали господарського суду Полтавської області від 02.11.2005 про порушення справи №7/109 про банкрутство Позивача.

У листі-відповіді №01-07/493 від 01.07.2009 начальника ВДВС Чорнухинського РУЮ, наданій на запит Позивача, зазначено, що в матеріалах зведеного виконавчого провадження відсутні документи, підтверджуючі реалізацію вказаних вище арештованих 6 одиниць с/х техніки - майна Позивача, яке за актами державного виконавця від 25.08.2005 було передане на відповідальне зберігання -представнику ДОД Відповідача ОСОБА_10.

24.12.2010 Позивач подав до Відповідача заяву № 7/109 з вимогою відшкодувати вартість вказаних вище арештованих 6 одиниць с/х техніки, на загальну суму 100 875 грн.

Листом від 01.03.2011 ДОД Відповідача у відповідь на Заяву № 7/109 Позивача повідомив, що згідно актів опису й арешту майна ОСОБА_10 прийняв на зберігання с/г техніку як фізична особа, а не як представник банку, оскільки в актах відсутні відомості щодо наявності у ОСОБА_10 таких повноважень від ДОД Відповідача, щодо того, на який підставі (№ і дата довіреності, посадового наказу тощо) він вписаний у акти як "представник ДОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та і Позивачем таких доказів надано не було, то ДОД Відповідача відхилив вимоги Позивача.

Позивачем 01.04.2011 було направлено заяву до Ленінського РО Донецького ГУ МВС України про порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_10 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст.190 КК України.

Постановою ст. о/у ДСБЕЗ Чорнухинського РВ УМВС Радівілова М.В. від 18.09.2011 було відмовлено в порушенні кримінальної справи, оскільки при опитуванні ОСОБА_10 ним було пояснено, що з травня 2001 року по березень 2007 року він працював на посаді начальника відділу по роботі з заставним майном ДОД Відповідача, і з 24.08.2005 року, перебуваючи у службовому відрядженні, підписував наведені вище в рішенні Акти опису й арешту майна від 25.08.2005, після чого описану та арештовану с/г техніку згідно Договору зберігання від 26.08.2005 року, підписаного ДОД Відповідача в особі директора ОСОБА_11 було передано на зберігання до ТОВ „ПКЗ-АГРО"; сказане ОСОБА_10 підтверджується і опитаним ОСОБА_14, про що також вказано в Постанові ст. о/у ДСБЕЗ Чорнухинського РВ УМВС Радівілова М.В. від 18.09.2011.

Також, в Постанові ст. о/у ДСБЕЗ Чорнухинського РВ УМВС Радівілова М.В. від 18.09.2011 зазначено, що отримати з ДОД Відповідача копії документів, підтверджуючих правдивість перебування ОСОБА_10 в службовому відрядженні не представилось можливим, так як строк зберігання даних документів вийшов.

Не вбачивши в діях громадянина ОСОБА_10 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, постановою від 18.09.2011 ст. о/у ДСБЕЗ Чорнухинського РВ УМВС Радівілов М.В. відмовив в порушенні кримінальної справи.

На думку Позивача, зазначене вище вказує, що с/г техніка у кількості шести одиниць, яка була передана Третій особі-1 в заставу по Договору застави, була передана Відповідачу в особі його ДОД на зберігання, і оскільки Відповідач її Позивачу не повертає, то Позивач просить суд стягнути з Відповідача заставну вартість цієї техніки в загальному розмірі 91 110 грн. як суму збитків на підставі статті 224, 225 Господарського кодексу України.

Згідно статті 237 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

В матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_10 був належним чином (на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства) уповноважений Відповідачем або ДОД Відповідача на підписання 25.08.2005 Актів опису та арешт майна Позивача та прийняття вказаного в них майна на відповідальне зберігання.

Посилання Позивача на обставини, встановлені ст. о/у ДСБЕЗ Чорнухинського РВ УМВС Радівіловим М.В. та відображені в Постанові від 18.09.2011 про відмову в порушенні кримінальної справи, правомірно відхилено судом першої інстанції, оскільки відповідно до статті 35 ГПК України, саме вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, а не постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Крім того, згідно повідомлення Прокуратури Чорнухинського району Полтавської області №69-96-С вих11, 16.11.2011 постанову о/у ДСБЕЗ Чорнухинського РВ УМВС Раділова МВ від 18.09.2011 про відмову в порушенні кримінальної справи скасовано як необґрунтовану, в тому числі, зокрема, зазначено, що у ході перевірки не встановлено місцезнаходження сільськогосподарської техніки.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, що ОСОБА_10 у встановленому законодавством порядку був уповноважений ДОД Відповідача на підписання 25.08.2005 Актів опису та арешт майна. До того ж слід зазначити, що в постанові від 18.09.2011 було вказано, що отримати від Донецької обласної дирекції ПАТ „Райфайзен Банк Аваль" копії документів, підтверджуючих правдивість перебування ОСОБА_10 у службовому відрядженні в с. Кізлівка, Чорнухинського району з приводу опису та арешту майна ТОВ „Зерно продукт" не представилсь можливим так як строк зберігання даних документів вийшов.

Під час розгляду справи суд за клопотанням позивача зобов'язав ВДВС Чорнухинського РУЮ надати суду належним чином засвідчену копію зведеного виконавчого провадження у відношенні боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт"(код 32084034).

Від ВДВС Чорнухинського РУЮ 29.12.2011 надійшла відповідь на ухвалу суду від 06.12.2011, де зазначено, що виконавчі провадження про стягнення з TOB „Зернопродукт" боргів на користь фізичних, юридичних осіб та держави були закінчені 07.08.2006 року на підставі п.7 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження" (в старій редакції) та виконавчі документи передані ліквідатору TOB „Зернопродукт" Несвіту В.І. для подальшого виконання; матеріали виконавчих проваджень по вищевказаному боржнику знищені на підставі Розпорядження начальника відділу державної виконавчої служби Чорнухинського районного управління юстиції № 6 від 05.07.2010 року "Про затвердження експертної комісії по знищенню виконавчих проваджень, переданих до архіву", на виконання Наказу Міністерства юстиції України від 20.10.2004 року № 120/5, згідно Акта вилучення виконавчих проваджень для знищення від 05.07.2010 року.

Разом з тим, як вбачається з залученого до матеріалів справи Договору зберігання №1 від 26.08.2005 с/г техніка, про стягнення вартості якої з Відповідача просить Позивач, була передана на відповідальне зберігання від ДОД Відповідача в особі директора ОСОБА_11, що діяв на підставі довіреності, зберігачу -ТОВ „ПКЗ -АГРО", в особі директора -Жемардія С.Н., що підтверджується актом приймання-передачі майна від 26.08.2005.

Посилання Відповідача, що Договір зберігання №1 від 26.08.2005 та акт до нього укладені не в м. Пирятин, оскільки ОСОБА_11 в м. Пирятин станом на 26.08.2005 не перебував, судом першої інстанції правомірно відхилені, оскільки Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження цього.

Як вбачається з пояснень Товариства з обмеженою відповідальністю „ПКЗ-АГРО" (Третя особа-2), на даний час останнє не володіє інформацією про місцезнаходження с/г техніки, переданої на відповідальне зберігання за Договором зберігання №1 від 26.08.2005 та актом до нього, оскільки даний договір закінчив свою дію, а отже відповідальність за передане на зберігання майно на даний час несе Відповідач.

Відповідно до статті 948 Цивільного кодексу України, поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання, проте даною нормою, всупереч тверджень Третьої особи-2, не встановлено, що після закінчення договору зберігання, відповідальність за передане на зберігання майно, якщо його не було повернуто Відповідачу, несе саме Відповідач як поклажодавець, який не забрав його зі зберігання; не передбачено цього також і умовами Договору зберігання №1 від 26.08.2005.

Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до статті 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Разом з тим, Третьою особою-2 не надано суду доказів, що передана йому на зберігання Відповідачем с/г техніка за Договором зберігання №1 від 26.08.2005 та актам до нього, була повернута Відповідачу зі зберігання, або що Третя особа-2 мала намір належним чином виконати свої зобов'язання, встановлені Договором зберігання №1 від 26.08.2005 та законом щодо повернення Відповідачу зі зберігання цієї с/г техніки, проте Відповідач відмовився її прийняти.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема включається вартість втраченого майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

При розгляді господарського спору, господарський суд вирішує заявлений спір в межах заявленими Позивачем позовних вимог (за винятком окремих встановлених законом випадків виходу за межі позовних вимог), на підставі наведеного Позивачем нормативного обґрунтування позовних вимог та наданих сторонами письмових доказів та пояснень.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, що с/г техніка у кількості шести одиниць, яка була передана Третій особі-1 в заставу по Договору застави, перебуває у Відповідача, або перебувала у нього на законних підставах, проте була ним втрачена, натомість згідно повідомлення Прокуратури Чорнухинського району Полтавської області №69-96-Свих11, однією з підстав скасування постанови о/у ДСБЕЗ Чорнухинського РВ УМВС Раділова МВ від 18.09.2011 про відмову в порушенні кримінальної справи, було не встановлення місцезнаходження цієї с/г техніки.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає рішення господарського суду від 24.04.2012 по даній справі законним та обґрунтованим, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга ліквідатора ТОВ „Зернопродукт" - арбітражного керуючого Константінова І.М. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю „Зернопродукт" - арбітражного керуючого Константінова І.М. на рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2012 у справі № 2/160 залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2012 у справі № 2/160 залишити без змін.

Матеріали справи № 2/160 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Михальська Ю.Б.

Судді Тищенко А.І.

Отрюх Б.В.