Постанова

від 14.11.2012 по справі 2/160

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2012 р. Справа № 2/160 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Міщенка П.К., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт" в особі ліквідатора Константінова І.М., м. Київ на рішеннявід 24.04.2012 р. господарського суду м. Києва

та постанову від 26.06.2012 р. Київського апеляційного господарського суду у справі № 2/160 господарського суду м. Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт" в особі ліквідатора Константінова І.М., м. Київ до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ про стягнення 91 110 грн. третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Надра", м. Київ третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "ПКЗ-АГРО", м. Пирятин Полтавської області в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача відповідача ПАТ КБ "Надра"Константінов І.М., ліквідатор; Макаревич О.В., довір.; Кошарський О.В. довір.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт" в особі ліквідатора Константінова І.М. (далі -позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі -відповідач) про стягнення 91 110 грн. збитків, які становлять вартість переданого на зберігання відповідачу заставного майна позивача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.04.2012 р. (суддя Домнічева І.О.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2012 р. (судді: Михальська Ю.Б. -головуючий, Отрюх Б.В., Тищенко А.І.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і передати справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 35, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) . На думку скаржника, суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували факти, встановлені у постанові слідчого про відмову у порушенні кримінальної справи, що призвело до неможливості дослідження всіх фактичних обставин справи.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.04.2004 р. між позивачем та ПАТ КБ "Надра" було укладено договір застави № 01/2004/34/14, за яким у забезпечення виконання кредитних зобов'язань позивач передав у заставу ПАТ КБ "Надра" належну йому на праві власності сільськогосподарську техніку.

25.08.2005 р. під час здійснення виконавчого провадження щодо стягнення коштів з позивача на користь відповідача державним виконавцем ВДВС Полтавського обласного управління юстиції було проведено опис та арешт майна позивача, у тому числі спірних шістьох одиниць сільськогосподарської техніки (комбайн, чотири трактори та косарка), які перебували у заставі ПАТ КБ "Надра".

У цей же день вказана сільськогосподарська техніка за актами від 25.08.2005 р. була передана на відповідальне зберігання відповідачу, який у подальшому за договором зберігання №1 від 26.08.2005 р. передав це майно на відповідальне зберігання ТОВ "ПКЗ-АГРО".

У листопаді 2005 року щодо боржника було порушено справу № 7/109 про банкрутство і постановою від 27.06.2006 р. боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. У зв'язку з чим усі виконавчі провадження щодо боржника, у тому числі і щодо стягнення заборгованості на користь відповідача, були зупинені виконавчою службою відповідно до приписів Закону України "Про виконавче провадження".

Предметом судового розгляду у даній справі є вимога про відшкодування збитків, які становлять вартість належних позивачу 6 одиниць сільськогосподарської техніки, яка перебувала у заставі та зникла внаслідок неправомірних дій відповідача, на зберіганні у якого ця техніка перебувала.

Суди першої та апеляційної інстанцій при відмові в позові мотивували свої висновки відсутністю причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та збитками позивача, оскільки спірне майно було передане відповідачем на зберігання третій особі - ТОВ "ПКЗ-АГРО", а доказів повернення останньою цього майна відповідачу не встановлено.

Однак при цьому судами попередніх інстанцій не було враховано наступне.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

У даному випадку суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки тій обставині, що спірне майно позивача після його опису та арешту було передано державним виконавцем на зберігання відповідачу. У зв'язку з чим саме відповідач несе деліктну відповідальність за порушення права власності позивача, у тому числі за шкоду, завдану внаслідок втрати або пошкодження спірного майна.

Подальша передача спірного майна відповідачем на зберігання іншій особі не звільняє першого від відповідальності перед власником за схоронність майна, оскільки такі дії були наслідком волевиявлення відповідача, вчинені ним на власний ризик.

Крім того, суди не з'ясували міру відповідальності органу державної виконавчої служби, який безпосередньо здійснював вилучення заставного майна позивача. За результатами дослідження цих обставин у разі необхідності слід вирішити питання про залучення до участі у справі відповідного органу державної виконавчої служби в порядку ст. 24 ГПК України.

Викладене свідчить про порушення судами попередніх інстанцій вимог ст. 43 ГПК України. У зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що судами надана належна оцінка обставинам справи та зроблені відповідаючі приписам чинного законодавства висновки щодо прав та обов'язків сторін.

У силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України), суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути допущені порушення та прийняти рішення по суті заявлених вимог.

У зв'язку з чим рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню як незаконні та необґрунтовані, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді суду необхідно врахувати викладене, належним чином з'ясувати правомірність заявлення даного позову та розглянути справу згідно вимог чинного законодавства.

На підставі наведеного та керуючись ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. ст. 43, 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт" в особі ліквідатора Константінова І.М. задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2012 р. у справі № 2/160 скасувати.

3. Справу № 2/160 передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва в іншому складі суду.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

П.К. Міщенко