Постанова

від 28.11.2013 по справі 2/160

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року Справа № 9104/1676/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача Богаченка С.І.,

суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.

розглянувши у письмовому проваджені в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Хуст та Хустському районі Закарпатської області на постанову Господарського суду Закарпатської області від 14 листопада 2011 року по справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Хуст та Хустському районі Закарпатської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Хустському районі про визнання дій неправомірними,-

В С Т А Н О В И Л А:

30 липня 2007 року Управління Пенсійного фонду України в м.Хуст та Хустському районі Закарпатської області в Господарський суд Закарпатської області з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Хустському районі в якому просило визнати дії Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Хустському районі незаконними та зобов'язати відповідача включити невідшкодовану суму пенсій в Акт щомісячної звірки витрат особових справ потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за весь період з квітня 2001 року.

Свої позовні вимоги мотивувало тим, що відповідачем не прийнято до відшкодування пенсію, яка призначена по інвалідності ОСОБА_2, який отримав травму внаслідок нещасного випадку на виробництві, що спричинила інвалідність. Сума витрат позивача по виплаті зазначеної пенсії, що підлягала відшкодуванню відповідачем за період з квітня 2001 року по липень 2007 року становила 17154,69грн.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 03 листопада 2009 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в м.Хуст та Хустському районі Закарпатської області подало апеляційну скаргу на неї, в якій просило постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт по справі зазначає, що висновок суду є безпідставним та таким, що не відповідає принципу всебічного, повного, об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що позовна вимога позивача в даній справі про спонукання до вчинення дій, а саме: про визнання дій відділення виконавчої дирекції Фонду незаконними та зобов'язання відповідача включити відшкодовану суму пенсій в Акт щомісячної звірки витрат особових справ потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва громадянина ОСОБА_2 в розмірі 17154,69грн., внаслідок нещасного випадку на виробництві за весь період з квітня 2001 року по липень 2007 року не підлягає до задоволення, оскільки не врегульовує спірних відносин, які виникли в даному випадку, так як встановлений порядок підписання актів звірки розрахунків розрахований на відсутність спору.

Проте, з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог позивача погодитися не можна. Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції не правильними і такими, що не відповідають вимогам законодавства України та приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсійне забезпечення громадян здійснюється органами Пенсійного фонду України, а згідно статті 8 Пенсійний фонд, поряд з іншими надходженнями, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами на заходи соціального страхування.

Відповідно до ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Статтями 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлено обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Збір та акумулювання страхових внесків здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та ст.ст. 1, 2 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Згідно ч. 2 п. 5 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Отже, витрати, понесені Пенсійним фондом України у зв'язку з виплатою пенсій, передбачених ст. 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення», підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Міністерством юстиції України 16.05.2003 року зареєстрована постанова правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року N 5-4/4, якою затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку останній визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій.

Згідно п. 5 Порядку, органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.

Відповідно до п. 6 Порядку головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі поданих актів узагальнюють і узгоджують Довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Пунктом 7 Порядку встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі вищевказаної Довідки на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.

Спір виник з приводу стягнення коштів з Фонду соціального страхування від нещасних випадків витрат на виплату та доставку пенсій громадянину, нещасний випадок з яким стався за межами України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про правонаступництво України», закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

Статтею 9 вищевказаного Закону передбачено, що всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.

Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року (далі Угода), держави - учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав - учасниць Угоди.

Згідно з ст. 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92 року ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Відповідно до статті 3 Угоди, усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення.

Частиною 2 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього закону.

Таким чином, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, якщо страховий випадок стався на території держав - учасниць Угоди, призначаються за законодавством України і виплачуються з коштів Пенсійного фонду України.

У випадку відсутності згоди Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на включення витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності, до актів звірки розрахунків, вимоги про відшкодування таких сум вирішуються в судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, шляхом пред'явлення позову про стягнення цих сум.

Зважаючи на викладене, колегії суддів вважає, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Керуючись ст.ст.160, 195, 197, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Управління Пенсійного фонду України в м.Хуст та Хустському районі Закарпатської області - задоволити, Постанову Господарського суду Закарпатської області від 14 листопада 2011 року по справі № 2/160 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги - задоволити повністю.

Визнати дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Хустському районі протиправними та зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Хустському районі включити невідшкодовану суму пенсій ОСОБА_2 в Акт щомісячної звірки витрат особових справ потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за весь період з квітня 2001 року по липень 2007 року.

Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя С.І. Богаченко

Суддя В.Я. Качмар

Суддя О.І. Мікула