Постанова

від 25.06.2012 по справі 50/112-5020-1918/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2012 року Справа № 50/112-5020-1918/2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Борисової Ю.В.,

суддів Балюкової К.Г.,

Голика В.С.,

за участю представників сторін:

прокурора: Бучко Р.В., посвідчення НОМЕР_1 від 05 жовтня 2011 року (старший прокурор відділу прокуратури Севастопольського гарнізону Військово-Морських Сил України)

позивача: ОСОБА_2, довіреність № 220/225/д від 16 січня 2012 року (Міністерство оборони України)

відповідача: не з'явився (товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київ-Градобуд")

третьої особи: ОСОБА_3, довіреність № б/н від 04 вересня 2011 року (публічне акціонерне товариство "Кримбуд")

третьої особи: не з'явився (комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради)

розглянувши апеляційну скаргу Військового прокурора Військово-Морських Сил України на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 16 січня 2012 року у справі № 50/112-5020-1918/2011

за позовом заступника Генерального прокурора України (вул. Різницька, 13/15, місто Київ,01011; вул. Леніна, 41, місто Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (Повітрянофлотський проспект, 6, місто Київ, 03168)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київ-Градобуд" (вул. П. Лумумби, 4/6, корп. А, місто Київ, 01042)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: публічного акціонерного товариства "Кримбуд" (вул. Фрунзе, 41, місто Сімферополь, 95017)

та комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради (вул. Папаніна, 1, місто Севастополь)

про визнання права власності ,

ВСТАНОВИВ :

09 лютого 2010 року заступник Генерального прокурора України звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київ-Градобуд" про визнання права власності (а.с. 2-5, т. 1).

Поззов мотивований неналежним виконанням товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київ-Градобуд" умов договору № 227/ДБ -288-Д від 19 грудня 2008 року, а саме нездійсненням передачі 45-ти квартир у власність Міністерства оборони України, яке в свою чергу здійснило перерахування 16300000,00 грн. на будівництво будинку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11 лютого 2010 року у справі № 50/112 позовну заяву Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України було прийнято до провадження (а.с. 1, т. 1).

Рішенням господарського суду міста Києва від 03 березня 2010 року у справі № 50/112 позовні вимоги заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про визнання права власності задоволені (а.с. 110-115, т. 1).

Визнано право власності за Міністерством оборони України на недобудоване нерухоме майно, а саме 45 квартир загальною площею 3141,25 кв.м на суму 17559587,50 грн., розташованих за адресою: місто Севастополь, вул. Енергетиків, 16-Б.

Постановою Київського апеляційного господарського суду України від 08 листопада 2011 року у справі № 50/112 рішення господарського суду міста Києва від 03 березня 2010 року скасовано на підставі статей 16, 17 Господарського процесуального кодексу України. Матеріали справи передано до господарського суду міста Севастополя (а.с. 436-438, т. 2).

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 06 грудня 2011 року прийнято до провадження позовну заяву заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України. Справі привласнено № 50/112-5020-1918/2011 (а.с. 1-2, т. 3).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 16 січня 2012 року у справі № 50/112-5020-1918/2011 у задоволенні позову відмовлено (а.с. 94-99, т. 3).

Висновки суду обґрунтовані тим, що прокурором та позивачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності позовних вимог, оскільки вимоги господарюючого суб'єкта про визнання права повинні бути обґрунтовані обставинами невизнання або оспорювання такого права. Втім, на підставі поданих доказів та пояснень сторін суд встановив, що право власності Міністерства оборони України на спірний об'єкт нерухомості відповідачем не заперечується.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Військовий прокурор Військово-Морських Сил України звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги (а.с. 112-114, т. 3).

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції невірно застосував норми статей 331, 392 Цивільного кодексу України, оскільки законодавець визнає наявність права на незавершене будівництво, у зв'язку з чим передбачає можливість реєстрації такого права, а отже, це право може бути захищене в порядку статті 392 Цивільного кодексу України шляхом визнання у судовому порядку. Проте, викладені норми права, в порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, залишились поза увагою суду першої інстанції.

15 лютого 2012 року від Міністерства оборони України надійшла апеляційна скарга на рішення господарського суду міста Севастополя від 16 січня 2012 року у справі № 50/112-5020-1918/2011 (а.с. 126-130, т. 3).

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2012 року повернуто апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Севастополя від 16 січня 2012 року у справі № 50/112-5020-1918/2011 на підставі частини 3 статті 97 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 121-124, т. 3).

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2012 року зупинене апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військового прокурора Військово-Морських Сил України у справі № 50/112-5020-1918/2011 до прийняття рішення Вищим господарським судом України за результатами касаційного перегляду рішення господарського суду міста Києва від 03 березня 2010 року у справі № 50/112 (а.с. 149-151, т. 3).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27 березня 2012 року у справі № 50/112-5020-1918/2011 касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Кримбуд" на рішення господарського суду міста Києва від 03 березня 2010 року у справі № 50/112 повернуто без розгляду (а.с. 162-163, т. 3).

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2012 року провадження у справі № 50/112-5020-1918/2011 поновлено (а.с. 2-4, т. 4).

За розпорядженням секретаря судової палати від 14 травня 2012 року у зв'язку з відпусткою судді Плута В.М., відповідно до пунктів 3.1.6, 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та рішення зборів суддів Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2010 року та на підставі статті 21 Господарського процесуального кодексу України склад колегії з розгляду апеляційної скарги змінений: головуючий суддя - Борисова Ю.В., судді: Голик В.С., Гонтар В.І. (а.с. 25, т. 4).

14 травня 2012 року від Міністерства оборони України надійшло пояснення до апеляційної скарги, в якій позивач просив апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, вважаючи його постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с. 26-28, т. 4).

Також, Міністерство оборони України надало клопотання про призначення судової експертизи з метою підтвердження факту здійснення фінансування будівництва Міністерством оборони України та здійснення будівництва об'єкта незавершеного будівництва - 45-ти квартирного житлового будинку, який знаходиться за адресою: місто Севастополь, вул. Енергетиків, 16-Б, саме товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київ-Градобуд", або спростування даних фактів (а.с. 29-31,т. 4).

Частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Розглянувши заявлене клопотання, судова колегія ухвалила відмовити у його задоволенні, оскільки предметом даного спору є визнання права власності, а не стягнення грошових коштів, які були перераховані на будівництво 45-ти квартирного житлового будинку, до того ж, доказами у справі мають бути факти оспорювання або невизнання відповідачем права позивача. Оскільки фінансування будівництва з боку МО України в судовому засіданні не заперечувалося іншими учасниками судового розгляду, призначення експертизи з наведених вище питань суд визнав недоцільним.

За розпорядженням секретаря судової палати від 07 червня 2012 року у зв'язку з відпусткою судді Гонтаря В.І., відповідно до пунктів 3.1.6, 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та рішення зборів суддів Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2010 року та на підставі статті 21 Господарського процесуального кодексу України склад колегії з розгляду апеляційної скарги змінений: головуючий суддя - Борисова Ю.В., судді: Голик В.С., Балюкова К.Г.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 червня 2012 року у справі № 50/112-5020-1918/2011 розгляд апеляційної скарги був відкладений на 25 червня 2012 року. Повторно зобов'язано комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради до початку судового засідання надати судовій колегії відомості, викладені у хронологічному порядку, про всі поштові адреси, які були колись привласнені багатоквартирному будинку, який станом на 19.12.2008 року (на час укладання договору №227/ДБ-288Д на пайову участь у будівництві житла) був розташований за адресою: місто Севастополь, вул. Енергетиків, 5. А також повідомити про реєстрацію права власності чи її відсутність на багатоквартирний будинок за адресою: місто Севастополь, вул. Енергетиків, 16Б.

Якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи (пункт 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011, № 18).

Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради витребувані відомості не надано.

В судове засідання, яке призначено на 25 червня 2012 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київ-Градобуд" та комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце судового засідання повідомленні своєчасно та належним чином, причини неявки суду невідомі.

З урахуванням норм статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторін, та їх явка не визнавалась обов'язковою, судом апеляційної інстанції з урахуванням того, що наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення справи, вирішено розглянути справу у відсутність учасників, які не з'явилися.

Крім того, у судовому засіданні, яке призначено на 25 червня 2012 року, прокурор і представник Міністерства оборони України підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. В свою чергу, представник публічного акціонерного товариства "Кримбуд" просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, вважаючи його законним.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

19 грудня 2008 року між Міністерством оборони України в особі Кримського управління капітального будівництва (Пайовик) та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київ-Градобуд» (Забудовник) був укладений договір на пайову участь у будівництві житла №227/ДБ-288Д (а.с. 12-17, т. 1).

У подальшому, між зазначеними сторонами були укладені додаткові угоди № 1/288, 2/288, 3/288 та 4/288Д до договору на пайову участь у будівництві житла № 227/ДБ-288Д, які є його невід'ємною частиною та є обов'язковими для виконання сторонами (а.с. 18-21, 24-27, т. 1).

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.3 Договору та додаткових угод до нього, предметом договору є зобов'язання відповідача збудувати та передати позивачу (в загальнодержавну власність), не пізніше 30 грудня 2009 року у житловому будинку за адресою: вул. Енергетиків 5, станція Мекензієві гори, Нахімовський район, місто Севастополь, 45 квартир згідно адресного переліку, загальною площею 3141,25 кв. м.

Управлінням містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації багатоквартирному будинку у дозволі на виконання будівельних робіт №300 від 19 серпня 2008 року присвоєна адреса: м. Севастополь, вул. Енергетиків, 16-Б (довідка від 03 лютого 2009 року №49/5-2) (а.с.49, т. 1).

Згідно з пунктом 2.1 Договору договірна ціна (сума пайової участі), тобто - ціна квартир (житла), яке відповідач зобов'язався передати позивачу складає 17559587,50 грн. Договірна ціна складається із розрахунку загальної кількості квадратних метрів площі квартир, що передаються, і фіксованої вартості 5590,00 грн. за один квадратний метр площі.

У відповідності до положень пунктів 2.4 та 3.2 Договору позивач зобов'язався здійснювати фінансування пайової участі шляхом перерахування відповідних коштів на розрахунковий рахунок відповідача поетапно: пайовий внесок І етапу фінансування складає 3700000 грн.; наступні пайові внески здійснюються при підтвердженні використання попередньої оплати на цілі даного договору в межах 95% від договірної ціни; остаточний розрахунок 5% від договірної ціни здійснюється після уточнення згідно з довідкою БТІ загальної площі квартир, введення будинку в експлуатацію та передачі позивачу належних йому квартир.

У розділі 3 Договору встановлений обов'язок відповідача збудувати та передати позивачу квартири згідно адресного переліку квартир з оформленням акту прийняття-передачі житла та обов'язковою реєстрацією права власності за Міністерством оборони України. В свою чергу, позивач зобов'язався здійснювати фінансування пайової участі шляхом перерахування відповідних коштів на розрахунковий рахунок відповідача.

На виконання умов Договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача кошти у розмірі 16300000,00 грн., що підтверджується:

- довідкою відповідача від 25 грудня 2009 року (а.с. 52, т. 1);

- актом звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2009 року (а.с. 53, т. 1);

- платіжними дорученнями №227/33 від 27.12.2008 на суму 3700000,00 грн., №227/1/1 від 23.03.2009 на суму 5000000,00 грн., №227/1/3 від 03.04.2009 на суму 1600000,00 грн., №227/1/31 від 02.07.2009 на суму 2000000,00 грн., №227/10/29 від 07.08.2009 на суму 1400000,00 грн., №227/10/30 від 23.09.2009 на суму 1000000,00 грн., №227/1/60 від 07.10.2009 на суму 200000,00 грн., №227/1/61 від 13.10.2009 на суму 200000,00 грн., №227/1/64 від 20.10.2009 на суму 200000,00 грн., №227/1/67 від 26.10.2009 на суму 200000,00 грн., №227/1//65 від 09.11.2009 на суму 200000,00 грн., №227/1//66 від 16.11.2009 на суму 200000,00 грн., №227/1/67 від 24.11.2009 на суму 200000,00 грн., №227/1/73 від 03.12.2009 на суму 200000,00 грн. (а.с.55-68, т. 1).

Проте, як зазначив прокурор та позивач, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства, не виконав взяті на себе зобов'язання та у встановлений договором строк не завершив будівництво житлового будинку та не здійснив передбачені законом дії щодо введення будинку в експлуатацію та проведення реєстрації права власності за позивачем на 45 квартир загальною площею 3141,25 кв.м за адресою: місто Севастополь, вул. Енергетиків, 16-Б.

Зазначені обставини стали підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення скасуванню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.

Нормами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути - визнання права.

Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою.

Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи з аналізу вищевикладених правових норм можна зробити висновок, що право на звернення до суду з позовом про визнання права власності має особа, яка у встановленому законодавством порядку таке право набула. Тобто, таке право повинно бути підтверджено відповідними правовстановлюючими документами. Крім того, таке право повинно не визнаватись або оспорюватись іншою особою.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надані прокурором та Міністерством оборони України докази, які, за їх переконанням, свідчать про наявність у МО України права власності на недобудоване нерухоме майно, а саме 45 квартир загальною площею 3141,25 кв.м., розташованих за адресою: місто Севастополь, вул. Енергетиків, 16-Б, не оспорюється товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київ-Градобуд". Більш того, представник відповідача в судових засіданнях визнав права позивача на вказане нерухоме майно, зазначивши, що до експлуатації будинок не введений.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Севастополя від 11 листопада 2009 року по справі №5020-5/456-11/094-5/283, що набрало законної сили 10 грудня 2009 року, визнано право власності на 5-поверховий 45-квартирний житловий будинок, що складається з двох блоків: перший на 25 квартир і другий на 20 квартир, розташований за адресою: місто Севастополь, станція "Мекензієви гори", вул. Енергетиків, 16 за відкритим акціонерним товариством "Кримбуд" (а.с.136-149, т. 1).

Зазначене рішення залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 24 березня 2010 року (а.с.151-155, т. 1).

Господарським судом міста Севастополя у справі №5020-5/456-11/094-5/283 встановлено, що незавершений будівництвом 5-поверховий 45-квартирний житловий будинок, за адресою: місто Севастополь, станція "Мекензієви гори", вул. Енергетиків, 16, з готовністю першого блоку на 25 квартир 96,8%, створений відкритим акціонерним товариством "Кримбуд", з його матеріалів та за його кошти. Відносно другого блоку на 20 квартир готовністю в 17% до відкритого акціонерного товариства "Кримбуд" перейшли всі майнові права.

На підставі вказаного судового рішення відкритим акціонерним товариством "Кримбуд" 25 грудня 2009 року здійснено реєстрацію права власності на незавершений будівництвом 5-поверховий 45-квартирний житловий будинок, розташований за адресою: вул. Енергетиків, 16-Б, про що зроблено реєстраційний напис на правоустановчому документі (а.с.150, т. 1).

Зазначене також є однією із підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки право власності на спірний об'єкт нерухомості зареєстрований за відкритим акціонерним товариством "Кримбуд", і така реєстрація не скасована.

Судова колегія відзначає, що й адреса будівництва, зазначена у договорі, на підставі якого заявлено позов (вул. Енергетиків 5, станція Мекензієві гори, Нахімовський район, місто Севастополь), й адреса у правовстановчому документі ВАТ „Кримбуд" (м.Севастополь, вул. Енергетиків, 16-Б), стосуються одного будинку, оскільки Управлінням містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації багатоквартирному будинку у дозволі на виконання будівельних робіт №300 від 19 серпня 2008 року присвоєна адреса: м. Севастополь, вул. Енергетиків, 16-Б (довідка від 03 лютого 2009 року №49/5-2) (а.с.49, т. 1).

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Стосовно доводів апеляційної скарги слід зазначити, що позовні вимоги заступника Генерального прокурора України, який звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, не можуть бути задоволені на підставі норм статті 392 Цивільного кодексу України, оскільки право власності на спірний об'єкт нерухомості зареєстрований за іншою особою, а саме, за відкритим акціонерним товариством "Кримбуд".

З цих самих підстав не можуть бути задоволені вимоги прокурора й про визнання права власності на незавершений будівництвом об'єкт або будівельні матеріали за інших правових підстав, зокрема статті 331 Цивільного кодексу України.

Твердження прокурора про неправомірність набуття товариством „Кримбуд" прав на недобудований об'єкт нерухомого майна та незаконність державної реєстрації таких прав, не можуть розглядатися в межах позовної заяви в цій справі, оскільки позовні вимоги до вказаного товариства або органу реєстрації не заявлені і судом першої інстанції не розглядалися.

У відповідності до положень частини 3 статті 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Проте, судова колегія зазначає, що прокурор та позивач не позбавлені права звернутись до суду з іншими позовними вимогами, правильно обравши належний спосіб захисту порушеного права або законного інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи наведене, оскаржене рішення господарського суду першої інстанції є повним, обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військового прокурора Військово-Морських Сил України залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 16 січня 2012 року у справі № 50/112-5020-1918/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя Ю.В. Борисова

Судді К.Г. Балюкова

В.С. Голик

Розсилка:

1. Заступник Генерального прокурора України (вул. Різницька, 13/15, місто Київ,01011; вул. Леніна, 41, місто Севастополь, 99011)

2. Міністерство оборони України (Повітрянофлотський проспект, 6, місто Київ, 03168)

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київ-Градобуд" (вул. П. Лумумби, 4/6, корп. А, місто Київ, 01042)

4. Публічне акціонерне товариство "Кримбуд" (вул. Фрунзе, 41, місто Сімферополь, 95017)

5. Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради (вул. Папаніна, 1, місто Севастополь)