Постанова

від 20.09.2012 по справі 50/112-5020-1918/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2012 р. Справа № 50/112-5020-1918/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоДобролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників прокуратури: позивача: відповідача і третьої особи-2: третьої особи-1: матеріали касаційної скарги Крибоклуб Т.В. - посв. Кучма Л.В. -дов. від 03.01.12 не з'явились, повідомлені належно, Біда В.А. -дов. від 11.01.12,ї Військового прокурора Військово-морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.06.12 у справі№50/112-5020-1981/2011 Господарського суду міста Севастополя за позовом доЗаступника Генерального прокурора України в інтересах держави особі Міністерства оборони України Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київ-Градобуд" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача про 1.Публічне акціонерне товариство "Кримбуд" 2. Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна Севастопольської міської ради визнання права власності

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 11.09.12 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

В судовому засіданні 13.09.12 оголошувалася перерва до 20.09.12.

Заступник Генерального прокурора України звернувся до господарського суду з позовом (з урахуванням змін) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київ-Градобуд" про визнання права власності за Міністерством оборони України на недобудоване нерухоме майно, а саме: 45 квартир, загальною площею 3141,25 кв.м на суму 17 559 587,5 грн., розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Енергетиків,16-Б. Прокурор посилався на те, що відповідачем, в порушення умов договору на пайову участь у будівництві житла №227/ДБ-288-Д від 19.12.08 (укладеному між позивачем і відповідачем), у встановлений договором строк не завершено будівництво житлового будинку та не здійснені дії з введення його в експлуатацію та проведення реєстрації права власності за позивачем на 45 квартир загальною площею 3141,25 кв.м за адресою: місто Севастополь, вул. Енергетиків, 16-Б.

Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

При новому розгляді рішенням Господарського суду міста Севастополя від 16.01.12 (суддя Харченко І.А.) в позові відмовлено. Господарський суд виходив з того, що відповідачем не оспорюється право власності позивача на спірне недобудоване майно. Водночас місцевим господарським судом було враховано, що рішенням Господарського суду міста Севастополя від 11.11.09 у справі №5020-5/456-11/094-5/283, залишеним без змін постановами Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.12.09 та Вищого господарського суду України від 24.03.10, за Відкритим акціонерним товариством "Кримбуд" визнано право власності на 5-поверховий 45-квартирний житловий будинок, що складається з двох блоків: перший на 25 квартир і другий на 20 квартир, розташований за адресою: місто Севастополь, станція "Мекензієви гори", вул. Енергетиків, 16; на підставі цього судового рішення здійснено реєстрацію права власності на незавершений будівництвом 5-поверховий 45-квартирний спірний житловий будинок за ВАТ "Кримбуд". Судове рішення обґрунтовано приписами статей 11, 316, 317, 319, 321, 328, 331, 392 Цивільного кодексу України.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.06.12 (судді: Борисова Ю.В., Балюкова К.Г., Голик В.С.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, поданою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, звернувся Військовий прокурор Військово-морських Сил України, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Севастополя від 16.01.12 і постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.06.12 та позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, прокурор посилається на порушення судами приписів статей 331, 392 Цивільного кодексу України, статей 35, 43 Господарського процесуального кодексу України. Прокурор наголошує на наявності підстав для визнання за позивачем права власності на спірне недобудоване майно з огляду на приписи статі 331 Цивільного кодексу України. На думку прокурора судами помилково враховані судові рішення у справі №5020-5/456-11/094-5/283 Господарського суду міста Севастополя, оскільки факти встановлені у цих рішеннях, як вважає прокурор, не є преюдиційними.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 19.12.08 між Міністерством оборони України в особі Кримського управління капітального будівництва - пайовиком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київ-Градобуд" - забудовником був укладений договір на пайову участь у будівництві житла №227/ДБ-288Д. У подальшому, між сторонами були укладені додаткові угоди № 1/288, 2/288, 3/288 та 4/288Д до договору на пайову участь у будівництві житла № 227/ДБ-288Д, які є його невід'ємною частиною та є обов'язковими для виконання сторонами. Відповідно до пунктів 1.1 та 1.3 договору та додаткових угод до нього, предметом договору є зобов'язання відповідача збудувати та передати позивачу, не пізніше 30 грудня 2009 року у житловому будинку за адресою: вул. Енергетиків 5, станція Мекензієві гори, Нахімовський район, місто Севастополь, 45 квартир згідно адресного переліку, загальною площею 3141,25 кв. м. Згідно з пунктом 2.1 договору договірна ціна (сума пайової участі), тобто - ціна квартир (житла), яке відповідач зобов'язався передати позивачу складає 17559587,50 грн. Договірна ціна складається із розрахунку загальної кількості квадратних метрів площі квартир, що передаються, і фіксованої вартості 5590,00 грн. за один квадратний метр площі. У відповідності до положень пунктів 2.4, 3.2 договору позивач зобов'язався здійснювати фінансування пайової участі шляхом перерахування відповідних коштів на розрахунковий рахунок відповідача поетапно: пайовий внесок І етапу фінансування складає 3700000 грн.; наступні пайові внески здійснюються при підтвердженні використання попередньої оплати на цілі даного договору в межах 95% від договірної ціни; остаточний розрахунок 5% від договірної ціни здійснюється після уточнення згідно з довідкою БТІ загальної площі квартир, введення будинку в експлуатацію та передачі позивачу належних йому квартир. У розділі 3 договору встановлений обов'язок відповідача збудувати та передати позивачу квартири згідно з адресним переліком квартир з оформленням акта прийняття-передачі житла та обов'язковою реєстрацією права власності за Міністерством оборони України. В свою чергу, позивач зобов'язався здійснювати фінансування пайової участі, шляхом перерахування відповідних коштів на розрахунковий рахунок відповідача. На виконання умов зазначеного договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача кошти у розмірі 16300000,00 грн. Управлінням містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації спірному багатоквартирному будинку була присвоєна адреса: м. Севастополь, вул. Енергетиків, 16-Б (довідка від 03.02.09 №49/5-2). Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Заступника Генерального прокурора України заявлена в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київ-Градобуд" про визнання права власності за Міністерством оборони України на недобудоване нерухоме майно, а саме: 45 квартир, загальною площею 3141,25 кв.м на суму 17 559 587,5 грн., розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Енергетиків,16-Б. Як на підставу позову, прокурор посилався на невиконання відповідачем умов договору від 19.12.08 щодо завершення у встановлений договором строк будівництво житлового будинку та введення його в експлуатацію з реєстрацією права власності за позивачем на зазначені квартири в спірному будинку. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України унормовано, що особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до приписів статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно з статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відтак, позов про право власності подається у випадках, коли належне певній особі або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують належність їй такого права. Відповідачем у позові про визнання права власності є особа, яка оспорює право власності на майно, або особа, яка хоч і не оспорює права власності на майно, але і не визнає його. Як вже зазначалося, прокурор звернувся з позовом про визнання права власності за Міністерством оборони України на недобудоване нерухоме майно до будівельної організації. Господарськими судами було установлено, з підтвердженням матеріалами справи, що відповідач не є тією особою, яка оспорює право власності на спірне майно чи його не визнає. Згідно з приписами частин 1, 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина 1 статті 182 Цивільного кодексу України). Виходячи зі змісту приписів частин 1, 2 статті 331 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 №7/5, право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності. В процесі розгляду спору судами було установлено, що спірне нерухоме майно є об'єктом незавершеного будівництва та не прийняте до експлуатації у встановленому порядку. До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (абзац 1 частини 3 статті 331 ЦК України). Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 19.09.11 у справі №18/314. Крім того, як установили суди, відповідач не є тією особою, яка оспорює право власності на спірне майно чи його не визнає, а відтак відсутні підстави для визнання права власності, як того вимагають приписи статті 392 Цивільного кодексу України. Саме з цих мотивів ухвалені у справі рішення та постанова залишаються без змін, а касаційна скарга прокуратури -без задоволення.

Керуючись статтями 108, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.06.12 у справі №50/112-5020-1918/2011 залишити без змін.

Касаційну скаргу Військового прокурора Військово-морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України - без задоволення.

Головуючий, суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець