Постанова

від 25.09.2008 по справі 14/237-08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У к р а ї н а

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем

України

25.09.08                                                                                              

Справа №14/237-08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського

суду у складі:

при

секретарі Акімовій Т.М.

за

участю представників сторін:

позивача:                    ОСОБА_2, довіреність від

25.09.2008р. б/н;

відповідача:                    не з'явився; 

розглянувши

у відкритому судовому засіданні               

апеляційну

скаргу      Товариства з обмеженою

відповідальністю фірма «Енергія», м. Херсон

на

рішення                    Господарського

суду Херсонської області від 24.06.2008 року

у

справі                         №  14/237-08      

за

позовом                    Приватного

підприємця ОСОБА_1, м. Херсон

до

відповідача                Товариства з

обмеженою відповідальністю фірма «Енергія», м. Херсон

про                                 стягнення

суми,

встановили:

Приватний

підприємецьОСОБА_1, м. Херсон звернувся в господарський суд Херсонської області

з позовом до  Товариства з обмеженою

відповідальністю фірма «Енергія», м. Херсон про стягнення (з урахуванням

уточнень) 16.435,00грн. основного боргу, 6.936,76грн. інфляційних втрат,

1.451,25грн. 3% річних, 2.958,30грн. пені та 2.000,00грн. збитків у вигляді

витрат на юридичні послуги.

Розглянувши

справу по суті, господарський суд Херсонської області (суддя Гридасов Ю.В.)

своїм рішенням від 24.06.2008р. у справі № 14/237-08 позов задовольнив частково.

Стягнув з ТОВ фірма «Енергія» на користь ПП ОСОБА_1 16.435,00грн. основного

боргу, 6.936,76грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 1.451,25грн.

з урахуванням 3% річних, 1.535,88грн. пені, 2.000,00грн. збитків у вигляді

витрат на юридичні послуги, 283,59грн. витрат по сплаті державного мита та

112,56грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення

суду мотивоване наступним:

Правовідносини

між позивачем та відповідачем врегульовані договором купівлі-продажу від

05.05.2005р. № 05.05-02, за умовами якого ПП ОСОБА_1 (Продавець), продає, а ТОВ

фірма «Енергія» (Покупець), придбаває 

олію соняшникову дезодоровану  в

кількості 3 460 кг. За ціною 4,75грн. (без ПДВ) за кілограм. Загальна сума за

Договором складає 16.435,00грн. Строк поставки визначений сторонами - з

05.05.2005р. по 10.05.2005р.

Відповідач

свої зобов'язання за договором  не

виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Керуючись

статтями 526, 549, ч. 2 ст. 551, ч. 6 ст. 232, ст.. 258, ч. 3 ст. 267, ч. 2.

ст.. 265, 625 ЦК України, ч. 1 ст. 225 ГК України  суд першої інстанції дійшов висновку про

законність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення суми заборгованості,

втрат від інфляції, 3% річних та збитків. Вимоги щодо стягнення пені задоволені

господарським судом частково через сплив строку позовної давності.

Не

погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, ТОВ фірма «Енергія»,

відповідач, вважає рішення господарського суду незаконним та таким, яке

прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Вважає,

що єдиним належним та допустимим доказом отримання покупцем від продавця товару

є довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей. Відповідач продукцію

від позивача не отримував, довіреностей на отримання товарно-матеріальних

цінностей не видавав. Вказує на те, що господарський суд помилково прийшов до

висновку, що квитанція про сплату 2.000,00грн. на користь юридичної фірми

пов'язана саме з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу

та розглядом даної справи у суді. Позивачем не доведено причинного зв'язку між

вказаними подіями.

Просить

рішення господарського суду Херсонської області від 24.06.2008року у справі №

14/237-08 скасувати.  В задоволенні

позову відмовити.

Приватний

підприємець ОСОБА_1, позивач, у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що

рішення господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального і

процесуального права. Звертає увагу суду, що зобов'язання за договором були

виконані ним у повному обсязі, що підтверджується накладною від 05.05.2005р. №

05.05.01, яка підписана директором відповідача та засвідчена печаткою

підприємства. Звертає увагу апеляційного суду, що при розгляді даної справи у

суді першої інстанції  відповідачем не

заперечувався факт отримання товару за спірною накладною. Відповідач намагався

довести оплату у сумі 17.000,00грн. за отриманий товар. При цьому, позивачем

було доказано, що оплата 17.000,00грн. була здійснена відповідачем за іншими

договірними відносинами.

Просить

рішення господарського суду Херсонської від 24.06.2008року у справі №

14/237-08  залишити без змін, а

апеляційну скаргу без задоволення.

У

судовому засіданні, відкритому 11 09.2008р., розгляд справи було відкладено до

25.09.2008р.

Розпорядженням

першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду від

24.09.2008р. № 1809 справу передано для розгляду колегії суддів у складі -

Коробка Н.Д., (головуючий), суддів Кричмаржевський В.А., Мірошниченко М.В.

За

клопотанням представника позивача, судовий процес вівся без застосування

засобів технічного забезпечення. За його згодою в судовому засіданні оголошено

вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши

законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши

матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи

застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні

оскаржуваного рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає апеляційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Енергія» такою, що

підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

В

судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в відзиві

на апеляційну скаргу. Надав письмову заяву в якій зазначив про неможливість

представити витребуваний судом договір про надання юридичних послуг через його

втрату, у зв'язку з чим, просить залишити без задоволення позовну вимогу в

частині стягнення 2.000,00грн. збитків та припинити провадження у справі в цій

частині.

Відмова

позивача від частини позовних вимог, колегією суддів апеляційної інстанції не

приймається, оскільки передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача

змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних

вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення

судом першої інстанції. Ця норма не застосовується під час розгляду справи в

інших інстанціях.

За

таких обставин, справа розглядається за наявними у справі доказами та у межах

заявлених позовних вимог.

Обставини

справи свідчать, що правовідносини між позивачем та відповідачем врегульовані

договором купівлі-продажу від 05.05.2005р. № 05.05-02 (далі - Договір), за

умовами якого ПП ОСОБА_1 (Продавець), продає, а ТОВ фірма «Енергія» (Покупець),

придбаває  олію соняшникову

дезодоровану  в кількості 3 460 кг. За

ціною 4,75грн. (без ПДВ) за кілограм. Загальна сума за Договором складає

16.435,00грн. Строк поставки визначений сторонами - з 05.05.2005р. по

10.05.2005р.

Оплата

за товар Покупець здійснює на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 7

календарних днів.

Пунктом

2 Договору сторони визначили, що у випадку невиконання Покупцем своїх

зобов'язань по оплаті за товар по факту поставки (на протязі  10 календарних днів після отримання олії

соняшникової дезодорованої), Покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% за кожен день

прострочення від вартості несплаченого товару.

На

виконання зобов'язань за Договором, позивач, за видатковою накладною від

05.05.2005р. № 05.05-01 передав відповідачу обумовлену Договором кількість

соняшникової олії у кількості 3 460 кг за ціною 4,75грн. за 1 кг., на загальну

суму 16.435,00грн. Видаткова накладна містить підпис уповноваженою особи та

засвідчена печаткою підприємства.

Відповідачем

договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару не виконано, в

передбачений Договором строк, грошових коштів не перераховано.

Статтями

11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення

цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним

чином і в установлений строк, є зокрема, договір.

Як

зазначалось вище, правовідносини сторін врегульовані Договором від  05.05.2005р. № 05.05-02, який за своєю

правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно

до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна

сторона - (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у

власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується

прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно

з вимогами статей 193 ГК України та 526 ЦК України зобов'язання повинні

виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів,

договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -

відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.

          Одностороння відмова від виконання зобов'язань,

крім випадків, передбачених законом не допускається (ст.193 Господарського

кодексу України  та ст. 525 ЦК України).

          Відповідно до ст. 530 ЦК України,

якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно

підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір,

в силу присів ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки

доказів оплати суми боргу у розмірі 16.435,00грн., відповідачем суду не надано,

вимоги ПП ОСОБА_1 про стягнення суми основного боргу, у вказаному розмірі, є

правомірними та обґрунтованими.

При

цьому, колегія суддів вважає правомірним висновок господарського суду, щодо

неприйняття в якості доказів оплати отриманого товару, наданих відповідачем

платіжних документів ( платіжні доручення від 01.07.2005р. № 521 на суму

15.000,00грн., від 26.07.2005р. № 561 на суму 2.000,00грн.). У вказаних

платіжних дорученнях, в графі «Призначення платежу», в якості підстави

здійснення оплати зазначені рах № СФ-29.06-1 від 29.06.2005р. та рах. №

СФ-26.07-1 від 26.07.2005р., тоді як зазначено вище, товар поставлено

відповідачу за видатковою накладною від 05.05.2005р. № 05.05-01. Крім того,

позивачем надано договір купівлі-продажу від 01.07.2005р. № 01.07-01, який

свідчить про існування інших господарських відносин  між сторонами по справі і за якими,

відповідачем була сплачена вказана сума у 2005 

році.

Доводи

апеляційної скарги щодо відсутності у позивача довіреності відповідача на

отримання матеріальних цінностей, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані.

Відповідно до п.5 Інструкції “Про порядок реєстрації виданих, повернутих і

використаних довіреностей”, затвердженої наказом Міністерства фінансів України

від 16.05.1996р. № 99, довіреність підписується керівником та головним

бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені

керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться

централізованою бухгалтерією, довіреність на одержання   цінностей підписується керівником

підприємства та головним бухгалтером централізованої бухгалтерії або їх

заступниками та особами, ними на те уповноваженими. <...> У тих випадках,

коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником (власником)

підприємства, довіреність на одержання цінностей підписується керівником (власником)

самостійно. На зазначеній накладній міститься підпис директора підприємства

Синаєва О.Е., а згідно приписів Закону України “Про бухгалтерський облік та

фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 № 996-ХІV, керівник підприємства є

матеріально-відповідальною особою, яка особисто несе відповідальність за

здійснення фінансової діяльності підприємства та її результати, і в даному

випадку отримання продукції особисто директором підприємства не вимагає надання

довіреності на здійснення господарської операції.

Статтею

625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового

зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не

встановлений договором або законом.

Враховуючи

встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, вимоги про

стягнення з відповідача втрат від інфляції за період червень 2005р. - березень 2008р..

у сумі 6.936,76грн. та 3% річних  за

період з 15.05.2005р. по 24.04.2008р. в сумі 1.451,25грн., є обґрунтованими і

правомірно задоволені у заявленому до стягнення розмірі.

Відповідно

до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у   цьому  

Кодексі   визнаються господарські

санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка, 

штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у

разі порушення ним  правил  здійснення 

господарської  діяльності,

невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно

до статей 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання

грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів

цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою

сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми

простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки

Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сплата

пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої

продукції за кожен день прострочення, передбачена сторонами у пункті 2

Договору.

Позивач

просить стягнути з відповідача на його користь пеню в сумі 2.958,30грн. за

період з 24.04.2007р. по 24.04.2008р. (як вбачається з заяви про уточнення

позовних вимог).

В

п. 6 ст. 232 ГК України зазначено, що нарахування штрафних  санкцій 

за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо 

інше  не  встановлено 

законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

Згідно

приписів статті 258 ЦК України, для вимог про стягнення неустойки (штрафу,

пені) встановлена спеціальна позовна давність в один рік.

Позовна

давність, відповідно до положень ч. 3 ст. 267 ЦК України, застосовується судом

лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Поважних

причин щодо пропуску позовної давності позивачем не наведено. Відповідна заява,

про відновлення пропущеного строку, в матеріалах справи відсутня.

        Як зазначалось вище, відповідно до умов

Договору відповідач повинен був провести оплату вартості Товару, зазначеної в

накладній, протягом 7 календарних днів з дати приймання Товару. Як свідчить

видаткова накладна від 05.05.2005р. № 05.05-01, Товар був переданий відповідачу

05.05.2005р. При цьому, як визначено умовами Договору, у випадку невиконання

Покупцем своїх зобов'язань по оплаті за товар по факту поставки (на

протязі  10 календарних днів після

отримання олії соняшникової дезодорованої), Покупець сплачує пеню у розмірі

0,5% за кожен день прострочення від вартості несплаченого товару.

Отже

пеню слід нараховувати з 16.05.2005р. по 16.11.2005р.

За

таких обставин, господарський суд правомірно визначився, що розмір пені, з

урахуванням шестимісячного періоду нарахування та подвійної облікової ставки

НБУ за період з 16.05.2005р. по 16.11.2005р. становить 1.535,88грн.

Як

вбачається із матеріалів справи, господарським судом Херсонської області,

зокрема, задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача 2.000,00грн.

збитків у вигляді витрат на юридичні послуги. В цій частині рішення підлягає

скасуванню у зв'язку із наступним:

Відповідно

до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який

порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення

господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту,

права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати,

зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не

одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного

виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської

діяльності другою стороною.

Аналогічна

норма права міститься в ст.22 Цивільного кодексу України.

Статтею

623 ЦК України передбачено, що боржник,  

який  порушив  зобов'язання, 

має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків,

завданих   порушенням    зобов'язання, доказується кредитором.

Відшкодування

збитків - це міра відповідальності за правопорушення в сфері господарювання,

тому її застосування можливе лише за наявності підстави відповідальності,

передбаченої законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести

факт порушення господарського зобов'язання контрагентом, наявність і розмір

понесених ним збитків, причинний зв'язок між правопорушенням і збитками.

В

обґрунтування заявленої до стягнення суми, позивачем надано копію квитанції до

прибуткового касового ордеру серія ВА № 08-06/08. В якості підстави оплати

вказано: юридичні послуги за договором 08.06.08р. При цьому, в матеріалах

справи такий договір відсутній. З метою з'ясування факту того, що сплата

позивачем 2.000,00грн. за юридичні послуги за договором від 08.06.2008р

пов'язана з розглядом даної справи, колегія суддів, ухвалою від 11.09.2008р.,

зобов'язала позивача надати договір на юридичні послуги від 08.06.2008р.

Витребуваний судом договір, позивачем не наданий.

Згідно

зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Позивачем

не доведено, що сплата ним юридичній фірмі 2.000,00грн., пов'язана саме з

невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором

купівлі-продажу та розглядом даної справи в суді, тобто не доведено

безпосереднього причинного зв'язку між витратами позивача та розглядом справи в

суді.

За

таких обставин, в задоволенні позовних вимог про стягнення 2.000,00грн. збитків

у вигляді витрат на юридичні послуги, відмовляється. Рішення господарського

суду частково скасовується.

Відповідно

до статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на обидві сторони

пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись

ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький

апеляційний господарський суд

                                              П

О С Т А Н О В И В :

Апеляційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Енергія» задовольнити

частково.

Рішення

господарського суду Херсонської області від 24.06.2008р. у справі № 14/237-08       скасувати частково.

Позов

Приватного підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути

з ТОВ фірма «Енергія» на користь ПП ОСОБА_1 16.435,00грн. основного боргу,

1.535,88грн. пені, 6.936,76грн. інфляційних втрат, 1.451,25грн. 3% річних 263,59грн.

витрат на державне мито та 56,52грн. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

В

решті позову відмовити.

Стягнути

з ПП ОСОБА_1 на користь ТОВ фірма «Енергія» 10,02грн. витрат на державне мито

за перегляд справи апеляційною інстанцією.

Видачу

наказів доручити господарському суду Херсонської області.