Рішення

від 23.10.2006 по справі 39/253

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

39/253

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/253

23.10.06

За позовом    Військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі

                      1) Міністерства оборони України;

                      2) Військової частини А0215

до                    Закритого акціонерного товариства "Авіакомпанія "Україна - Аероальянс"

про                 стягнення 232796,00 грн.

Суддя  Гумега О.В.

Представники:

Від Військової прокуратури: не з‘явилися.

Від позивача 1: Шароградський П.О. (дов. № 220/104/д від 14.02.2006 р.)

Від позивача 2: Шароградський П.О. (дов. № 350/1/932/ПС від 07.08.2006 р.)

Від відповідача: не з‘явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Військовий прокурор Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (позивач 1) та Військової частини А0215 (позивач 2) звернувся з позовом про стягнення з відповідача 232796,00 грн. заборгованості за договором № 10/02 оренди повітряних суден від 05.02.2002 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 2 на виконання вимог зазначеного договору, укладеного між Головним командуванням ВПС ЗС України - Військовою частиною А0155, правонаступником якої є Військова частина А0215, та ЗАТ “Авіакомпанія “Україна - Аероальянс”, передав відповідачу в оренду повітряні судна, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по здійсненню орендної плати не виконав в повному обсязі. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

     Позивач у позовній заяві просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки відповідача в розмірі заявленого позову.   

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Проте, Військовий прокурор Вінницького гарнізону не зазначив на які саме рахунки відповідача він просить накласти арешт, а також не надав доказів в обгрунтування того, що невжиття  заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки відповідача, утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду. За таких обставин, в задоволенні клопотання Військового прокурора Вінницького гарнізону про забезпечення позову судом було відмовлено.

        Ухвалою суду від 05.09.2006 р. порушено провадження у справі.

        Відповідач у судові засідання не з‘явився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

Ухвалами суду від 20.09.2006 р., від 09.10.2006 р. розгляд справи відкладався, відповідно до ст. 77 ГПК України.

        До прийняття рішення у справі, в порядку ст. 22 ГПК України, Військовим прокурором Вінницького гарнізону було подано заяву про уточнення позовних вимог, якою Військовий прокурор збільшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 311891,00 грн., з яких: 301736,00 грн. заборгованість по орендній платі та 10155,00 грн. пеня, а також просить покласти на відповідача судові витрати.

В судовому засіданні, призначеному на 23.10.2006 р., за згодою сторони, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем  не подано.

Заслухавши пояснення представника позивача 1 та позивача 2, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

                                                      ВСТАНОВИВ:

05.02.2002 року між Головним командуванням ВПС ЗС України - військова частина А0155 (в особі Головнокомандувача ВПС ЗС України Стрельникова В.І., що діяв на підставі Закону України “Про господарську діяльність у Збройних Силах України”, постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 р. № 778, дозволу Міністра оборони України (Наказ МО України від 01.02.2002 р. № 60) на передачу майна в оренду, свідоцтва про реєстрацію військової частини як суб‘єкта господарської діяльності), яку відповідно до директиви Міністра оборони України від 14.07.2004 р. за № 312/1/018 “Про проведення організаційних заходів у 2004 році” було розформовано, а правонаступником якої, відповідно до наказу Міністра оборони України № 471 від 21.10.2004 року, визначено військову частину А0215 (позивачем 2) та Закритим акціонерним товариством “Авіакомпанія “Україна - Аероальянс” (відповідачем) укладено договір № 10/02 оренди повітряних суден, відповідно до п. 1.1. якого предметом цього договору є оренда орендарем (відповідачем) в орендодавця (позивача 2) штатно укомплектованих транспортних повітряних суден для авіаперевезень вантажів, пасажирів, проведення авіаційних робіт на повітряних лініях України і за її межами.

Відповідно до умов договору № 10/02 оренди повітряних суден від 05.02.2002 р. орендар надав орендодавцю несправні повітряні судна (п. 3.1. договору).

Орендар зобов‘язався взяти в оренду несправні повітряні судна на умовах доведення до справного стану з метою подальшої експлуатації. Сторони в термін 10 діб з дня підписання цього договору зобов‘язалися скласти відповідний план-графік приведення до справного стану кожного несправного літака, з можливістю його коригування у відповідності з технічними обставинами за згодою сторін, який є невід‘ємною частиною цього договору (п. 3.2. договору).

Розмір орендної плати за кожне повітряне судно, згідно п. 6.2. зазначеного договору, вказується в додатку № 1 цього договору, до якого додаються “Акти оцінки технічного стану ПС” та “Відомість розрахунку вартості ПС”.    

Пунктом 6.3. договору № 10/02 оренди повітряних суден від 05.02.2002 р. було встановлено, що орендна плата виплачується за період з моменту закінчення терміну приведення несправного повітряного судна до справного стану згідно з планом-графіком до дня повернення повітряного судна і підписання акта прийому-передачі включно.

Згідно п. 6.4. зазначеного договору орендна плата за перший місяць оренди сплачується до моменту першого вильоту, але не пізніше 30 діб після закінчення терміну приведення несправного повітряного судна до справного стану згідно з планом-графіком. Орендна плата за поточний місяць перераховується орендарем на рахунок орендодавця до 5 числа поточного місяця, у національній валюті з урахуванням щомісячного офіційного індексу інфляції.

Судом встановлено, що позивач 2 (орендодавець) на виконання умов договору № 10/02 оренди повітряних суден від 05.02.2002 р. передав відповідачу, а відповідач (орендар) прийняв в оренду терміном на 5 років повітряні судна - літаки ІЛ-76 МД: № 76700, № 76663 та № 76394, що підтверджується підписаними обома сторонами актами прийому-передачі: № 23/04-02/54 від 18.04.2002 р., № 23/04-02/55 від 18.04.2002 р., № 23/04-02/56 від 18.04.2002 р.

Як зазначає позивач, 24.10.2003 р. на виконання умов додаткової угоди № 4 від 23.01.2003 р. до договору № 10/02 оренди повітряних суден від 05.02.2002 р., літак ІЛ-76 № 76700 було повернуто відповідачем позивачу 2, а решту літаків відповідач продовжує орендувати по даний час.

Зобов‘язання по здійсненню орендної плати відповідач в повному обсязі не виконує.

08.06.2006 р. позивач 1, який відповідно до чинного законодавства здійснює безпосереднє керівництво Збройними Силами України та відповідно до п.п. 18, 20 “Положення про Міністерство Оборони України” утворює, реорганізує і ліквідує у встановленому порядку підприємства, установи, організації, контролює їх діяльність та керує економічною і фінансовою роботою в Збройних Силах України, направив на адресу відповідача лист-вимогу за № 350/147/3/2399, яким просив відповідача терміново погасити заборгованість по орендній платі. Відповідач залишив лист-вимогу без відповіді та задоволення.

10.07.2006 р. позивач 1 повторно направив на адресу відповідача лист-вимогу № 350/147/3/2904 з вимогою сплатити суму заборгованості по орендній платі. Вказаний лист-вимогу відповідач також залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі становить по зазначеному договору 311891,00 грн.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 р. встановлено, що Цивільний кодекс України  застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов‘язків, що виникли або  продовжують існувати після набрання ним чинності. Правовідносини між позивачем та відповідачем виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003 р., однак продовжують існувати і після набрання ним чинності, отже до вказаних відносин повинен застосовуватися ЦК України.

Оскільки, обов‘язок відповідача по сплаті орендної плати продовжує існувати після прийняття  ЦК України, підлягають застосуванню саме його норми.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України, зокрема, передбачено, що договір є обов‘язковим для виконання сторонами.

У відповідності із ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму ч. 1 ст. 762 ЦК України. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором № 10/02 оренди повітряних суден від 05.02.2002 р. в розмірі 311891,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 р. встановлено, що правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 01.01.2004 р., була встановлена інша відповідальність за такі порушення. Таким чином, щодо відповідальності за порушення умов договору, суд застосовує правила Цивільного кодексу Української РСР.

У відповідності із ст. 179 ЦК Української РСР, неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник зобов‘язаний сплатити кредитору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов‘язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до ст. 180 ЦК Української РСР, угода про неустойку (штраф, пеню) повинно бути здійснено у письмовій формі.

Пунктом 9.9. договору № 10/02 оренди повітряних суден від 05.02.2002 р. передбачено, що орендна плата, сплачена несвоєчасно або не в повному розмірі, стягується в бюджет (орендодавцеві) відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 10155,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Відповідно до п. 30 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” Генеральна прокуратура України та її органи звільнені від сплати державного мита за позовами, з якими вони звертаються до суду або господарського суду в інтересах громадян і держави. З огляду на зазначене, витрати по оплаті держмита згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

           Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Авіакомпанія “Україна - Аероальянс” (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А; код ЄДРПОУ № 16400658, рахунок № 5165804001 в КРУ КБ “Приватбанку” м. Києва, МФО 300012), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Військової частини А0215 (м. Вінниця-7, вул. Червоноармійська, 105; код ЄДРПОУ № 24981451; рахунок № 35211003000013 в УДК у Вінницькій області, МФО 802015) 301736,00 грн. (триста одну тисячу сімсот тридцять шість гривень 00 коп.) боргу по орендній платі, 10155,00 грн. (десять тисяч сто п‘ятдесят п‘ять гривень 00 коп.) пені.

          Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Авіакомпанія “Україна - Аероальянс” (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А; код ЄДРПОУ № 16400658, рахунок № 5165804001 в КРУ КБ “Приватбанку” м. Києва, МФО 300012)  на користь Державного бюджету України 85 грн. державного мита.

2.          Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

  Суддя                                                                                                 Гумега О. В.