Рішення

від 19.10.2006 по справі 40/485

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

40/485

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 40/485                                                                                                         19.10.06 р.

                                                          м.Київ

За позовом    Військової частини  А0515, м.Київ            

до                    Державного науково-виробничого  підприємства „Версія”, м.Київ           

про                   стягнення 53961,60грн.   

Суддя Смірнова Л.Г

Представники:

Від позивача:      Власова Б.І.,   представник за довіреністю №222/38Д від 03.04.2006

Від відповідача :   Кутовий О.О. –верівник, довідка з ЄДРПОУ №11899 від 16.04.2002  

Обставини справи :

            Позивач звернувся до суду з позовом про  стягнення з  відповідача на користь позивача 53961,60грн. –пені. Позовні вимоги обгрунтовано несвоєчаним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо поставки  продукції.

           Ухвалою Господарського суду  міста Києва від 05.10.2006 було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено  на  16.10.2006.

У зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, в порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) у  судовому засіданні 16.10.2006 було оголошено перерву до 19.10.2006.

          Відповідач   проти позовних вимог заперечив посилаючись на те, що   затримка поставки  продукція  мала місце у зв'язку з   незалежними від відповідача обставинами, а тому відповідач просив звільнити його від відповідальності за порушення зобо'язання. Крім того, відповідач зазначив, що  вартість  несвоєчасно поставленої продукції складає 6,56% від загальної вартості контракту, що є незначною частиною.

        Розглянувши матеріали справи та заслухавши  пояснення представників сторін,-

                                               В С Т А Н О В Л Е Н О:

Між   позивачем та відповідачем  11.10.2005   було укладено державний контракт №4/51 та додаткові угоди №1 від 23.11.2005 та  №2 від 27.12.2005 до державного контракту (далі-контракт). Відповідно до умов контракту відповідач зобов'язувався  виготовити та поставити  позивачеві  продукцію у кількості  та терміни, зазначені у відомості постачання, що додається до  контракту та є його невід'ємною частиною, а позивач зобов'язувався  прийняти та оплатити продукцію на умовах попередньої 100% оплати  вартості продукції (підпункту 1.1 пункту 1 та підпункт 5.1 пункту 5 контракту).

Підпунктом 2.2 пункту 2  контракту  та відомостю постачання від 23.11.2005 було визначено  вартість  продукції в сумі 1927200,00грн., яку відповідач зобов'язувався поставити у строк до 31.01.2006 (підпункт 4.1 пункту 4 контракту).  На виконання умов контракту позивач здійснив   попередню оплату  продукції в сумі 1927200,00грн., що підтверджується платіжними  дорученнями  №1706 від 10.11.2005, №1834 від 29.11.2005 та №2127 від 27.12.2005.

Копії зазначених документів залучено до матеріалів справи, оригінали  було надано суду для огляду у судовому засіданні.

Згідно з підпунктом 3.2 пункту 3  контракту датою  виконання зобов'язань щодо поставки продукції є дата підписання  сторонами  приймально-здавального акту.

  Відповідач свої зобов'язання щодо  поставки продукції виконав з порушенням строку поставки, що підтверджується  актами  приймання №16 та №17 від 27.02.2006. Таким чином, поставка продукції  була прострочена відповідачем на 28 днів.

Відповідно до підпункту 6.1 пункту 6 конатракту, за порушення  терміну виконання зобов'язання, відповідач зобов'язався    сплатити позивачеві пеню у розмірі 0.1 % вартості  продукції за кожний прострочений  день  поза термін, встановлений підпунктом 4.1 пункту контракту, а за прострочення понад тридцять днів додатково  штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

У зв'язку з порушенням відповідачем строку поставки продукції, позивач 28.03.2006 листом №222/51/434 звернувся до  відповідача з вимогою  щодо сплати пені згідно умов контракту в сумі 53961,60грн, яку відповідач залишив без відповіді та без задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до  приписів статті 175 Господарського кодексу України  майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим  Кодексом.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України,  526 Цивільного кодексу  України  зобов'язання мають виконуватися належним чином,  в установлений строк, відповідно  до вказівок  закону, договору.

Обов'язок доказування розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.           Факт порушення   відповідачем своїх зобов'язань за контрактом підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до приписів статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути  взято до уваги: ступінь виконання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних  до сплати штрафних санкцій.

Вищезазначена норма також міститься у пункті 1 статті 83 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи,  відповідачем було виконано зобов'язання щодо поставки продукції у повному обсязі, проте, у зв'язку з  затримкою  поставки  контрагентом відповідача  продукції та  у зв'язку з  нез'ясованими  обставинами пов'язаними з  відправкою вантажу  авіаційним рейсом, відповідач  затримав поставку продукції на 28 днів.

Враховуючи вищезазначені обставини, суб'єктивний склад учасників,   партнерські стосунки сторін, а також те, що  розмір  пред'явлених до стягнення штрафних санкцій надто великий, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені та  задоволення позовних вимог частково у розмірі  20000,00грн.

Оскільки спір  виник внаслідок неправильних дій відповідача,  державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до  приписів статті 49 ГПК України  покладаються на відповідача пропорційно роміру задоволених вимог.

За таких обставин,  ст.ст.33,  49, 82-84, ГПК України,-

                                       В И Р І Ш И В:

          1.  Позов задовольнити  частково.

2. Стягнути з Державного науково виробничого підприємства „Версія” (01013, а/с10, м.Київ –поштова адреса; 04050, м.Київ, вул.Мельникова,81 –юридична адреса; р/р26004301330022  у філії Шевченківського відділення ПІБ в м.Києві, МФО 322216, код 13676437, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Військової частини А0515 (04176, м.Київ, вул.Електриків, 33; п/р35207341301 в Головному управлінні НБУ по м.Києву та київській області, МФО 321024, код 22990919) 20000(двадцять тисяч)00грн.00коп. –пені; 200(двісті)грн.00коп.  - державного мита та 37(тридцять сім)грн.06коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.          

Суддя                                                                                             Смірнова Л.Г.