Рішення

від 27.06.2012 по справі 10/5007/24/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" червня 2012 р. Справа № 10/5007/24/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.

за участю представників сторін:

від позивача: Баранівський М.М. - голова правління (протокол №1 від 26.06.2007р.)

ОСОБА_2 - дов.№2 від 12.01.2012р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Городок" (смт. Ємільчине Житомирської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Сервіс" (м.Житомир)

про стягнення 63756,00 грн. (згідно заяви про уточнення розміру позовних вимог)

Строк розгляду спору продовжено за клопотанням сторони у відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до відповідача про розірвання договору №31 на виготовлення та встановлення металопластикових конструкцій, укладеного між сторонами 26.09.08р., а також про стягнення з відповідача на свою користь 108000,00 грн. заборгованості по зазначеному вище договору (попередньої оплати) та 52412,40 грн. пені.

04.05.11р. позивач подав до суду заяву про зміну предмета позову разом з позовною заявою, відповідно до яких просив суд розірвати укладений між сторонами договір №31 від 26.09.08р. та стягнути з відповідача 108000,00 грн. збитків (а.с.38-42, т.1).

Суд у відповідності до ст. 22 ГПК України прийняв вказану заяву про зміну предмета позову до розгляду.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 06.06.11р. у даній справі позов задоволено; розірвано договір №31 на виготовлення та встановлення металопластикових конструкцій від 26.09.2008р., укладений між Обслуговуючим кооперативом "ЖБК "Городок" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВ-Сервіс"; з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Сервіс" (м.Житомир) стягнуто на користь Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Городок" (смт.Ємільчине Житомирської області) 108000,00 грн. збитків, 1165,00 грн. державного мита та 158,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.96-99, т.1).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.09.11р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Сервіс" задоволено; зазначене рішення господарського суду Житомирської області від 06.06.2011 року у даній справі №10/5007/24/11 скасовано і прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено (а.с.138-140, т.1).

Разом з тим, постановою Вищого господарського суду України від 05.03.12р. касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «ЖБК Городок» задоволено частково; постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.09.2011 скасовано, рішення господарського суду Житомирської області від 06.06.2011 у даній справі №10/5007/24/11 в частині задоволення позовної вимоги про розірвання договору №31 від 26.09.2008, укладеного між Обслуговуючим кооперативом «ЖБК «Городок» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ-Сервіс» залишено без змін; в решті рішення господарського суду Житомирської області від 06.06.2011 скасовано, в цій частині справу №10/5007/24/11 передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області (а.с.173-178, т.1).

Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи №80/2012 від 30.03.2012р. дану справу №10/5007/24/11 передано для розгляду судді Давидюку В.К.

Ухвалою суду від 03.04.12р. справу №10/5007/24/11 прийнято до свого провадження.

07.06.12р. позивач надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 63756,00 грн. збитків, а також витрати на проведення експертного будівельно-технічного дослідження у розмірі 6200,00 грн. (а.с.29-32, т.2).

Таким чином, з врахуванням постанови Вищого господарського суду України від 05.03.12р. та заяви про зменшення розміру позовних вимог, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача 63756,00 грн. збитків.

Представники позивача в судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених в заяві про зменшення розміру позовних вимог. Просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, надіслав до суду клопотання №31 від 22.05.12р., в якому просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з перебуванням на лікуванні директора товариства ОСОБА_3

Суд відхиляє зазначене клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, представляти інтереси відповідача в суді при розгляді даної справи може бути будь-яка особа, наділена повноваженнями на представництво відповідною довіреністю.

Крім того, як вбачається з наказу №9 від 22.06.12р., обов'язки директора відповідача покладено на гр. ОСОБА_4, тобто зазначена особа мала повноваження на представлення інтересів відповідача в суді.

Також слід зазначити, що відповідач неодноразово направляв до суду заяви про відкладення розгляду справи з аналогічних підстав, а тому, враховуючи строк, визначений ст. 69 ГПК України, в межах якого повинен бути розглянутий спір, суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

26.09.08р. між сторонами був укладений договір №31 на виготовлення та встановлення металопластикових конструкцій (а.с.9-11), відповідно до умов якого відповідач (виконавець) здійснює ремонтні роботи (виробництво і монтаж металопластикових конструкцій) у відповідності з додатками до даного договору, а позивач (замовник) приймає і оплачує роботи, вироби, виконані і встановлені виконавцем (п.1.1 договору).

Договір було укладено на виробництво і монтаж 148 металопластикових конструкцій, що вбачається з матеріалів справи (а.с.74).

Відповідно до п.2.1 вищевказаного договору, ціни на вироби встановлюються в гривнях. Загальна вартість замовлення складається у відповідності з кошторисами та доповненнями до цього договору і складає 216000,00 грн. з врахуванням ПДВ 20%.

Пунктами 3.1 та 3.2 договору сторони визначили, що виконавець зобов'язується розпочати ремонтні роботи не пізніше 14-ти денного терміну після проведення позивачем попередньої оплати в розмірі 60% згідно додатків до договору з об'ємами, вартістю та строками, підписаних обома сторонами. Роботи за наступними додатками до договору здійснюються тільки після повного розрахунку за виконані роботи та попередньої передоплати за наступні.

01.10.2008р. позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 108000,00 грн., що складає 50% загальної вартості замовлення, встановленої п.2 договору, про що свідчить банківська виписка (а.с.12).

Позивач зазначає, що відповідач не належним чином виконав свої зобов'язання щодо виконання передбачених договором робіт.

Згідно висновку експертного будівельно-технічного дослідження №0179 від 05.06.12р. (а.с.33-53, т.2), вартість робіт по влаштуванню віконних блоків по об'єкту за адресою: Житомирська область, смт. Ємільчине, вул. Блюхера, 45 в кількості 29 шт. без дефектів, недоліків та відхилень від вимог нормативної документації становить 44244,00 грн.

На підставі вищевикладеного позивач просить суд стягнути з відповідача збитки, що складають різницю між сплаченою позивачем сумою в розмірі 108000,00 грн. та вартістю належним чином виконаних відповідачем робіт в сумі 44244,00 грн., які становлять 63756,00 грн. (108000,00 грн. - 44244,00 грн.).

Разом з тим, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, враховуючи наступне.

За змістом ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, у тому числі щодо відшкодування особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди (позадоговірна шкода).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 ЦК України).

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню, відносяться: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст.225 ГК України).

За загальним правилом збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах тощо.

Так, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, і вини.

При цьому важливим елементом об'єктивної сторони правопорушення є причинний зв'язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов'язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки - наслідком протиправної дії.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Цивільно-правова відповідальність завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю виникає за наявності: збитків, протиправності дій (вини), безпосереднього причинного зв'язку між збитками і протиправними діями - вини.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 2 Постанови від 27.03.1992р. №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" з послідуючими змінами та доповненнями, задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є: наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Отже, позивач мав довести наявність викладених ним обставин у спірних правовідносинах.

Разом з тим, позивач не довів наявності збитків на суму 63756,00 грн.

Як суд зазначав вище, позивач в заяві про зменшення розміру позовних вимог (а.с.29-32, т.2) як на підставу наявності понесених збитків посилається на висновок експертного будівельно-технічного дослідження №0179 від 05.06.12р. (а.с.33-53, т.2), згідно якого вартість робіт по влаштуванню віконних блоків по об'єкту за адресою: Житомирська область, смт. Ємільчине, вул. Блюхера, 45 в кількості 29 шт. без дефектів, недоліків та відхилень від вимог нормативної документації становить 44244,00 грн.

А тому різниця між сплаченою сумою та вартістю належним чином виконаних відповідачем робіт є збитками.

Однак, зазначений вище висновок експертного будівельно-технічного дослідження №0179 від 05.06.12р. не є беззаперечним доказом на підтвердження виконання відповідачем робіт на суму 44244,00 грн. та наявності у позивача збитків, оскільки вказана експертиза судом не призначалась, позивач за власною ініціативою звернувся до експертної установи для проведення даного дослідження, експерт про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст.384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок, а також за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, не попереджався.

Крім того, статтею 42 ГПК України передбачено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Тому зазначений вище висновок не є достатнім доказом в підтвердження наявності збитків.

Позивачем також не доведено протиправної поведінки відповідача.

Дійсно, станом на день розгляду справи в суді відповідачем не в повному обсязі виконано передбачені договором роботи.

Однак, в договорі сторонами строк виконання робіт не встановлено, про що також зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 05.03.12р. у даній справі (а.с.173-178, т.1).

Згідно п.3.2 договору, роботи за наступними додатками до договору здійснюються тільки після повного розрахунку за виконані роботи та попередньої передоплати за наступні.

Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що замовник зобов'язується провести повну оплату за виконані роботи згідно актів виконаних робіт, підписаних обома сторонами, але не пізніше 5-ти банківських днів після їх підписання.

Судом встановлено, що сторони додатки до договору не укладали, акти виконаних робіт не підписували, розрахунки не проводились, а тому роботи в подальшому не виконувались.

Отже в даному випадку, не доведено наявності у позивача збитків на суму 63756,00 грн., протиправної поведінки відповідача, причинного зв'язку між збитками та протиправною поведінкою відповідача, і як наслідок, у суду відсутні підстави для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків - стягнення з відповідача 63756,00 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Позивач не довів обґрунтованість своїх позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Сервіс" ( м. Житомир) на користь Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Городок" ( Житомирська обл., смт. Ємільчине) 63756,00 грн. збитків відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання: 06/07/12

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек. з пов. про вручення)