Постанова

від 03.07.2012 по справі 15/5025/2097/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2012 року Справа № 15/5025/2097/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є. ,

судді Сініцина Л.М.

при секретарі: Лелех І.Ю.

за участю представників сторін:

позивача 1: не з'явився

позивача 2: не з'явився

позивача 3: не з'явився

відповідача 1: Дячок В.В., сільський голова

відповідача 2: ОСОБА_2, довіреність в справі

прокуратури: прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах в Рівненській області - Кривецька-Люліч Т.А.

третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Агрофірми "Проскурів", м. Хмельницький

на рішення господарського суду Хмельницької області від 26.03.12 р.

у справі № 15/5025/2097/11 (суддя Муха М.Є. )

за позовом Прокурора Хмельницького району в інтересах держави в особі Хмельницької районної державної адміністрації м. Хмельницький, Хмельницької обласної державної адміністрації м. Хмельницький, Головного управління Держкомзему у Хмельницькій області м. Хмельницький

до 1. Розсошанської сільської ради с. Розсоша Хмельницького району

2. Агрофірми "Проскурів" м. Хмельницький

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 3 - Державна сільськогосподарська інспекція у Хмельницькій області

про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, скасування реєстрації державного акту та вилучення землі

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.03.2012р. у справі №15/5025/2097/11 позов Прокурора Хмельницького району в інтересах держави в особі Хмельницької районної державної адміністрації, Хмельницької обласної державної адміністрації, Головного управління Держкомзему у Хмельницькій області до Розсошанської сільської ради, до Агрофірми "Проскурів" про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, скасування реєстрації державного акту та вилучення землі задоволено частково.

Визнано недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га, виданий Розсошанською сільською радою народних депутатів 20.02.1996р.

Стягнуто з Агрофірми "Проскурів" м.Хмельницький, вул.Кам'янецька в доход державного бюджету судовий збір в розмірі 470,50 грн.

Стягнуто з Розсошанської сільської ради в доход державного бюджету судовий збір в розмірі 470,50 грн.

У задоволенні позову в частині скасування державної реєстрації державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га виданого Розсошанською сільською радою народних депутатів 20.02.1996р. та про вилучення з незаконного користування Агрофірми "Проскурів" земельної ділянки наданої на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га виданого Розсошанською сільською радою народних депутатів 20.02.1996р. відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що при видачі Державного акту серії ХМ, виданого 20.02.1996 р. АТ АФ „Проскурів" відповідач 1 діяв не в межах наданих повноважень, тобто не у відповідності до вимог ст. 13 Лісового кодексу України, ст. 8 Водного кодексу України, ст. 19 Земельного кодексу України, а тому останній підлягає скасуванню.

Також, місцевий суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га виданого Розсошанською сільською радою народних депутатів 20.02.1996р. та про вилучення з незаконного користування Агрофірми "Проскурів" земельної ділянки наданої на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га виданого Розсошанською сільською радою народних депутатів 20.02.1996р. задоволенню не підлягають, оскільки прокурор в інтересах держави в особі позивачів обираючи способом захисту порушеного права скасування державної реєстрації державного акту, не врахував що означена позовна вимога не входить до сфери компетенції залучених до участі у справі в якості відповідачів Розсошанської сільської ради та Агрофірми "Проскурів". Натомість, відповідно до Постанови КМУ від 09.09.2009р. №1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі", скасування державної реєстрації державного акта на право постійного користування земельною ділянкою віднесено до компетенції територіального органу Держземагентства (Держкомзему), який в межах даної справи перебуває в процесуальному статусі позивача, що безпосередньо унеможливлює залучення останнього в якості відповідача та задоволення означеної позовної вимоги.

З приводу вилучення з незаконного користування Агрофірми "Проскурів" земельної ділянки наданої на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га виданого Розсошанською сільською радою народних депутатів 20.02.1996р., судом першої інстанції зазначив, що Приписами п.б статті 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою визначено вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частини 1 та 2 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час звернення із позовом) визначали, що Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

При цьому вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Частиною 10 ст. 149 Земельного кодексу України визначено, що у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

А тому, місцевий суд прийшов до висновку про неправильність обраного прокурором в інтересах держави в особі позивачів способу захисту порушеного права та не додержання внаслідок звернення з означеною позовною вимогою законодавчо визначеного порядку вилучення земельних ділянок. Відповідно у задоволенні даної позовної вимоги належить відмовити також.

Крім того, місцевим судом відхилено клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки строк позовної давності розпочався заново з 09.02.2010р., а тому останній не пропущено.

Також, суд першої інстанції прийшов до висновку, що клопотання відповідача 2 про припинення провадження у справі, так як спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав вже вирішений, задоволенню не підлягає, оскільки Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 09.02.2010р. рішення скасовано, провадження у справі припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України (відсутній предмет спору) з врахуванням наявної на момент винесення рішення та постанови судової практики.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 1 - Агрофірма "Проскурів" звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач 1 зазначає, що рішення суду першої інстанції є необгрунтованими, таким, що не ґрунтується на дійсних обставинах справи та прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, скаржник в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції в супереч вимогам п. 3 ч.1 ст. 84 ГПК України не дано правової оцінки та не спростовано позиції Відповідача-2 щодо: правових підстав видачі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою та позиції щодо залишення земель у постійному користуванні від відповідача; застосування вимог принципу недопустимості зворотної дії закону відповідно до ст. 58 Конституції України, під час визначення кола позивачів та відповідачів по справі; участі одного із безпосередніх учасників підготовлення і видачі спірного Державного акту на право постійного користування (Головне управління Держкомзему в Хмельницькій області) в якості позивача.

Так, згідно вимог ст. 58 Конституції України, при вирішені питань пов'язаних із видачею агрофірмі «Проскурів» Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, необхідно керуватись вимогами діючого на той час законодавства. Однак, при визначенні норм матеріального права, які нібито були порушені при підготовці спірного Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою було застосовано приписи нормативно-правових актів, які діяли на момент виготовлення та видачі Державного акту, в той же час при визначенні кола осіб, права та інтереси яких були порушені (відповідно, щодо прав і обов'язків яких приймалось спірне рішення) було застосовано норми нормативно-правових актів, які діяли на момент подачі позовної заяви до суду. Не вирішено питання участі Головного управління Держкомзему в Хмельницькій області в якості позивача, в той час як саме даний державний орган був замовником проекту роздержавлення земель з виготовленням агрофірмі "Проскурів" спірного Державного акту на право постійного користування, згідно договору від 14.03.1995р.

Також, в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не доведено належними та допустимими доказами порушення або оспорювання відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів Хмельницької обласної державної адміністрації, Управління Держкомзему в Хмельницькій області, а також взагалі здійснення будь-яких порушень прав позивачів з боку відповідача на момент видачі спірного Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою.

Щодо порушених прав Хмельницької районної державної адміністрації, то дане питання уже було розглянуто господарським судом Хмельницької області в процесі розгляду справи № 16/8/6 8 З-Н за позовом прокурора Хмельницького району в інтересах держави в особі Хмельницької районної державної адміністрації, Хмельницької обласної державної адміністрації, Головного управління Держкомзему у Хмельницькій області до агрофірми "Проскурів" та Розсошанської сільської ради про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею. Більше того, розглядаючи справу № 16/8/683-Н, ні господарським судом Хмельницької області, ні Житомирським апеляційним господарським судом, ні Вищим господарським судом України, не було знайдено підстав для зміни суб'єктного складу судового розгляду даної справи, не встановлено, що у даних правовідносинах, були порушені права та інтереси інших осіб, що могло б стати підставою для скасування чи зміни судового рішення з підстав вирішення питання щодо прав та інтересів інших осіб, які не були сторонами у справі, що додатково підтверджує невірне визначення кола позивачів при винесені спірного рішення.

Крім того, скаржник звертає увагу на те, що висновок суду першої інстанції щодо ненадання доказів виготовлення проекту відведення земельної ділянки та іншої землевпорядної документації на вищезгадану земельну ділянку та ненадання доказів визначення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки, не відповідає дійсності.

За результатами проведення заходів по роздержавленню земель колгоспу "Комунар", правонаступником, якого стала агрофірма "Проскурів", в межах вище перерахованих нормативних актів, було визначено перелік та межі земель, які передаються підприємству в колективну власність та які залишаються у підприємства на праві постійного користування.

Державним актом на право постійного користування землею від 20.02.1996р. виданого Розсошанською сільською радою народних депутатів агрофірмі "Проскурів" визначається залишення землекористувачеві у постійне користування 699,0 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, а не первинного виділення земельної ділянки в розумінні вимог Земельного кодексу України (1990р.). Державний акт було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування за № 1. Державним актом на право колективної власності на землю від 20.02.1996р. виданого Розсошанською сільською радою було передано агрофірмі "Проскурів" в колективну власність 3411,8 га землі. Державний акт було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №1. Таким чином, саме виділення земельної ділянки під час роздержавлення земель стосувалось лише земель колективної власності, а землі, що були у постійному користуванні не виділялись, а залишились за агрофірмою "Проскурів" як правонаступником колгоспу "Комунар".

Відповідно до листа Головного управління Держкомзему у Хмельницькій області від 25.01.2010р. №08-04-09/388 визначено, що згідно державної статистичної звітності (форма №22) на території Розсошанської сільської ради Хмельницького району станом на 01.01.1992р. за колгоспом "Комунар" рахувалось 4437,0 га землі, за агрофірмою "Проскурів" станом на 01.01.1996р. рахувалось 4111,0 га землі, з яких у колективній власності 3412,0 га, у державній власності 699,0 га.

Як випливає із Проектної документації, Розсошанською сільською радою приймалось рішення про видачу державних актів як на право колективної власності так і на право постійного користування земельною ділянкою. Підтвердженням того, що сільською радою вирішувалось питання про видачу Державного акту на право колективної власності на землю та Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою є те, що, по-перше, розроблення даних актів здійснювалось на підставі одного і того ж Проекту роздержавлення і не могло розглядатися окремо, по-друге, рішенням № 2 Розсошанської сільської ради від 27.03.1995р. було погоджено Проект роздержавлення земель і визначенням площі, яка залишається в постійному користуванні. Саме відповідно до п. 7 Тимчасового порядку у проекті роздержавлення земель відображаються землі державної власності, які залишаються у постійному користуванні колективного сільськогосподарського підприємства: землі лісового фонду, землі водного фонду, землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, землі створюваного резервного фонду тощо.

Вищезгаданий Проект підтверджує позицію агрофірми „Проскурів" з приводу законності видачі агрофірмі Державного акту на право постійного користування земельної ділянки та підтверджує видачу даного акту саме в процесі здійснення земельної реформи і роздержавлення земель агрофірми "Проскурів", а не виділення земель в загальному порядку передбаченому Земельним кодексом України, Лісовим кодексом України та Водним кодексом України, як зазначає позивач.

Також, на думку скаржника, оспорюваний акт не є актом в розумінні ст.12 Господарського процесуального кодексу України, який може бути оскаржено до господарського суду і виступати предметом спору.

Така правова позиція висловлена у постановах Вищого господарського суду України від 27 лютого 2008 року у справі №2-2/1263.1-2007 та у справі №16/747, від 16 червня 2009 року у справі №3/116-147-08, від 08 липня 2009 року у справі №10/230-08/20/6.

Крім цього, у пункті 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" від 18 березня 2008 року №01-8/164 зазначено, що документи, які посвідчують право на земельну ділянку (право власності на земельну ділянку або право користування нею), не можуть виступати предметом спору, оскільки не мають статусу актів державного чи іншого органу, а видаються на підставі та на виконання рішень уповноважених на це органів про надання земельних ділянок відповідно у власність або у постійне користування.

У письмовому відзиві від 24.04.2012р. на апеляційну скаргу позивач 2 - Хмельницька обласна державна адміністрація, заперечив проти її доводів, вважаючи оскаржене рішення суду першої інстанції законним та таким, що відповідає дійсним обставинам справи.

Зокрема зазначає, що Розсошанська сільська рада народних депутатів не мала права надавати в постійне користування земельні ділянки водного та лісового фонду АТАФ "Проскурів", оскільки ст. 10 Водного кодексу України та ст. 16. Лісового кодексу України не надає сільській раді таких повноважень.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач 1 - Хмельницька районна державна адміністрація, заперечив проти її доводів, вважаючи оскаржене рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, з підстав викладених у відзиві.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу від 19.06.2012р. №166 відповідач 1 - Розсошанська сільська рада не заперечує проти позову прокурора Хмельницького району в інтересах держави в особі Хмельницької районної державної адміністрації, позов визнає в повному обсязі.

Третя особа у клопотанні від 02.07.2012р. №705 зазначила, що підтримує позицію прокуратури Хмельницького району у даній справі та просить відмовити у задоволенні у задоволення апеляційної скарги Агрофірми "Проскурів" в повному обсязі.

Позивач 3 не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.

Представником позивача Головного управління Держкомзему у Хмельницькій області направив подано клопотання від 07.06.2012р. №10-09-10/2475 про заміну позивача Головне управління Держкомзему у Хмельницькій області на Держсільгоспінспекцію в Хмельницькій області (м. Хмельницький, вул. Примакова, 9, код ЄДРПОУ 38045708).

Судова колегія, заслухавши пояснення прокурора, представників Хмельницької районної державної адміністрації, Розсошанської сільської ради, Агрофірми "Проскурів" в судовому засіданні 20.06.12р. щодо заявленого клопотання про заміну, дійшла висновку, що в даному випадку необхідно залучити Держсільгоспінспекцію в Хмельницькій області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головного управління Держкомзему у Хмельницькій області, а не здійснити заміну, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

З наведеного випливає, що суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони за наявності належних доказів, що підтверджують правонаступництво.

Однак, Головне управління Держкомзему у Хмельницькій області звернувшись до суду з клопотанням про заміну позивача Головного управління Держкомзему у Хмельницькій області на Держсільгоспінспекцію в Хмельницькій області не надало жодних доказів такого правонаступництва.

Крім того, судом, за електронним запитом від 20.06.2012р. було зроблено спеціальні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.144-152, т.2) у яких відсутні відомості про те, що Держсільгоспінспекція в Хмельницькій області є правонаступником Головного управління Держкомзему у Хмельницькій області.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що Держсільгоспінспекція в Хмельницькій області є правонаступником позивача - Головного управління Держкомзему у Хмельницькій області та здійснює функції в частині державного контролю за використанням та охороною земель, тому судова колегія вважає, що клопотання Держкомзему у Хмельницькій області про заміну позивача Головного управління Держкомзему у Хмельницькій області на Держсільгоспінспекцію в Хмельницькій області є передчасним, а тому задоволенню не підлягає.

За приписами ч.1 ст. 27 ГПК Країни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Абзацом 7 пункту 1.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N18 визначено, що процесуальний закон не обмежує можливості допущення особи до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на підставі її заяви про вступ у справу в процесі повторного розгляду останньої в апеляційному порядку, а також залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі за клопотанням сторони, прокурора або з ініціативи апеляційного господарського суду; відповідні дії можуть мати місце до прийняття апеляційною інстанцією судового рішення зі справи

Отже, враховуючи вищевикладене, суд залучив Держсільгоспінспекцію в Хмельницькій області (м. Хмельницький, вул. Примакова, 9, код ЄДРПОУ 38045708) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головного управління Держкомзему у Хмельницькій області.

Представник відповідача 2 (апелянта) в судовому засіданні 03.07.12р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 26.12.2012р. є незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому просить його скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

Прокурор в судовому засіданні 03.07.12р. заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 26.03.2012р. є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні 03.07.12р. заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 26.03.2012р. є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники позивачів та третьої особи в засідання 03.07.12р. не з'явились, про час, день та місце слухання повідомлялись належним чином, представники позивачі 1, 3 причини неявки не повідомили.

Ухвалою від 16.05.12р. судом зобов'язано ДП "Хмельницький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою" (29016, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1) надати архівні документами, графічні матеріали (робочі креслення та обміри), договори, листи, замовлення, рішення органів державної влади, які стосуються проведених підготовчих робіт Хмельницьким філіалом інституту землеустрою Української академії аграрних наук на підставі договору №9 від 14.03.1995р. по розробці проекту роздержавлення земель агрофірми „Проскурів" та виготовлення державного акту на право постійного користування землею та державного акту на право колективної власності на землю.

Листом від 20.06.12р. за №406 ДП "Хмельницький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою" повідомив, що віищевказані документи вилучені прокуратурою Хмельницької області.

Судова колегія ухвалою суду від 20.06.2012р. витребовувала у Головного управління Держкомзему у Хмельницькій області та прокурора Хмельницького району надати докази вилучення документів правоохоронними органами (прокуратурою Хмельницької області) та копії вилучених документів докази вилучення документів по агрофірмі "Проскурів" правоохоронними органами (прокуратурою Хмельницької області), однак останні вказаних доказів суду не надали.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників позивачів та третьої особи, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивачів і третьої особи та за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників відповідачів та прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в 1995р. Управлінням земельних ресурсів було розроблено завдання на складання проекту роздержавлення і приватизації земель агрофірми "Прскурів", яке затверджене головою державної адміністрації Хмельницького району (а.с.15-зворотна сторона, т.2).

В подальшому, на замовлення обласного управління земельнихх ресурсів у Хмельницькій області, відділом землевпорядного проектування Хмельницького філіалу інституту землеустрою Української академії аграрних наук, згідно договору №9 від 14.03.95р., розроблено Проект роздердавлення земель акціонерного товариства агрофірми "Проскурів" Хмельницького району Хмельницької області з виготовлення державних актів на право колективної власності на землю і право постійного користування землею (далі - Проект роздержавлення) (а.с.51-58,т.1).

Частиною третьою Проекту роздержавлення визначено, що відповідно до Постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990 р. "Про земельну реформу" та згідно з Земельним кодексом України всі землі на території Розсошанськї сільської Ради передано у її відання.

Згідно довідки від 08.11.2011р. №03-07/670 Головного управління статистики у Хмельницькій області Акціонерне товариство агрофірма "Проскурів" код 03788891 та агрофірма "Проскурів" код 03788891, є однією і тією ж юридичною особою.

Відповідно до Проекту роздержавлення площа, що передається у колективну власність становить 3411,8 га., а площа земель, що передаються у користування Акціонерному товариству агрофірмі „Проскурів" становить 699,5 га.

Рішенням Розсошанської сільської ради №2 від 27.03.1995р. погоджено Проект роздержавлення (а.с.59,т.1).

В подальшому, 20.02.1996 р. Розсошанською сільською Радою народних депутатів Акціонерному товариству агрофірмі „Проскурів", видано 20.02.1996 року Державний акт серія: ХМ на постійне користування землею, площею 699,5 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.10,т.1)

Відповідно до Державного акту серії ХМ, виданого 20.02.1996 р. АТ АФ „Проскурів" набуло право постійного користування на земельних ділянках площею 699,5 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Оригінал вказаного акта апеляційною інстанцією оглянуто в судовому засіданні 20.06.12р.

Із змісту державного акта на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га вбачається, що останній видано АТ АФ „Проскурів" на підставі рішення третьої сесії Розсошанської сільської Ради народних депутатів від 29.05.1995 р. № 2 „Про передачу земель в колективну власність агрофірмі „Проскурів" Хмельницького району.

Рішенням третьої сесії Розсошанської сільської Ради народних депутатів від 29.05.1995 р. № 2 „Про передачу земель в колективну власність агрофірмі „Проскурів" Хмельницького району Агрофірмі „Проскурів", яке прийняте на підставі протоколу загальних зборів членів колективу від 15.02.1994 р., передано у колективну власність 3411,8 га землі.

На підставі даного рішення сесії Розсошанською сільською Радою народних депутатів 20.02.1996 р. АФ „Проскурів" видано Державний акт на право колективної власності на земельну ділянку площею 3411,8 га (а.с.20,т.2).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Дію законів у часі можна поділити на два види: правила дії матеріального закону та правила дії процесуального закону.

Так, щодо правил дії процесуального закону то статтею 3 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що провадження в цивільних справах у судах України ведеться за цивільними процесуальними законами України, що діють на час розгляду справи, вчинення окремих процесуальних дій або виконання рішення суду. Аналогічний підхід існує і в кримінально-процесуальному законодавстві.

З цього можна зробити висновок про те, що процесуальний закон визначає його дію в часі саме за часом вчинення відповідних процесуальних дій. Ця обставина фактично відрізняє дію матеріального закону, дія якого в більшості випадків визначається часом вчинення правопорушення, злочину, укладенням конкретної угоди тощо.

Відсутність у господарському процесуальному законі чіткої вказівки про його дію в часі, вважаємо, можна поповнити застосуванням аналогії права та аналогії закону.

Аналогія закону - це вирішення справи або окремого юридичного питання на основі правової норми, розрахованої на подібні випадки. Аналогія забороняється, якщо це прямо передбачено законом або коли закон пов'язує настання юридичних наслідків з наявністю конкретних норм.

Аналогія права - це вирішення справи або окремого юридичного питання на основі принципів права, загальних норм теорії права та смислу самого законодавства. Аналогія права в більшості випадків застосовується коли: а) відсутня норма, яка прямо передбачає даний випадок; б) відсутня норма, яка передбачає подібний випадок. При застосуванні аналогії права суттєве значення мають загальні принципи права, котрі закріплені в Конституції.

Якщо слідувати викладеному підходу, то застосовуючи аналогію права та закону, можна дійти висновку, що господарський процесуальний закон діє в часі за сталими підходами теорії права, котрі викладені раніше, а саме: діє в часі той господарський процесуальний закон, на момент та час дії якого вчиняється процесуальна дія, або іншими словами - при вчиненні процесуальної дії необхідно застосовувати закон, котрий діє саме в цей момент. Викладений принцип необхідно застосовувати незалежно від того, за яким процесуальним законом була порушена господарська справа.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України унормовано, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цією ж нормою також визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Пунктом 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ, що виникають із земельних відносин", державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Як вбачається з матеріалів справи однією із позовних вимог прокурора Хмельницького району в інтересах держави в особі Хмельницької райдержадміністрації та Хмельницької обласної ради є визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 20.02.96, серія: ХМ, виданого Розсошанською сільською радою народних депутатів Акціонерному товариству агрофірма "Проскурів".

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що прокурором в інтересах держави в особі позивачів вірно обрано спосіб захисту порушеного права, а саме визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею.

Щодо правил дії матеріального закону, то за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (така правова позиція висвітлена в постанові ВСУ від 20.06.2011 року справа № 17/241)..

З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження по даній справі є державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га, виданий Розсошанською сільською радою народних депутатів 20.02.1996р.

Відповідно до ч.5 ст. 7 Земельного кодексу (в редакції від 05.05.1993р.) (далі- Кодекс) у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, тощо.

За приписами ст. 22 Кодексу право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ст.23 Кодексу).

18 грудня 1990 року Верховною Радою Української РСР було прийнято Постанову "Про земельну реформу".

У зв'язку з тим, що темпи земельної реформи залишалися незадовільними, 13.03.1992 року Верховною Радою України було прийнято Постанову № 2200-XII "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" (далі по тексту - Постанова).

Пунктом 3 Постанови зобов'язано Кабінет Міністрів України, Уряд Республіки Крим, обласні, Київську і Севастопольську міські Ради народних депутатів:

розробити і затвердити до 1 червня 1992р. відповідно державну, республіканську, обласні (міські) програми земельної реформи на 1992 - 1995 роки. Передбачити в них на кожний рік заходи щодо організаційно-правового, кадрового, наукового, матеріально-технічного забезпечення земельної реформи, розрахунки необхідних для здійснення реформи коштів і джерела їх покриття;

до 15 травня 1992 року визначити перелік сільськогосподарських підприємств і організацій, землі яких підлягають передачі в колективну і приватну власність у 1992 році. Перелік господарств, землі яких передбачається передавати у власність у наступні роки, визначати не пізніш як за один місяць до початку наступного року. При цьому виходити з того, що у складі державної власності, яка не приватизується, залишаються землі, визначені у статті 4 Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 5 ч. 2 вказаної Постанови з метою прискорення земельної реформи та у зв'язку з запровадженням колективної і приватної форм власності на землю Верховна Рада України постановила встановити, що роздержавлення і приватизація земель сільськогосподарських підприємств і організацій, передбачених абзацом третім пункту 3 цієї Постанови, провадяться починаючи з 15 травня 1992 року відповідно до проектів, які розробляються керівництвом (адміністрацією) цих підприємств та організацій за участю експертів і державних землевпорядних організацій, схвалюються трудовими колективами і затверджуються за поданням сільської (селищної) Ради районною (міською) Радою народних депутатів.

Кабінету Міністрів України до 15 травня 1992 року доручено завдання розробити і затвердити рекомендації по складанню цих проектів.

15 травня 1992 року Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства і продовольства України, Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації затверджено Рекомендації по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій (далі по тексту - Рекомендації).

Згідно п. 1.5 Рекомендацій для проведення роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, передбачених у пункті 1.4 цих Рекомендацій, за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів або їх виконкомів створюється комісія.

Як вбачається з додатку від 30.03.1995р. до рішення другої сесії Розсошанської сільської ради було створено комісію з прискорення земельної реформи та приватизації землі агрофірми "Проскурі" (а.с.17,т.2).

Відповідно до ч.1 п.1.6 Рекомендацій замовниками на складання проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій є відповідні обласні, Київське і Севастопольське міські управління Державного комітету України по земельних ресурсах.

Частиною 2 п.1.6 Рекомендацій встановлено, що завдання на складання проекту розробляється замовником за участю керівників сільськогосподарських підприємств і організацій, відповідних сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, органів державної адміністрації району та державних землевпорядних організацій за формою, що додається.

З доказів наявних у матеріалі справи, що в 1995р. управлінням земельних ресурсів було розроблено завдання на складання проекту роздержавлення і приватизації земель агрофірми "Проскурів", яке затверджене головою державної адміністрації Хмельницького району (а.с.15-зворотна сторона,т.2).

На замовлення обласного управління земельних ресурсів у Хмельницькій області відділом землевпорядного проектування Хмельницького філіалу інституту землеустрою Української академії аграрних наук, згідно договору №9 від 14.03.95р., розроблено Проект роздержавлення земель акціонерного товариства агрофірми "Проскурів" Хмельницького району Хмельницької області з виготовлення державних актів на право колективної власності на землю і право постійного користування землею (далі - Проект роздержавлення) (а.с.51-58,т.1).

Відповідно до абзацу 3 п. 1.7 розділу 1 Рекомендацій розроблені проекти схвалюються трудовими колективами підприємств та організацій і затверджуються за поданням сільської, селищної, міської Ради районною (міською) Радою народних депутатів.

Проект роздержавлення земель акціонерного товариства агрофірми "Проскурів" Хмельницького району Хмельницької області з виготовлення державних актів на право колективної власності на землю і право постійного користування землею було схвалено трудовим колективом агрофірми "Проскурів", розглянуто та погоджено Розсошанською сільською радою, що підтверджується рішенням Розсошанської сільської ради №2 від 27.03.1995р. (а.с.59,т.1).

Згідно розділу 5 Проекту роздержавлення, останній розглянуто та схвалено загальними зборами агрофірми і погоджено Розсошанською сільською радою та передано на затвердження Хмельницькій районній держадміністрації.

Позивач - Прокурор Хмельницького району, який звернувся до суду в інтересах держави в особі Хмельницької районної державної адміністрації, Хмельницької обласної державної адміністрації, Головного управління Держкомзему у Хмельницькій області стверджує, що погодження Проекту роздержавлення з Хмельницькою районною державною адміністрацією не було, однак вказане посилання позивача спростовується наступним.

З матеріалів справи вбачається, що в 1995р. управлінням земельних ресурсів було розроблено завдання на складання проекту роздержавлення і приватизації земель агрофірми "Прскурів", яке затверджене головою державної адміністрації Хмельницького району (а.с.15-зворотна сторона,т.2).

Крім того, 17.09.2004р. Хмельницькою районною державною адміністрацією прийнято розпорядження "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою та надання дозволу на розробку проектів відведення" №1055/04-р (далі - Розпорядження) зі змісту якого вбачається, що розглянувши клопотання та подані матеріали, керуючись ст.13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст.17,118, п. а ст. 141, п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів країни від 26.05.2004 року № 677 "Про затвердження Порядку розроблення- проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" остання розпорядилась:

- Припинити право постійного користування земельною ділянкою Акціонерному товариству агрофірми "Проскурів" площею 17,8га на території Розсошанської сільської ради у зв'язку з добровільною відмовою;

- Відділу земельних ресурсів внести зміни до державного акту на право постійного

користування землею серії ХМ, зареєстрованого 20.02.1996р;

- Надати дозвіл ВАТ "Хмельницьке автотранспортне підприємство 16854" та СП

"Рудтранс-Інтернешнл" на розробку проектів відведення земельних ділянок для створення зон відпочинку;

- Контроль за виконанням розпорядження покласти на начальника районного відділу земельних ресурсів В. Пасічника.

Тобто, Хмельницька районна державна адміністрація вказаним Розпорядженням припинила Акціонерному товариству агрофірми "Проскурів" право постійного користування лише частиною земельної ділянки (площею 17,8га) і, як вбачається із змісту Розпорядження, припинила користування частиною земельної ділянки у зв'язку з добровільною відмовою агрофірми "Проскурів" від такого користування, а не з інших підстав, що свідчить про те, що Хмельницька районна державна адміністрація не тільки знала про користування Акціонерним товариством агрофірми "Проскурів", а й надавала таке погодження.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку, що Проект роздержавлення, який розглянуто та схвалено загальними зборами агрофірми і погоджено Розсошанською сільською радою та передано на затвердження Хмельницькій районній держадміністрації, Хмельницькою районною державною адміністрацією погоджено.

Отже, за результатами проведення заходів по роздержавленню земель колгоспу "Комунар" правонаступником якого стала агрофірма "Проскурів" в межах вищеперерахованих нормативних актів, було визначено перелік та межі земель, які передаються підприємству в колективну власність та які залишаються у підприємства на праві постійного користування.

Згідно п. 1.8 розділу 1 Рекомендацій на підставі затвердженого проекту роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій проводиться передача земельних ділянок у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам або у власність громадян у порядку, встановленому у статті 17 Земельного кодексу (в редакції від 13.03.1992р.), і видаються державні акти на право колективної власності на землю, на право приватної власності на землю, на право постійного користування землею.

Відповідно до ч. 4.3. Проекту роздержавлення землі державної власності, які включають лісовий, водний, резервний фонди, передаються у постійне користування агрофірми "Проскурів", якій видається державний акт на право постійного користування цими землями.

Як вбачається з Проекту роздержавлення, а саме з пояснювальної записки (техніко-економічних показників проекту) та з розрахунку площі земель агрофірми "Проскурів", що надаються у колективну власність (таблиця 4) площа земель, що передаються у колективну власність становить 3411,8 га, а площа земель державної власності, що надаються в постійне користування агрофірми "Проскурів" становить 699,5га, з яких: 201,1га - землі резервного фонду, 275,2га - землі лісового фонду, 223,2га - землі водного фонду.

Разом із тим, судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до листа Головного управління Держкомзему у Хмельницькій області від 25.01.2010р. №08-04-09/388 визначено, що згідно державної статистичної звітності (форма №22) на території Розсошанської сільської ради Хмельницького району станом на 01.01.1992р. за колгоспом "Комунар" рахувалось 4437,0 га землі, за агрофірмою "Проскурів" станом на 01.01.1996р. рахувалось 4111,0 га землі, з яких у колективній власності 3412,0 га, у державній власності 699,0 га. (а.с.112,т.1). Тобто, саме виділення земельної ділянки під час роздержавлення земель стосувалось лише земель колективної власності, а землі, що були у постійному користуванні не виділялись, а залишились за агрофірмою "Проскурів" як правонаступником колгоспу "Комунар".

Крім того, відповідно до листа управління Держкомзему у Хмельницькому районі від 02.12.2011р. №4-1-3/3168 земельна ділянка площею 699,45 га, яка знаходиться в постійному користуванні АТ АФ "Проскурів" не входить до складу земель, які передані в колективну власність відповідно до державного акту на право колективної власності АФ "Проскурів" (а.с.22,т.1).

Згідно довідки №4-1-4/25 від 14.01.2008р., наданої Управлінням земельних ресурсів у Хмельницькому районі відповідно до Державного акту на право постійного користування серії ХМ номер не зазначено виданого 20.02.1996 р. на підставі рішення №2 сесії Розсошанської сільської Ради від 29.05.1995 р. площа земель переданих у постійне користування АТ АФ „Проскурів" - 699,5 га, в тому числі: - резервний фонд 189,3 га, - лісовий фонд -266,6 га, - водний фонд -218,0 га. (а.с.44,т.2).

Також, в матеріалах справи наявний лист Управління земельних ресурсів у Хмельницькому районі від 15.02.12р. , з якого вбачається, що на підставі рішення №2 сесії Розсошанської сільської Ради від 29.05.1995 р. АТ АФ „Проскурів" передано у постійне користування 699,5 га земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.45,т.2).

Отже, в процесі роздержавлення земель агрофірми "Проскурів", останній передано у постійне користування 699,5га земель, які перебувають у державній власності, що підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи.

Разом з тим, необхідно відзначити, що відповідно до п. 3.1. розділу 3 Рекомендацій складання проектів передбачає визначення земель, що не підлягають роздержавленню і приватизації та входять до складу земельних угідь колгоспів, інших сільськогосподарських кооперативів, колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств. До цих земель включаються землі лісового фонду, землі водного фонду, землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, а також створюваний резервний фонд земель. Встановлюються межі цих земель, вираховується площа по контурах і угіддях, складається експлікація цих земель по категоріях.

Пунктом 4.4 розділу 4 Проекту роздержавлення врегульовано питання встановлення меж земель колективної власності та постійного користування.

Згідно абзацу 1 п.4.4 р.4 Проекту роздержавлення, для виготовлення державних актів на право колективної власності та право постійного користування землею використано Проект роздержавлення земель агрофірми "Проскурів" і План землекористування господарства масштабу 1:10000 (далі-План).

Оригінал вказаного Плану, яким підтверджено визначення меж земель колективної власності та постійного користування, судовою колегією оглянуто в судовому засіданні 03.07.12р.

Згідно абзацу 2 п.4.4 р.4 Проекту роздержавлення розподіл земель по угіддях, формах власності та категоріях земель в розрізі земельних ділянок наведено в таблиці 4,5, та 6.

Так, з таблиці 5 (а.с.136,т.1) вбачається, що площа земель, що передаються у постійне користування становить 699,5 га, з яких: сільськогосподарські угіддя (резервний фонд) - 201,1га; лісові площі - 275,2га; землі водного фонду - 169,2га під водою та 54,0га болота.

Крім того, судом долучено до матеріалів справи копії експлікації земель агрофірми "Проскурів" та експлікації земель в межах плану (копії зроблені з Плану землекористування), згідно яких площа земель, що передаються у постійне користування становить 699,5 га, з яких: сільськогосподарські угіддя (резервний фонд) - 201,1га; лісові площі - 275,2га; землі водного фонду - 169,2га під водою та 54,0га болота.

Отже, наведеним вище спростовується висновок місцевого суду про відсутність встановлення меж земельних ділянок при передачі земель у постійне користування.

Таким чином, оскільки передача земель у постійне користування агрофірми "Проскурів" земель відбувалась в процесі роздержавлення земель, тому, враховуючи вищенаведені нормативно-правові акти, тобто акти, які були чинними та регулювали спірні правовідносини на момент їх існування, та докази наявні в матеріалах справи, судова колегія вважає, що Державний акт серія: ХМ від 20.02.1996р., на постійне користування землею, площею 699,5 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданий з дотриманням норм, які регулювали правовідносини у сфері передача земель у постійне користування.

З приводу рішення третьої сесії Розсошанської сільської Ради народних депутатів від 29.05.1995 р. № 2 „Про передачу земель в колективну власність агрофірмі „Проскурів" АФ „Проскурів" на підставі якого видавався Державний акт на право постійного користування землею, то дане рішення вказане безпосередньо в спірному державному акті, який скріплено підписом Розсошанського сільського голови та печаткою Розсошанської сільської ради народних депутатів.

Крім того, згідно листа від 07.11.2011р. № 4-1-4/2943 управління Держкомзему у Хмельницькому районі Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га видано на підставі рішення №2 третьої сесії Розсошанської сільської Ради народних депутатів від 29.05.1995 р. Тим самим позивач - 3 спростовує свої докази щодо відсутності рішення на підставі якого виданий акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га.

А тому, висновок суду першої інстанції щодо відсутності рішення, на підставі якого видавався Державний акт на право постійного користування землею є необгрунтованим.

Відповідно до абзацу 1 п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 р. N02-5/35 підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га відповідає вимогам чинного на момент його прийняття законодавства.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд Хмельницької області безпідставно задоволив вимогу прокурора Хмельницького району про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га, виданого Розсошанською сільською Радою народних депутатів 20.02.1996р., а тому позовна вимога про про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га до задоволення не підлягає.

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га виданого Розсошанською сільською радою народних депутатів 20.02.1996р. то судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення останньої з огляду на таке.

Як вбачається з позовної заяви, Прокурор Хмельницького району в інтересах держави в особі Хмельницької районної державної адміністрації, Хмельницької обласної державної адміністрації, Головного управління Держкомзему у Хмельницькій області звернувся до суду з позовом до Розсошанської сільської ради та Агрофірми "Проскурів" тобто останні є відповідачами у даній справі.

Відповідно до Постанови КМУ від 09.09.2009р. №1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі", скасування державної реєстрації державного акта на право постійного користування земельною ділянкою віднесено до компетенції територіального органу Держземагентства (Держкомзему).

Головне управління Держкомзему у Хмельницькій області в межах даної справи перебуває в процесуальному статусі позивача.

А відтак, враховуючи вищенаведене, оскільки Держкомзем неможливо залучити відповідачем, так як останній перебуває у статусі позивача, тому позовна вимога Прокурора Хмельницького району про скасування державної реєстрації державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 ЗК України (в редакції від 05.05.1993р.) (далі - Кодекс) вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.

Відповідно до ч. 6 ст. 31 Кодексу у разі відмови власника землі або землекористувача дати згоду на вилучення (викуп) земельної ділянки або у разі відмови місцевої Ради народних депутатів у її вилученні ці питання можуть бути вирішені у судовому порядку. При задоволенні позову рішення суду, арбітражного суду є підставою для відведення ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, що посвідчує право власності або право користування землею.

Таким чином, з наведеного випливає, що чинним законодавством встановлена вимога, що питання щодо вилучення земельних ділянок, наданих у постійне користування земель державної та комунальної власності повинне вирішуватись спочатку в позасудовому порядку. Тобто, підставою для звернення до суду з вимогою про вилучення земельної ділянки, наданої у постійне користування є рішення компетентного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про вилучення земельної ділянки та незгода землекористувача.

Отже, враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав про задоволення позовної вимоги про вилучення з незаконного користування Агрофірми "Проскурів" земельної ділянки наданої на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га виданого Розсошанською сільською радою народних депутатів 20.02.1996р.

При розгляді справи №15/5025/2097/11 відповідачем - агрофірмою "Проскурів" у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування строків позовної давності (а.с.46-50,т.1).

Порядок обчислення строків позовної давності встановлюється матеріальним правом, а не процесуальним правом, адже позовна давність є категорією матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2007 року прокурор Хмельницького району в інтересах держави в особі Хмельницької районної державної адміністрації та Хмельницької обласної ради звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до Розсошанської сільської ради та відкритого акціонерного товариства "Проскурів" про визнання недійсним Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,8 га, виданого Розсошанською сільською Радою народних депутатів 20 лютого 1996 року акціонерному товариству агрофірмі "Проскурів", посилаючись на його неправомірність та безпідставність видачі. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 5, 8 Водного кодексу України, статей 13, 16 Лісового кодексу України, статей 19, 22 Земельного кодексу України, статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

02 квітня 2009 року, рішенням Господарського суду Хмельницької області, ухваленим суддею Магера В.В., позов задоволено частково та визнано недійсним державний акт від 20.02.96р..

Житомирський апеляційний господарський суд, у складі колегії суддів: Веденяпіна О.А. -головуючого, Вечірка І.О., Черпака Ю.К., постановою від 09 лютого 2010 року, перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, провадження у справі припинив на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Припиняючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою не є актом в розумінні приписів статті 12 Господарського процесуального кодексу України та не може бути предметом оскарження до господарського суду.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2010р. (далі - Постанова) постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 09 лютого 2010 року у справі №16/8/683-Н залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що оскільки державний акт на право постійного користування земельною ділянкою лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки, то він не є актом в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України, який може бути оскаржено до господарського суду. Зважаючи на те, що спір про визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою не підлягає розгляду в господарських судах України, припинення провадження у справі визнається правильним.

10.11.2011р. прокурор Хмельницького району в інтересах держави в особі Хмельницької районної державної адміністрації, Хмельницької обласної державної адміністрації, Головного управління Держкомзему у Хмельницькій області повторно звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до Розсошанської сільської ради, до Агрофірми "Проскурів" про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, скасування реєстрації державного акту та вилучення землі.

Як свідчать матеріали справи, правовідносини щодо порядку оформлення права постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га агрофірмою "Проскурів" виникли в період дії норм Цивільного кодексу Української РСР.

Відповідно до приписів п.п. 5, 6 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га був виданий Розсошанською сільською Радою народних депутатів 20 лютого 1996 року, тобо в період дії Цивільного кодексу Української РСР (від 1963р.) (далі - Кодекс).

Таким чином, до спірних правовідносин слід застосовувати норми Цивільного кодексу Української РСР, в тому числі і норми про застосування строків позовної давності.

Згідно ст.71 Кодексу загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до абзацу 4 п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 р. N 02-5/35 чинним законодавством України не передбачено винятків щодо застосування позовної давності до вимог про визнання актів недійсними як форми захисту цивільних прав. Тому до таких позовів застосовується загальний строк позовної давності, встановлений статтею 71 Цивільного кодексу.

Матеріали справи свідчать, що відповідач - 2 звернувся до суду із заявою про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності, відповідно до приписів п. 3 ст. 267 ЦК України.

Зі змісту п.4 ст. 267 ЦК України вбачається, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що заява відповідача - 2 про сплив строків позовної давності обгрунтована і підлягає до задоволення, що є підставою для відмови в задоволенні в позовних вимог.

За приписами ст.73 ЦК УРСР, до 01.01.2004р. зміна строків позовної давності за угодою сторін не допускалась, а позовна давність застосовувалась судом незалежно від заяви сторін (ст.75 ЦК УРСР).

Таким чином, виходячи з наведеного, матеріалів справи і поданих доказів не вбачається поважності причин пропуску прокурором та позивачем строку позовної давності.

Беручи до уваги все вищенаведене та вимоги чинного на момент виникнення правовідносин законодавства в їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області в частині визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га, виданого Розсошанською сільською радою народних депутатів 20.02.1996р., підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи і неправильним застосуванням норм матеріального права, з прийняттям у цій частині нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га, виданого Розсошанською сільською радою народних депутатів 20.02.1996р. слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 99,101,103 - 105 ГПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Агрофірми "Проскурів" задоволити частково.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 26.03.2012р. у справі №15/5025/2097/11 скасувати в частині задоволення позову про визнати недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га, виданий Розсошанською сільською радою народних депутатів 20.02.1996р.

Прийняти в цій частині нове рішення: "В позові відмовити."

В решті рішення залишити без змін.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.