Постанова

від 04.07.2012 по справі 12/227-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2012 № 12/227-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Баранця О.М.

при секретарі судового засідання - Кондратюк О.А.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 012953 від 04.10.2011 р.;

від відповідача: не з'явились;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ" на рішення господарського суду Київської області від 13.12.2011 р.

у справі № 12/227-11 (суддя Дьоміна С.Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВ 7"

про стягнення заборгованості у розмірі 792 006,99 дол. США.,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВ 7"

до Публічного акціонерного товариства "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ"

про визнання недійсним кредитного договору

Суть рішення і апеляційної скарги:

28.10.2011 р. Публічне акціонерне товариство "Дочірній Банк Сбербанку Росії" звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВ 7" заборгованості по сплаті процентів за користування кредитною лінією та пені за договором про відкриття кредитної лінії № 14-В/07 від 05.02.2007 р., а саме: проценти за користування кредитною лінією за період з 01.02.2010 р. по 08.09.2011 р. у сумі 358 837,48 дол. США, пеню за прострочення загальної заборгованості за кредитною лінією з 01.02.2010 р. по 08.09.2011 р. у розмірі 389 154,11 дол. США та пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією з 01.02.2010 р. по 08.09.2011 р. у сумі 44 015,40 дол. США.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань за кредитним договором від 05.02.2007 р. № 14-В/07 в частині прострочення повернення кредиту та процентів за його користування.

Рішенням господарського суду Київської області від 13.12.2011 р. (повний текст підписано 19.12.2011 р.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВ 7" на користь Публічного акціонерного товариства "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ" відсотки за користування кредитом у сумі 358 837,48 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 13.12.2011 року становить 2 867 075,58 грн.; 145 372,98 дол. США пені, що за офіційним курсом НБУ станом на 13.12.2011 року становить 1 161 515,57 грн. за прострочення повернення кредиту; 5 839,39 дол. США пені, що за офіційним курсом НБУ станом на 13.12.2011 року становить 46 656,14 грн. за прострочення повернення відсотків за користування кредитом та судові витрати. В іншій частині позову відмовлено з посиланням на ч. 6 ст. 232 ГК України.

28.05.2012 р. господарським судом Київської області винесено ухвалу про виправлення описки, згідно якої у вступній частині рішення господарського суду Київської області від 13.12.2011 р. зазначено про розгляд зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Актив-7» до публічного акціонерного товариства "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ" про визнання недійсним кредитного договору.

Додатковим рішенням господарського суду Київської області від 28.05.2012 р. зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Актив-7» до публічного акціонерного товариства "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ" про визнання недійсним кредитного договору залишено без розгляду.

Не погодившись з рішенням господарського суду Київської області від 13.12.2011 р., Публічне акціонерне товариство "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 13.12.2011 р. у справі № 12/227-11 скасувати частково в частині відмови в задоволенні стягнення пені.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, позивач посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд безпідставно обмежив нарахування пені шістю місяцями на підставі п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки пунктом 10.3 кредитного договору передбачено, що нарахування пені та інших штрафних санкцій припиняється в момент виконання позичальником зобов'язання, за невиконання якого така пеня чи інша штрафна санкція була застосована до останнього.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2012 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.04.2012 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2012 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив-7» на ухвалу господарського суду Київської області від 19.12.2011 р. повернуто скаржнику без розгляду

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2012 р. зупинялося апеляційне провадження у справі № 12/227-11 щодо перегляду рішення господарського суду Київської області від 13.12.2011 р. до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВ 7" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2012 р. у даній справі.

Ухвалою Вищого господарського суду від 17.05.2012 р. у справі № 12/227-11 було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "АКТИВ 7" у прийнятті касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2012 р. про відмову у прийнятті апеляційної скарги.

05.06.2012 р. матеріали справи № 12/227-11 згідно супровідного листа господарського суду Київської області від 01.06.2012 р. надійшли до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2012 р. поновлено провадження у даній справі, розгляд апеляційної скарги призначено на 04.07.2012 р.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідач відзначає, що судом першої інстанції правильно вирахувано розмір пені з урахуванням заявлених періодів до стягнення.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами від 03.07.2012 р. № 01-22/1/1 змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Баранець О.М, Калатай Н.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2012 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВ 7" на ухвалу господарського суду Київської області про повернення зустрічної позовної заяви у справі № 12-227/11 на підставі п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України повернуто скаржнику без розгляду.

Вказаний склад суду розглянув спочатку у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ" у даній справі та прийняв постанову.

Представники відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 04.07.2012р. не з'явились, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, жодних заяв, клопотань з цього приводу судовій колегії не надано, про час та місце судового розгляду повідомлялись заздалегідь і належним чином.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників апеляційного провадження про час та місце проведення судового засідання по розгляду даної апеляційної скарги, явка представників відповідача обов'язковою не визнавалась, апеляційна інстанція вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за відсутності представників відповідача за наявними матеріалами справи.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та наполягав на її задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05.02.2007 р. між Закритим акціонерним товариством "Банк НРБ" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Дочірній Банк Сбербанку Росії") (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актив 7" (далі - відповідач) був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 14-В/07 (далі -кредитний договір) із змінами, внесеними договорами про внесення змін № 1 від 30.03.2007 р.; № 2 від 01.06.2007 р.; № 3 від 04.02.2008 р.; № 4 від 03.11.2008 р.

Умовами кредитного договору передбачено, що банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті, надає позичальнику кредитні кошти за рахунок кредитної лінії на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується використати кредит на цілі, зазначені в п. 1.5 цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути наданий йому кредит у розмірах та у терміни, зазначені в п. 8 цього договору, і виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п. 1.2 договору ліміт кредитної лінії складає 2 000 000,00 дол. США.

Відповідно до п. 1.4 кредитного договору, останній день дії кредитної лінії -04.02.2008 р. Договором про внесення змін № 4 від 03.11.2008 р. до договору про відкриття кредитної лінії визначено, що останнім днем дії кредитної лінії є 31.10.2010р.

Як вбачається з виписки по особовим рахункам, яка наявна в матеріалах справи (а. с. 59, т.1) 05.02.2007 р. позивач перерахував відповідачу кошти за кредитним договором № 14-В/07 від 05.02.2007 р. у сумі 2 000 000 ,00 дол. США, а отже свої зобов'язання виконав належним чином.

Згідно зі ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно п. 1.3. кредитного договору розмір процентної ставки за користування кредиту складав 13,5% річних. Починаючи з 01 червня 2007 року розмір процентної ставки за користування кредитом складав 13 % річних. Починаючи з 13 листопада 2008 року розмір процентної ставки за користування кредитом складав 15% річних.

Пунктом 6.6 кредитного договору сторонами узгоджено, що проценти, нараховані за місяць, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця, не пізніше перших трьох робочих днів місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

Пунктом 8.2 даного договору передбачено, що позивач має право в односторонньому порядку достроково розірвати цей договір або вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості по кредитному договору у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених цим договором.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, в порушення умов кредитного договору відповідачем своєчасно належним чином не виконувались кредитні зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановленні рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів в яких беруть участь ті самі сторони.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 р у справі № 14/332 господарського суду міста Києва (за позовом ТОВ «Актив-7» до ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" третя особа на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню) залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2010 р., яким у вказаній справі було відмовлено в задоволенні позову. Також встановлено, наступне:

Відповідно до п. 2.1 договору про внесення змін № 4 до кредитного договору сторони погодили, що належне виконання позичальником зобов'язань по цьому договору забезпечується: іпотекою нерухомого майна -земельними ділянками площами 2,0000 га, 2,0000 га, 2,0000 га, 0,5428 га, 2,0000 га, 2,0000 га, 1,9903 га, 1,4448 га, 2,0000 га, 1,9997 га, що розташовані на території с. Северинівки Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області; заставою права вимоги повернення депозиту (вкладу) в сумі 112500 доларів США, який розміщений ОСОБА_7 в ЗАТ "Сбербанк Росії"; фінансовою порукою ОСОБА_8 на повний розмір зобов'язань позичальника за цим договором; фінансовою порукою ОСОБА_9 на повний розмір зобов'язань позичальника за цим договором; фінансовою порукою ОСОБА_10 на повний розмір зобов'язань позичальника за цим договором; фінансовою порукою ОСОБА_11 на повний розмір зобов'язань позичальника за цим договором; фінансовою порукою ОСОБА_12 на повний розмір зобов'язань позичальника за цим договором; фінансовою порукою ОСОБА_7 на повний розмір зобов'язань позичальника за цим договором; фінансовою порукою ОСОБА_13 на повний розмір зобов'язань позичальника за цим договором; фінансовою порукою ОСОБА_14 на повний розмір зобов'язань позичальника за цим договором; іпотекою нерухомого майна -квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_13 на праві власності.

З метою забезпечення своєчасного та повного виконання умов кредитного договору, між банком та позивачем було укладено іпотечний договір від 05.02.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15, зареєстрований в реєстрі за № 536 (надалі - договір іпотеки), відповідно до якого позичальник передав банку в іпотеку нерухоме майно, а саме земельні ділянки площами 2,0000 га, 2,0000 га, 2,0000 га, 0,5428 га, 2,0000 га, 2,0000 га, 1,9903 га, 1,4448 га, 2,0000 га, 1,9997 га, що розташовані на території с. Северинівки Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області (п. 3.1 договору іпотеки).

Оскільки позивач не виконував умови кредитного договору та вимоги банку № 128/5/50-1 від 22.01.2010 року стосовно погашення заборгованості по кредиту, 17 березня 2010 року AT "СБЕРБАНК РОСІЇ" звернувся до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16 з заявою, в якій просив вчинити виконавчий напис на іпотечному договорі від 05.02.2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15, зареєстрований в реєстрі за № 536, та стягнути за рахунок переданого в іпотеку майна на користь AT "СБЕРБАНК РОСІЇ" з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВ 7" суму заборгованості в розмірі 1 720 283,54 доларів США.

17.03.2010 р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16 вчинила виконавчий напис на іпотечному договорі від 05.02.2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15, зареєстрований в реєстрі за № 536, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на земельні ділянки площами 2,0000 га, 2,0000 га, 2,0000 га, 0,5428 га, 2,0000 га, 2,0000 га, 1,9903 га, 1,4448 га, 2,0000 га, 1,9997 га, що розташовані на території с. Северинівки Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області, та запропоновано за рахунок переданого в іпотеку майна на користь AT "СБЕРБАНК РОСІЇ" з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВ 7" стягнути суму заборгованості в розмірі 1720283,54 доларів США, що в еквівалентів в гривні становило: 13 722 185,71 грн.

Предметом спору у даній справі є стягнення нарахованих позивачем відсотків і штрафних санкцій.

Суд апеляційної інстанції перевірив розрахунок відсотків за користування кредитною лінією в межах періоду, заявленого позивачем та дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно вирахувано, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 358 837,48 дол. США відсотків за заявлений період.

Крім того, в силу умов договору та приписів чинного законодавства позивач вправі вимагати стягнення штрафних санкцій, які є предметом розгляду даної справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема -сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею), у відповідності до ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 10.1 кредитного договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, позичальник зобов'язаний сплачувати банку пеню в розмірі 0,05% від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня від простроченої суми за кожен день прострочення.

Нарахування пені та інших штрафних санкцій, які передбачені цим договором, припиняється в момент виконання позичальником зобов'язання, за невиконання якого така пеня чи інша штрафна санкція була застосована до позичальника (п. 10.3 кредитного договору).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, положення даної норми закону щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин в разі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Тоді як зі змісту п. 10.3 кредитного договору вбачається, що сторонами погоджено встановлення більшого строку нарахування пені, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячний термін, а саме визначено момент припинення нарахування пені - виконання позичальником зобов'язання. Тобто, позивачем правомірно заявлено до стягнення пеня за період, визначений в позовній заяві. В цій частині судом приймаються доводи апеляційної скарги.

Таким чином, приймаючи рішення про обмеження строку нарахування пені на підставі п. 6 ст. 232 ГК України, суд першої інстанції не врахував вказане.

Згідно зі здійсненою апеляційною інстанцією перевіркою розрахунку заявленої до стягнення пені, з урахуванням наведених вище підстав, фактичного розміру простроченої суми та кількості днів прострочення, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача правильно вирахуваний позивачем та становить: 389 154,11 дол. США пені за прострочення загальної заборгованості та 44 015,40 дол. США пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією. Разом загальна сума пені становить 433 169,51 дол. США.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачено також пунктом 3 статті 83 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У відзиві на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «Актив 7» вказує, що господарський суд Київської області правомірно зменшив розмір пені за прострочення повернення кредиту та за прострочення повернення відсотків за користуванням кредитом відповідно до 145 372,98 дол. США та 5 839,39 дол. США.

Зі змісту зустрічного позову, який був прийнятий до провадження судом першої інстанції та залишений без розгляду (згідно додаткового рішення) також вбачається, що сторона отримала кредит у валюті та зазначала несправедливими умови договору через збільшення курсу валют.

Відповідно до ст. ст. 99, 101 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК України. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Відповідно п. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Разом з цим, відповідно до п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином зменшення розміру неустойки - це право суду тому, судом апеляційної інстанції на підставі вищевикладеного застосовується до спірних правовідносин ч. 3 ст. 551 ЦК України.

У п. 42. листа Вищого господарського суду, від 07.04.2008, № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" зазначено також, що відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України враховується, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Отже, в даному випадку, суд апеляційної інстанції зазначає, що мова йде не про винятковий характер обставин, а про сукупність об'єктивних даних, що мають істотне значення при вирішення питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що договір про відкриття кредитної лінії № 14-В/07 від 05.02.2007 р. був укладений в доларах США. Згідно офіційного курсу валют НБУ станом на 05.02.2007 р. курс долара США становив 505 грн. Тоді як, до 2011 року курс долара США виріс до 796,17грн. При цьому, належне забезпечення виконання відповідачем зобов'язань по кредитному договору забезпечувалось іпотекою земельних ділянок, квартири, заставою та фінансовою порукою фізичних осіб. Тому з урахуванням збільшення курсу долара США, за відсутності в матеріалах справи доказів про фактичне понесення збитків банком суд дійшов висновку про зменшення розміру пені, належної до стягнення.

Крім того, судом враховано, що розмір загальної до стягнення неустойки є більшим у порівнянні з розміром відсотків (як плати за кредит) та можливих збитків кредитора, а відтак співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій і наслідків порушення зобов'язання є значним. (Так, сума штрафної санкції навіть перевищує розмір відсотків (плати за надання кредиту)). Позивачем не було зазначено доводів та не надано доказів щодо співвідношення заявленої до стягнення неустойки і розміру збитків, завданих відповідачем (на дотримання норм статті 33 ГПК України, згідно ч. 1 якої тягар доведення покладається на сторону).

Судом враховано, що належне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором забезпечувалось іпотекою, заставою та фінансовою порукою фізичних осіб; нотаріусом вчинено виконавчий напис (справа № 14/332).

За таких обставин, суд зазначає, що в умовах ринкової економіки, а тим більше в період кризових явищ в економіці країни, з урахуванням того, що договір був укладений в доларах США, відсутністю доводів та доказів стосовно понесення збитків, суд має розглядати питання стягнення штрафних санкцій з урахуванням не тільки інтересів позивача.

Враховуючи те, що розмір належних до сплати штрафних санкцій становить 389 154,11 дол. США пені за прострочення загальної заборгованості та 44 015,40 дол. США пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією, що є значними порівняно із ймовірними збитками позивача, суд апеляційної інстанції, користуючись правом, наданим йому п. 3 ст. 83 ГПК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України вважає необхідним зменшити розмір пені, виходячи з принципу справедливості та установленої звичайної практики у цій сфері цивільних відносин (обмеження піврічним терміном), а також виходячи не тільки з інтересів позивача по справі. Також розмір належних до сплати штрафних санкцій (пені) великий навіть у порівнянні з платою відсотків за користування кредитом. За таких обставин суд зменшує розмір пені за прострочення повернення кредиту до 145 372,98 дол. США та пені за прострочення повернення відсотків за користуванням кредитом до 5 839,39 дол. США.

Таким чином Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.

З урахуванням мотивів, викладених в постанові, не вбачається підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції згідно з ч. 2 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита повністю поклав на відповідача, що відповідає п. 3.17.4 абз. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Тому в цій частині також відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Київської області.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги повністю покладаються на відповідача на підставі вищевикладеного.

Керуючись ст. ст. 32 - 34, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ" на рішення господарського суду Київської області від 13.12.2011 р. у справі № 12/227-11 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 13.12.2011 р. у справі № 12/227-11 залиши без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив 7» (08033, Київська обл., Макарівський р-н., с. Копилів, вул. Жовтнева, буд. 86, код 33651524) на користь Публічного акціонерного товариства "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46, код 25959784) 22 476 (двадцять дві тисячі чотириста сімдесят шість) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

5. Матеріали справи № 12/227-11 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Коротун О.М.

Судді Калатай Н.Ф.

Баранець О.М.