Постанова

від 18.09.2008 по справі 5020-11/029

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 18 вересня 2008 р.                                                                                   

№ 5020-11/029 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Грейц К.В.,

суддів:

Бакуліної С.В.,

Глос О.І.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні матеріали касаційної скарги

Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1

на постанову

від 29.05.2008 року

Севастопольського  апеляційного господарського

суду

у справі  господарського суду

№ 5020-11/029 міста Севастополя

за позовом

Комунального підприємства

“Севастопольське міське ринкове господарство” Севастопольської міської ради

до

СПД ОСОБА_1

про

стягнення збитків у сумі 1 157,34

грн.

за зустрічним позовом

СПД ОСОБА_1

до

Комунального підприємства

“Севастопольське міське ринкове господарство” Севастопольської міської ради

про

усунення перешкод у здійсненні

підприємницької  діяльності

в судовому засіданні взяли участь

представники :

від позивача:

Хацкевич Л.В. (довіреність № 11

від 08.09.2008р.)

від відповідача:

СПД ОСОБА_1

В С Т А Н О В

И В:

Після оголошення в судовому

засіданні 11.09.2008 року перерви до 18.09.2008 року до 14 годин 45 хвилин, у

зв'язку із зміною складу колегії суддів розгляд касаційної скарги СПД ОСОБА_1

по даній справі розпочато заново. 

Рішенням Господарського суду міста

Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від 01.04.2008 року, залишеним без змін

постановою Севастопольського апеляційного господарського суду (головуючий суддя

-Черткова І.В., судді -Борисова Ю.В., Волков К.В.) від 29.05.2008 року, у

справі № 5020-11/029 в задоволенні первісного позову відмовлено в повному

обсязі; в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

В касаційній скарзі СПД ОСОБА_1

просить скасувати ухвалені по справі судові акти в частині відмови в

задоволенні зустрічного позову та прийняти нове рішення щодо його повного

задоволення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права,

а саме: ст.ст.91, 93, 101 ГПК України, ст.17 Закону України “Про оренду

державного та комунального майна”, ст.ст.6, 627, п.1 ст.785, ст.ст.764, 901-907

ЦК України, п.1 ст.179, ст.ст.181, 187, 759, 901-907 ГК України.

У відзиві на касаційну скаргу КП

“Севастопольське міське ринкове господарство” Севастопольської міської ради

повністю заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній

скарзі скаржника, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на

касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення

обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного

господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України

приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних

підстав.

Позивач за зустрічним позовом

звернувся з вимогою про усунення перешкод у здійсненні ним підприємницької

діяльності на ринку шляхом зобов'язання відповідача укласти з ним договори про

надання послуг ринку та розміщення торгових прилавків на 2008 рік; зобов'язати

адміністрацію КП “Севастопольське міське ринкове господарство”

Севастопольської міської ради повернути та поновити разом з належними позивачу

товарами на певні торгові місця, які ним займались на підставі договорів,

термін дії яких закінчився.

Встановлено, що 14.01.2007 року

сторони уклали три договори № 396/У, № 397/У, № 398/У про розміщення об'єктів

торгівлі та надання послуг ринку. Відповідно до зазначених договорів ОСОБА_2

отримав право на розміщення на площах ринку КП “Севастопольське міське

ринкове господарство” трьох закритих прилавків для здійснення торгівлі

промисловими товарами.

Названі договори були укладені на

період до 31.12.2007 року.

Колегія суддів вважає правомірним

висновок судів щодо відмови у задоволенні зустрічного позову з огляду на таке.

Як вбачається з приписів ч.1 ст.627

ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні

договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог

цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту,

вимог розумності та справедливості.

Розбіжності, що виникли між

сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної

влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування

та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Розбіжності, що

виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта

органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу

місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених

за домовленістю сторін або законом (частини 1, 2 ст.649 ЦК України).

Укладення господарських договорів

за рішенням суду також регулюється ст.187 ГК України, відповідно до якої судом

розглядаються спори, що виникають при укладенні господарських договорів за

державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на

підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. Інші

переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це

передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний

господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Відповідно до ст.179 ГК України

укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо зокрема існує

пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних

категорій суб'єктів господарювання, чи органів державної влади або органів

місцевого самоврядування.

Виходячи з обґрунтування позовних

вимог, позивач за зустрічним позовом вважає, що обов'язок відповідача за

зустрічним позовом укласти з ним договір виникає з обов'язку останнього укласти

з ним договір про надання послуг в силу ч.1 ст.178 ГК України, та з факту

наявності у нього (позивача за зустрічним позовом) переважного права на

переукладення договору. Колегія суддів відзначає, що, враховуючи приписи

діючого законодавства, позивач за зустрічним позовом не довів, посиланням на

приписи конкретного закону, положення статутних документів відповідача за

зустрічним позовом, позовних вимог щодо обов'язку останнього укладати договори

про надання послуг з кожним (в даному випадку з СПД ОСОБА_1) хто до нього

звертається на законних підставах, виходячи виключно з факту сумлінного

виконання підприємцем протягом майже десяти років обов'язків по договорам,

термін яких скінчився.

Крім того, слід враховувати, що у

разі спонукання до укладення договору сторона, яка вимагає такого спонукання,

повинна надати іншій стороні проект договору у двох примірниках, як це

передбачено статтею 181 Господарського кодексу України. Такий проект має бути

поданий також разом з позовною заявою, оскільки частина 3 статті 84

Господарського процесуального кодексу України приписує суду при прийнятті

рішення про спонукання укласти договір зробити посилання на наданий проект.

Позивач за зустрічним позовом не

направляв відповідачу за зустрічним позовом проектів договорів, які він мав

намір з ним укласти.

За викладених обставин відсутні як

матеріальні, так і процесуальні підстави для задоволення зустрічного позову про

спонукання КП “Севастопольське міське ринкове господарство” Севастопольської

міської ради до укладення договорів про надання послуг ринку та розміщення

торговельних прилавків на 2008 рік.

На підставі вищевикладеного, суди

дійшли правомірного висновку також і щодо відсутності підстав для задоволення

позовної вимоги про покладення на КП “Севастопольське міське ринкове

господарство” Севастопольської міської ради обов'язку повернути і поновити

торговельні прилавки на місця, на яких вони були розміщені.

Що стосується відмови в задоволенні

позовних вимог КП “Севастопольське міське ринкове господарство”

Севастопольської міської ради щодо стягнення збитків у сумі 1157,34 грн., то в

цій частині ухвалені по справі судові акти не оскаржені.

Враховуючи наведене постанова

Севастопольського апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою,

а касаційна скарга такою, що ґрунтується на помилковому тлумаченні положень

чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст.1115,

1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О

В И В:

Касаційну скаргу СПД ОСОБА_1 на

постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.05.2008

року у справі

№ 5020-11/029 залишити без

задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від

29.05.2008 року у справі

№ 5020-11/029 -без змін.

Головуючий-суддя                                         

К.Грейц

 С у д д і С.Бакуліна  О.Глос