Постанова

від 23.09.2008 по справі 27/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                             

23.09.08                                                              

                            Справа  № 27/13

Львівський

апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                                                                                 

Краєвської

М.В.

суддів:                                                                                                         Галушко Н.А.   

 Орищин Г.В.   

розглянувши

апеляційну скаргу ЗАТ

“Львівська фабрика по переробці вторинної сировини” від 31.07.2008 р. № 31/07

на

рішення Господарського

суду Львівської області від 23.07.2008 р.

у

справі № 27/13

за

позовом ЗАТ

“Львівська фабрика по переробці вторинної сировини”, м.Львів

до суб”єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, с.Зубра Пустомитівського р-ну Львівської

обл.

про

стягнення 18 898, 31

грн., у т.ч. 16 657, 13 грн. орендної плати, 1 960, 52 грн. пені, 280,66 грн. 3

% річних (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а.с.58-75)

За

участю представників сторін:

від

позивача -ОСОБА_2.

(представник, довіреність № 01/3 від 26.03.2008 р. в матеріалах справи,

а.с.26);

від

відповідача -не

з”явився

Представнику

позивача роз”яснено його права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв

про відвід суддів не поступало.

Оскільки

позивач не заявляв клопотання про здійснення технічної фіксації судового

процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1

ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою

звукозаписувального технічного засобу.

          Рішенням Господарського суду Львівської області від

23.07.2008 р. у справі № 27/13 (суддя Судова-Хомюк Н.М.) позов задоволено

частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 58, 12 грн.

орендної плати, 4, 34 грн. пені, 1 280, 12 грн. компенсаційних витрат за

використану електроенергію, водопостачання, користування прохідною, 42, 74 грн.

-3 % річних, 13, 4 грн. 

державного мита  та 118 грн.

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в задоволенні

решти позовних вимог відмовлено за недоведеністю.

          Позивач з даним рішенням не

погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого

господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити

повністю, з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої

інстанції, обставинам справи.

          Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим,

зокрема, що господарським судом не проведено правового аналізу умов укладеного

договору, відповідач здійснював оплату тільки орендної плати з простроченням і

не в повному обсязі, що свідчить про його неналежне виконання умов договору;

розмір стягнутих судом першої інстанції основного боргу, пені нічим не

вмотивовані, не підтверджені матеріалами справи без належного розрахунку;

господарським судом безпідставно відмовлено в частині задоволення позовних

вимог про стягнення заборгованості по сплаті використаної електроенергії,

оскільки в актах приймання-передачі зафіксовані як первісні, так і кінцеві

покази електролічильника.

Відповідач

своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не

скористався, явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив,

причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і

місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повернення поштового

повідомлення з підписом про отримання ухвали (поштове повідомлення про вручення

знаходиться в матеріалах справи).

Оскільки

явка повноважних представників сторін ухвалою суду апеляційної інстанції від

02.09.2008 р. була визнана необов”язковою, а на власний розсуд, що не

перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, то за таких обставин колегія

суддів вважає за доцільне переглянути справу у відсутності представника

відповідача за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Як

було встановлено судом першої інстанції, 01.06.2007 р. між ЗАТ „Львівська

фабрика по переробці вторинної сировини” (орендодавець за договором, позивач у

справі) та приватним підприємцем ОСОБА_1(орендар за договором, відповідач у

справі) укладено договір № 01/06/07 оренди нежитлового приміщення заг. пл. 187,

40 кв.м, розташованого по вул.Ґрунтовій, 5 у м.Львові (а.с.10-14), яке було

передано в користування відповідачу згідно з актом № 1 приймання-передачі

нежитлового приміщення від 01.06.2007 р. (а.с.15).

Термін

дії договору встановлений до 30.04.2010 р. (п.10.1 договору).

Відповідно

до п.3.1 договору орендна плата сплачується орендарем у порядку та розмірі

згідно з додатками, що є невід”ємними частинами цього договору.

Згідно

з п.3.2 договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно на рахунок

орендодавця авансовим платежем до 5-ого числа кожного поточного (звітного)

місяця.

Так,

розмір орендної плати згідно з додатком № 1 до договору становить 5 239, 71

грн. (а.с.16).

Відповідно

до п.4.1.3 договору орендар зобов”язаний своєчасно і в повному обсязі

сплачувати орендну плату та інші, передбачені договором платежі.

Згідно

з п.5.2 договору за несплату орендної плати орендар сплачує на

користь орендодавця пеню в розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми

платежу за кожний прострочений день.

01.06.2007

р. між сторонами укладено угоду компенсації послуг до договору оренди №

01/06/07 від 01.06.2007 р., за яким відповідач використовує електроенергію

позивача, в зв”язку з чим зобов”язується фіксувати показники електролічильника

в присутності представника позивача станом на 28 число кожного місяця,

оплачувати компенсацію вартості використаної електроенергії та 80 грн. за

спільне використання контрольно-пропускного пункту (прохідною), доріг на

підставі виписаних рахунків до 2 числа кожного місяця (а.с.18).

Відповідно

до п.10.6 договору дію останнього може бути припинено орендодавцем в

односторонньому порядку, якщо орендар затримав сплату орендної плати чи інших

платежів, передбачених договором, більше ніж на 60 календарних днів, і орендар,

підписуючи цей договір, дає свою згоду на таке дострокове розірвання цього

договору. В такому разі орендодавець повинен письмово попередити орендаря не

менше, ніж за 14 днів до планової дати розірвання договору. При цьому договір

оренди вважається розірваним за згодою сторін з дня направлення орендодавцем

повідомлення орендарю про таке розірвання. Протягом 10 днів з моменту

отримання повідомлення про розірвання договору орендар зобов”язується звільнити

приміщення та передати його по акту прийому-передачі орендодавцю вільним від

власного майна та майна третіх осіб.

13.12.2007

р. між сторонами підписаний акт повернення приміщення позивачу (а.с.19).

14.03.2008

р. позивач звернувся з вимогою до відповідача про погашення заборгованості на

підставі виставлених рахунків-фактур (а.с.20-22), яка залишена останнім без

відповіді та реагування.

Як

вбачається з розрахунку позовних вимог (а.с.58-60), в орендну плату ЗАТ

“Львівська фабрика по переробці вторинної сировини” включає саму орендну плату,

компенсаційні витрати за використану електроенергію, водопостачання,

користування прохідною.

          Розглянувши апеляційну скаргу,

вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення

представника позивача, колегія Львівського апеляційного господарського суду

вважає, що апеляційну скаргу ЗАТ “Львівська фабрика по переробці

вторинної сировини” слід задоволити частково, рішення Господарського суду

Львівської області від 23.07.2008 р. у справі № 27/13 змінити частково.

При

цьому колегія виходила з наступного.

Згідно

з ст.509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона

(боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію

(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або

утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання

його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених

статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно

до ст.193 ГК України, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним

чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за

відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням

зобов'язання відповідно до ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з

порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно

з ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється його

виконанням, проведеним належним чином.

Як

вбачається з договору № 01/06/07 оренди нежитлового приміщення від 01.06.2007

р., сторони узгодили розмір орендної плати в сумі 5 239, 71 грн. (за період з

01.06.2007 р. по 30.04.2008 р.) (а.с.16).

Крім

цього, 01.06.2007 р. між сторонами укладено угоду компенсації послуг до

договору оренди № 01/06/07 від 01.06.2007 р. (а.с.18), за якою відповідач

оплачує позивачу вартість спожитої електроенергії, а також проводить

компенсацію за спільне використання контрольно-пропускного пункту та доріг

фабрики в сумі 80 грн. щомісячно до 2 числа поточного місяця та здійснює інші

платежі.

Господарський

суд правомірно прийшов до висновку щодо розміру орендної плати за час

використання об”єкта оренди в сумі 34 058, 12 грн., часткової сплати

відповідачем орендної плати в сумі 34 000 грн. і відповідно заборгованості по

останній у сумі 58, 12 грн.

Таким

чином, рішення Господарського суду Львівської області в частині стягнення 58,

12 грн. заборгованості по орендній платі відповідає матеріалам справи,

грунтується на чинному законодавстві, тому підстави для скасування чи зміни

оскаржуваного рішенні в цій частині відсутні.

Проте

господарським судом не взяті до уваги вимоги позивача щодо неналежного виконання

відповідачем умов угоди компенсації послуг до договору оренди № 01/06/07 від

01.06.2007 р. (а.с.18), за якою відповідач повинен був сплачувати 80 грн. за

спільне користування контрольно-пропускним пунктом (прохідною) і дорогами,

компенсувати витрати по сплаті використаної електроенергії, водопостачанню (в

оскаржуваному рішенні всі витрати зазначені як “компенсаційні”). 

Отже,

за період користуванням приміщенням (з 01.06.2007 р. по 13.12.2007 р.-6 міс. 13

днів) розмір послуг за користування прохідною становить 513, 55 грн. (6

міс. 13 днів х 80 грн.), що і підлягає стягненню.

Згідно

з актами приймання-здавання орендованого приміщення (як при прийнятті, так і

при його поверненні) показники водолічильника становлять 060 м3 і

177 м3 відповідно.

Однак,

на думку колегії суддів, позовна вимога про стягнення компенсаційних витрат по

сплаті вартості спожитої води та водовідведення є безпідставною та не

підлягає задоволенню, оскільки такі витрати угодою компенсації послуг до

договору оренди № 01/06/07 від 01.06.2007 р. не передбачені.

Що

стосується висновку господарського суду щодо безпідставності позовних вимог про

стягнення 15 318, 8 грн. компенсаційних витрат по спожитій електроенергії та

нарахування на цю суму штрафних санкцій, то колегія суддів вважає його таким,

що не відповідає фактичним обставинам справи.

Як

вбачається з актів прийняття (акт № 1 від 01.06.2007 р.), так і повернення

орендованого приміщення (акт № 2 від 13.12.2007 р.) сторони зафіксували

показники на величині 2300 (02300) кВт і 37013 (037013) кВт відповідно. Таким

чином, за час користування об”єктом оренди відповідачем фактично спожито 34713

кВт, а сплачено тільки за 1066 кВт, тому до сплати необхідним є 33647 кВт (34

713 -1066); 33647 х 0,3794 (ціна кВт) = 15 318, 8 грн.

Твердження

відповідача про те, що ним придбано електролічильник № 60022867 і передано його

у використання позивача, документально не підтверджене, в матеріалах справи

відсутній акт приймання позивачем електролічильника. Колегія суддів не

погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неможливості відповідачем

здійснювати знімання показів електролічильника та оплату ним вартості спожитої

електроенергії на підставі рахунків-фактур позивача, оскільки обов”язок

знімання показів електролічильника покладено на відповідача на підставі угоди

компенсації послуг до договору оренди № 01/06/07 від 01.06.2007 р. (п.1), і в

матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача з приводу неможливості

доступу до електролічильника. Кількість спожитої відповідачем електроенергії

зафіксовано у відповідних актах приймання-передачі орендованого приміщення та

відповідачем як суду першої, так і суду апеляційної інстанції даний факт не

спростовано. Отже, висновок господарського суду щодо недоведеності кількості

спожитої електроенергії спростовано вищенаведеним.

Враховуючи

викладене, апеляційний господарський суд вважає, що до стягнення підлягає

тільки сума компенсаційних витрат у розмірі 15 318, 8 грн. за спожиту

електроенергію та 513, 55 грн. за користування прохідною.

В

оскаржуваному рішенні зазначено, що позивачем не надано пояснень суду з приводу

обліку електричної енергії, яка використовується орендарями, а далі наводиться

у вигляді преюдиційного факту рішення Господарського суду Львівської області

від 11.12.2007 р. у справі № 23/77.

Застосування

в оскаржуваному рішенні іншого рішення суду не з цього предмету спору і не між

тими сторонами є порушенням щодо належності та допустимості доказів у розумінні

ст.34 ГПК України та суперечить положенням ч.2 ст.35 ГПК України. Крім того,

вказані правовідносини не регулюються типовим шляхом. Сторони вільні у

встановленні змісту договору.

Згідно

з п.5.2 договору за несплату орендної плати орендар сплачує на

користь орендодавця пеню в розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми

платежу за кожний прострочений день.

З 13.12.2007

р. (акт повернення приміщення) по 06.07.2008 р. (заява про уточнення

позовних вимог, а.с.58-60) термін прострочення становить 205 днів.

З

01.06.2007 р. по 01.01.2008 р. облікова ставка НБУ становила 8 % (Лист НБУ №

14-011/1150-5118 від 17.05.2007 р.); 58, 12 грн. х 18 х (8 % х 2)/365 днів = 0,

46 грн.

З

01.01.2008 р. по 30.04.2008 р. облікова ставка НБУ становила 10 % (Постанова

НБУ № 492 від 29.12.2007 р.); 58, 12 грн. х 120 х (10 % х 2)/365 днів = 3, 82

грн.

З 30.04.2008

р. по 06.07.2008 р. облікова ставка НБУ становила 12 % (Постанова НБУ № 107 від

21.04.2008 р.); 58, 12 грн. х 67 х (12 % х 2) )/365 днів = 2, 56 грн.

Загалом

пеня по орендній платі становить 6, 84 грн. (0, 46 + 3, 82 + 2,

56).

Що

стосується позовних вимог про стягнення пені з розрахунку заборгованості

по компенсаційних виплатах, то в цій частині слід відмовити, так як таке

стягнення угодою компенсації послуг до договору оренди № 01/06/07 від

01.06.2007 р. не передбачене.

На

підставі ст.625 ЦК України орендар повинен сплатити на користь орендодавця 3 %

річних за користування чужими коштами, що становить:

15

890, 47 грн. (15 318, 8 + 513, 55 + 58, 12) х 205 х 3 %/365 днів = 267, 74

грн.

Згідно

з ст.33 ГПК України  кожна  сторона 

повинна  довести  ті  обставини,   на  

які   вона посилається як на

підставу своїх вимог і заперечень. Як суду першої, так і суду апеляційної

інстанції відповідач не представив доказів належного виконання умов

договору. 

Враховуючи

вищенаведене, керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський

апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.

Апеляційну скаргу ЗАТ “Львівська фабрика по переробці вторинної сировини”

задоволити частково.

2.

Рішення Господарського суду Львівської області від 23.07.2008 р. у справі №

27/13 змінити частково, виклавши його в наступній редакції:

“Стягнути

з суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код

ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь ЗАТ “Львівська фабрика по переробці вторинної

сировини” (79066, м.Львів, вул.Грунтова, 5; код ЄДРПОУ 01878377) 15 318, 8

грн. компенсаційних витрат за спожиту електроенергію, 513, 55 грн.

компенсаційних витрат за користування прохідною 6, 84 грн. пені по

орендній платі, 267, 74 грн. 3 % річних”.

В

решті рішення суду (стягнення 58, 12 грн. орендної плати) залишити без змін.

Частину

першу третього пункту резолютивної частини рішення виключити.

3.

Судові витрати за розгляд справи в місцевому господарському суді та за розгляд

апеляційної скарги покласти обидві сторони пропорційно розміру задоволених

позовних вимог.

Стягнути

з суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код

ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь ЗАТ “Львівська фабрика по переробці вторинної

сировини” (79066, м.Львів, вул.Грунтова, 5; код ЄДРПОУ 01878377) 162, 51 грн.

державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції, 100, 94 грн.

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 80, 83

грн. державного мита за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

Доручити

Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.

          4. Постанова набирає законної сили з

дня її прийняття.

5.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

6.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя                                                                                                      М.В.Краєвська

Суддя                                                                                                       

 Н.А.Галушко     

Суддя                                                                                                      Г.В.Орищин