Постанова

від 05.07.2012 по справі 9/377

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2012 р. Справа № 9/377

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддівОсетинського А.Й., Швеця В.О. розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Будшляхмаш-Україна" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.03.12 у справі№ 9/377 господарського суду міста Києва за позовомПідприємства "Кобальт" Харківської міської асоціації воїнів-інтернаціоналістів до третя особаТовариства з обмеженою відповідальністю "Будшляхмаш- Україна" Товариство з обмеженою відповідальністю "Созідатель" простягнення 27 229,35 грн. Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України № 03.08-05/406 від 04 липня 2012 року для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. (головуючого), Осетинського А.Й., Швеця В.О.

за участю представників сторін від:

відповідача : ОСОБА_4 (дов. від 21.12.11),

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Підприємство "Кобальт" Харківської міської асоціації воїнів-інтернаціоналістів звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будшляхмаш-Україна", за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю "Созідатель", з урахуванням збільшення позовних вимог про стягнення 150 000 грн. боргу, 123 827 грн. інфляційних втрат, 29 698,68 грн. 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 19.09.08 № 460/8Е в частині оплати отриманого товару. При цьому, позивач посилався на приписи статей 526, 692 Цивільного кодексу України, статей 216, 218, 229 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.12, ухваленим суддею Бондаренко Г.П., позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Будшляхмаш-Україна" на користь позивача 150 000 грн. боргу, 150 грн. інфляційних втрат, 505,48 грн. 3 % річних. Вмотивовуючи оскаржуване рішення, місцевий суд виходив з доведеності матеріалами справи факту несплати відповідачем отриманого за договором купівлі-продажу товару на спірну суму. Частково задовольняючи вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних суд виходив з помилковості здійснених позивачем розрахунків. При цьому, суд керувався приписами статей 241, 253, 525, 530, 625, 712 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Михальської Ю.Б. - головуючого, Отрюх Б.В., Тищенко А.І., постановою від 20.03.12 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з винесеними у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будшляхмаш-Україна" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на порушення попередніми судами норм матеріального та процесуального права. При цьому, зазначає про безпідставне відхилення попередніми судами заяв відповідача про зупинення провадження у справі, про призначення судової почеркознавчо-технічної експертизи та незастосування судами строку позовної давності. Скаржник вважає, що в наслідок цього судами попередніх інстанцій були порушені приписи статті 267 Цивільного кодексу України, статей 22, 41, 79 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представника відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 19.09.08 між Підприємством "Кобальт" Харківської міської асоціації воїнів-інтернаціоналістів (продавець) та ТОВ "Будшляхмаш-України" (покупець) укладений договір купівлі-продажу № 460/8Е (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити транспортний засіб -автобетонозмішувач АБС-9-3258/1 "Кобальт" ТУУ 34.1-30655306-001:2007 на шасі автомобіля FOTON BJ3258 (далі - транспортний засіб) вартістю 540 000 грн. Пунктом 2.3.1. договору сторони передбачили, що покупець протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору сплачує продавцю повну вартість транспортного засобу в розмірі 540 000 грн. Право власності на транспортний засіб у покупця виникає після передоплати в розмірі 100% за транспортний засіб (пункт 2.4. договору). Згідно розділу 3 договору поставка транспортного засобу здійснюється на умовах EXW - склад продавця, м. Харків, у відповідності до міжнародних правил "Інкотермс" в редакції 2000 року. Транспортний засіб повинен бути поставлений покупцю протягом 3 (трьох) банківських днів, за умови виконання пункту 2.3. договору. Прийом транспортного засобу оформляється актом прийому-передачі транспортного засобу. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога Підприємства "Кобальт" Харківської міської асоціації воїнів-інтернаціоналістів до ТОВ "Будшляхмаш-Україна" про стягнення 150 000 грн. боргу, 123 827 грн. інфляційних втрат, 29 698,68 грн. 3 % річних. Вирішуючи спір по суті суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з такого. За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі. Відповідно до приписів статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Судами установлено, що на виконання умов договору позивач передав відповідачу транспортний засіб, що підтверджується актом № 22/09-1 приймання - передачі транспортного засобу, видатковою накладною № 22/09-1л від 22.09.08, які скріплені печатками, підписами уповноважених представників сторін та довіреністю на отримання цінностей № 09/3 від 22.09.08, виданою уповноваженій особі відповідача на отримання товару від позивача. Однак, в порушення умов договору, відповідач оплатив товар частково, у розмірі 390 000 грн. Установлено апеляційним судом і те, що відповідачем в подальшому транспортний засіб був реалізований на користь третьої особи - ТОВ "Созідатель", що підтверджується договором № 08/34 від 02.09.08, актом № 1 від 02.08.10 приймання-передачі, з видачею тимчасового реєстраційного талону ДАП № 457235, а також документами на оплату транспортного засобу третьою особою на користь відповідача. Відповідно до приписів статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Оскільки сторонами були порушені умови пунктів 2.3.1 та 3.2 договору щодо передачі покупцю товару тільки після повної сплати його вартості, визнається правомірним висновок судів про те, що за даних обставин термін оплати згідно договору не визначено. Судами установлено, що позивачем виставлялась відповідачеві вимога від 14.10.11 про сплату заборгованості. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи з того, що судами установлено факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань зі сплати повної вартості отриманого від позивача товару, вимоги позивача про стягнення основної заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних, з урахуванням здійсненого судом перерахунку, вірно задоволені судами. Довід скаржника щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, зокрема, статті 79 Господарського процесуального кодексу України, визнається неспроможним, оскільки був предметом розгляду судом апеляційної інстанції і обґрунтовано відхилений ним. Решта доводів скарги не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки спростовуються обставинами встановленими судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, однак, відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будшляхмаш-Україна" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.12 у справі Господарського суду міста Києва № 9/377 залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: А. Осетинський

В. Швець