Рішення

від 12.07.2012 по справі 19/322пд(14/212пд)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.07.12 Справа № 19/322пд(14/212пд)

Судова колегія у складі: головуючий суддя Косенко Т.В., судді Єжова С.С. та Середа А.П., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянувши матеріали за позовом

Прокурора Біловодського району Луганської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, м.Київ

до 1-го відповідача -Державного підприємства „Сільськогосподарське підприємство „Олександрівське", с.Новоолександрівка Біловодського району Луганської області

до 2-го відповідача -Державного підприємства „Новоолександрівський кінний завод № 64", с.Новоолександрівка Біловодського району Луганської області

до 3-го відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю „Азмол-Сервіс", м.Луганськ

до 4-го відповідача -Державного підприємства „Конярство України", м.Київ

про визнання договору поруки від 01.07.2007 недійсним

в присутності представників сторін:

від заявника -Шидлаускас П.В., старший прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах посвідчення № 214 від 07.10.2011;

від позивача - представник не прибув;

від 1-го відповідача -Дейнегіна В.М., арбітражний керуючий, ухвала № 22/78б від 12.12.2008;

від 2-го відповідача -Ломов Д.В., представник за довіреністю № б/н від 17.05.2012;

від 3-го відповідача -Калінін К.В., представник за довіреністю № 1юр від 03.01.2012;

від 4-го відповідача -представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: прокурором заявлено вимогу про визнання недійсним укладеного 01.07.2007 між Державним підприємством „Новоолександрівський кінний завод № 64", Товариством з обмеженою відповідальністю „Азмол-Сервіс" та Державним підприємством „Сільськогосподарське підприємство „Олександрівське" договору поруки.

Розпорядженням голови господарського суду Луганської області від 10.11.2010 №14/212пд, керуючись ст.24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.20 Господарського процесуального кодексу України, справу передано на розгляд судді Косенко Т.В.

2-ий відповідач відзивом № 81 від 01.12.2010 вимоги позову відхилив та зазначив, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу від 01.07.2007 між Державним підприємством „Новоолександрівський кінний завод № 64", Товариством з обмеженою відповідальністю „Азмол-Сервіс" та Державним підприємством „Сільськогосподарське підприємство „Олександрівське" був укладений договір поруки; що спірний правочин відповідає усім вимогам закону щодо його дійсності.

3-ий відповідач відзивом б/н від 22.12.2010 та додатковими поясненнями № б/н від 21.05.2012 вимоги позову відхилив з підстав, викладених у відзиві та поясненнях.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 10.01.2011 строк розгляду справи, відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України, був продовжений на 15 днів до 25.01.2011, на підставі заяви заявника.

1-ий відповідач відзивом № 04/1 від 19.01.2011 та поясненнями № 125 від 04.07.2012 вимоги позову відхилив з підстав, зазначених у відзиві та поясненнях. Крім того, зазначив, що його правова позиція співпадає з позицією визначеною в постанові Вищого господарського суду України від 07.09.2010 по справі № 14/212пд.

Ухвалою господарського суду від 25.01.2011 провадження по справі було зупинено до набрання вироку у кримінальній справі за обвинуваченням громадянина ОСОБА_6 в скоєні злочинів, передбачених ч.1 ст.366 та ч.2 ст.367 Кримінального кодексу України, законної сили.

Розпорядженням голови господарського суду Луганської області від 20.03.2012 по справі №19/322пд(14/212пд), у зв'язку зі складністю справи, керуючись ст.24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.4 6 Господарського процесуального кодексу України, рішеннями зборів суддів господарського суду Луганської області від 31.01.2011 та від 20.04.2011, для розгляду справи призначено судову колегію у складі: Косенко Т.В. -головуючий колегії, судді -Єжова С.С., Середа А.П.

Ухвалою господарського суду від 20.03.2012 провадження у справі поновлено.

13.04.2012 заявник надав заперечення № 115-511вих-12 від 11.04.2012 на відзиви відповідачів, в якому доводи відповідачів вважає необгрунтованими та зазначає, що сторонами при укладенні договору поруки порушені загальні засади цивільного законодавства щодо забезпечення виконання зобов"язання.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.05.2012 до участі у справі у якості 4-го відповідача залучено Державне підприємство „Конярство України".

12.07.2012 2-й відповідач надав письмові пояснення № б/н, в яких позовні вимоги визнав у повному обсязі, посилаючись на те, що в момент укладення договору поруки від 01.07.2007 директор Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Олександрівське", як і саме підприємство, не мали необхідного обсягу дієздатності у зв"язку з чим спірний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а крім цього, зміст правочину суперечить вимогам нормативних актів України.

12.07.2012 представники позивача та 4-го відповідача в засідання суду не прибули, хоча про дату, час та місце проведення розгляду справи були повідомлені належним чином.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідках з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, станом на час розгляду справи.

Неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників заявника та сторін, які прибули в судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Рішенням господарського суду Луганської області від 12.04.2010 по справі №14/212пд позовні вимоги задоволені повністю.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 18.05.2010 у справі №14/212пд рішення господарського суду Луганської області від 12.04.2010 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.09.2010 по справі №14/212пд постанову Луганського апеляційного господарського суду від 18.05.2010 та рішення господарського суду Луганської області від 12.04.2010 скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст.111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Так, у постанові Вищого господарського суду України зазначено, що судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті рішення та постанови по суті спору правовим положенням щодо поруки, викладених у Цивільному кодексі України, юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було врахувати вказані норми в комплексі; що суди не дослідили, які саме заходи, передбачені законом, вживала кожна сторона за договором поруки, спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цим договором, а також докази щодо повноважень осіб на підписання договору поруки.

Враховуючи викладене, господарським судом Луганської області при новому розгляді справи було встановлено наступне.

Статтею 121 Конституції України передбачено, що на органи прокуратури України покладається представництво інтересів громадян або держави в судах у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст.20 Закону України „Про прокуратуру" прокурор або його заступник при виявленні порушень закону має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 Закону України „Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва прокурором в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою.

Підставою звернення прокурора з даною позовною заявою до суду в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України є вчинення, на думку прокурора, відповідачами у справі неправомірних дій щодо майна підприємства 1-го відповідача, що порушує інтереси держави щодо її повноважень по розпорядженню своєю власністю.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на наступне.

01.07.2007 між Державним підприємством „Новоолександрівський кінний завод №64" (боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю „Азмол-Сервіс" (кредитор) та Державним підприємством „Сільськогосподарське підприємство „Олександрівське" (поручитель) був укладений договір поруки, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель зобов'язується погасити поточний борг кредитору за боржника, що виник з виконання господарських угод, укладених між кредитором та боржником у розмірі 350000 грн. 00 коп. у строк до 01.01.2008 (п.1.1 договору).

Згідно п.3.1 договору у випадку невиконання боржником зобов'язання, поручитель несе перед кредитором субсидіарну відповідальність.

Заявник вважає вказаний договір недійсним, оскільки в момент його укладення директор Державного підприємства „Сільськогосподарське підприємство „Олександрівське" не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності та сам вказаний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Наказом Міністерства аграрної політики України № 251 від 14.07.2004 Державне підприємство „Новоолександрівський кінний завод № 64" реорганізовано шляхом виділення частини майна та створено на його базі Державне підприємство „Сільськогосподарське підприємство „Олександрівське".

Розпорядженням голови Луганської обласної державної адміністрації № 534 від 23.07.2005 ОСОБА_6 призначено директором Державного підприємства „Сільськогосподарське підприємство „Олександрівське".

За розподільчим балансом на підставі акту приймання-передачі майна від 01.08.2004 директор Державного підприємства „Сільськогосподарське підприємство „Олександрівське" ОСОБА_6 прийняв від Державного підприємства "Новоолександрівський кінний завод № 64" майно на загальну суму 871200 грн.

Укладаючи вказаний вище договір поруки він поклав на підприємство зобов'язання, при певних умовах, виплатити борг боржника кредитору.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Статуту Державного підприємства „Сільськогосподарське підприємство „Олександрівське" підприємство є державним унітарним комерційним з правом юридичної особи.

Органом управління майном підприємства згідно Статуту є Міністерство аграрної політики України.

Згідно п.5.2 ст.5 Статуту майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючі право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та Статуту.

З часу реєстрації Державне підприємство „Сільськогосподарське підприємство „Олександрівське" у кредитно-фінансових установах розрахункові рахунки не відкривало, будь-яку господарську діяльність не здійснювало, будь-яких доходів не отримувало.

На думку заявника, з наведеного витікає, що єдиною можливістю виконання поручителем прийнятого згідно договору поруки зобов'язання перед кредитором є продаж майна підприємства та покриття за рахунок виручених від продажу коштів боргу. Інших джерел отримання коштів, окрім від відчуження майна підприємства, для задоволення будь-яких вимог кредитора, у поручителя не було.

Але, відповідно до п.5.4 ст.5 Статуту відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів підприємство має право лише за попередньою згодою органу управління майном, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах.

Враховуючи викладене, заявник зазначив, що директор Державного підприємства „Сільськогосподарське підприємство „Олександрівське" ОСОБА_6 не мав права укладати вказаний договір поруки без попередньої згоди органу управління -Міністерства аграрної політики України, тобто він не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення вказаного правочину. Крім того, в момент укладення договору поруки сторони достовірно знали про те, що Державне підприємство „Сільськогосподарське підприємство „Олександрівське" є державним унітарним комерційним підприємством, будь-яку господарську діяльність не здійснює, дохід не отримує, володіє лише тим майном, що надано йому за розподільчим балансом Державним підприємством „Новоолександрівський кінний завод № 64", яке є державною власністю з особливим порядком відчуження.

Аналізуючи в комплексі правові положення щодо поруки, викладені в Цивільному кодексі України, в контексті спірних правовідносин, господарський суд дійшов наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.01.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Азмол-Сервіс" та Державним підприємством „Новоолександрівський кінний завод № 64" був підписаний договір купівлі-продажу № 01/01-05 (а.с.27-28 т.3), за умовами якого продавець зобов'язався продати (передати у власність), а покупець купити (прийняти і оплатити) матеріали в номенклатурі, кількості та за цінами, вказаними в специфікаціях до цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.3 договору загальна сума договору складає 5000000 грн. 00 коп.

Згідно п.3.1 договору ціни на товар, який продається по цьому договору, вказуються в специфікаціях до договору на кожну партію товару окремо.

Сторони в п.4.1 договору домовились, що товар поставляється частинами (партіями). У випадку, коли продавець і покупець досягнуть згоди про здійснення купівлі-продажу визначеної партії товару, вони складають специфікацію на відповідну партію товару. Товар передається продавцем покупцю протягом строків, вказаних в специфікації на відповідну партію товару. Кількість товару в партії зазначається в специфікації на відповідну партію товару.

В п.5.2 договору сторони передбачили, що покупець здійснює оплату визначеної партії товару протягом 10 днів з моменту отримання товару.

Відповідно до п.9.1 договору він вступає в дію з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2007.

На виконання умов договору між сторонами були підписані відповідні специфікації (а.с.73-82 т.3) та поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними (а.с.34-48, 50-64 т.3).

29.06.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю „Азмол-Сервіс" звернулося до Державного підприємства „Новоолександрівський кінний завод № 64" з вимогою № 15 (а.с.70 т.3), в якій вимагало з метою забезпечення виконання по договору купівлі-продажу № 01/01-05 від 03.01.2005 укласти договорів поруки з іншим підприємством-поручителем, але не менше ніж на 350000 грн. 00 коп., хоча вже існувала заборгованість за поставлений товар в сумі 2872874 грн. 14 коп.

Так, 01.07.2007 між Державним підприємством „Новоолександрівський кінний завод № 64" (боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю „Азмол-Сервіс" (кредитор) та Державним підприємством „Сільськогосподарське підприємство „Олександрівське" (поручитель) був укладений договір поруки, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель зобов'язується погасити поточний борг кредитору за боржника, що виник з виконання господарських угод, укладених між кредитором та боржником у розмірі 350000 грн. 00 коп. у строк до 01.01.2008.

Статтею 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, до яких в т.ч. відноситься і визнання правочину недійсним.

Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до вимог даної статті умовами чинності правочинів є дотримання низки вимог щодо їх змісту, дієздатності сторін, характеру вилевиявлення, форми, ставлення до настання наслідків, спеціальних вимог тощо.

Аналогічні положення закріплені і в ст.207 Господарського кодексу України.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Забезпечення виконання зобов"язання -традиційний інститут цивільного права. Для попереднього забезпечення майнових інтересів кредитора, отримання ним гарантій належного виконання боржником зобов"язання, а також в цілях запобігання або зменшення розміру негативних наслідків, що можуть настати у випадку його порушення, використовуються спеціальні міри забезпечувального характеру, передбачені законом або договором. Такі міри називаються видами (способами) забезпечення виконання зобов"язання.

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлені вимоги стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання.

Приписами ст.548 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови забезпечення виконання зобов'язання, в тому числі відповідно до ч.1 вказаної статті виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно ч.1 ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Стаття 559 Цивільного кодексу України передбачає, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов"язання, а також у разі зміни зобов"язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, окрім того, що договір поруки повинен відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину відповідно до вимог ст.203 Цивільного кодексу України, його укладення повинно передбачатися основним договором або законом, він може забезпечувати лише дійсну вимогу, та спонукати до виконання основного зобов"язання.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 20.03.2007 № 38/220-06.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з дослідженого судом договору купівлі-продажу № 01/01-05 від 03.01.2005, сторони у вказаному договорі передбачили всі його суттєві умови: предмет договору, ціну товару, строк дії договору.

Але, ані в договорі, ані в додатках до нього немає жодного посилання на те, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором повинен бути укладений договір поруки, як це встановлено приписами ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України. Приписами діючого законодавства обов"язкового забезпечення виконання зобов"язання за договором купівлі-продажу також не передбачено.

Крім того, з огляду на приписи ст.559 Цивільного кодексу України, вбачається що порука безпосередньо пов"язана з забезпеченим нею зобов"язанням, тобто або в договорі поруки повинно бути зазначено за які зобов"язання поручається поручитель, або в договорі щодо виконання основного зобов"язання повинно бути зазначено, що дані зобов"язання забезпечуються порукою.

З огляду на договір поруки від 01.07.2007 та договір купівлі-продажу від 03.01.2005 № 01/01-05 встановлено, що жодний з них такої інформації не містить, у зв"язку з чим неможливо встановити, за які саме зобов"язання поручився поручитель за договором поруки від 01.07.2007 та встановити строк їх дії.

До того ж з умов договору поруки взагалі не вбачається поручительства, а саме гарантій належного виконання боржником свого зобов"язання, а поручитель за даним договором бере на себе зобов"язання погасити вже існуючий борг боржника, що не відповідає загальним положенням про забезпечення виконання зобов"язання.

Викладене вище дає підстави вважати, що сторонами при укладенні договору поруки не дотримані загальні засади цивільного законодавства щодо забезпечення виконання зобов"язання, що є порушенням ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України.

Стосовно заходів, передбачених законом, спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цим договором, які кожна сторона за договором поруки повинна була вжити суд встановив наступне.

Станом на дату укладення договору поруки - 01.07.2007, Державне підприємство „Новоолександрівський кінний завод № 64" вже мало заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Азмол-Сервіс" в сумі 2872874 грн. 14 коп., не сплативши за поставлений товар жодної копійки. Боржником не надано суду доказів застосування будь-яких заходів, спрямованих на виконання взятих ним зобов"язань, тобто він навіть не намагався цього здійснити.

Як передбачено ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.5.2 договору купівлі-продажу № 01/01-05 від 03.01.2005 покупець здійснює оплату встановленої партії товару протягом 10 днів з дня отримання товару.

Частина 5 ст.692 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

З огляду на викладене, вбачається, що ані кредитор, ані боржник не намагались скористатись своїми права та обов"язками, передбаченими діючим законодавством, чим свідомо збільшували існуючу заборгованість.

Оскільки умови договору поруки від 01.07.2007 передбачають субсідіарну відповідальність поручителя Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Олександрівське" перед кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю "Азмол-Сервіс", то до пред"явлення вимог (від 04.01.2008, 14.01.2008 та 24.01.2008 -а.с.141-143 том 2) до поручителя Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Олександрівське", Товариство з обмеженою відповідальністю "Азмол-Сервіс" пред"явило вимогу (претензія № 1-12 від 03.12.2007 -а.с.139 том 2) до основного боржника Державного підприємства "Новоолександрівський кінний завод № 64", який фактично відмовився задовольнити вимогу кредитора (відповідь від 24.12.2007 -а.с.140 том 2).

Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Олександрівське" створено на базі частини майна, яке виділене шляхом реорганізації з Державного підприємства "Новоолександрівський кінний завод № 64".

Згідно з актом прийому-передачі від 01.08.2004 з Державного підприємства "Новоолександрівський кінний завод № 64" для створення Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Олександрівське" виділено майно на загальну суму 871,2 тис. грн., яке ввійшло до статутного капіталу новоствореного підприємства. При цьому за розподільчим балансом підприємство мало кредиторську заборгованість 712,1 тис. грн. та дебіторську заборгованість 711,7 тис. грн.

З часу реєстрації Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Олександрівське" не мало відкритих рахунків в кредитно-фінансових установах, що підтверджується довідкою Біловодської міжрайонної державної податкової інспекції (лист № 1116/28-02 від 01.07.2009 -а.с.83 том 1); бухгалтерський облік на підприємстві не вівся (копія довідки директора Державного підприємства „Сільськогосподарського підприємства „Олександрівське" від 16.02.2012 -а.с.68 том 5); господарську, виробничу діяльність підприємство не здійснювало, у зв"язку з чим не мало оборотних коштів (копія акту № 251-21/006 від 04.08.2010 -а.с.69-76 том 5); на момент укладення договору поруки підприємство не мало у користуванні землі та до встановленого терміну виконання зобов"язання земля не отримана, що свідчить про відсутність сільськогосподарської діяльності (копія державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 171910 від 09.10.2008); підприємство на момент укладення договору поруки (01.07.2007) та до спливу терміну виконання зобов"язань за цим договором (01.01.2008) не мало працівників у штаті (наказ № 1ак від 14.11.2008 (а.с.98 том 1); не здійснювало будь-якої роботи щодо погашення заборгованості дебіторами.

Таким чином, при укладенні договору поруки його сторони усвідомлювали, що виконання зобов"язань по вказаному договору поручителем є неможливим, а значить, вказаний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що суперечить вимогам п.5 ст.203 Цивільного кодексу України.

Вироком Старобільського районного суду Луганської області встановлено: ОСОБА_6, будучи посадовою особою -директором Державного підприємства „Сільськогосподарське підприємство „Олександрівське", наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими зобов"язаннями, обізнаний про те, що з моменту реєстрації Державне підприємство „Сільськогосподарське підприємство „Олександрівське" будь-яку господарську діяльність, передбачену ст.3 Статуту не здійснювало, доходів не отримувало, в кредитно-фінансових установах розрахункових рахунків не відкривало, 01.07.2007, реально не надав оцінку можливостям підприємства, діючи умисно, уклав договір поруки № б/н між Державним підприємством „Сільськогосподарське підприємство „Олександровське", Державним підприємством „Новоолександровський кінний завод № 64" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Азмол-Сервіс", у відповідності до якого, як поручитель, зобов"язався погасити поточні борги кредитору (Товариство з обмеженою відповідальністю „Азмол-Сервіс") за боржника (Державне підприємство „Новоолександрівський кінний завод № 64") у розмірі 350000,00 грн. в строк до 01.01.2008.

В ході судового засідання підсудний ОСОБА_6 свою вину у скоєні злочину визнав повністю, у скоєному розкаявся та розповів про обставини скоєного злочину.

Діям громадянина ОСОБА_6 була дана відповідна кваліфікація та вироком Старобільського районного суду Луганської області по справі №1-99/2011 його визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 Кримінального кодексу України та призначено покарання з застосуванням ст.69 Кримінального кодексу України у вигляді штрафу в розмірі 90 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 1530 грн. 00 коп. без позбавлення права займати визначені посади або займатися визначеними видами діяльності.

Частиною 3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

За інформацією райдержадміністрації, сума кредиторської заборгованості, спричинена державному підприємству договором поруки, значно перевищує загальну вартість його активів (лист № 37-11-3-11/12398 від 17.07.2009 -а.с.61).

Як вбачається з матеріалів справи поручитель -Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Олександрівське" ані до терміну встановленого договором, ані після отримання вимог від кредитора -Товариства з обмеженою відповідальністю "Азмол-Сервіс" (а.с.141-143 том 2) не здійснював ніяких дій, спрямованих на реальне настання виконання умов договору поруки.

Щодо доказів стосовно повноважень осіб на підписання договору поруки, судом встановлено наступне.

Повноваження осіб на підписання договору поруки зі сторони боржника та кредитора підтверджені матеріалами справи, а відносно поручителя вбачається таке.

Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Олександрівське" створене згідно з наказом Міністерства аграрної політики України від 14.07.2004 № 251 "Про реорганізацію Державного підприємства "Новоолександрівський кінний завод № 64" Біловодського району Луганської області" та згідно наказу від 19.01.2005 № 20 "Про внесення змін до наказу Мінагрополітики України від 14.07.2004 № 251 "Про реорганізацію Державного підприємства "Новоолександрівський кінний завод № 64" Біловодського району Луганської області" шляхом поділу його на два підприємства: Державне підприємство "Новоолександрівський кінний завод № 64" та Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Олександрівське" підпорядковане Міністерству аграрної політики України.

Відповідно до п.1 наказу № 251 Міністерства аграрної політики України від 14.07.2004 Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Олександрівське" є правонаступником майнових прав і обов"язків Державного підприємства "Новоолександрівський кінний завод № 64" Біловодського району Луганської області.

Пунктом 4 вказаного наказу директором новоствореного підприємства призначався громадянин ОСОБА_6 з наступним, після реєстрації підприємства, укладенням контракту.

Державне підприємство „Сільськогосподарське підприємство „Олександрівське" зареєстровано в Єдиному державному реєстрі на підставі свідоцтва про державну реєстрацію № 339081 від 24.05.2005 з зазначенням директором ОСОБА_6.

Розпорядженням голови Луганської облдержадміністрації № 534 від 23.07.2005 ОСОБА_6 призначений директором Державного підприємства „Сільськогосподарське підприємство „Олександрівське" з укладенням контракту строком до 25.07.2008.

26.07.2008 строк дії контракту продовжений до 26.07.2011.

Як вбачається з копії трудової книжки громадянина ОСОБА_6, яка знаходиться в матеріалах справи, з 27.11.2002 (запис № 17) він переведений головним інженером Державного підприємства „Новоолександрівський кінний завод № 64" згідно наказу Пр119к від 27.11.2002.

Згідно запису № 18 від 08.10.2008 ОСОБА_6, на підставі наказу Пр58к „б" від 08.10.2008, звільнений по переводу в Державне підприємство „Сільськогосподарське підприємство „Олександрівське" та 09.10.2008 згідно наказу № 251 від 14.07.2004, наказу 1-к від 09.10.2008 призначений на посаду директора Державного підприємства „Сільськогосподарське підприємство „Олександрівське" (запис № 19).

Таким чином, на момент укладення спірного договору поруки, тобто 01.07.2007, ОСОБА_6 фактично не приступив до виконання обов"язків директора Державного підприємства „Сільськогосподарське підприємство „Олександрівське", тобто не мав повноважень на укладення і підписання договору поруки.

Виходячи з вищевикладеного, директор Державного підприємства „Сільськогосподарське підприємство „Олександрівське" ОСОБА_6 не мав права укладати вказаний договір поруки. Тобто, він не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення вказаного правочину, що суперечить ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України. Державне підприємство „Сільськогосподарське підприємство „Олександрівське" не мало та не має ні майнових, ні правових підстав для виконання зобов"язань за договором поруки. Відсутність в учасника правочину достатньої дієздатності перешкоджає настанню за правочином очікуваного правового результату.

Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Всі викладені вище в сукупності порушення, допущені сторонами при укладенні оспорюваного договору поруки, є підставами для визнання його недійсним.

Відповідно до ч.ч.1 та 3 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки, передбачені ч.ч.1 та 2 цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Питання стосовно наслідків недійсності правочину (договору поруки від 01.07.2007) судом не вирішуються, оскільки виконання за даним правочином не відбувалось.

Таким чином, позовні вимоги заявника підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, та підлягають до задоволення у повному обсязі.

Доводи та заперечення відповідачів, які викладені у відзивах та письмових поясненнях на позовну заяву спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Державне підприємство „Новоолександрівський кінний завод № 64" знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності, тобто відповідач не вибув зі спірного правовідношення. Крім того, в судовому засіданні 12.07.2012 був присутній повноважний представник 2-го відповідача Ломов Денис Володимирович на підставі довіреності № б/н від 17.05.2012, виданої головою комісії з реорганізації Державного підприємства „Новоолександрівський кінний завод № 64".

Виходячи з вище викладеного, відсутні правові підстави щодо задоволення позовних вимог відносно 4-го відповідача по справі -Державного підприємства „Конярство України".

Відповідно до п.6.4 роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судових витрат зі справи, у тому числі і сум державного мита за подання заяви про перегляд рішення в апеляційному або у касаційному порядку або перегляд його за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (з наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до п.5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 23.05.2012 №01-06/704/2012 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" якщо на час подання позову (поданого до набрання Законом чинності) позивач був звільнений від сплати державного мита згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито", а за результатами розгляду справи господарським судом з нього мають бути стягнуті суми судових витрат, то до таких витрат належатиме саме судовий збір у розмірі, визначеному відповідно до ч.1 та п.2 ч.2 ст.2 Закону.

Відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Також ч.4 ст.49 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви: судовий збір у розмірі 357 грн. 67 коп. покладається на 1-го, 2-го та 3-го відповідачів у справі, відповідно на кожного; за подання апеляційної скарги: державне мито у розмірі 42 грн. 50 коп. покладається на 3-го відповідача по справі; за подання касаційної скарги: державне мито у розмірі 21 грн. 25 коп. покладається на позивача та 3-го відповідача по справі, відповідно на кожного.

Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 12.07.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги прокурора Біловодського району Луганської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, м.Київ, до 1-го відповідача -Державного підприємства „Сільськогосподарське підприємство „Олександрівське", с.Новоолександрівка Біловодського району Луганської області, до 2-го відповідача -Державного підприємства „Новоолександрівський кінний завод № 64", с.Новоолександрівка Біловодського району Луганської області, до 3-го відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю „Азмол-Сервіс", м.Луганськ, задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати недійсним з моменту укладення договір поруки від 01.07.2007, який укладений між Державним підприємством „Сільськогосподарське підприємство „Олександрівське", с.Новоолександрівка Біловодського району Луганської області, Державним підприємством „Новоолександрівський кінний завод № 64", с.Новоолександрівка Біловодського району Луганської області, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Азмол-Сервіс", м.Луганськ.

3. Стягнути з Державного підприємства „Сільськогосподарське підприємство „Олександрівське", Луганська область, Біловодський район, с.Новоолександрівка, код 33451887 в доход Державного бюджету України на поточний рахунок 31214206783006, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Луганській області, одержувач -УДКСУ у м.Луганську, МФО 804013, код за ЄДРПОУ 37991503, код класифікації доходів (ККД): 22030001, назва «Судовий збір»(Державна судова адміністрація України, 050); символ звітності банку: 206, судовий збір в сумі 357 грн. 67 коп., видати наказ Біловодській міжрайонній Державній податковій інспекції.

4. Стягнути з Державного підприємства „Новоолександрівський кінний завод № 64", Луганська область, Біловодський район, с.Новоолександрівка, вул.Лісна, б.2, код 00846228 в доход Державного бюджету України на поточний рахунок 31214206783006, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Луганській області, одержувач -УДКСУ у м. Луганську, МФО 804013, код за ЄДРПОУ 37991503, код класифікації доходів (ККД): 22030001, назва «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України, 050); символ звітності банку: 206, судовий збір в сумі 357 грн. 67 коп., видати наказ Біловодській міжрайонній Державній податковій інспекції.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Азмол-Сервіс", м.Луганськ, кв.Мирний, б.3, кв.11, код 30877463, в доход Державного бюджету України на поточний рахунок 31214206783006, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Луганській області, одержувач -УДКСУ у м. Луганську, МФО 804013, код за ЄДРПОУ 37991503, код класифікації доходів (ККД): 22030001, назва «Судовий збір»(Державна судова адміністрація України, 050); символ звітності банку: 206, судовий збір в сумі 357 грн. 67 коп., видати наказ Державній податковій інспекції у Артемівському районі у м.Луганську.

6. Стягнути з Міністерства аграрної політики та продовольства України, м.Київ, Шевченківський район, вул.Хрещатик, б.24, код 37471967 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Азмол-Сервіс", м.Луганськ, кв.Мирний, б.3, кв.11, код 30877463, державне мито у розмірі 21 грн. 25 коп., видати наказ 3-му відповідачу.

7. В задоволенні позовних вимог стосовно Державного підприємства „Конярство України", м.Київ, відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання рішення: 17.07.2012.

Головуючий суддя Т.В. Косенко

Суддя С.С. Єжова

Суддя А.П. Середа