Постанова

від 19.11.2012 по справі 19/322пд(14/212пд)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2012 р. Справа № 19/322пд(14/212пд)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий, Бернацька Ж.О., Кривда Д.С., за участю представників: позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), відповідачів прокуратури 1) не з'явились(про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), 2) не з'явились(про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), 3) Власов О.М., представник 4) не з'явились(про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), не з'явились(про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Азмол-Сервіс" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 19.09.2012 року у справі№ 19/322пд(14/212пд) господарського суду Луганської області за позовомПрокурора Біловодського району Луганської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України до 1.Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Олександрівське", 2.Державного підприємства "Новоолександрівський кінний завод № 64", 3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Азмол-Сервіс", 4.Державного підприємства "Конярство України" провизнання договору недійсним, ВСТАНОВИВ:

Прокурор Біловодського району Луганської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Олександрівське"", Державного підприємства "Новоолександрівський кінний завод №64" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Азмол-Сервіс" про визнання недійсним договору поруки від 01.07.2007 року, укладеного між відповідачами.

Підставою звернення прокурора з даною позовною заявою до суду в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України, яке є органом управління майном Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Олександрівське", є вчинення, на думку прокурора, відповідачами у справі неправомірних дій щодо майна підприємства першого відповідача, що порушує інтереси держави щодо її повноважень по розпорядженню своєю власністю.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Луганської області від 12.07.2012 року (суддя Косенко Т.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.2012 року (судді: Колядко Т.М. -головуючий, Діброва Г.І., Стойка О.В.), позовні вимоги до Державного підприємства „Сільськогосподарське підприємство „Олександрівське", Державного підприємства „Новоолександрівський кінний завод №64", Товариства з обмеженою відповідальністю „Азмол-Сервіс", м.Луганськ, задоволено у повному обсязі; визнано недійсним з моменту укладення договір поруки від 01.07.2007, який укладений між Державним підприємством „Сільськогосподарське підприємство „Олександрівське", Державним підприємством „Новоолександрівський кінний завод № 64" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Азмол-Сервіс", м.Луганськ; стягнуто з Державного підприємства „Сільськогосподарське підприємство „Олександрівське", Державного підприємства „Новоолександрівський кінний завод №64", Товариства з обмеженою відповідальністю „Азмол-Сервіс" в дохід державного бюджету по 357,67грн. з кожного; в задоволенні позовних вимог до Державного підприємства "Конярство України" відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю „Азмол-Сервіс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Касаційну скаргу мотивовано доводами про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача-3, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 03.01.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Азмол-Сервіс" (постачальник) та Державним підприємством „Новоолександрівський кінний завод № 64" (покупець) був підписаний договір купівлі-продажу №01/01-05, за умовами якого продавець зобов'язався продати (передати у власність), а покупець купити (прийняти і оплатити) матеріали в номенклатурі, кількості та за цінами, вказаними в специфікаціях до цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.3 договору загальна сума договору складає 5000000грн.

Згідно п.3.1 договору ціни на товар, який продається по цьому договору, вказуються в специфікаціях до договору на кожну партію товару окремо.

Сторони в п.4.1 договору домовились, що товар поставляється частинами (партіями). У випадку, коли продавець і покупець досягнуть згоди про здійснення купівлі-продажу визначеної партії товару, вони складають специфікацію на відповідну партію товару. Товар передається продавцем покупцю протягом строків, вказаних в специфікації на відповідну партію товару. Кількість товару в партії зазначається в специфікації на відповідну партію товару.

В п.5.2 договору сторони передбачили, що покупець здійснює оплату визначеної партії товару протягом 10 днів з моменту отримання товару.

Відповідно до п.9.1 договору він вступає в дію з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2007.

На виконання умов договору між сторонами були підписані відповідні специфікації та поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними, наявними в матеріалах справи.

29.06.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю „Азмол-Сервіс" звернулося до Державного підприємства „Новоолександрівський кінний завод № 64" з вимогою №15, в якій вимагало з метою забезпечення виконання по договору купівлі-продажу № 01/01-05 від 03.01.2005 укласти договір поруки з іншим підприємством-поручителем, але не менше ніж на 350000грн., хоча вже існувала заборгованість за поставлений товар в сумі 2872874,14грн.

При цьому суди встановили, що 01.07.2007 між Державним підприємством „Новоолександрівський кінний завод №64" (боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю „Азмол-Сервіс" (кредитор) та Державним підприємством „Сільськогосподарське підприємство „Олександрівське" (поручитель) було укладено договір поруки, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель зобов'язується погасити поточний борг кредитору за боржника, що виник з виконання господарських угод, укладених між кредитором та боржником у розмірі 350000грн. у строк до 01.01.2008.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у статті 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ані в договорі купівлі-продажу, ані в додатках до нього немає жодного посилання на те, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором повинен бути укладений договір поруки, як це встановлено приписами ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України. Приписами діючого законодавства обов'язкового забезпечення виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу також не передбачено.

Також на підставі правової оцінки вищезазначених договору поруки та договору купівлі-продажу суди встановили, що жодний з них не містить інформації, за які саме зобов'язання поручився поручитель за договором поруки від 01.07.2007, та які строки їх виконання; з умов договору поруки взагалі не вбачається поручительства, а саме гарантій належного виконання боржником свого зобов'язання, а поручитель за даним договором бере на себе зобов'язання погасити вже існуючий борг боржника.

При цьому, забезпечення виконання уже простроченого зобов`язання суперечить самій природі такого правочину, оскільки він вчиняється із метою недопущення невиконання чи неналежного виконання основного зобов`язання через існування можливості настання негативних наслідків для особи, за рахунок якої таке забезпечення здійснюється.

Таким чином, сторонами при укладенні договору поруки не дотримані загальні засади цивільного законодавства щодо забезпечення виконання зобов'язання, що є порушенням ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України.

Також суди прийняли до уваги, що станом на дату укладення договору поруки Державне підприємство „Новоолександрівський кінний завод №64" вже мало заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Азмол-Сервіс" в сумі 2872874,14грн. і при цьому боржником не надано суду доказів застосування будь-яких заходів, спрямованих на виконання взятих ним зобов'язань. Тобто, ані кредитор, ані боржник не намагались скористатись своїми правами та обов'язками, передбаченими діючим законодавством, чим свідомо збільшували існуючу заборгованість.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди правомірно дійшли висновку щодо визнання недійсним спірного договору.

Твердження заявника про порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Азмол-Сервіс" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.2012 року у справі №19/322пд(14/212пд) господарського суду Луганської області залишити без змін.

Головуючий Н.Капацин

Судді Ж.Бернацька

Д.Кривда