Постанова

від 02.07.2012 по справі 16/5026/1607/2011

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2012 № 16/5026/1607/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Рябухи В.І.

Ропій Л.М.

при секретарі Реуцькій Т.О.

За участю представників:

Від позивача: Вінник А.М. (дов. №1391-О від 26.03.2010);

Від відповідачів: 1. Юдицький О.В. (ліквідатор);

2. Кирилюк С.М. (за дов.);

3. не з'явився;

4. Кравець О.С. (дов. №30 від 30.01.2012);

5. ОСОБА_2; ОСОБА_3 (дов. №293 від 01.08.2011);

6. Пересунько О.В. (дов. №12/12-08 від 12.11.2011);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.03.2012р.

у справі № 16/5026/1607/2011 (суддя - Спаських Н.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк»)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Святослав» (далі - ТОВ «Святослав»)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Ліга» (далі - ТОВ «Агрофірма Ліга»)

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Віль-Транс-Сервіс» (далі - ТОВ «Віль-Транс-Сервіс»)

4. Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси - Дніпро» (далі - ТОВ «Черкаси - Дніпро»)

5. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

6. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба - Нова» (далі - СГ ТОВ «Дружба - Нова»)

про звернення стягнення на заставлене майно

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.03.2012 у справі №16/5026/1607/2011 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 21.03.2012р. у справі №16/5026/1607/2011 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що сільськогосподарська техніка є вільною від обтяжень, з посиланням на те, що опис техніки у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна не містить ідентифікуючих ознак та неправильно застосував положення ч. 1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

У відзивах на апеляційну скаргу відповідачі 3-6 повністю заперечують проти її задоволення та зазначають, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем порушено норми ст.7 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», оскільки у правочині, на підставі якого внесено запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, відсутній достатній опис предмета обтяження для його ідентифікації.

Крім того, відповідачі 3-6 наголошують, що спірне майно було придбане у ТОВ «Черкаси - Дніпро», а не у ТОВ «Святослав», тому вони є добросовісними набувачами.

Ухвалою від 25.05.2012 було призначено справу до розгляду на 20.06.2012р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 №01-22/14 введено до складу судової колегії замість судді Калатай Н.Ф. суддю Ропій Л.М.

Ухвалою від 20.06.2012 розгляд справи було відкладено на 25.06.2012.

Ліквідатором ТОВ «Святослав» 25.06.2012 через Відділ документального забезпечення суду на виконання ухвали від 20.06.2012 було надано клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних додаткових документів, також в даному клопотанні ліквідатор просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що звернення стягнення на майно підприємства, яке визнано банкрутом та перебуває у ліквідаційному процесі, є неможливим.

В судовому засіданні 25.06.2012, в порядку приписів ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву на 02.07.2012.

Крім того, 25.06.2012 представником позивача було надано доповнення до апеляційної скарги №25/06-12 від 25.06.2012 з поясненнями, які прийняті судовою колегією та долучено до матеріалів справи, оскільки відповідно до ст. 22 сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

В свою чергу, це є правом позивача на надання суду додаткових письмових пояснень, нормами чинного законодавства не передбачено надсилання додаткових письмових пояснень іншим учасникам судового процесу. Так, всі учасники судового процесу мають право, відповідно до ст.22 ГПК України, знайомитися з матеріалами справи.

В судове засідання 02.07.2012 представники сторін з'явилися, представник відповідача - 3 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (див. Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду даної справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином (а.с.165 том 6).

Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:

До Господарського суду Черкаської області звернулося з позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до відповідачів 1-5 про звернення стягнення на заставлене майно на суми 871 461,93 доларів США та 1150689,19 доларів США (у т.ч. заборгованість за кредитом, заборгованість за відсотками, заборгованість з пені), майнові права на яке було передано позивачу з боку TOB "Святослав" на забезпечення виконання Кредитних договорів №КС -31 ОД від 14.07.2008 та № КС-242Д від 11.01.2008 року між цими ж сторонами, але в подальшому було реалізовано TOB "Святослав" (позичальником) TOB "Черкаси-Дніпро", яке в свою чергу, реалізувало сільськогосподарську техніку на користь інших відповідачів по справі.

Позивач посилається на норми ст. 27 Закону України "Про заставу", оскільки предмет застави було розпродано TOB "Святослав" без згоди позивача, як заставодержателя.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05.03.2012 року залучено до участі у справі відповідача - 6: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба - Нова».

Позивач уточнив позовні вимоги в остаточній редакції заявою до суду першої інстанції від 14.03.2012 року № 14/03-12, в якій уточнив перелік майна, на яке він просить звернути стягнення стосовно кожного відповідача у справі із вказівкою початкової ціни реалізації кожної одиниці сільськогосподарської техніки та обладнання для стягнення 10 1463 100,00 грн. - заборгованості TOB "Святослав" за двома Кредитними договорами.

В свою чергу, представники всіх відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечили з мотивів, що при придбанні ними спірної сільськогосподарської техніки та обладнання, у Єдиному державному реєстрі обтяжень рухомого майна не було, записів про обтяження саме цього майна, за належними ідентифікуючими його ознаками, а тому у відповідності до норм ст. 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" майно слід вважати таким, що придбано відповідачами без обтяження.

Колегія суддів не підтримує позицію суду першої інстанції про відмову у позові з наступних підстав:

Між ПАТ КБ "Приватбанк" та TOB "Святослав" було укладено два Кредитні договори: № КС -31 ОД від 14.07.2008 року на суму 915 000,00 доларів США з кінцевим терміном користування 13.07.2011 року та № КС-242Д від 11.01.2008 року на суму 720 505,20 доларів США з кінцевим терміном користування 23.11.2010 року.

В забезпечення виконання цих кредитних договорів між банком та TOB "Святослав" було укладено також два Договори застави майнових прав:

- Договір застави майнових прав № КС-310Д-ДИ від 14.07.2008 року, відповідно до умов якого TOB "Святослав" передав ПАТ КБ "Приватбанк" в заставу майнові права за Договорами поставки сільськогосподарської техніки від 04.06.2008 року № Н-233 Т-08 із TOB з IІ "Новофарм" (постачальник). Предмет обтяження за цим Договором (згідно опису у тексті договору та Актів приймання-передачі техніки між TOB "Святослав" та TOB з IІ "Новофарм") фактично складає Комбайн зернозбиральній CASE 8010 номер заводський HAJ 202064, Комбайн зернозбиральній CASE 8010 номер заводський HAJ 202712, дві жниварки зернові 2020 flex (9 м) серійний № CBJ041176, візок для перевезення жниварки, Трактор CASE STX535 серійний номер Z8F109139, агрегат DMI (глибокорозпушувач) CASE ІН 9300 Ekolo tiger;

- Договір застави майнових прав № КС -242Д-Д31 від 11.01.2008 року, за умовами якого TOB "Святослав" ПАТ КБ "Приватбанк" передав в заставу майнові права за Договорами поставки сільськогосподарської техніки від 18.06.2007 року № Н-133 Т-07 із TOB з IІ "Новофарм". Предметом обтяження за умовами тексту договору та актів приймання-передачі техніки між TOB "Святослав" та TOB з IІ "Новофарм" стали: Трактор колісний CASE МХ310, 2007 р.в., номер заводський Z7RZ03084, -Трактор колісний CASE МХЗЮ, 2007 р.в., номер заводський Z7RZ02638, Комбайн зернозбиральній CASE 2388, 2008 р.в., номер заводський HAJ300733, Комбайн зернозбиральній CASE 2388, 2007 р.в., номер заводський HAJ300739, Жниварка CASE 1020 flex (7,5 м), номер заводський CBJ033416; Жниварка CASE 1020 flex (7,5 м), номер заводський CBJ03340 (на жниварки немає акту приймання-передачі); Кукурудзяна жниварка OLIMAC DRAGO (8-ми рядна), номер заводський 23177; Кукурудзяна жниварка OLIMAC DRAGO (8-ми рядна), номер заводський 23187; Візок для перевезення жниварки «Санрайз» номер заводський б/н; Візок для перевезення жниварки «Санрайз»номер заводський б/н; Рапсовий стіл для жниварки, номер заводський б/н; два комплекта люфтерфів.

За умовами обох Договорів застави майнових прав, після отримання заставодавцем - TOB "Святослав" від TOB з IІ "Новофарм" сільськогосподарської техніки, він стає предметом застави за цими Договорами.

В свою чергу, в п. 12 обох Договорів застави сторони погодили, що: «З моменту набрання чинності цього договору, заставодавець (відповідач - 1) має право відчужувати, передавати в оренду, лізинг, у спільну діяльність, у безоплатне користування іншим особам предмет застави, а з моменту отримання товару - цей товар, або іншим чином розпоряджається ним, тільки за письмовою згодою заставодержателя (банку). Наступні передачі в заставу предмета застави в період дії цього договору та всіх додаткових угод до нього забороняється».

В п.п. 29, 30 обох Договорів застави зазначено: «Після отримання заставодавцем товару він стає предметом застави за цим договором. Застава за цим договором підлягає реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна».

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірна сільськогосподарська техніка є вільною від обтяжень, оскільки опис техніки у Реєстрі обтяжень рухомого майна не містить ідентифікуючих ознак, та вважає його помилковим, оскільки місцевий господарський неправильно застосував положення ч. 1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Так, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що у правочині, на підставі якого або у зв'язку з яким виникає обтяження, повинен і визначатись опис предмета обтяження. У разі відсутності опису предмета обтяження чи якщо існуючий опис не дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є недійсним.

Тобто, присутня необхідність опису предмета обтяження у правочині, на підставі якого виникає обтяження.

В свою чергу, в Державному реєстрі обтяжень міститься посилання на спірні Договори застави майнових прав.

Крім того, суд першої інстанції дійшов невірного висновку стосовно того, що, якщо опис обтяженого майна у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна не містить ідентифікуючих ознак, то це обтяження за змістом ст. 7 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» недійсне і при цьому вже не має ніякого значення, що у подальшому у договорах між боржником та покупцями воно стає індивідуалізованим та відповідає опису майна за Договором між банком та боржником TOB «Святослав»), оскільки, як вказано вище, відносини обтяжувача і третіх осіб існують лише на підставі відомостей, внесених до Реєстру і перевіряти ще й договори застави між обтяжувачем та боржником, такі треті особи не зобов'язані та не матимуть змоги.

Так, вказаний висновок було зроблено без урахування самих Договорів застави майнових прав та зроблено невірний висновок про те, що майно не обтяжене заставою і у банку не має права на стягнення боргу за Кредитними договорами за рахунок заставленого майна.

Крім того, згідно із ч. 2 ст. 12 Закону України «Про заставу» опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Нормами ч. 1 ст. 584 ЦК України встановлено, що у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави. Опис предмета застави (у реєстрі обтяжень) містить посилання на реквізити відповідного документу, підтверджуючого майнове право, що є предметом застави, дозволяє ідентифікувати предмет обтяження та повністю відповідає вимогам ч. 2 ст. 7 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

В свою чергу, положення закону не забороняють зазначати опис предмета застави шляхом посилання на відповідний документ (у даному випадку на договори застави майнових прав №КС -242-Д-Д 31 від 11.01.2008р., № КС -310-Д-ДН 31 від 14.07.2008р. на майнові права за договорами поставки сільськогосподарської техніки від 18.06.2007р. №Н-133Т-07 та від 04.06.2008р. №Н-233-Т-08 з вичерпним переліком сільськогосподарської техніки, як об'єкта обтяження та на Кредитні договори № КС -31 ОД від 14.07.2008 року, № КС-242Д від 11.01.2008 року), що свідчить про досягнення згоди між сторонами щодо викладення опису предмета застави саме таким чином.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 11.10.2011 у справі №22/523 (8/23-10).

В свою чергу, висновок суду першої інстанції про те, що з опису техніки у реєстрі обтяжень рухомого майна неможливо встановити, якою є ця техніка, суперечить тому, що у договорах майно індивідуалізоване, адже у записах реєстру обтяжень, техніка описана таким же чином як і договорах застави майнових прав.

Крім того, слід зазначити, що з п. 1.6 Інструкції про проведення огляду транспортних засобів та їх реєстраційних документів під час реєстрації, перереєстрації і зняття з обліку, затвердженої наказом МВС України №987 від 10.11.2005 року, у цій інструкції, зокрема, вживаються такі терміни: ідентифікація ТЗ це установлення відповідності характеристик, ознак певного ТЗ (тип, модель, рік виготовлення, об'єм двигуна, повна маса тощо) даним виробника; ідентифікаційний номер (позначення) ТЗ (vehicle identification number - VIN) - структурне поєднання буквено-цифрових символів, яке присвоюється виробником ТЗ з метою ідентифікації останнього та наноситься на деталі кузова, шасі.

VIN-код присвоюється один раз та є ідентифікатором транспортному засобу на весь період його використання. А номер державної реєстрації містить відомості про ТЗ саме щодо його власника, у зв'язку з чим не може бути самостійною ідентифікаційною ознакою транспортного засобу.

При прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано об'єм наявної в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна інформації стосовно ідентифікувальних ознак предмета обтяження з урахуванням вимог ст.7 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Позивач зазначає, що опис заставленої техніки у Реєстрі обтяжень містить ідентифікаційні номери (ІН), - так, у записі 1 комбайни CASE мають ідентифікаційні номери 2388, жниварки CASE нумеровані 1020, трактори CASE MX -310. У другому записі комбайни, трактори, жниварки теж мають ідентифікаційні номери. Крім того, слід врахувати, що частина сільськогосподарської техніки взагалі є такою, що використовується разом з комбайнами та трактирами.

Тому, у реєстрі обтяжень містяться ідентифікаційні номери техніки, а наявність цих номерів є достатнім описом.

Висновок суду про те, що записи про обтяження майна заставою у реєстрі обтяжень є недійсними є необгрунтованими, адже, записи відповідають Договорам застави. Крім того, спір з приводу записів обтяження майна в реєстрі не розглядався, судового рішення про недійсність записів не має, а тому місцевим господарським судом порушено положення п.2 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Отже, висновок суду про недійсність записів обтяження майна (сільськогосподарської техніки) і про те, що майно не обтяжене заставою, оскільки майно не індивідуалізоване, суперечить фактичним обставинам справи (договорам застави, записам у витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна), положенням ст. 7 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів і реєстрацію обтяжень».

Крім того, у оскаржуваному рішенні міститься невірний висновок про те, що у даному питанні слід керуватися лише положенням Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" вирішення даного господарського спору, і повністю залишити поза увагою норми ст.43 ГПК України, згідно якого давня докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В свою чергу, при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд не дослідив Договори застави майнових прав, на підставі яких і виник господарський спір.

Так, право застави і звернення на заставу регулюється, окрім норм Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про заставу».

Стосовно того, що немає підстав для звернення стягнення, то дане твердження суду першої інстанції є помилковим, оскільки в матеріалах справи є витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, з якого вбачається, що реєстрація обтяження частини техніки була проведена ще у лютому 2008 р. Тобто, фактично банк було позбавлено права на задоволення вимог за рахунок застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 585 ЦК України право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, з моменту його нотаріального посвідчення.

Застава рухомого майна не підлягає нотаріальному посвідченню, а те, що сільськогосподарська техніка з моменту отримання її боржником стає предметом застави, передбачено договорами застави майнових прав (п.29 Договорів застави майнових прав).

Частиною 1 ст. 572 ЦК України визначено зміст права застави, так, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок оставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (ч. 3 ст. 577 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, вищенаведеними положеннями Цивільного кодексу України передбачено, що право застави виникає з моменту укладання договору застави, а право звернення стягнення на заставлене майно виникає з моменту невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а не з моменту коли, заставлене майно внесене до реєстру обтяжень. Вищевказаними нормами цивільного законодавства України передбачено право внесення застави до реєстру обтяжень, а не обов'язок заставодержателя.

Як вбачається з матеріалів справи, банком було доведено, що зобов'язання не було виконане боржником. Таким чином, відмовляючи банку у зверненні стягнення на заставлене майно, суд першої інстанції не врахував норми чинного законодавства України, які регулюють право застави і право задоволення вимог за рахунок заставленого майна.

В свою чергу, слід зазначити, що за змістом ч.2 статті 17 та абз.6 ст. 35 Закону України «Про заставу» відчуження майна, що є предметом застави, можливе лише за згодою заставодержателя.

Угода про відчуження заставленого майна, укладена з порушенням згаданих вимог законодавчих актів, може бути визнана господарським судом недійсною згідно зі ст.48 Цивільного Кодексу.

Частина 1 ст. 27 Закону України «Про заставу» передбачає збереження застави в разі переходу предмета застави у власність (а так само і у повне господарське відання) іншої особи. Згадана норма застосовується, зокрема, тоді, коли між заставодавцем та іншою особою існує правонаступництво, що виникло з передбачених законом підстав. Якщо ж право застави виникло у іншої особи, незалежно від волі заставодавця, наприклад, у разі примусового продажу заставленого майна, то ця норма застосована бути не може, і право застави припиняється (абз.5 ст. 28 Закону України «Про заставу»).

Збереження права застави стосовно нового власника майна чи організації, до якої перейшло право повного господарського відання цим майном, не залежить від того, чи знала особа, яка одержала це майно, про таке право. Якщо вона не знала, це не впливає на право застави, але має значення для відносин між цією особою і заставодавцем. Зокрема, у разі укладення договору купівлі-продажу предмету застави невиконання заставодавцем обов'язку попередити покупця про право застави дає покупцеві право вимагати зменшення ціни або розірвання договору і відшкодування збитків (ст.229 ЦК України). Наслідки у вигляді обов'язку заставодавця відшкодувати збитки тягне і відчуження у покупця проданого предмета застави (ст.239 цього ж Кодексу). В обох випадках відшкодування збитків здійснюється на загальних підставах, передбачених статтею 203 Цивільного кодексу України (див. п. 9 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 24.12.1999 № 02-5/602 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу" (зі змінами та доповненнями, станом на 18.11.2003).

Так, оскільки заставодержатель, тобто, позивач, не надавав згоди на відчуження обєктів рухомого майна, що є предметом за договорами застави і тому виключно Публічне акціонерне товариство «Приватбанк» має встановлене законом право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна.

Слід зазначити, що позивач та відповідач -1 у Договорах застави (п.12) закріпили те, що з моменту набрання чинності цього договору, заставодавець (відповідач - 1) має право відчужувати, передавати в оренду, лізинг, у спільну діяльність, у безоплатне користування іншим особам предмет застави, а з моменту отримання товару - цей товар, або іншим чином розпоряджається ним, тільки за письмовою згодою заставодержателя (банка). Даний пункт Договорів застави є чинним і діє в вказаній редакції.

Частиною 1 ст.10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі ст. 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна.

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, містяться посилання на Договори застави майнових прав, в яких зазначений повний перелік заставного майна.

У позивача виникло право застави в силу укладених між позичальником і банком Договорів застави: №КС-242Д-ДЗ1 від 11.01.2008 року, №КС-310Д-ДИ від 14.07.2008 року.

Доказів припинення цього права чи визнання недійсними Договорів застави майнових прав немає. Виходячи з права застави, позивач за настання певних умов має право звернути стягнення на заставлене майно і захисти своє порушене право застави перед третіми особами.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Таким чином, законодавцем встановлено приорітет прав заставоодержувача на предмет застави перед особами, які будуть доводити виникнення у них права на це майно після укладення договору застави.

Враховуючи вказане, ТОВ «Святослав» порушено норми чинного законодавства, укладенням Договору купівлі-продажу № 07.04/09-1 від 07.04.2009року при наявності заборони для позичальника на його укладення за умовами Договорів застави та за вимогами ст. 586 ЦК України. Право ПАТ КБ «Приватбанк» на звернення стягнення на предмет застави залишається непорушним навіть при зміні власника заставленого майна. При цьому всі ризики від можливості звернення такого стягнення покладаються на покупця заставного майна, незалежно від його обізнаності з дійсним статусом придбаного майна.

Аналогічні висновки містяться в практиці Верховного Суду України, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 03.06.2009 року (ЗіБ № 46, 2009 року), якою визначено, що: «установивши те, що застава на спірне приміщення свою дію не припиняла, забезпечене заставою зобов'язання не виконане, обґрунтованим є висновок про збереження її чинності при переході прав власності на предмет застави до відповідача і наявність підстав звернення стягнення на майно відповідно ст. 27 Закону України «Про заставу».

Враховуючи збереження права застави за ПАТ КБ «Приватбанк», банк обрав належний спосіб захисту свого порушеного права. Позивач має право отримати задоволення своїх вимог (і захищати свої права) способом звернення стягнення на предмет застави, у кого б це заставлене майно не перебувало.

Суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував, що порушується інститут застави, що за визначенням є видом забезпечення виконання зобов'язання рухомим майном, що залишається у володінні і користуванні заставодавця, згідно з яким заставодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про заставу».

Крім того, слід звернути увагу на те, що чинним законодавством не обмежено право банку (позивача), як заставодержателя, звертатися до суду у разі його порушеного права, в даному випадку порушення зобов'язань за Кредитними договорами.

В свою чергу, внесення відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна є правом банку, а не його обов'язок.

ТОВ «Черкаси-Дніпро» в процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції посилався на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 04.07.2011 у справі №2/7544/2011 за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за Кредитними договорами №КС -31 ОД від 14.07.2008 року та № КС-242Д від 11.01.2008 року, яким стягнуто з ОСОБА_9 (поручителя) суму кредиту за цими ж Кредитними договорами, однак дане посилання є необґрунтованим, оскільки відповідно до ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Так, задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування, відповідно до приписів ст. 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи зазначене, позов підлягає задоволенню з урахуванням уточнень позивачем позовних вимог (а.с. 90, 91, том 4), а тому спірну сільськогосподарську техніку має бути звернено на користь позивача, яка перебуває у відповідачів 2-6, що ними і не заперечується та про що вказано у оскаржуваному рішенні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

В свою чергу, при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було враховано норми ст.43 ГПК України, а саме, рішення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 21.03.2012 у справі №16/5026/1607/2011 підлягає скасуванню, оскільки судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, які є доведеними матеріалами справи.

Відповідно до ст..49 України ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст..ст.43, 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.03.2012 у справі №16/5026/1607/2011 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 21.03.2012 у справі №16/5026/1607/2011 скасувати.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Святослав» за Кредитними договорами №КС-242Д від 11.01.2008р. та №КС-310Д від 14.07.2008р. у сумі 10143100,00 грн. шляхом звернення стягнення на наступне майно:

1) сільгосптехніку, що знаходиться у Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Дніпро»:

ь комбайн зернозбиральній CASE 8010, 2008 року випуску, заводський номер HAJ 20712 - з початковою ціною реалізації 1 348 950,00 грн.;

ь трактор колісний CASE МХ310, 2007 року випуску, заводський номер Z7RZ03084 - початковою ціною реалізації 872 850,00 грн. ;

ь трактор колісний CASE МХ310, 2007 року випуску, заводський номер Z7RZ02638 - початковою ціною реалізації 872 850,00 грн. ;

ь жатка зернова 2020 flex (9 м), № CBJ041179, з початковою ціною реалізації 277700,00грн.;

ь візок для перевезення жниварки «Санрайз», б/н - з початковою ціною реалізації 19 850,00 грн.;

ь візок для перевезення жниварки «Санрайз», б/н - з початковою ціною реалізації 19 850,00 грн.;

ь комплект ліфтерів, б/н - з початковою ціною реалізації 11 900,00 грн.;

ь комплект ліфтерів, б/н - з початковою ціною реалізації 11 900,00 грн.;

ь кукурудзяна жниварка OLIMAC DRACO (8-ми рядна), зав. номер 23177 - з початковою ціною реалізації 317 400,00 грн.;

ь кукурудзяна жниварка OLIMAC DRACO (8-ми рядна), зав. номер 23187 - з початковою ціною реалізації 317 400,00 грн.;

2) сільгосптехніку, що знаходиться у Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬ-ТРАНС-СЕРВІС»:

ь комбайн зернозбиральній CASE 2388, 2007р.в., заводський номер HAJ300733, № двигуна 45709376 - з початковою ціною реалізації 1 348 850,00 грн.;

ь жатка (жниварка) CASE 1020 flex, 7,5 метрів, зав. номер CBJ033416 - з початковою ціною реалізації 157 900,00 грн.;

ь жатка (жниварка для збору соняшника) CASE 1020 flex, 7,5 метрів, зав. номер CBJ033402 з початковою ціною реалізації 157 900,00 грн.;

ь рапсовий стіл для жниварки, б/н - з початковою ціною реалізації 43 650,00 грн.;

ь візок для перевезення жатки, 9м. - з початковою ціною реалізації 19 850,00 грн.;

3) сільгосптехніку, що знаходиться у Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ЛІГА»:

ь комбайн зернозбиральній CASE 8010, 2008, заводський номер HAJ 202064, двигун Е904-103021, разом з приставкою для збирання соняшника (б/н) - з початковою ціною peaлізації 1 348 950,00 грн.;

ь жатка (жниварка) 2020 flex, зав. номер CBJ041176, 9м. - з початковою ціною реалізації 277700,00 грн.;

4) сільгосптехніку що знаходиться у ОСОБА_1:

ь комбайн зернозбиральній CASE 2388, 2007р.в., заводський номер HAJ300739, номер двигуна НОМЕР_3, - з початковою ціною реалізації 1 348 850 грн.;

5) сільгосптехніку, що знаходиться у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова»:

ь трактор CASE STX535, 2008 року випуску, заводський номер Z8F109139 - з початковою ціною реалізації 1 348 950,00 грн.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Святослав» (м.Сміла, вул. Брюхера, 6; код 31724464), Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Ліга» (Черкаська обл.., село Антонівка, вул. Дзержинського, 6; код 21352559), Товариства з обмеженою відповідальністю «Віль-Транс-Сервіс» (Черкаська обл.., село Вільховець, вул. Заводська,5; код 36314584), Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси - Дніпро» (Черкаська обл.., село Калинівка, вул. Леніна, 2; код 32654330), Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_2) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба - Нова» (Чернігівська обл.., село Озеряни, вул.. 19 Березня, 7; код 31333767) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,50; код 14360570) 3215 дол. США, що в еквіваленті, станом на 21.03.2011р., складає 25551,86 грн. - державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу за подання позову та 32190,00 грн. - судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.

3. Матеріали справи № 16/5026/1607/2011 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Рябуха В.І.

Ропій Л.М.