Постанова

від 30.10.2012 по справі 16/5026/1607/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2012 р. Справа № 16/5026/1607/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р., Дунаєвської Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу 1) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова", 2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро", 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Віль-Транс-Сервіс". 5) Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ліга", на постановувід 02.07.2012 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 16/5026/1607/2011 господарського суду Черкаської області за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Святослав", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ліга", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Віль-Транс-Сервіс", 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро", 5) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, 6) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова", прозвернення стягнення на заставлене майно В судове засідання прибули представники сторін: позивачаБілоус А.В. (дов. від 15.12.2005 № 9113); відповідача-1не з'явились; відповідача-2ОСОБА_6 (дов. від 12.10.2012 № б/н); відповідача-3не з'явились; відповідача-4не з'явились; відповідача-5ОСОБА_4 -паспорт НОМЕР_1 від 23.03.1996; ОСОБА_7 (дов. від 01.08.2011 № 293); відповідача-6Пересунько О.В. (дов. від 12.12.2011 № 12/12-08); Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 29.10.2012 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий суддя -Волік І.М., судді -Шевчук С.Р., Дунаєвська Н.Г.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року позивач -Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (надалі -ПАТ КБ "Приватбанк") звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Святослав" (надалі -ТОВ "Святослав", відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ліга" (надалі -ТОВ Агрофірма "Ліга", відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Віль-Транс-Сервіс" (надалі -ТОВ "Віль-Транс-Сервіс", відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро" (надалі -ТОВ "Черкаси-Дніпро", відповідач-4), Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі -ФОП ОСОБА_4, відповідач-5), про звернення стягнення на заставне майно на суму 871 461,93 доларів США, яке було передано позивачу зі сторони ТОВ "Святослав" на забезпечення виконання Кредитних договорів між ним та Банком, але в подальшому було реалізовано від ТОВ "Святослав" до ТОВ "Черкаси-Дніпро", а потім на користь інших відповідачів по справі. У відповідності до остаточно уточнених позовних вимог за заявою № 14/03-12 від 14.03.2012, яка прийнята судом до розгляду, позивач уточнив перелік майна, на яке він просить звернути стягнення стовно кожного відповідача по справі із вказівкою початкової ціни реалізації кожної одиниці техніки та обладнання для стягнення 101463100,00 грн. коштів кредитної заборгованості ТОВ "Святослав".

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 05.03.2012 залучено до участі у справі відповідача-6 - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова" (надалі -СГ ТОВ "Дружба-Нова").

Рішенням господарського суду Черкаської області від 21.03.2012 у справі № 16/5026/1607/2011 (суддя: Спаських Н.М.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2012 (колегія суддів: Кондес Л.О. -головуючий, судді -Ропій Л.М., Рябуха В.І.), рішення господарського суду Черкаської області від 21.03.2012 у справі №16/5026/1607/2011 скасовано; позов задоволено повністю; стягнуто заборгованість ТОВ "Святослав" за Кредитними договорами № КС-242Д від 11.01.2008 та № КС-310Д від 14.07.2008 у сумі 10143100,00 грн. шляхом звернення стягнення на наступне майно:

1) сільгосптехніку, що знаходиться у ТОВ "Черкаси-Дніпро":

- комбайн зернозбиральній CASE 8010, 2008 року випуску, заводський номер HAJ 20712 - з початковою ціною реалізації 1 348 950,00 грн.;

- трактор колісний CASE МХ310, 2007 року випуску, заводський номер Z7RZ03084 - початковою ціною реалізації 872 850,00 грн. ;

- трактор колісний CASE МХ310, 2007 року випуску, заводський номер Z7RZ02638 - початковою ціною реалізації 872 850,00 грн. ;

- жатка зернова 2020 flex (9 м), № CBJ041179, з початковою ціною реалізації 277700,00грн.;

- візок для перевезення жниварки "Санрайз", б/н - з початковою ціною реалізації 19 850,00 грн.;

- візок для перевезення жниварки "Санрайз", б/н - з початковою ціною реалізації 19 850,00 грн.;

- комплект ліфтерів, б/н - з початковою ціною реалізації 11 900,00 грн.;

- комплект ліфтерів, б/н - з початковою ціною реалізації 11 900,00 грн.;

- кукурудзяна жниварка OLIMAC DRACO (8-ми рядна), заводський номер 23177 -з початковою ціною реалізації 317 400,00 грн.;

- кукурудзяна жниварка OLIMAC DRACO (8-ми рядна), заводський номер 23187 -з початковою ціною реалізації 317 400,00 грн.;

2) сільгосптехніку, що знаходиться у ТОВ "Віль-Транс-Сервіс":

- комбайн зернозбиральній CASE 2388, 2007 року випуску, заводський номер HAJ300733, № двигуна 45709376 - з початковою ціною реалізації 1 348 850,00 грн.;

- жатка (жниварка) CASE 1020 flex, 7,5 метрів, заводський номер CBJ033416 - з початковою ціною реалізації 157 900,00 грн.;

- жатка (жниварка для збору соняшника) CASE 1020 flex, 7,5 метрів, заводський номер CBJ033402 з початковою ціною реалізації 157 900,00 грн.;

- рапсовий стіл для жниварки, б/н - з початковою ціною реалізації 43 650,00 грн.;

- візок для перевезення жатки, 9 м - з початковою ціною реалізації 19 850,00 грн.;

3) сільгосптехніку, що знаходиться у ТОВ Агрофірма "Ліга":

- комбайн зернозбиральній CASE 8010, 2008 року випуску, заводський номер HAJ 202064, двигун Е904-103021, разом з приставкою для збирання соняшника (б/н) - з початковою ціною реалізації 1 348 950,00 грн.;

- жатка (жниварка) 2020 flex, заводський номер CBJ041176, 9 м - з початковою ціною реалізації 277700,00 грн.;

4) сільгосптехніку що знаходиться у ОСОБА_4:

- комбайн зернозбиральній CASE 2388, 2007 року випуску, заводський номер HAJ300739, номер двигуна46709447, - з початковою ціною реалізації 1 348 850 грн.;

5) сільгосптехніку, що знаходиться у СГ ТОВ "Дружба-Нова":

- трактор CASE STX535, 2008 року випуску, заводський номер Z8F109139 - з початковою ціною реалізації 1 348 950,00 грн.; стягнуто солідарно з ТОВ "Святослав", ТОВ Агрофірма "Ліга", ТОВ "Віль-Транс-Сервіс", ТОВ "Черкаси-Дніпро", ФОП ОСОБА_4 та СГ ТОВ "Дружба-Нова" на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 3215 дол. США, що в еквіваленті, станом на 21.03.2011, складає 25551,86 грн. - державного мита, 236,00 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за подання позову та 32190,00 грн. -судового збору за подання апеляційної скарги.

З касаційними скаргами до Вищого господарського суду України звернулись відповідачі -СГ ТОВ "Дружба-Нова", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Черкаси-Дніпро", ТОВ "Віль-Транс-Сервіс", ТОВ Агрофірма "Ліга", які просять скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2012, і залишити в силі рішення господарського суду Черкаської області від 21.03.2012. В обґрунтування своїх вимог скаржники посилаються на те (касаційні скарги є аналогічними за змістом), що судом апеляційної інстанції невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, зокрема положення Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ст. 12 Закону України "Про заставу", частину 1 ст. 584 Цивільного кодексу України, що є підставою для скасування оскаржуваного судового акту.

У відзиві позивач -ПАТ КБ "Приватбанк" заперечив проти доводів касаційних скарг та просив залишити всі скарги без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційної інстанції без змін.

Представники відповідачів-1, 3 та 4 у судове засідання суду касаційної інстанції не з'явилися про час, місце та дату розгляду справи повідомлені належним чином, тому суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (правонаступником якого є ПАТ КБ "Приватбанк") та ТОВ "Святослав" були укладені Кредитні договори: № КС-310Д від 14.07.2008 на суму 915 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 13.07.2011 та № КС-242Д від 11.01.2008 на суму 720 505,20 доларів США з кінцевим терміном повернення 23.11.2010.

В забезпечення виконання цих кредитних договорів між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Святослав" були укладені також два забезпечувальні договори:

- Договір застави майнових прав № КС-310Д-ДИ від 14.07.2008, відповідно до умов якого TOB "Святослав" передав ПАТ КБ "Приватбанк" в заставу майнові права за Договорами поставки сільськогосподарської техніки № Н-233 Т-08 від 04.06.2008 із TOB з IІ "Новофарм" (постачальник). Предмет обтяження за цим Договором є майнові права на одержання товару за господарським договором, а саме на отримання: Комбайну зернозбирального CASE 8010, жниварки зернової 2020 flex (9 м), візока для перевезення жниварки, трактора CASE STX535, агрегата DMI (глибокорозпушувач) CASE ІН 9300 Ekolo tiger;

- Договір застави майнових прав № КС-242Д-ДЗ1 від 11.01.2008, за умовами якого TOB "Святослав" передав в заставу ПАТ КБ "Приватбанк" майнові права за Договорами поставки сільськогосподарської техніки № Н-133 Т-07 від 18.06.2007 із TOB з IІ "Новофарм". Предметом обтяження за умовами тексту договору стали майнові права на: два комбайни CASE ІН-2388, дві жниварки CASE 1020 flex (7,5 м), два візки "Санрайз", рапсовий стіл для жниварки, два комплекти люфтерфів, дві кукурудзяні жниварки OLIMAC DRAGO (8-ми рядна), двох тракторів CASE МХ310.

За умовами обох Договорів застави майнових прав, після отримання заставодавцем - TOB "Святослав" від TOB з IІ "Новофарм" сільськогосподарської техніки, вона стає предметом застави за цими Договорами. При цьому місцевим господарським судом встановлено, що після отримання заставодавцем у власність сільськогосподарської техніки договори застави на конкретно визначене майно між сторонами укладено не було.

Звертаючись з позовом до відповідачів про звернення стягнення на заставлене майно, позивач посилається на те, що відповідач-1 отримавши по Договору поставки № Н-233 Т-08 від 04.06.2008 та Договору поставки № Н-133 Т-07 від 18.06.2007 сільськогосподарську техніку, яка є предметом застави, маючи заборгованість по кредитним договорам, в порушення частини 2 ст. 17, ст. 35 Закону України "Про заставу" здійснив відчуження заставленої техніки на користь ТОВ "Черкаси-Дніпро", а останній в свою чергу здійснив відчуження цієї заставленої сільськогосподарської техніки на користь інших відповідачів. У зв'язку з тим, що за умовами договорів застави Банку надано право звернути стягнення на предмет застави у разі невиконання або порушення строків виконання умов Кредитних договорів, та з урахуванням приписів ст. 27 Закону України "Про заставу", якою передбачено, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави переходять у власність іншої особи, позивач просить стягнути кредитну заборгованість по Кредитним договорам № КС-310Д від 14.07.2008 та № КС-242Д від 11.01.2008, за рахунок заставленої сільськогосподарської техніки, яка знаходиться у відповідачів-2 -6.

Місцевий господарський суд приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що згідно розширеного витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 33223829 від 05.10.2011 вказано, що 13.02.2008 реєстратором на підставі Договору застави (майнових прав на товар) № КС-242Д-ДЗ1 від 11.01.2008 внесено запис (№ 16) про обтяження майнових прав по Договору поставки сільгосптехніки між ТОВ "Святослав" та ТОВ з II "Новофарм" від 18.06.2007 на одержання товару: двох комбайнів CASE 8010 ІН-2388, двох жниварок CASE 1020 flex (7,5 м), двох візків "Санрайз", рапсового столу для жниварки, двох комплектів люфтерфів, двох кукурудзяних жниварок OLIMAC DRAGO (8-ми рядна), двох тракторів CASE МХ310. Будь-яких інших обтяжень сільськогосподарської техніки, яка належить ТОВ "Святослав" в єдиному державному реєстрі не зареєстровано, як і не зазначено ідентифікуючих ознак (тип, модель, рік виготовлення, об'єм двигуна, повна маса тощо), які б дозволили ідентифікувати заставлене майно та майно, яке було відчужене заставодавцем на користь третіх осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", у правочині, на підставі якого або у зв'язку з яким виникає обтяження, повинен визначатись опис предмета обтяження. У разі відсутності опису предмета обтяження чи якщо існуючий опис не дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є недійсним.

З урахуванням того, що позивач після набуття відповідачем-1 права власності на сільськогосподарську техніку не переуклав договори застави на індивідуально визначене майно та не вніс до Реєстру обтяжень рухомого майна відомості, які дозволяють ідентифікувати майно посеред іншого, тому з посиланням на приписи ст. ст. 1, 7, 9, 10, 12, 13, 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач позбавлений права вимоги у відносинах з третіми особами, оскільки відносини обтяжувача і третіх осіб існують лише на підставі відомостей, внесених до Державного реєстру обтяжень.

Апеляційний господарський суд повторно переглядаючи справу не погодився з такими висновками місцевого господарського суду посилаючись на те, що в силу приписів частини 1 ст. 584 Цивільного кодексу України, частини 2 ст. 12 Закону України "Про заставу", опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що опис заставленої техніки у Реєстрі обтяжень містить ідентифікаційні номери (ІН), крім цього комбайни CASE мають ідентифікаційні номери 2388, жниварки CASE нумеровані 1020, трактори CASE MX-310, а інша сільгосптехніка взагалі є такою, що використовується разом з комбайнами та трактирами, тому не має ідентифікаційних даних. Реєстрація цього обтяження здійснена у лютому 2008 року, і є достатньою для її ідентифікації.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що відчуження заставленої сільськогосподарської техніки здійснено з порушенням умов Договорів застави (п. 12), та частини 2 ст. 17 Закону України "Про заставу", зокрема, що заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, а такої згоди надано не було; і тому з урахуванням приписів частини 1 ст. 27 Закону України "Про заставу", апеляційний господарський суд дійшов висновку, що при відчуженні відповідачем-1 заставленого майна, право застави перейшло до нових власників; при цьому враховуючи, що забезпечені заставою кредитні зобов'язання не виконані, у зв'язку з чим, заставодержатель (Банк) має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, у кого б це майно не перебувало.

З урахуванням зазначеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог, тому рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі за рахунок заставленого майна, яке знаходиться у відповідачів.

Проте, такі висновки суду апеляційної інстанції не відповідають встановленим обставинам справи в їх сукупності та не ґрунтуються на вимогах закону, який підлягає застосуванню до даних правовідносин.

Так, частиною 1 ст. 27 Закону України "Про заставу" передбачено, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

В силу приписів ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо законом або договором передбачена згода обтяжувача на відчуження боржником рухомого майна, яке є предметом обтяження, така згода не вимагається в разі переходу права власності на рухоме майно в порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні. Якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком випадків, коли обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження або відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Відповідно до частини 1 ст. 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

При цьому, при вирішенні питання щодо переходу до нового власника заставного майна прав та обов'язків заставодавця необхідно встановити передусім факт ідентичності майна, яке є предметом застави, із майном, яким володіє вказана особа.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, з урахуванням змісту Договору застави майнових прав № КС-310Д-ДИ від 14.07.2008 та Договору застави майнових прав № КС-242Д-ДЗ1 від 11.01.2008, Розширеного витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 33223829 від 05.10.2011, позивачем не доведено належними доказами факту того, що відповідачі-2 - 6 є власниками рухомого майна, переданого позивачу в заставу відповідачем-1 за договорами застави майнових прав, оскільки як у договорах, так і в Реєстрі, відсутній опис заставленого майна, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані.

Згідно частини 1 ст. 7 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у правочині, на підставі якого або у зв'язку з яким виникає обтяження, повинен визначатись опис предмета обтяження. У разі відсутності опису предмета обтяження чи якщо існуючий опис не дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є недійсним.

За приписами частини 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням наведених правових положень є необґрунтованими посилання суду апеляційної інстанції на порушення місцевим господарським судом пункту другого частини 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки застосування судом норм права, якими регулюються правовідносини сторін не є виходом суду за межі позовних вимог.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що у Договорах застави майнових прав № КС-310Д-ДИ від 14.07.2008 та № КС-242Д-ДЗ1 від 11.01.2008 та у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна не міститься опису предмета застави, який є достатнім для його ідентифікації, а відтак відсутні правові підстави для звернення стягнення на майно, яке знаходиться у відповідачів.

Викладене свідчить про те, що господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Також, приймаючи рішення про задоволення позову та відповідно до ст. 49 ГПК України покладаючи судові витрати на відповідачів солідарно, апеляційним господарським судом не враховано, що при вирішенні спорів за участю майнових поручителів, солідарна відповідальність останніх нормами Цивільного кодексу не передбачена, а тому покладення на відповідачів солідарної відповідальності по сплаті судового збору є безпідставним.

Зважаючи на викладене та з урахуванням вищенаведених законодавчих приписів, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому рішення суду відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для його скасування у суду апеляційної інстанції не було.

Таким чином, постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2012 у даній справі прийнята з порушенням ст. 43 ГПК України, а частина перша ст. 111 10 ГПК України зазначає, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, тому колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне касаційні скарги СГ ТОВ "Дружба-Нова", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Черкаси-Дніпро", ТОВ "Віль-Транс-Сервіс", ТОВ Агрофірма "Ліга" задовольнити, на підставі пункту шостого частини 1 ст. 111 9 ГПК України, скасувати зазначену вище постанову апеляційного господарського суду і залишити без змін рішення господарського суду Черкаської області від 21.03.2012.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова", Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро", Товариства з обмеженою відповідальністю "Віль-Транс-Сервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ліга" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2012 у справі № 16/5026/1607/2011 скасувати.

Рішення господарського суду Черкаської області від 21.03.2012 у справі № 16/5026/1607/2011 залишити в силі.

Головуючий, суддя І.М. Волік

Судді : С.Р. Шевчук

Н.Г. Дунаєвська