Постанова

від 17.07.2012 по справі 42/119-31/173-16/526-1/44

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2012 р. Справа № 42/119-31/173-16/526-1/44

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя суддіПолянський А.Г., Корсак В.А., Яценко О.В. (доповідач у справі) розглянувши матеріали касаційної скаргиСтатутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 року у справі№ 42/119-31/173-16/526-1/44 господарського судуміста Києва за позовомМалого підприємства "Гранд" до 1. Державної адміністрації залізничного транспорту України, 2. Статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця" за участю третьої особиТовариства з обмеженою відповідальністю "Трикута" за участю прокуратури міста Києва простягнення 10 870 500, 00 грн. в судовому засіданні взяли участь представники від позивача відповідача-2 прокуратури Лілова І.Є. дов. б/н від 22.06.2012 року, Москалюк А.П. дов. б/н від 22.06.2012 року, Селін О.С. дов. № 337 від 01.03.2012 року, Громадський С.О. посвідчення № 42

ВСТАНОВИВ :

Мале підприємство "Гранд" (далі за текстом -МП "Гранд") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до державної адміністрації залізничного транспорту України (далі за текстом -Укрзалізниця) та статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця" (далі за текстом - СТГО "Південна залізниця") про стягнення 10 870 500, 00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2011 року, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 -товариство з обмеженою відповідальністю "Кремінь-Еко" (далі за текстом -ТОВ "Кремінь-Еко"), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Трикута" (далі за текстом -ТОВ "Трикута") (ухвала від 18.03.2011 року).

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського міста Києва від 08.04.2011 року позовні вимоги МП "Гранд" задоволено частково: стягнуто з СТГО "Південна залізниця" на користь МП "Гранд" 2 334 490, 50 грн. вартості втраченого майна, стягнуто з Укрзалізниці на користь МП "Гранд" 2 334 490, 50 грн. вартості втраченого майна, в іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, СТГО "Південна залізниця" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення місцевого господарського суду від 08.04.2011 року у справі № 42/119-31/173-16/526-1/44 та прийняти нове рішення, яким відмовити МП "Гранд" в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 року апеляційну скаргу СТГО "Південна залізниця" задоволено частково, рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2011 у справі № 42/119-31/173-16/526-1/44 скасовано в частині задоволених позовних вимог та розподілу судових витрат. У вказаній частині прийнято нове рішення, позов задоволено частково: стягнуто з СТГО "Південна залізниця" на користь МП "Гранд" 4 668 981 грн. вартості втраченого майна.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, СТГО "Південна залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 08.04.2011 року та постанову апеляційного господарського суду від 17.04.2012 року у справі № 42/119-31/173-16/526-1/44, а матеріали справи направити на новий розгляд до місцевого господарського суду, аргументуючи порушенням норм права, зокрема ст. 440 Цивільного кодексу України РСР, ст. ст. 261, 267 Цивільного кодексу України, ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 02.07.2012 року № 03.08-05/389 для здійснення перегляду в касаційному порядку справи № 42/119-31/173-16/526-1/44 у зв'язку з виходом з відпустки судді Корсака В.А. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Полянський А.Г., Корсак В.А., Яценко О.В.

03.07.2012 року, колегією суддів Вищого господарського суду України, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву в судовому засіданні до 10.07.2012 року.

10.07.2012 року представник відповідача-2 звернувся до Вищого господарського суду України із заявою про продовження процесуального строку розгляду касаційної скарги та відкладення розгляду справи, проти задоволення якої представники позивача, відповідача-1 та прокурор не заперечували, а тому вказана заява колегією суддів касаційної інстанції задоволена, з приводу чого 10.07.2012 року винесено відповідні ухвали.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з оглядну на наступне.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Частково задовольняючи позовні вимоги МП "Гранд" господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що СТГО "Південна залізниця" не було дотримання обов'язку зберігання майна, яке в останнього виникло в наслідок накладення арешту на спірні залізничні цистерни, право власності на які у позивача виникло на підставі мирової угоди затвердженої ухвалою господарського суду міста Києва від 13.06.2002 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджуються з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.06.2002 року між МП "Гранд" та спільним підприємством товариство з обмеженою відповідальністю "Алумекс Груп ЛТД" (далі за текстом -СП ТОВ "Алумекс Груп ЛТД") було укладено договір № 07/06/2002/Ал-Гр/Ц, відповідно до умов якого СП ТОВ "Алумекс Груп ЛТД" зобов'язалось передати у власність позивачу вагони вантажні залізничні (цистерни для перевезення світлих нафтопродуктів) згідно додатку № 2 (21 (двадцять одна ) залізнична цистерна для перевезення світлих нафтопродуктів).

Сторонами вищевказаного Договору у додатку № 1 до нього було погоджено загальну вартість вагонів, яка становила 531 006, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 07.06.2002 року МП "Гранд" та СП ТОВ "Алумекс Груп ЛТД" було підписано акт приймання-передачі товару по договору № 07/06/2002/Ал-Гр/Ц від 07.06.2002 року.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що ухвалою господарського суду міста Києва від 22.05.2002 року у справі № 25/260 за позовом МП "Гранд" до СП ТОВ "Алумекс Груп ЛТД" було вжито заходи забезпечення позову та накладено арешт на майно боржника СП ТОВ "Алумекс Груп ЛТД" -залізничні цистерни.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 29.05.2002 року Відділом державної виконавчої служби Крюківського районного управління юстиції у м. Кременчуці було накладено арешт на цистерни -майно СП ТОВ "Алумекс Груп ЛТД" та передано на збереження станції Кременчук, а ухвалу повернено до господарського суду міста Києва як виконану.

13.06.2002 року ухвалою господарського суду міста Києва у справі № 25/260 за позовом МП "Гранд" до СП ТОВ "Алумекс Груп ЛТД" про стягнення 664 600 грн. заборгованості за контрактом № 26-НП-05 від 19.02.2001 року було затверджено мирову угоду, відповідно до умов якої СП ТОВ "Алумекс Груп ЛТД" згідно договору № 07/06/2002/Ал-Гр/Ц від 07.06.2002 року передає позивачу товар - 21 залізничну цистерну для перевезення світлих нафтопродуктів моделі 15-1443 за № № 51032639, 51128387, 51129211, 51129435, 51129450, 51129484, 51133460, 51133528, 51133536, 51133551, 51133569, 51133577, 51133585, 51133601, 51133627, 51133635, 51133643, 51133668, 51133676, 51133684, 51133700.

МП "Гранд" та СП ТОВ "Алумекс Груп ЛТД" у п. 2 вищевказаної мирової угоди погодили, що грошові зобов'язання позивача за договором від 07.06.2002 року в розмірі 531 006, 00 грн. зараховуються в рахунок погашення грошових зобов'язань СП ТОВ "Алумекс Груп ЛТД" за контрактом № 26-НП-05 від 19.02.2001 року.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 07.06.02 між МП "Гранд" та СП ТОВ "Алумекс Груп ЛТД" було укладено договір № 07/06/2002/Ал-Гр/Ц, відповідно до умов якого СП ТОВ "Алумекс Груп ЛТД" зобов'язалось передати у власність позивачу вагони вантажні залізничні згідно додатку № 2 (21 залізнична цистерна для перевезення світлих нафтопродуктів). При цьому, згідно п. 4.7 Договору право власності переходить від Продавця до Покупця після підписання сторонами акту приймання-передачі товару.

Пізніше, відповідно до акту прийому-передачі товару від 18.02.2004 року по договору № 07/06/2002/АЛ-Гр/Л від 07.06.2002 року сторони домовились про заміну цистерн № № 51133528, 51133643, 51133684 та 51133700 на цистерни №№ 51047421, 51127868, 51128510 та 51129203.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що в листопаді 2002 року залізничні вагони -цистерни, вказані в договорі № 07/06/2002/Ал-Гр/Ц за заявкою ТОВ "Кремінь-Еко", правонаступником якого є ТОВ "Трикута" були відправлені за розпорядженням начальника станції Кременчук Кірюхіна Д.В. на залізничну станцію Придача Південно-Східної залізниці Російської Федерації.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані залізничні цистерни в Російській Федерації було зареєстровано за новими власниками ПТП "Промтехмаш" та ЗАТ "Євротранснафта", що підтверджується протоколом роботи комісії з розгляду питань щодо перереєстрації цистерн від 13.12.2005 року, листом державного підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр Укрзалізниці" № ГІОЦ-10/718 від 23.05.2007 року.

25.05.2004 року постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 33/271 за позовом СП ТОВ "Алумекс груп ЛТД" до Укрзалізниці та ТОВ "Кремінь-Еко" про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії було змінено рішення господарського суду міста Києва від 11.08.2003 року та викладено резолютивну частину в наступній редакції: позов задоволено, визнано за СП ТОВ "Алумекс Груп ЛТД" право власності на залізничні цистерни: № № 51032639, 51032829, 51047421, 51127751, 51127827, 51127868, 51127975, 51128031, 51128080, 51128262, 51128346, 51128387, 51128437, 51128510, 51128643, 51128726, 51128841, 51129062, 51129112, 51129203, 51129211, 51129435, 51129450, 51129484, 51133460, 51133528, 51133536, 51133544, 51133551, 51133569, 51133577, 51133585, 51133601, 51133619, 51133627, 51133635, 51133643, 51133650, 51133668, 51133676, 51133684, 51133700, отримані відповідно до договору № 1/1 від 01.06.2000 року укладеного між СП ТОВ "Алумекс Груп ЛТД" і ТОВ "Кремінь-Еко" та акту приймання-передачі від 01.06.2000 року. Зобов'язано державне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Укрзалізниці здійснити перереєстрацію залізничних вищевказаних цистерн.

Крім того, господарськими судами встановлено, що 27.05.2008 року Оболонським районним судом міста Києва було ухвалено обвинувальний вирок по обвинуваченню ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчинені злочинів, передбачених ст. ст. 190, 191, 209, 366 Кримінального кодексу України.

Згідно приписів ч. 3 ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Вищевказаним вироком Оболонського районного суду міста Києва встановлено, що 07.06.2002 року ОСОБА_10, генеральний директор ТОВ "Алумекс Груп ЛТД", з метою ухилення від повернення коштів в сумі 531 000 грн., достовірно знаючи про арешт спірних цистерн згідно ухвали Автозаводського районного суду міста Кременчук, уклав з директором МП "Гранд" договір № 07/06/2002/Ал-гР/Ц, яким передано у власність 21 залізничну цистерну, не маючи наміру його виконувати. Того ж дня було складено та підписано акт прийому-передачі вказаних цистерн, без їх фактичної передачі.

Крім того, вказаним вироком встановлено, що реєстрацію зазначених цистерн в державному підприємстві "Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України" здійснено не було, оскільки вказані цистерни за СП ТОВ "Алумекс Груп ЛТД" зареєстрованими не зазначались.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що в листопаді 2002 року, коли вирішувалось питання про перереєстрацію придбаних цистерн на ім'я позивача, спірні цистерни, незважаючи на наявність арешту та заборони на користування, за заявкою колишнього власника ТОВ "Кремінь-Еко" були відправлені СТГО "Південна залізниця" на залізничну станцію Придача Південно-Східної залізниці Російської Федерації, що призвело до незаконного вибуття цистерн з володіння Підприємства та їхньої фактичної втрати .

За приписами ч. 1 ст. 111 12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Частково задовольняючи позовні вимоги МП "Гранд" господарські суди попередніх інстанцій прийшли до висновку що право власності на спірні цистерни у позивача виникло з дня набрання законної сили ухвали господарського суду міста Києва у справі № 25/260, тобто 13.06.2002 року, проте в порушення положень ст. 111 12 ГПК України не виконали вказівки, які містяться в постанові Вищого господарського суду України від 09.12.2010 року не надали правової оцінки та не визначили на підставі яких правових документів Підприємство стало власником цистерн та мало право звертатися до суду, не надали належної правової оцінки рішенням інших судових інстанцій щодо визнання права власності на спірні цистерни та не врахували наявність спору про право власності між ТОВ "Кремінь-Еко" та СП ТОВ "Алумекс Груп ЛТД".

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази та здійснювати переоцінку доказів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.03.2009 року у справі № 10/083-07.

Про вказані обставини Вищим господарським судом України вже зазначалось у постанові касаційної інстанції від 09.12.2010 року по даній справ, проте всупереч викладених вказівок та імперативних приписів ст. 111 12 ГПК України судами під час нового розгляду справи враховано не було.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 4 7 ГПК судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що вказані обставини судами першої та апеляційної інстанції в порушення приписів ст. 43 ГПК України не було всебічно, повно, об'єктивно досліджено, у зв'язку з чим не надано належної правової оцінки дослідженим фактам.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій, прийняті у даній справі, цим вимогам не відповідають.

Згідно ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України встановлення обставин справи, що не були встановлені судом першої інстанції, збирання та оцінка доказів не входить до компетенції суду касаційної інстанції, що унеможливлює усунення зазначених вище недоліків без направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального та процесуального права, які повинні бути застосовані та вирішити спір відповідно до вимог законодавства.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 року у справі № 42/119-31/173-16/526-1/44 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 року у справі № 42/119-31/173-16/526-1/44 скасувати.

3. Справу № 42/119-31/173-16/526-1/44 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

4.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді В.А. Корсак

О.В. Яценко