Рішення

від 11.07.2012 по справі 5009/2272/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/69/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.12 Справа № 5009/2272/12

м. Запоріжжя 11.07.2012 р. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія", (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, буд. 175)

до відповідача Приватного підприємства "Альянс-2002", (юридична адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 63, оф. 510; адреса для листування: 69006, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 3, кв. 106)

про витребування майна із чужого незаконного володіння

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача -Слятіна Д.О., довіреність б/н від 05.06.2012 р.;

від відповідача -не з'явився;

18.06.2012 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія", м. Мелітополь Запорізької області (ТОВ "Агропромислова компанія") з позовною заявою до Приватного підприємства "Альянс-2002", м. Запоріжжя (ПП "Альянс-2002") про витребування із незаконного володіння ПП "Альянс-2002" на користь ТОВ "Агропромислова компанія" автомобіля марки ЗАЗ TF69YO, номерний знак АР 9027 ВХ, 2010 року випуску, номер шасі Y6DTF69YOB0256298.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.06.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/2272/12, справі № 5009/2272/12 присвоєно номер провадження справи 4/69/12, справа призначена до розгляду на 11.07.2012 р., у сторін витребувані документи і докази необхідні для вирішення справи.

В судовому засіданні 11.07.2012 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотаннями представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в судове засідання 11.07.2012 р. не з'явився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалою суду по справі від 18.06.2012 р. документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 5009/2272/12 відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 18.06.2012 р. про порушення провадження у справі № 5009/2272/12, яка 26.06.2012 р. була отримана уповноваженою особою ПП "Альянс-2002", про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (штрих-код 6900606229723).

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд визнав за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представника відповідача.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на приписах ст., ст. 16, 316, 319, 321, 387, 526, 651, 1212, 1213 ЦК України, ст., ст. 193, 222 ГК України і полягають в наступному. 21.12.2010 р. сторонами у справі був укладений договір оренди транспортного засобу б/н, за умовами якого відповідач отримав від позивача в платне строкове користування автомобіль марки ЗАЗ TF69YO, номерний знак АР 9027 ВХ, 2010 року випуску, номер шасі Y6DTF69YOB0256298, про що сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі автомобілю від 21.12.2010 р. Відповідно до умов договору відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати орендні платежі за оренду автомобіля в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача, які складають 935,23 грн. з ПДВ в місяць. В порушення умов договору відповідачем орендні платежі за користування автомобілем не сплачувалися взагалі. Відповідно до ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору в повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним. Пунктом 8.1 договору встановлено, що договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови договору та свої зобов'язання. Приймаючи до уваги систематичне невнесення відповідачем орендної плати за користування автомобілем, 20.12.2011 р. позивач звернувся до відповідача з листом, в якому, користуючись своїм правом, передбаченим п. 8.1 договору, повідомив про відмову в односторонньому порядку від договору оренди та звернувся до відповідача з вимогою про повернення спірного автомобіля. Відповідач вказаний лист позивача залишив без відповіді та задоволення, автомобіль позивачу не повернув. Оскільки відповідачем плата за користування автомобілем жодного разу з моменту укладення договору б/н від 21.12.2010 р. не вносилася, 01.03.2012 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія вих. № 86 з вимогою про виконання зобов'язань шляхом оплати заборгованості по орендній платі. Разом з претензією відповідачу був направлений рахунок № 131 від 01.03.2012 р. на оплату орендної плати. Відповідачем претензія також була залишена без відповіді та задоволення. Таким чином, позивач вважає, що в силу ст. 651 ЦК України, договір оренди транспортного засобу б/н від 21.12.2010 р. є розірваним в односторонньому порядку, а, отже, спірний автомобіль знаходиться у відповідача у незаконному володінні. Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. У відповідності до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. На підставі викладеного, посилаючись на приписи ст., ст. 1212, 1213 ЦК України, позивач просить суд позов задовольнити повністю.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали справи, 21.12.2010 р. ТОВ "Агропромислова компанія" (позивачем у справі) та ПП "Альянс-2002" (відповідачем у справі) був укладений Договір оренди транспортного засобу б/н (далі за текстом -Договір).

У відповідності до п., п. 1.1 і 1.2 Договору позивач (орендодавець) зобов'язався передати за плату відповідачу (орендарю) у строкове користування, а відповідач зобов'язався прийняти у строкове користування легковий автомобіль марки ЗАЗ TF69YO, номерний знак АР 9027 ВХ, 2010 року випуску, номер шасі Y6DTF69YOB0256298 (далі -автомобіль) та зобов'язався сплачувати позивачу орендну плату.

Згідно п., п. 2.1, 2.2 Договору автомобіль, що передається в оренду, протягом трьох днів з моменту підписання Договору передається орендарю. Передача автомобіля в оренду здійснюється за актом приймання-передачі.

21.12.2010 р. позивачем та відповідачем був підписаний Акт приймання-передачі предмету оренди згідно Договору оренди транспортного засобу від 21.12.2010 р., згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв легковий автомобіль марки ЗАЗ TF69YO, номерний знак АР 9027 ВХ, 2010 року випуску, номер шасі Y6DTF69YOB0256298.

Орендна плата за користування автомобілем становить 935,23 грн. в місяць з урахуванням ПДВ. Орендні платежі сплачуються в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача. (п., п. 5.1 і 5.2 Договору).

Пунктом 7.1 Договору відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно здійснювати орендні платежі.

Як передбачено п. 4.1 Договору термін оренди складає сім років та діє до 21.12.2017 р.

Пунктом 8.1 Договору сторони передбачили, що Договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови Договору та свої зобов'язання.

Відповідно до пояснень позивача, з моменту укладення Договору оренди транспортного засобу б/н від 21.12.2010 р. відповідач жодного разу не вносив орендні платежі, передбачені п., п. 5.1, 5.2 Договору, чим порушив взяті на себе зобов'язання згідно умови п., п. 1.1, 7.1 Договору.

Приймаючи до уваги систематичне невнесення відповідачем орендної плати за користування автомобілем, 20.12.2011 р. позивач звернувся до відповідача з листом, в якому, користуючись своїм правом, передбаченим п. 8.1 Договору, повідомив про розірвання в односторонньому порядку Договору оренди транспортного засобу б/н від 21.12.2010 р. та звернувся до відповідача з вимогою про повернення спірного автомобіля у строк до 26.12.2011 р.

Відповідачем лист від 20.12.2011 р. був отриманий 29.12.2011 р., про що свідчить відмітка уповноваженої особи ПП "Альянс-2002" (Резнікова) на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (штих-код 6906307522153), однак залишений без відповіді та задоволення, спірний автомобіль відповідачем позивачу повернутий не був.

Таким чином, позивач вважає, що в силу ст. 651 ЦК України та п. 8.1 Договору, Договір оренди транспортного засобу б/н від 21.12.2010 р. є розірваним в односторонньому порядку, а, отже, спірний автомобіль знаходиться у відповідача у незаконному володінні.

Зазначені обставини стали підставою для звернення ТОВ "Агропромислова компанія" до суду з позовом про витребування із незаконного володіння ПП "Альянс-2002" на користь ТОВ "Агропромислова компанія" автомобіля марки ЗАЗ TF69YO, номерний знак АР 9027 ВХ, 2010 року випуску, номер шасі Y6DTF69YOB0256298. При цьому, позивач обґрунтовує заявлені вимоги ст., ст. 387, 1212, 1213 ЦК України.

Проаналізувавши матеріали, фактичні обставини справи і норми чинного законодавства, оцінивши надані позивачем письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч., ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Статтями 316, 317, 319, 321 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, на яку посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння ; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

З аналізу вищенаведених норм Закону слідує, що підставою для виникнення зобов'язання повинна бути сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, встановлених законом або договором. Обов'язковою умовою для відшкодування вартості безпідставно набутого майна, є факт неможливості повернення його у натурі.

Позивач вважає, що, враховуючи фактичні обставини справи, спірний автомобіль марки ЗАЗ TF69YO, номерний знак АР 9027 ВХ, 2010 року випуску, номер шасі Y6DTF69YOB0256298 знаходяться у володінні відповідача безпідставно, так як Договір оренди транспортного засобу б/н від 21.12.2010 р., за яким відповідачу був наданий в орендне користування вказаний автомобіль, є розірваним в односторонньому порядку.

Суд з таким висновком позивача не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 387 ЦК України право на витребування майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, має власник цього майна.

Предметом даного позову по суті є вимога про повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), оскільки позивач вважає, що відповідач безпідставно утримує належний позивачу, як орендодавцю за Договором оренди транспортного засобу б/н від 21.12.2010 р., автомобіль марки ЗАЗ TF69YO, номерний знак АР 9027 ВХ, 2010 року випуску, номер шасі Y6DTF69YOB0256298.

Матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. Зазначені позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном.

Згідно зі ст., ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону або договору, є договір. Аналогічний припис містить п., п. 1, 7 ст. 193 ГК України.

Матеріалами справи доведено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору оренди транспортного засобу б/н від 21.12.2010 р., яким передбачені взаємні зобов'язання сторін: позивача -передати відповідачу автомобіль у строкове платне користування, а відповідача -прийняти автомобіль у строкове користування та оплачувати плату за користування ним. Саме на виконання умов зазначеного Договору 21.12.2010 р. позивачем та відповідачем був підписаний Акт приймання-передачі предмету оренди згідно Договору оренди транспортного засобу від 21.12.2010 р., згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв легковий автомобіль марки ЗАЗ TF69YO, номерний знак АР 9027 ВХ, 2010 року випуску, номер шасі Y6DTF69YOB0256298.

Таким чином, із вищенаведеного слідує, що спірний автомобіль був переданий позивачем відповідачу відповідно до умов Договору оренди транспортного засобу б/н від 21.12.2010 р., та прийнятий відповідачем, чим сторони виконали свої зобов'язання.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Фактичні обставини справи свідчать, що з моменту укладення Договору оренди транспортного засобу б/н від 21.12.2010 р. відповідач жодного разу не вносив орендні платежі, передбачені п., п. 5.1, 5.2 Договору.

З огляду на систематичне невнесення відповідачем орендної плати за користування автомобілем, 20.12.2011 р. позивачем на адресу відповідача був направлений лист, в якому, посилаючись на п. 8.1 Договору, позивач повідомив про розірвання в односторонньому порядку Договору оренди транспортного засобу б/н від 21.12.2010 р. та звернувся до відповідача з вимогою про повернення спірного автомобіля у строк до 26.12.2011 р.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору в повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним.

Пунктом 8.1 Договору закріплено, що Договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови Договору та свої зобов'язання.

Разом із тим, відповідно до п. 8.2 Договору цей Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору .

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст., ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач належними та допустимими доказами не довів суду, що сторонами було належним чином оформлене розірвання Договору оренди транспортного засобу б/н від 21.12.2010 р. як це сторони погодили в п. 8.2 Договору.

Наведеним спростовуються доводи позивача, що Договір оренди транспортного засобу б/н від 21.12.2010 р. є розірваним в силу ч. 3 ст. 651 ЦК України та п. 8.1 Договору.

Крім того, до матеріалів справи позивачем надано претензію за вих. № 86 від 01.03.2012 р., в якій позивач звертається до відповідача з вимогою про виконання зобов'язань за Договором оренди транспортного засобу б/н від 21.12.2010 р. шляхом оплати заборгованості по орендній платі за період з 21.12.2010 р. по 01.03.2012 р. Разом з претензією відповідачу був направлений рахунок № 131 від 01.03.2012 р. на оплату орендної плати за Договором оренди транспортного засобу б/н від 21.12.2010 р.

З наведеного вбачається, що орендна плата нарахована позивачем і за той період, коли позивач вважав Договір оренди транспортного засобу б/н від 21.12.2010 р. розірваним.

З вище наведеного слідує, що станом на час вирішення спору судом спірний автомобіль знаходиться у користуванні відповідача на підставі Договору оренди транспортного засобу б/н від 21.12.2010 р., яким строк оренди був встановлений по 21.12.2017 р. (п. 4.1 Договору).

Статтею 782 ЦК України унормовано, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Позивач не скористався своїм правом, встановленим наведеною нормою Закону, звернутися до відповідача щодо повернення автомобіля марки ЗАЗ TF69YO, номерний знак АР 9027 ВХ, 2010 року випуску, номер шасі Y6DTF69YOB0256298, у зв'язку із несплатою відповідачем орендних платежів понад три місяці підряд.

У відповідності до приписів з ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе без достатніх на те правових підстав.

Досліджені судом фактичні обставини справи та надані позивачем письмові докази, не дають підстави для висновку, що спірний автомобіль марки ЗАЗ TF69YO, номерний знак АР 9027 ВХ, 2010 року випуску, номер шасі Y6DTF69YOB0256298 перебуває у незаконному володінні ПП "Альянс-2002".

Натомість, з матеріалів справи слідує, що підписанням Акту приймання-передачі предмету оренди згідно Договору оренди транспортного засобу від 21.12.2010 р. сторони засвідчили факт передачі спірного автомобіля позивачем відповідачу.

Умовою для звернення з позовом і його задоволення, згідно з законом, є встановлення факту протиправних дій відповідача, які перешкоджають позивачу здійснювати свої права по користуванню майном.

Позивачем не доказано і судом не встановлено, що відповідач своїми діями безпідставно заволодів належним позивачу майном, тобто порушує право власності позивача на спірний автомобіль.

Приписами ст. 1213 ЦК України встановлено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі

Отже, позивач не довів суду обставин, на яких ґрунтуються заявлені ним позовні вимоги.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно з ст.20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача по даному предмету позову із вказаних підстав необґрунтованими, недоведеними і такими, що не підлягають задоволенню судом.

За таких обставин, в задоволені позову відмовляється повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи, що суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог, судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 1 073,00 грн., судом залишаються за позивачем.

Як вбачаться з матеріалів справи № 5009/2272/12, ТОВ "Агропромислова компанія" (позивачем у справі) заявлено вимогу немайнового характеру про витребування із незаконного володіння ПП "Альянс-2002" на користь ТОВ "Агропромислова компанія" майна, яка повинна була бути оплачена судовим збором в сумі 1 073,00 грн.

В той же час, платіжним дорученням № 10268 від 14.06.2012 р. позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1 641,00 грн. Таким чином, переплата судового збору становить 568,00 грн.

Отже, суд вважає наявними підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України згідно ст. 7 Закону України "Про судовий збір" за відповідною ухвалою суду судового збору в сумі 568,00 грн., зайво сплаченого платіжним дорученням № 10268 від 14.06.2012 р.

Керуючись ст. 193 ГК України, ст., ст. 11, 13, 14, 16, 316, 317, 319, 321, 387, 509, 525, 526, 651, 759, 762, 782, 1212, 1213 ЦК України, ст., ст. 22, 32, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія", м. Мелітополь Запорізької області до Приватного підприємства "Альянс-2002", м. Запоріжжя про витребування із незаконного володіння ПП "Альянс-2002" на користь ТОВ "Агропромислова компанія" автомобіля марки ЗАЗ TF69YO, номерний знак АР 9027 ВХ, 2010 року випуску, номер шасі Y6DTF69YOB0256298 відмовити повністю .

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "17" липня 2012 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.