Постанова

від 17.07.2012 по справі 22/5005/13081/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2012 р. Справа № 22/5005/13081/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПолянського А.Г. суддівКорсака В.А., Яценко О.В.

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Ратвіс" на рішення та постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2012р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2012р. у справі№ 22/5005/13081/2011 господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ратвіс" до 1.Генічеської міської ради, м. Генічеськ 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Ассетс Легал Менеджмент", 3.Державного підприємства "Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про стягнення 119 394, 81 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаБатюсь Т.В. - відповідача-1не з'явились - відповідача-2не з'явились - відповідача-3не з'явились В С Т А Н О В И В:

В вересні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ратвіс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Генічеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ассетс Легал Менеджмент", Державного підприємства "Херсонський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою" про стягнення в солідарному порядку з відповідачів 119 394, 81 грн. заборгованості, 1 436 грн. судових витрат та 7 000 грн. витрат на правову допомогу.

У листопаді 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ратвіс" уточнило свої позовні вимоги та просило суд стягнути: в солідарному порядку з Генічеської міської ради, Державного підприємства "Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ассетс Легал Менеджмент" суму заборгованості в розмірі 10 000, 00 грн.; в солідарному порядку з Генічеської міської ради та Державного підприємства "Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" суму заборгованості в розмірі 109 394, 81 грн.; в солідарному порядку з Генічеської міської ради, Державного підприємства "Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ассетс Легал Менеджмент" судові витрати (державного мита - 1 200, 00грн, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236, 00грн., витрат на правову допомогу -7 000, 00 грн.) (т.2, а.с.18)

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2012 року (суддя Загинайко Т.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2012 року (головуючий суддя Герасименко І.М., судді Кузнецова І.Л., Сизько І.А.) у справі №22/5005/13081/2011 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Херсонський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ратвіс" 36 245 грн. 94 коп. -коштів, отриманих без достатніх правових підстав, 362 грн. 46 коп. -витрати по сплаті державного мита та 71 грн. 65 коп. -витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відмовлено в решті позову до Державного підприємства "Херсонський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою". Відмовлено в позові до Генічеської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ассетс Легал Менеджмент".

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ратвіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині відмови у стягненні коштів у сумі 55 197, 84 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в цій частині. При цьому, касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно, в порушення вимог процесуального законодавства не прийняв до уваги як доказ довіреність №б/н від 27.03.2008р. на ім'я ОСОБА_5

Відповідачі не скористались правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, не надіслали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 111 2 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 26.03.2008 року між Генічеською міською радою (замовником; відповідачем-1), Товариством з обмеженою відповідальністю "Ратвіс" (інвестором; позивачем) та Державним підприємством "Херсонський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою" (виконавцем; відповідачем-3) було укладено однотипні договори №112, №113, №114, №115, №117, №118, №119 та №120 підряду на виконання проектно-вишукувальних робіт (надалі -Договори), відповідно до пунктів 1.1 яких у порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами за рахунок інвестора виконати зазначені в пункті 1.2 Договору роботи, а замовник зобов'язується прийняти результати таких робіт і оплатити виконавцеві вартість виконаних робіт (т.1, а.с. 13-28)

Відповідно до пунктів 1.2 Договорів об'єктами проектно-вишукувальних робіт є розробка проекту землеустрою щодо: відведення земельної ділянки в оренду під розміщення магазину (індексний код 1.1.) в м. Генічеськ, вул. Партизанської Комуни, 73 (Договір №112); відведення земельної ділянки в оренду під розміщення багатоквартирних житлових будинків (індексний код 1.2) в м. Генічеськ, вул. 40 років Перемоги, 14 (Договір №113); відведення земельної ділянки в оренду під розміщення багатоквартирних житлових будинків (індексний код 1.3) в м. Генічеськ, вул. 40 років Перемоги, 14 (Договір №114); встановлення та зміни меж м. Генічеська Херсонської області (Договір №115); відведення земельної ділянки в оренду під розміщення пансіонату котеджного типу (індексний код 1.4) в м. Генічеськ, проспект Миру, 222 (Договір №117); відведення земельної ділянки в оренду під розміщення пансіонату котеджного типу (індексний код 1.5) в м. Генічеськ, проспект Миру, 226 (Договір №118); відведення земельної ділянки в оренду під розміщення спортивного комплексу з тренажерним залом та басейном (індексний код 1.2) в м. Генічеськ, вул. Партизанської Комуни, 88-б (Договір №119); відведення земельної ділянки в оренду під розміщення багатоквартирних житлових будинків (індексний код 1.7) в м. Генічеськ, вул. Азовська, 4-а (Договір №120).

Відповідно до змісту пунктів 5.1 Договорів, сторони погодили ціну проектних робіт: 5013 грн. 78 коп., у т.ч. ПДВ-20% 835 грн. 63 коп. (Договір №112); 5177 грн. 82 коп., у т.ч. ПДВ -20% 862 грн. 97 коп. (Договір №113); 5300 грн. 93 коп., у т.ч. ПДВ -20% 883 грн. 49 коп. (Договір №114); 55197 грн. 84 коп., у т.ч. ПДВ -20% 9199 грн. 64 коп. (Договір №115); 5300 грн. 93 коп., у т. ч. ПДВ-20% 883 грн. 49 коп. (Договір №117); 5300 грн. 93 коп., у т.ч. ПДВ-20% 883 грн. 49 коп. (Договір №118); 5177 грн. 82 коп., у т.ч. ПДВ-20% 862 грн. 97 коп. (Договір №119); 4973 грн. 73 коп., у т.ч. ПДВ-20% 828 грн. 96 коп. (Договір №120) (т.1, а.с. 13-28)

Предметом даного судового спору є вимога позивача про стягнення в солідарному порядку з відповідачів 119 394, 81 грн. заборгованості, 1 436 грн. судових витрат та 7 000 грн. витрат на правову допомогу.

Під час розгляду справи по суті, попередніми судовими інстанціями встановлено, що на виконання умов вказаних Договорів №112, 113, 114, 117, 118, 119 та 120 відповідачем-3 (виконавцем) були виконані проектні роботи, про що свідчать акти приймання робіт/послуг/ по дог. від 26.03.2008р. №112, №113, №114, 116, №117, №118, №119, №120.

В свою чергу, позивачем вказані роботи були оплачені в сумі 36 245 грн. 97 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 05.09.2008р. №1 та відповідною податковою накладною (а.с. 32 том 1). При цьому, призначення платежу у вказаному платіжному дорученні зазначено „Оплата за послуги по договорам №112, 113, 114, 117, 118, 119, 120 від 26.03.2008р.) (а.с. 29 том 1).

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що з умов вищевказаних Договорів не вбачається, що на "інвестора", яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "Ратвіс", покладено обов'язок щодо оплати за роботи, які виконані відповідно до умов цих Договорів, а вказівка у пункті 1.1 цих Договорів, що роботи виконуються за рахунок інвестора не може свідчити про наявність у позивача обов'язку по оплаті проектно-вишукувальних робіт, передбачених умовами Договорів, оскільки:

- згідно з пунктом 2.1 Договорів №112, 113, 114, 117, 118, 119 та 120 саме обов'язком замовника є, у тому числі, сплатити виконавцеві встановлену ціну згідно розділу 5 даного Договору;

- відповідно до пункту 5.2 Договорів №112, 113, 114, 117, 118, 119 та 120 саме замовник , яким є Генічеська міська рада, за виконання проектних робіт сплачує виконавцю аванс у розмірі 100% вартості робіт по Договору на підставі акта виконаних робіт не пізніше 5-ти банківських днів з моменту підписання цього акта, шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця, яким є відповідач-3 - Державне підприємство "Херсонський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою".

Таким чином, аналізуючи зміст укладених між сторонами договорів, суди дійшли вірних висновків, що незважаючи на те, що позивач в договорі був вказаний як "інвестор", обов'язок по оплаті робіт було покладено на Генічеську міську раду як "замовника". Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ратвіс" не зобов'язане оплачувати виконання передбачених умовами Договорів від 26.03.2008р. №112, №113, №114, №117, №118, №119 та №120 проектно-вишукувальних робіт.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За таких обставин та враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт безпідставної оплати позивачем виконаних робіт відповідно до умов договорів від 26.03.2008р. №112, №113, №114, №117, №118, №119, №120 на загальну суму 36 245 грн. 94 коп. відповідачу-3, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, посилаючись на вимоги ст. 1212 Цивільного кодексу України, п.п.1.1., 2.1., 5.2. Договорів, дійшов вірного висновку, що вказана сума підлягає стягненню з відповідача-3 на користь позивача як безпідставно набута. У зв'язку з цим, судами попередніх інстанцій правомірно задоволено позов в частині стягнення з Державного підприємства "Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" 36 245 грн. 94 коп.

Відмовляючи позивачу у стягненні з Державного підприємства "Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" 55 197, 84 грн. суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не надано належних доказів, що платіж здійснено саме ним, оскільки платником за квитанціями (від 05.09.2008р. №170 на суму 15 197 грн. 84 коп. та від 05.09.2008р. №171 на суму 40 000 грн. 00 коп.,) є фізична особа ОСОБА_5, а не позивач. (т.1, а.с. 32, 100).

Відповідно до ч.1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано не прийнято в якості додаткового доказу подану позивачем 07.05.2012р. до суду копію довіреності на ім'я ОСОБА_5, оскільки позивач не довів обставин неможливості подання його до суду першої інстанції, що не відповідає встановленому ст. 101 ГПК України порядку.

В клопотанні позивача про залучення довіреності як доказу по справі, яке було подано до суду апеляційної інстанції 07.05.2011р. (т.3, а.с.68) взагалі не зазначено будь-яких причин неможливості подання цього доказу до суду першої інстанції.

Відмовляючи у стягненні грошових коштів у сумі 27 951 грн. 00 коп., що сплачені позивачем за платіжним дорученням №2 від 05.09.2008р. на рахунок ПП "Херсон-ГІС", що не є відповідачем у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що договір від 03.04.2008р. №01-08, на який посилався позивач, як на підставу даної вимоги не є підставою даного позову. Позивачем також не було вказано обставин, відповідно до яких відповідальність за повернення вказаної суми покладається саме на відповідачів у даній справі.

Крім того, попередніми судовими інстанціями встановлено, що 27.03.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ратвіс" (кредитором; позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ассетс Легал Менеджмент" (відповідачем-2) було укладено договір поруки, відповідно до пункту 1.1. якого за цим договором поручитель зобов'язується відповідати за належне, повне та своєчасне виконання їх боргових зобов'язань перед кредитором, що виникли за договором про виконання проектно-вишукувальних робіт; у разі порушення боржниками обов'язку за основним договором про виконання проектно-вишукувальних робіт від 26.03.2008р. №112, №113, №114, №115, №117, №118, №119, №120 боржники і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржник (пункту 1.2 Договору поруки у редакції додаткової угоди від 27.03.2008р. №1 до договору поруки від 27.03.2008р.); відповідно до пункту 2.2. Договору поруки на дату укладення цього договору ліміт відповідальності поручителя становить 10 000 грн. 00 коп.

При цьому, "Боржниками" в договорі поруки розуміється Генічеська міська рада та Державне підприємство "Херсонський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою", а під терміном "Боргові зобов'язання" (у редакції додаткової угоди від 27.03.2008р. №1 до договору поруки від 27.03.2008р.) всі зобов'язання боржників перед кредиторами по сплаті останньому будь-яких сум, що виникають згідно з положеннями Договорів про виконання проектно-вишукувальних робіт від 26.03.2008р. №112,113,114, 115, 117,118, 119, 120 виконанню платіжних та не платіжних зобов'язань, як це визначено договорами про виконання проектно-вишукувальних робіт та описано в цьому договорі; під борговими зобов'язаннями слід розуміти як повну їх суму, так і будь-яку їх частину.

Наведене дає підстави для висновку, що солідарні вимоги на підставі договору поруки від 27.03.2008р. є безпідставними, оскільки грошові кошти, які підлягають стягненню на користь позивача у розмірі 36 245 грн. 97 коп. за своєю правовою природою не відносяться до боргових зобов'язань, а є безпідставно набутими, у зв'язку з чим, судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено у задоволенні позову в частині цих вимог.

Також, колегія суддів вважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій про відмову у позові в частині покладення на відповідачів витрат на правову допомогу в розмірі 7 000 грн. 00 коп., оскільки позивачем не було надано відповідних фінансових документів та актів виконаних робіт за договором про надання послуг правової допомоги від 21.02.2011р., які б підтверджували фактичну оплату витрат на послуги адвоката у даній справі.

Відповідно до п. 10. роз'яснення Вищого арбітражного суду "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 02-5/78 від 04.03.1998 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг. (пункт 10 в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. N 04-5/609).

Враховуючи наведені положення та, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, наявність лише договору про надання правової допомоги від 21.02.2011р., укладеного між адвокатом Колошиним Вадимом Петровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ратвіс" не може бути достатнім доказом для задоволення вимоги про відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Отже, виходячи з юридичної оцінки встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального права та процесуального права, погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, оскільки під час розгляду справи встановлено, що позивач без достатньої правової підстави здійснив оплату виконаних робіт на суму 36 245 грн. 94 коп.

Таким чином, рішення господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків судів, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ратвіс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2012р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2012р. у справі № 22/5005/13081/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

С у д д і В.А. Корсак

О.В. Яценко