Постанова

від 19.07.2012 по справі 36/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2012 р. Справа № 36/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І. суддівБондар С.В. (доповідач), Капацин Н.В. розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" від позивача: ОСОБА_1 від відповідача: Папернік С.В. на рішенняГосподарського суду міста Києва від 01.02.2012 року та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 року у справі№36/12 за позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_1 доПублічного акціонерного товариства "Універсал Банк" простягнення орендної плати за фактичне користування приміщенням в сумі 89 697, 91 грн. та неустойки в сумі 179 395, 82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (далі відповідач) з позовом про стягнення з відповідача орендної плати за фактичне користування приміщенням за період з 09.11.2010 року по 01.04.2011 року в розмірі 89 697, 91 грн. та про стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної ставки за період з 09.11.2010 року по 01.04.2011 року в розмірі 179 398, 82 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2012 року позовні вимоги позивача задоволені в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 року апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що матеріали справи підтверджують наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 89 697, 91 грн., відповідно до п.2.3 Договору. Наявність заборгованості відповідачем не спростована, доказів її погашення не надано. Приміщення за актом повернуто позивачу тільки 01.04.2011 року і відповідно є обґрунтованими вимоги про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог.

В своїй касаційній скарзі відповідач звертає увагу на те, що судом невірно застосовані положення статті 283 ГК України, статей 653, 759, 562 ЦК України та стягнено орендну плату за час коли договір оренди був розірваний. Судом не було застосовано положення ст.232 ГК України та було стягнуто неустойку понад 6-тимісячий термін нарахування.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

05.11.2007 року між сторонами у справі було укладено договір оренди (позивач - орендодавець, відповідач - орендар) предметом якого були нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1; загальною площею 118, 8 кв.м. (далі -Договір).

05.11.2007 року сторонами підписано акт, згідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв орендоване майно.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що термін оренди за договором починається з дати підписання акту приймання -передачі та закінчується у 5 -ту річницю від дати початку.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що після закінчення або дострокового припинення терміну оренди відповідач повертає позивачу орендоване майно за актом приймання передачі приміщень, складеним протягом 15 робочих днів після закінчення або дострокового припинення терміну оренди, у стані, не гіршому від того, в якому приміщення перебували на дату підписання попереднього договору, враховуючи нормальний знос протягом терміну оренди. Сторони спільно перевіряють приміщення на предмет будь -якого пошкодження заподіяного не в наслідок нормального зносу. З моменту підписання акту приймання передачі приміщень, як зазначено у цій статті Договору, припиняється нарахування орендної плати та інших платежів.

Розділом третім Договору передбачено порядок визначення орендної плати.

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що позивач має право розірвати договір оренди в односторонньому порядку в будь -який час, шляхом надання письмового повідомлення іншій стороні за 3 календарних місяця до бажаної дати такого розірвання.

До матеріалів справи (а.с. 18) залучено копію рішення Господарського суду Тернопільської області, у справі № 12/99-1806 від 24 грудня 2010 року за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про стягнення заборгованості по орендній платі та неустойки на підставі ст.785 ЦК України. Позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволені частково, з ПАТ Універсал банк" підлягає стягненню заборгованість по орендній платі за період 01.03.2010 року по 08.11.2010 року у розмірі 155 516 грн. та 311 032 грн. неустойки.

Рішенням суду також встановлено, що Договір від 05.11.2007 року, відповідно до ч.1 ст.188 ГК України та умов Договору розірваний 01.05.2009 року, оскільки 28.01.2009 року ПАТ "Універсал Банк" направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 заяву про розірвання договору оренди від 05.11.2007 року та повідомлено, що користування орендованим приміщенням припиняється з 01.05.2009 року. У подальшому рішення у справі було залишено без змін, як Львівським апеляційним господарським судом, постановою від 17.02.2011 року (а.с. 13-14) так і Вищим господарським судом України, постановою від 27.04.2011 року (а.с. 15-17).

До матеріалів касаційної скарги відповідачем додано постанову Вищого господарського суду України від 11.01.2012 року, у справі № 12/75-2167-33/75-4/180 за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про стягнення заборгованості по орендній платі за період з 01.05.2009 року по 01.03.2010 року та неустойки на підставі ст.785 ЦК України.

Зазначеною постановою, постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2011 року у справі № 12/75-2167-33/75-4/180, в частині позовних вимог про стягнення неустойки було скасовано, в цій частині позовних вимог рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2011 року залишено без змін (рішенням першої інстанції по даній справі було стягнуто як орендна плата за фактичне користування приміщенням так і неустойка у відповідності до ч.2 ст.785 ЦК України).

До матеріалів справи (а.с. 25-26) залучено копію акту приймання -передачі (повернення) орендованих приміщень від 01.04.2011 року відповідно до якого відповідач повернув, а позивач прийняв нежитлові приміщення, які були предметом договору оренди.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України інших актів цивільного законодавства звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст.653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Оскільки умовами Договору, укладеного між сторонами передбачено, що після закінчення або дострокового припинення договору нарахування орендної плати (за фактичне користування майном) припиняється з моменту підписання акту приймання - передачі приміщення позивачу відповідачем, орендоване майно реально повернуто тільки 01.04.2011 року, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з орендної плати є обґрунтованими і відповідно суди прийшли до вірного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Арифметичний розрахунок позовних вимог відповідачем не оспорювався.

Частиною 6 ст. 232 ГК України, на яку посилається відповідач у своїй касаційній скарзі визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує свого обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, статтею 785 ЦК України встановлено інший термін нарахування штрафних санкцій, ніж визначено п.6 ст.232 ГК України а саме - за час прострочення повернення майна наймодавцю (орендодавцю), тому, в даному випадку, до правовідносин сторін п.6 ст. 232 ГК України не застосовується.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення постановлені у справі є законними та обґрунтованими та повинні бути залишені без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" відмовити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 року у справі № 36/12 залишити без змін.

Головуючий В.І.Дерепа

Судді С.В.Бондар

Н.В.Капацин