Ухвала

від 15.10.2012 по справі 36/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

15 жовтня 2012 р. № 36/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМогил С.К., суддів:Добролюбової Т.В., Подоляк О.А., Селіваненка В.П., Удовиченка О.С., розглянувши заявуПублічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 19.07.2012 у справі№ 36/12 за позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_6 доПублічного акціонерного товариства "Універсал Банк" простягнення орендної плати за фактичне користування приміщенням в сумі 89 697,91 грн. та неустойки в сумі 179 395,82 грн., В С Т А Н О В И В:

Фізична особа -підприємець ОСОБА_6 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про стягнення з відповідача орендної плати за фактичне користування приміщенням за період з 09.11.2010 по 01.04.2011 в розмірі 89 697, 91 грн. та неустойки в розмірі подвійної ставки за період з 09.11.2010 по 01.04.2011 в розмірі 179 398, 82 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.02.2012 у справі № 36/12, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2012, позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2012 у даній справі рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19.07.2012 у справі № 36/12, в якій просить скасувати зазначену постанову, рішення та постанову судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про стягнення орендної плати, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положень статті 283 Господарського кодексу України, статей 653, 759, 762 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанову Вищого господарського суду України від 11.01.2012 у справі № 12/75-2167-33/75-4/180.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія судів не вбачає підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце тоді, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як вбачається зі змісту заяви та доданих до неї документів, у постанові від 19.07.2012 у справі № 36/12, про перегляд якої просить заявник, Вищий господарський суд України визнав обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для стягнення орендної плати за фактичне користування орендованим приміщенням після дати розірвання договору оренди в односторонньому порядку за волевиявленням орендодавця (позивача).

Однак, у постанові від 11.012012 у справі № 12/75-2167-33/75-4/180, на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України розглядаючи спір у подібних правовідносинах та за аналогічного матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, суд касаційної інстанції дійшов протилежного правового висновку, а саме про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по орендній платі за період фактичного користування відповідачем орендованим приміщенням після дати дострокового розірвання договору оренди в односторонньому порядку за волевиявленням орендодавця (позивача).

Таким чином, проаналізувавши зміст зазначеної постанови та постанови, про перегляд якої подано заяву, колегія суддів дійшла висновку, що при вирішенні спорів судом касаційної інстанції за подібних предметів, підстав та змісту позовних вимог і встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, неоднаково застосовано одні й ті ж самі норми матеріального права, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 111 16 ,111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Допустити справу № 36/12 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС.Могил Судді: Т.Добролюбова О.Подоляк В.Селіваненко О.Удовиченко

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)