Постанова

від 17.07.2012 по справі 9/49-20/183

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2012 р. Справа № 9/49-20/183

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Запорощенка М.Д., Акулової Н.В., Владимиренко С.В. розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юніком Авто", м. Київ на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 року та рішеннягосподарського суду міста Києва від 23.01.2012 року у справі№ 9/49-20/183 господарського суду міста Києва за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юніком Авто", м. Київ до 1) приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс", м. Київ, 2) Київської дирекції приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс", м. Київ простягнення 1 414 166,48 грн.,

за участю представників:

Позивача: Руденко О.А. (дов.№б/н від 03.01.2012 року);

Відповідача-1: Плосконос М.І. (дов.№41/2012 від 03.01.2012 року);

Відповідача-2: : Плосконос М.І. (дов.№8/2012 від 07.06.2012 року);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2011 року (суддя Бондаренко Г.П.) у справі № 9/49, позов задоволено частково, стягнуто із закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юнiком Авто" 621 266,46 грн. страхового відшкодування, 63 781,08 грн. пенi, 6 212,66 грн. державного мита та 114,32 грн. витрат на iнформацiйно-технiчне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено у зв'язку з неналежним повідомленням відповідача про настання страхового випадку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 року (головуючий суддя Скрипка І.М, судді Іваненко Я.Л., Остапенко О.М.), апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Юніком Авто" та закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2011 року без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.09.2011 року (судді: Мирошниченко С.В., Хрипун О.О., Барицька Т.Л.) касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" залишено без задоволення, касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юніком Авто" задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 та рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2011 у справі № 9/49 скасовано в частині відмови у позові; в цій частині справу передано на новий розгляд; в іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 у справі № 9/49 залишено без змін.

Предметом розгляду при новому розгляді справи №9/49-20/183, було стягнення 1 877 548,52 грн. страхового відшкодування за період з 08.12.2008 р. по 11.07.2009 р. та нарахованої пені на вказану суму.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року по справі №9/49-20/183 (судді: Палій В.В., Самсін Р.І., Спичак О.М.) у задоволені позовних вимог, в частині переданій на новий розгляд, про стягнення 1 877 548,52 грн. страхового відшкодування, 192 754,76 грн. пені відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 року у справі №9/49-20/183 (судді: Вербицька О.В., Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юніком Авто" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року без змін.

Прийняті судові акти мотивовані відсутністю доказів настання страхового випадку, який визнаний страховиком або відповідним державним органом, з огляду на це відсутні підстави для стягнення страхового відшкодування.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, товариство з обмеженою відповідальністю "Юніком Авто", звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 року по справі №9/49-20/183 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В касаційній скарзі скаржник посилався на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий альянс" подало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу в якому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а прийняті у справі судові акти без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, та просив її задовольнити.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.10.2006р. між закритим акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" (страховиком, в особі якого діяв директор Київської дирекції ПАТ "Європейський страховий альянс") та товариством з обмеженою відповідальністю "Юніком Авто" (страхувальником) укладено договір страхування відповідальності юридичної особи № 3-001242.

Предметом цього договору є страхування на умовах "Правил добровільного страхування відповідальності перед третіми особами" від 25.12.03 року №1404/1, (далі -Правила) відповідальності страхувальника як сервісного центру по гарантійному обслуговуванню автомобілів марки "Mercedes" перед третіми особами -споживачами (покупцями цієї продукції) при проведенні акції "Гарантія".

Об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України і пов'язані з обов'язком страхувальника відшкодувати шкоду, заподіяну власникам автомобілів, які знаходяться на гарантійному обслуговуванні у страхувальника внаслідок дефектів заводу-виробника, які виявлені під час експлуатації автомобіля у гарантійний період.

Страховим випадком є законно визнаний відповідними державними органами; судом або страховиком (за попереднім узгодженням зі страхувальником) факт наявності заводських дефектів автомобіля в період дії гарантії.

Згідно з умовами договору період страхування гарантії автомобіля становить 2 (два) роки або 70 000 (сімдесят тисяч) км пробігу, в залежності від того, яка подія відбувається раніше.

Страховому захисту підлягають всі деталі, вузли та агрегати, що встановлені на автомобіль заводом-виробником та не входять до списку деталей, вузлів, агрегатів, що не підлягають страхуванню.

На кожний автомобіль, гарантія якого застрахована, страховик видає страховий сертифікат (поліс) встановленої форми з указанням марки автомобіля, № кузова, № гарантійного сертифікату, терміну дії страхування, дати продажу автомобіля, страхової суми на цей автомобіль та умов страхування. Страховий сертифікат (поліс) є невід'ємною частиною договору. (п.1 договору).

Згідно з умовами розділу 5 договору страховик зобов'язався здійснювати виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку, а в разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування -письмово повідомити про це позивача з обґрунтуванням причини відмови, протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування, в разі виклику страхувальником представника Страховика для огляду виявлених дефектів деталей або вузлів автомобіля, прибути на СТО Страхувальника протягом двох робочих днів (пункт 5.1 Договору страхування).

Позивач зобов'язався інформувати відповідача про будь-які зміни (підвищення ступеня) страхового ризику; своєчасно вносити страхові платежі; не здійснювати заміну деталей або ремонт, не визнавати частково або повністю вимоги, які пред'являються йому в зв'язку зі страховим випадком, а також не приймати на себе будь-яких прямих та непрямих обов'язків по врегулюванню таких вимог без згоди відповідача (абзаци 2, 3, 4 пункту 5.2.2 Договору страхування); вживати всіх необхідних дій і доцільних заходів по зменшенню розміру збитків, протягом двох робочих днів письмово або факсимільно повідомляти відповідача про необхідність проведення гарантійного ремонту автомобіля, узгоджувати з відповідачем порядок подальших дій -в разі настання страхового випадку (абзаци 1-3 пункту 5.2.3 договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору страхування сторони передбачили, що страхове відшкодування виплачується на підставі письмової заяви позивача про виплату страхового відшкодування, акта про причини виходу з ладу деталей, що підлягають заміні по гарантії та рахунку, що підтверджує вартість деталей (вузлів, агрегатів) та вартості робіт по їх усуненню. При незгоді сторін з цього питання, причина виходу з ладу та вартість робіт і деталей (вузлів, агрегатів) встановлюється незалежним експертом, при цьому вартість проведення незалежної експертизи позивач і відповідач сплачують у рівних долях.

У п. 6.2 Договору страхування сторони також визначили, що при розрахунку розміру страхового відшкодування враховується виключно вартість деталей (вузлів, агрегатів), що підлягають заміні згідно з гарантійними зобов'язаннями позивача та вартість робіт по усуненню цих дефектів.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що страховик несе відповідальність за невчасну виплату страхового відшкодування у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Загальна сума штрафних санкцій не може перевищувати 50 відсотків від суми заборгованості.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що між сторонами укладено додаткові угоди до договору №1 від 19.10.2007 року, №2 від 28.12.2007 року, №3 від 07.04.2008 року, №4 від 01.10.2008 року, №5 від 16.10.2008 року.

Враховуючи, що підставою виникнення у відповідача-1 обов'язку з виплати позивачу страхового відшкодування є настання страхового випадку, а саме -вихід з ладу деталей (вузлів, агрегатів) автомобіля через заводський дефект, акти дефектування на суму 1 877 548,52 грн. відповідачем не підписані; відсутні докази настання страхового випадку, тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки як вбачається з умов договору та встановлено судами попередніх інстанцій, обов'язок з виплати страхового відшкодування виникає у відповідача-1 при настанні страхового випадку -тобто факту наявності заводських дефектів автомобіля.

Відповідно до умов договору, відповідач зобов'язався здійснити виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку (підпункт 4 пункту 5.1 Договору страхування), тобто, в разі виявлення в гарантійний період заводських дефектів автомобіля (абзац 3 пункту 1 договору), підписання акта дефектування (протоколу огляду).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що акти дефектування на суму 1 877 548,52грн., у яких було б зазначено, що причиною виходу з ладу деталі (вузла, агрегату) є "заводський дефект" відповідачем не підписано.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріали справи не містять доказів визнання страховиком, державним органом або судом фактів наявності страхових випадків, таким чином суди попередніх інстанцій вірно відмовили у стягненні страхового відшкодування у розмірі 1 877 548,52 грн. та у стягненні 192 754,76 грн. пені оскільки відсутні докази настання страхового випадку.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права.

Господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 4 3 , 4 7 , 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин господарські суди з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих судових актів колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника (позивача).

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 ,111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юніком Авто", м.Київ залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року у справі № 9/49-20/183 залишити без змін.

Головуючий суддя М.Д. Запорощенко

Судді: Н.В. Акулова

С.В. Владимиренко