ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
25.01.08р.
Справа
№ 39/788-07
За
позовом ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до
відповідача -1: Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен банк
Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції, м. Дніпропетровськ
/49044, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 8, код ЄДРПОУ 19358201/
до
відповідача -2: Відкритого акціонерного товариства "Царичанський
консервний завод", /51000, смт.
Царичанка. вул. Кірова, 168, акод ЄДРПОУ 00374031)
про визнання неправомірним дій та
визнання недійсним договору застави
Суддя Ліпинський О.В.
Представники:
від позивача ОСОБА_2. дов. від 24.12.2007р.
від
відповідача-1: ОСОБА_4. дов.№ 66 від 21.11.2006р.
від відповідача-2: ОСОБА_3. ліцензія НОМЕР_12
СУТЬ
СПОРУ:
Гр.
ОСОБА_1 (надалі Позивач) звернувся з позовом про визнання неправомірними дій
ВАТ „Царичанський консервний завод” (надалі Відповідач-2) щодо укладення
Договору застави № 012/08-02/503 від 31.08.2001 року між Акціонерним
поштово-пенсійним банком „Аваль”, правонаступником прав та обов'язків якого
являється ВАТ „Райфайзен банк Аваль” (надалі Відповідач-1), та визнання
недійсним зазначеного договору застави. Позовні вимоги, мотивовані тим, що
оскаржувані дії щодо укладення спірного договору застави, були вчинені
Відповідачем-2 із порушенням вимог законодавства та статуту товариства,
оскільки загальними зборами акціонерів, як вищим органом товариства не
розглядалося питання про передачу в заставу майна товариства, та не приймалося
рішення про надання повноважень директору товариства на укладання відповідного
договору. Обґрунтовуючи правомірність звернення з даним позовом до суду,
Позивач зазначає, що оскаржуваними діями та спірним договором порушені його
корпоративні права як акціонера ВАТ „Царичанський консервний завод”, зокрема,:
-
щодо права брати участь в управлінні товариством, адже самостійне укладання
товариством договору застави не надало йому права на висловлення своєї думки
щодо розпорядження майном товариства,
- та
права на отримання частки активів в разі
ліквідації юридичної особи, адже за змістом застави Відповідач-1 має переважне
право на отримання задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна.
Відповідач-1
проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до п. 8.3. Статуту ВАТ
„Царичанський консервний завод”, в редакції, яка була чинна на час укладення
спірного договору, для передачі майна товариства в заставу не вимагалося
рішення загальних зборів акціонерів. Окрім того заперечуючи позовні вимоги,
Відповідач-1 посилається на пропуск позивачем загального строку позовної
давності для визнання недійсним спірного договору. В наданих суду доповненнях
до відзиву Відповідач-1 в обґрунтування
своїх заперечень також зазначає про відсутність порушення права Позивача, що є
обов'язковою умовою для звернення до суду згідно ст. 1 ГПК України.
Відповідач-2
позов не визнає, з підстав непідвідомчості даного спору господарському суду, та
пропуску позивачем строку позовної давності
для звернення до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою
від 07.11.2007 року, судом вжиті заходи до забезпечення позову шляхом заборони
відповідачам та іншим особам вчиняти дії щодо відчуження майна, яке є предметом
спірного договору застави.
14.12.2007
ліквідатором ВАТ „Царичанський консервний завод” подано заяву про скасування
забезпечення позову, яку мотивовано тим, що вжиття відповідних заходів
перешкоджає проведенню підготовки роботи для продажу майна боржника, що в свою
чергу порушує інтереси кредиторів ВАТ „Царичанський консервний завод”, у тому
числі кредиторів із заборгованістю по заробітній платі у сумі 60000 грн. 00
коп.
В
судовому засіданні оголошувалися перерви із 10.01.2008 по 15.01.2008 та з
15.01.2008 по 25.01.2008, згідно ст. 77 ГПК України.
За
згодою представників сторін в судовому засіданні 25.01.2008 оголошено вступну
та резолютивну частини судового рішення, згідно ст. 85 ГПК України.
Розглянувши
матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши подані докази,
господарський суд
в с т а н о в и в:
31.08.2001
року між Відповідачем-2 та Акціонерним поштово-пенсійним банком „Аваль”,
правонаступником прав та обов'язків якого є Відповідач-1, було укладено договір
застави № 012/08-02/503, відповідно до умов якого Відповідач-2 у забезпечення
зобов'язань АТЗТ „Аваль-Сервіс-Д” перед
Відповідачем-1, що випливають із кредитного договору № 012/03-01/130 від
17.07.2001 року, передав у заставу належне йому на праві власності наступне
майно: нежитлова будівля їдальні зі спорудами, що розташовані за адресою:
Дніпропетровська обл., смт. Царичанка, вул. Кірова, 166-А; будівля гуртожитку з
господарчими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою:
Дніпропетровська обл., смт. Царичанка, вул. Кірова, 164; консервний завод із
господарчими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: Дніпропетровська
обл., смт. Царичанка, вул. Кірова, 168.
Позивач,
я акціонер ВАТ „Царичанський консервний завод”, що підтверджується випискою з
реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку № 21 від
29.03.2007 року, просить суд визнати неправомірними дій Відповідача-2 щодо
укладення зазначеного договору застави, та визнати недійсним зазначений
договір.
Обґрунтовуючи
свої позовні вимоги, Позивач зазначає, що спірний договір в порушення вимог
законодавства було укладено без наявності відповідного рішення вищого органу
товариства щодо розпорядження майном шляхом його передачі в заставу.
Згідно
приписів розділу ІV Закону України „Про власність”, який був чинним на час
укладення спірного договору, майно акціонерних товариств відноситься до
колективній власності.
Відповідно
до вимог ст. 30 названого Закону, колективний власник самостійно володіє,
користується і розпоряджається об'єктами власності, які йому належать. Право
колективної власності здійснюють вищі органи управління власника (загальні
збори, конференції, з'їзди тощо). Окремі
функції по господарському управлінню колективним майном може бути
покладено вищими органами управління власника на створювані ними органи.
Відповідно
до вимог п. 8.3. Статуту ВАТ „Царичанський консервний завод”, в редакції 1999
року, товариство має право продавати, передавати безоплатно, здавати в оренду,
надавити в тимчасове користування або в позику належне йому майно юридичним і
фізичним особам, а також списувати його з балансу. Рішення про безоплатну
передачу і надання майна приймається Загальними зборами акціонерів Товариства.
Як
убачається зі змісту спірного договору, Відповідач-2 за вказаним договором
виступав як майновий поручитель по зобов'язанням АТЗТ „Аваль-Сервіс-Д”, а отже,
передача майна в заставу носила для Відповідача-2 безоплатний характер, та
відповідно передбачала необхідність отримання рішення вищого органу товариства
на укладання такого договору.
Доказів
прийняття загальними зборами акціонерів ВАТ „Царичанський консервний завод”
рішення про передачу майна товариства в заставу, на час розгляду справи в суді
сторонами не надано, як і не надано доказів
в підтвердження передачі повноважень щодо вирішення даних питань
директору товариства ОСОБА_5, який підписав спірну угоду від імені
Відповідача-2.
Таким
чином, спірна угода щодо передачі в заставу майна, в порушення вимог ст. 30
Закону України „Про власність” була укладена без належного на те рішення
власника цього майна.
Згідно
ст. 48 ЦК УРСР, положення якого повинні застосовуватися до спірних
правовідносин, оскільки угоду було укладено саме під час дії цього кодексу,
недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
З
урахуванням вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги позивача в частині
визнання недійсним договору застави майна № 012/08-02/503 від 31.08.2001 року
обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.
Окрім
вимог щодо визнання недійсним договору застави, Позивач вимагає визнання
неправомірними (незаконними) дій Відповідача-2 щодо укладення цього договору.
Відповідно
до частини першої та другої ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися
до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та
інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання
права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право;
відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку
в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування
збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової)
шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної
влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого
самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Як
убачається з вказаної норми, вона не передбачає такого способу захисту
цивільних прав та інтересів як визнання неправомірними (незаконними) дій осіб,
які не являються органами державної влади, органу влади Автономної Республіки
Крим або органу місцевого самоврядування.
Не встановлений такий спосіб і законодавством України або будь-якими
договорами між товариством та його акціонерами, в зв'язку з чим слід визнати,
що Позивачем вибрано невідповідний, тобто такий, що не передбачений
законодавством, спосіб захисту порушеного права, що є підставою для відмови в
задоволенні позову в зазначеній частині вимог.
Заперечуючи
позовні вимоги, Відповідачі посилаються на пропуск Позивачем строку позовної
давності щодо звернення до суду з позовом про визнання недійсним спірного
договору застави № 012/08-02/503 від 31.08.2001 року.
Відповідно
до вимог ст. 76 ЦК УРСР, та ст. 261 ЦК України, положення яких повинні
застосовуватися при визначенні строку, в межах якого підлягають захисту права
позивача, порушені в зв'язку з укладенням спірного договору, перебіг строку
позовної давності починається від дня коли особа дізналася або могла дізнатися
про порушення свого права.
За
змістом позовної заяви, про існування спірного договору Позивач довідався під
час з'ясування обставин справи про банкрутство ВАТ „Царичанський консервний завод”,
про порушення якої йому стало відомо з оголошення в газеті „Голос України” № 37
від 26.02.2005 року.
Як
вище встановлено судом, рішення щодо укладання спірного договору застави
загальними зборами акціонерів Відповідача-2 не приймалося та не розглядалося
(доказів не надано). Отже оскільки Позивач не являвся стороною спірного
договору він не знав та не міг знати про існування спірного правочину під час
його укладання.
Виходячи
з наведеного, строк позовної давності для оскарження спірного договору застави
для Позивача має рахуватися починаючи з дати, коли зазначена особа дізналася
про укладання цього договору та відповідно про порушення свого права, а саме із
26.02.2005 року (дат публікації оголошення про порушення справи про банкрутство
ВАТ „Царичанський консервний завод”).
Даний
позов подано до суду 31.10.2007 року, тобто в межах загального строку позовної
давності.
Суд
відхиляє заперечення Відповідача-2 щодо непідвідомчості даної справи
господарському суду згідно ст. 12 ГПК України, виходячи з наступного.
Відповідно
до ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з
корпоративних відносин у спорах між господарським товариством
та його учасником
(засновником, акціонером), у тому числі
учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками,
акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю,
управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових
спорів.
За
визначенням наведеним в Рекомендаціях президії Вищого господарського суду
України від 27.06.2007 № 04-5/120 „Про деякі питання підвідомчості і
підсудності справ господарським судам”, предметом виникнення спору з
корпоративних відносин можуть бути вимоги про визнання недійсними актів органів
управління господарського товариства, припинення незаконних дій (бездіяльності)
його посадових чи службових осіб, визнання недійсними установчих документів
товариства або угод про відчуження майна, корпоративних прав тощо.
Враховуючи
те, що предметом даного спору є вимоги Позивача, як акціонера ВАТ „Царичанський
консервний завод” щодо визнання недійсним договору застави, який передбачає
відчуження майна цього товариства, даний спір є спором, що виник із
корпоративних відносин, і підлягає розгляду господарським судом за
місцезнаходження товариства.
Щодо
заперечень Відповідача-1 відносно відсутності факт порушення права позивача
укладенням спірного договору, суд зазначає наступне.
Відповідно
до вимог ст. 4 Статуту Відповідача-2, Позивач, як акціонер товариства, має
право брати участь в управління справами товариства в порядку, визначеному
статутом Товариства.
Управління
справами товариства з боку акціонерів відбувається шляхом їх участі у загальних
зборах акціонерів, які вирішують питання діяльності товариства віднесені до їх
компетенції законом та статутом товариства.
Як
вище встановлено судом, вирішення питань щодо передачі майна товариства в
заставу віднесено до компетенції загальних зборів акціонерів товариства. Таким
чином укладаючи спірний договір застави з порушенням вимог Статуту щодо отримання
відповідного рішення загальних зборів акціонерів, Відповідач-2 порушив право
Позивача на участь в управлінні справами товариства.
Окрім
того, оскаржуваним договором порушено право Позивача на отримання частини
активів товариства у разі його ліквідації (п. 4.2.6. Статуту), оскільки
укладений з порушенням вимог законодавства спірний договір застави, передбачає
переважне право Заставодержавтеля (Відповідача-1) на отримання задоволення
своїх вимог за рахунок цього майна, переважно перед іншими кредиторами в тому
числі і переважно перед акціонерами.
Зважаючи
на те, що забезпечувальні заходи по суті є засобом гарантії захисту прав та
законних інтересів, спрямованих на задоволення законних вимог позивача, зв'язку з чим суд не повинен скасовувати
вжиті заходи до виконання
рішення, за винятком випадків,
коли потреба у забезпеченні
позову з тих чи інших причин відпала або змінились
певні обставини, що спричинились до застосування заходів забезпечення позову,
суд не знаходить достатніх правових підстав для задоволення клопотання
Відповідача-2 щодо скасування заходів до забезпечення позову вжитих ухвалою
суду від 07.11.2007 року.
Відповідно
до ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення,
господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Якщо спір
виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито
незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи
наведене, а також приймаючи до уваги те, що причиною виникнення даного спору є
неправомірні дії Відповідача-2 щодо укладення спірного договору з порушенням
вимог законодавства, господарський
суд вважає за необхідне покласти
на нього судові витрати незалежно від результатів вирішення спору.
Керуючись
ст. 30 ЗУ „Про власність”, ст.ст. 48, 59 ЦК УРСР, ст.ст. 4, 12, 32, 33, 34, 43,
44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
в и р і ш и в:
Позов
задовольнити частково.
Визнати
недійсним договір застави № 012/08-02/503 від 31.08.2001 року укладений між
Акціонерним поштово-пенсійним банком „Аваль” та Відкритим акціонерним
товариством „Царичанський консервний завод”.
Стягнути
з Відкритого акціонерного товариства „Царичанський консервний завод” (51000,
Дніпропетровська обл. смт. Царичанка, вул. Кірова, 151. код ЄДРПОУ 00377101) на
користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 85 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.
Повернути
ЖОСОБА_1(АДРЕСА_1) з державного бюджету 170 грн. 00 коп. зайво сплачене
державне мито, перераховане згідно квитанції № 1/1 від 30.10.2007 року, видати
довідку.
В
решті позову відмовити.
Суддя
О.В. Ліпинський
Рішення
підписано 25.01.2008р.
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 25.01.2008 |
Оприлюднено | 22.12.2008 |
Номер документу | 2539408 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Ліпинський Олександр Вікторович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Ліпинський О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні