Постанова

від 31.10.2008 по справі 21/12-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27

жовтня 2008 р.                                                                

Справа  № 21/12-08

Судова колегія у складі:

Головуючого-судді - Могилєвкіна, суддів - Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі - Карпенко Ж.М.

за

участю представників сторін:

позивача

-ОСОБА_2

відповідача - Рисенко В.М.

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх. № 2323Х/3-7) на

ухвалу господарського суду Харківської області від 15.08.08 по справі №

21/12-08

за позовом - ФОП - ОСОБА_1, м. Харків

до - ВАТ "Чугуївський молочний завод", с. Михайлівка

про стягнення 31998,70 грн.,-                                                         

встановила:

     Ухвалою господарського

суду Харківської області від 15.08.2008 р. по справі №21/12-08 (суддя Пелипенко

Н.М.) залишений без розгляду позов ФОП - ОСОБА_1 до ВАТ "Чугуївський

молочний завод", відповідно до вимог п. 5 ст. 81 ГПК України, з підстав

ненадання позивачем без поважних причин витребуваних господарським судом

матеріалів, необхідних для вирішення спору.

       Позивач з ухвалою

господарського суду не згоден, звернувся до апеляційного господарського суду з

апеляційною скаргою, в який просить скасувати ухвалу місцевого суду,

посилаючись на порушення (невірне застосування) судом норм процесуального

права.

Свою скаргу позивач обґрунтовує тим, що ним були надані усі

витребувані судом докази (подані 13 березня 2008 р. на 14 аркушах, які є у

матеріалах справи) та вичерпні письмові пояснення, яких вимагав суд (подані 12

травня 2008 р., які є у матеріалах справи).

       Після отриманих за

молочну продукцію попередніх оплат відповідач передавав свою продукцію

безпосередньо на підприємстві, при цьому один раз на місяць видавав зведену

податкову накладну в оригіналі. На зведеній податковій накладній була печатка

та підпис відповідальної особи. У цій накладній відповідач зазначав

номенклатуру поставки, кількість, ціну поставки. Однак, податкова накладна не

свідчить про поставку товару, а тільки про наявність ПДВ.

       До вказаної зведеної

податкової накладної відповідач надавав окремий аркуш, який не містив ні

печатки, ні підпису. Зазначений аркуш відповідач називав реєстр ТТН до зведеної

податкової накладної. Цей документ відповідач складав самостійно, без участі

позивача.

     У зв'язку із тим, що

відповідач не виписував видаткової накладної (або ТТН) позивач вимушений був на

підставі отриманої зведеної податкової накладної самостійно складати свою

прибуткову накладну по факту отримання товару для того, щоб задокументувати

отримання товару. Копії прибуткових накладних були надані суду.

   Також, позивач зазначає, що частина попередніх

оплат, здійснених ним, залишилася без поставки товару з боку відповідача, що і

стало предметом позову.

      Тобто, як зазначає

скаржник (позивач), на суму заявленого позову взагалі не було і не могло бути

будь-яких видаткових накладних, оскільки не було поставлено товару на зазначену

суму.

       Крім того, як вважає

позивач, суд безпідставно не задовольнив його клопотання про перенесення

розгляду справи, хоча як зазначає позивач, у суду було достатньо наданих

матеріалів для розгляду справи по суті без участі його представника.

       Відповідач у своєму

відзиві на скаргу та його представник в судовому засіданні вважають ухвалу

господарського суду Харківської області від 15.08.2008 р. законною та

обґрунтованою і просять залишити її без змін, а апеляційну скаргу без

задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що клопотання

позивача про відкладення розгляду справи, обґрунтовано залишено судом першої

інстанції без задоволення, оскільки стороною по справі є СПДФО  ОСОБА_1., а не представникОСОБА_2 і випадку

відсутності останнього позивач мав і можливість, і обов'язок обрати іншого

представника, або самостійно захищати свої інтереси.

У випадках, передбачених ст. 77 ГПК України, суд може відкласти

розгляд справи, і виключно у межах строку, передбаченого ст.69 цього Кодексу

або оголосити перерву в засіданні, однак також в межах встановленого строку

вирішення спору.

   Таким чином, суд законно

відмовив в задоволенні клопотання позивача, вказавши, що відкласти розгляд

справи не представляється можливим, з причин відсутності строку для вирішення

спору, відповідно до ч.1, 3 ст. 69 ГПК України.

       Також, відповідач

вважає безпідставним заперечення позивача на вимогу суду надати видаткові

накладні в підтвердження отримання продукції від відповідача протягом 2007 р. і

що це порушує його конституційні права, оскільки в нього таких документів немає

і не могло бути. 

      Відповідач вважає, що

ці заперечення не відповідають обставинам справи та чинному законодавству,

оскільки апелянт перекручує вимоги суду.

     На думку відповідача,

суд першої інстанції витребував від позивача тільки ті матеріали, які були

необхідні для підтвердження саме вимог позивача.  Так, позивач в апеляційній скарзі сам

підкреслює, що "відповідно до ст. 33 ГПК України, я повинна доводити

обставини, на які я посилаюся у позові". В позові позивач вказує наступне:

"До липня місяця 2007р. сторони виконували умови договору, я отримувала

оплачену продукцію. Однак з липня 2007р. відповідач усно попросив мене

тимчасово почекати з відвантаженням продукції, але продовжувати сплачувати

аванси".

       Однак, в ході

судового розгляду справи позивач не надав суду жодних доказів в підтвердження

цих фактів, окрім пояснень представника позивача. Зокрема, позивач не доказав

ні факту отримання продукції до червня 2007р., ні того, що з липня 2007р. він

молочну продукцію отримувати перестав.

      Тому суд, в ухвалах

від 14.02.08 р., 25.02.08 р., 18.04.08 р., 06.05.08 р. вимагав від позивача

"докази та письмові пояснення в підтвердження порядку відвантаження

продукції відповідачем протягом 2007р." Ця вимога суду є цілком законною

та обґрунтованою і з цих підстав суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до

висновку, що надані позивачем докази недостатні для доведення тих обставин, на

які він посилається в позові.

   Так, незважаючи на

вказані ухвали, позивач неодноразово ухилявся від виконання вимог суду. І лише

в судове засідання, що відбулося 06.05.08р. позивач надав копії зведених

податкових накладних за лютий-червень 2007р. При цьому, позивач вказав, що в

цих документах зазначена не тільки сума ПДВ, але і перелік та вартість

отриманої за місяць продукції. Щоб доказати свій висновок, позивач долучив до

матеріалів справи копії зведених податкових накладних за лютий-червень 2007р.

та доданих до них реєстрів товаротранспортних накладних. В судове засідання

06.05.08р. позивач надав для ознайомлення оригінали цих накладних. Таким чином,

позивач підтвердив той факт, що у лютому-червні 2007р. отримував продукцію та

податкові накладні.

    Позивач вважав, що

зведені податкові накладні є достатнім доказом факту отримання продукції. Від

надання будь-яких інших документів позивач відмовився. В апеляційній скарзі

вказано: "наша сторона повідомляла суд про те, що усі документи надані

нашою стороною суду і ніяких інших додаткових документів немає".

Однак, відповідач заперечує, що позивач перестав отримувати

продукцію з липня 2007р. Позивач отримував податкові накладні і у липні-вересні

2007р. Це підтверджено тим, що згідно із п. 6.3. "Порядку заповнення

податкової накладної", затвердженого наказом ДПА України № 165 від

30.05.97 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97р. за №

233/2037: "Копія податкової накладної залишається у продавця товарів

(послуг) як звітний розрахунковий податковий документ і зберігається в порядку

та протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати

податку". В документах бухгалтерського обліку відповідача зберігалися

другі екземпляри (копії), виданих СПДФО ОСОБА_1 податкових накладних за липень

- вересень 2007р. та реєстрів, виданих податкових накладних. Ці екземпляри були

надані суду в судовому засіданні, що відбулося 15.08.08р. Зважаючи на це, суд

дійшов до висновку, що тільки факту надання позивачем копій податкових

накладних за лютий-липень 2007р. та відмови від надання копій таких накладних

за липень - вересень 2007р., недостатньо для підтвердження його вимог. І в

оскаржуваній ухвалі від 15.08.08р. суд зазначив: "З метою доведення

позовних вимог у позивача ухвалами суду від 06.05.08р. та 05.08.08р. вимагались

видаткові накладні". Однак, позивач не надав матеріали, необхідні для

вирішення спору, представник позивача не з'явився на виклик господарського суду

і його неявка перешкоджала вирішенню спору. Тому, відповідач вважає, що суд, на

підставі ч.5 ст.81 ГПК України, законно залишив позов без розгляду.

       Перевіривши повноту

встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх

юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до

висновку про скасування ухвали місцевого господарського суду та задоволення

апеляційної скарги з наступних підстав.

       Відповідно до вимог

п. 5 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо

позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали,

необхідні для вирішення спору.

       Згідно з вимогами ст.

33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на

сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог і заперечень. В даному випадку саме відповідач був

повинен довести суду та надати відповідні докази постачання  позивачу товару за період липень - вересень

2007 р., тобто надати відповідні накладні, довіреності на отримання, або інші

докази, що спростовують позовні вимоги і котрі суд першої інстанції

безпідставно вимагав надати позивачу.

Як обґрунтовано зазначає скаржник (позивач) в своїй апеляційній

скарзі, обов'язок складання видаткових накладних відповідно до чинного

законодавства покладений на продавця (постачальника) продукції на підставі

отриманої довіреності і самого факту отриманого товару, а виписані податкові

накладні не можуть бути доказом фактичного постачання товару.

Як зазначив позивач у своєму позові і поясненнях на ухвали суду

першої інстанції про надання матеріалів, він не має можливості надати суду

документів, котрі взагалі не складались і складання котрих, при наявності

певних фактів, покладено на відповідача.

       Згідно наданих до

справи матеріалів, відповідачем також не надано відповідних доказів складання

видаткових накладних по постачанню товару за спірний період, тобто  липень - вересень 2007 р.

    Відсутність, тобто

складання зазначених видаткових накладних підтвердив і представник відповідача

в засіданні судової  колегії апеляційного

суду.

       На підставі

викладеного, суд першої інстанції необґрунтовано та з порушенням вимог ГПК

України залишив без розгляду позовні вимоги ФОП - ОСОБА_1, на підставі

ненадання матеріалів, відсутність котрих, тобто 

не складання котрих, не заперечують сторони та їх представники в

засіданні судової колегії апеляційного суду.

     Тому, є безпідставними

висновки суду першої інстанції про те, що справу за поданим позовом було

неможливо розглянути без участі представника позивача.

     За вказаних обставин,

судова колегія вважає, що ухвала місцевого суду від 15.08.2008 року не

відповідає вимогам ГПК України та обставинам справи, а саме п. 5 ст. 81 ГПК

України та наданим до справи доказам, тому підлягає скасуванню, а апеляційна

скарга - задоволенню.

       Керуючись ст. ст.33,

81, 99, 104, 105, 106 ГПК України, судова колегія, -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити. Ухвалу господарського суду

Харківської області від 15.08.2008 р. по справі №21/12-08 скасувати. Справу

передати на розгляд господарському суду Харківської області.

          Головуючий

суддя                                             Могилєвкін Ю.О.

суддя                                             Пушай В.І.

суддя                                             

Плужник О.В.     

        Повний текст постанови підписаний 31.10.2008

року.