Рішення

від 25.07.2012 по справі 19/5005/5118/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.07.12р. Справа № 19/5005/5118/2012

За позовом Новомосковського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області, м.

до Приватного підприємства "Озіріс плюс", м. Дніпропетровськ

про розірвання договору оренди землі

Суддя Петренко І.В.

при секретарі: Серенковій О.О.

Представники:

Прокурор:Киричок О.В. посв. НОМЕР_1

Від позивача:Бороненко О.О. - дов. від 06.06.12р.

Від відповідача: Оріненко Є.С. - дов. №1/29 від 29.05.12р.

СУТЬ СПОРУ:

По справі оголошувалась перерва з 24.05.12р. по 25.07.12р. на 11 год. 00 хв.

Новомосковський міжрайонний прокурор Дніпропетровської област,і м. Новомосковськ в інтересах держави в особі Новомосковської районної державної адміністрації, м. Новомосковськ до господарського суду Дніпропетровської області до Приватного підприємства "Озіріс плюс", м. Дніпропетровськ про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.11 р. у справі 17/5005/9191/2011 позов задоволено, договір оренди земельної ділянки було розірвано.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.11.11 р. рішення від 23.08.11 р. у справі 17/5005/9191/2011 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2012р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.08.11 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.11 р. у справі 17/5005/9191/2011 скасовано та направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2012 року справу 17/5005/9191/2011 було прийнято до провадження суддею Ліпинським О.В.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2012 р. по справі № 39/5005/1600/2012 позов було залишено без розгляду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2012 р. ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2012 р. по справі № 39/5005/1600/2012 скасовано та направлено справу до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду.

Ухвалою господарського суду від 14.06.12р. справу було прийнято до провадження та присвоєно №19/5005/5118/2012 та призначено у судове засідання.

Розгляд справи неоднаразово відкладався.

Прокурор підтримує позовні вимоги, подав письмові пояснення, наполягає на задоволенні позову та розірванні договору, оскільки відповідачем порушено екологічні умови використання земельної ділянки та її цільове призначення.

Представник позивача подав письмові пояснення та докази того, що спірна земельна ділянка іншій фізичній чи юридичній особі не передавалась, також подав розпорядження сільського голови щодо скасування спірного договору у зв'язку із набранням законної сили рішенням по справі 17/5005/9191/2011, яким позовні вимоги було задоволено, позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, проти позову заперечує, в позові просить відмовити, оскільки позивачем не додержано вимоги ст. 188 ГК, щодо порядку розірвання договору. Також подав клопотання про витребування у позивача документів в підтвердження скасування реєстрації спірного договору та не передачі спірної земельної ділянки іншим особам, а також про подовження строків розгляду спору.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, вивчивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

26.12.2007 року між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), у відповідності з умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Знаменівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області загальною площею 55,1860 га, у тому числі: 5,7798 га -ріллі, 47,2468 га -садів, 1,3431 га -під господарськими шляхами, 0,8163 га -полезахисних смуг, строком на 49 років (п.п. 1, 2, 7 Договору).

Відповідно до п.п. 13, 14 зазначеного договору передбачено цільове призначення земельної ділянки -сільськогосподарське використання, виконуючи умови збереження стану об'єкта оренди, а також зобов'язання орендаря використовувати земельну ділянку тільки за цільовим призначенням.

Пунктом 22 Договору оренди, орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно договору оренди, також дотримання орендарем екологічної безпеки землекористування та збереження родючості грунтів, додержання стандартів, норм і правил.

Так, на адресу Новомосковської РДА надійшла довідка сільського голови Знаменівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 24.02.2011року вих.№89 згідно якої на території Знаменівської сільської ради, на площі 55,186 га, розміщений покинутий сад, який із 2007 року перебуває в оренді ПП "Озіріс плюс", та повідомлено, що протягом трьох років земельна ділянка використовується не за призначенням, а саме: вирощуються карантинні бур'яни та чагарники, земля не обробляється, половина саду заповнена сміттям, побутовими та будівельними відходами так як територія не доглядається; проводиться несанкціоноване вирізування дерев грабіжниками і населенням села на дрова в зв'язку з тим, що територія без охорони, підгорілі тополі внаслідок пожеж несуть потенційну загрозу життю і здоров'ю дітей які відвідують сад в період плодозбирання.

З метою перевірки зазначеної в довідці від 24.02.2011року інформації, управлінням агропромислового розвитку Новомосковської райдержадміністрації, за участю державного санітарного лікаря Новомосковського району, яка орендується "Озіріс плюс", за результатами обстеження зроблено висновок, що земельна ділянка на площі (сад) - 47,2468 га не використовується за цільвим призначенням. Охорона на день обстеження відсутня. Дані порушення зафіксовані у акті обстеження земельної ділянки від 02.03.2011 року.

17.03.2011 року листом вих. №2-1780-11-3 Державна екологічна інспекція в Дніпропетровській області повідомила Новомосковську РДА про наступне:

Держекоінспекцією 03.11.08 р. проводилась перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо пошкодження зелених насаджень до ступеня припинення росту без відповідного дозволу, на території яку орендує ПП "Озіріс плюс".

В ході проведення перевірки було виявлено пошкодження до ступеня припинення росту зелених насаджень (тополі) в кількості 53 одиниці, на підставі чого було здійснено розрахунок розміру шкоди на загальну суму 102 680,00 грн., покладену на ПП "Озіріс плюс".

Приведені обставини свідчать про неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором оренди, порушення ПП "Озіріс плюс" вимог ст.25 Закону України "Про оренду землі", ст. 96 Земельного кодексу України щодо забезпечення використання землі за цільовим призначенням та про допущення суттєвого погіршення якості землі.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, договори є обов'язковими для виконання їх сторонами і мають виконуватись належним чином.Недотримання умов договору є підставою для звернення до суду за захистом своїх порушених прав згідно ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до ст 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про оренду землі", спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 416 Цивільного кодексу України, право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинено за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

Згідно із ст. 152 Земельного Кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть, якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється (поміж-іншим) шляхом визнання прав; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі", ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін в разі суттєвого порушення договору другою стороною, у випадках передбачених законом та договором.

Згідно частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 188 ГК України передбачає, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до п.п. 2,3 рішення Конституційного суду України від 09.07.02р. №15-рп/2002 по справі 1-2/2002, Голова Верховної Ради України в листі до Конституційного Суду України звертає увагу на те, що норми Конституції України, які визначають юрисдикцію судів щодо конкретних правовідносин та "право особи (зокрема юридичної особи) на судовий розгляд спору, не можуть бути поставлені в залежність від наявності чи відсутності в законах України спеціальних положень про можливість звернення до суду по кожній конкретній категорії справ".

На думку Голови Верховного Суду України, положення постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року щодо неприпустимості відмови у прийнятті позовної заяви чи скарги з підстав, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку, стосується і господарських спорів. Об'єктивних причин, які обумовлювали б необхідність обов'язкового застосування досудового врегулювання таких спорів, не існує.

Голова Вищого господарського суду України вважає, що поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, зовсім не виключає можливості захисту права особи в інших несудових установах чи за процедурами, які узгоджуються з нормами Конституції України.

Конституційний Суд України виходить з того, що положення частини другої статті 124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Для забезпечення судового захисту Конституція України у статті 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами, неприпустимості делегування функцій судів та їх привласнення іншими органами чи посадовими особами та визначила юрисдикцію судів. Зазначені принципи забезпечують здійснення конституційного права на судовий захист, яке не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України).

Із змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Дана позиція викладена у Інформаційному листі ВГСУ від 13.08.2008 N 01-8/482, так у п.2 у відповіді на запитання: "Чи є обов'язковим додержання стороною господарського договору передбаченого частиною другою статті 188 Господарського кодексу України та частиною першою статті 11 ГПК порядку досудового врегулювання спорів, що виникають у разі зміни та розірвання господарського договору?" зазначено, що Відповідно до частини другої статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно з частиною першою статті 11 ГПК підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за

договором.

Наведені та інші норми матеріального і процесуального права не передбачають будь-яких санкцій за недодержання підприємством (організацією) відповідного порядку внесення змін до господарського договору чи його розірвання. Тому саме по собі таке

недодержання не тягне за собою наслідків у вигляді відмови в прийнятті позовної заяви або її повернення чи припинення провадження у справі.

Верховним Судом України з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі N 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) також зазначалося, що недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого

позову до відповідача про розірвання договору (Постанова названого суду від 17.06.2008 N 8/32пд).

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та всупереч екологічним вимогам.

Згідно ст. 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на принципах забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Доказами невикористання відповідачем за цільовим призначенням орендованої ділянки та порушення умов укладеного договору оренди є довідка сільського голови Знаменівської сільської ради від 24.02.2011р., лист вих. №2-1780-11-3 від 17.03.2011р. Державної екологічної інспекції, акт обстеження земельної ділянки від 02.03.2011р., копія листа Управління агропромислового розвитку № 163 від 10.03.11р. та іншими матеріалами справи.

На підставі викладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином, а відповідач на протязі тривалого часу використовував земельну ділянку не за цільовим призначенням та порушив умови елогічної безпеки Крім цього дану позицію викладено у Постанові ВГСУ від 25 листопада 2010 р. по справі № 27/110-10, Постанові Верховного Суду України від 23.05.2011 р. справа № 7/105-10(30/234-09).

На підставі вищевикладено господарський суд відхиляє заперечення відповідача, в тому числі щодо порушення норм ст. 188 ГК Країни, а також не вбачає підстав для подовження строку розгляду справи.

Судові витрати слід віднести на відповідача.

Керуючись ст.ст. 124, 143-145 Конституції України, ст.ст. 6, 16, 416, 627, 629,651 ЦК України, ст.ст. 96,116,124,141,152 Земельного кодексу України, ст.ст. 173, 174,188, 193, 218 Господарського кодексу України, Закону України "Про оренду землі", рішенням Конституційного суду від 09.-7.02р. №15-рп/2002, Інформаційним листом ВГСУ від 13.08.2008 N 01-8/482, Постановою ВГСУ від 17.03.10р. №8/32пд, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 1,2,11,12,21,22,32,35,36,44,49,82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 26.12.07р. між Новомосковською районною державною адміністрацією (51200, м. Новомосковськ Дніпропетровської області, вул. Шевченка, 7; ЄДРПОУ 04052324) та Приватним підприємством "Озіріс плюс" (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 24/39; ЄДРПОУ 35267319), посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монашко Н.П., зареєстрованого в реєстрі за номером 1748, та зареєстрований Новомосковським відділом ДРФ ЦДКЗ 27.12.07р. за № 04:07:126:00846.

Стягнути з Приватного підприємства "Озіріс плюс" (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 24/39; ЄДРПОУ 35267319) в дохід державного бюджету (Одержувач: Управління Державної Казначейської Служби у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 379 892 69, Банк одержувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805 012, Р/рахунок 312 142 067 830 05, КБКД 220 300 01, призначення платежу: судовий збір, код ЄДРПО суду 03499891, Пункт 2.2) суму 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 00 коп. судового збору, про що видати наказ.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області набирає законної сили через 10 днів з дня його прийняття відповідно до ст. 85 ГПК України.

Суддя І.В. Петренко

Повне рішення складено 26.07.12р.