Рішення

від 17.04.2012 по справі 2-1440/11

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

0527 № 2-1440/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2012 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Малінов О. С.

при секретарі Мараховській Т.О., Кліменко І.В.,

за участю

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача Малініної Л.П., Міхаліна В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Костянтинівка справу за позовом ОСОБА_1 до Підприємства об'єднання громадян «Костянтинівське учбово- виробниче підприємство Українського товариства сліпих» про порушення законодавства про оплату праці, -

ВСТАНОВИВ:

22 серпня 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Підприємства об'єднання громадян «Костянтинівське учбово-виробниче підприємство Українського товарист ва сліпих» (далі за текстом - ПОГ «Костянтинівське УВП УТОС» про стягнення заробітної пла ти, не донарахованої заробітної плати , середнього заробітку за час затримки розрахунку при зві льнення , моральної шкоди в розмірі 5000 гривень, та зобов'язання відповідача здійснити сплату обов'язкових внесків до Пенсійного Фонду України за ці донараховані суми. Він обґрунтовував свої вимоги тим, що згідно наказу № 16 від 16.02.2009 року був прийнятий на посаду директора клубу ПОГ «Костянтинівське УВП УТОС» згідно трудового договору на повний робочий день. Наказом № 9а від 01.04.2010 року його було переведено на 5-ти годинний робочій день. Вказане переведення відбулося з порушенням вимог ст. 32 КЗпП України, відповідно дб якої про зміну істотних умов праці, систем та розмірів оплати праці, режиму роботи, встановленню або скасу вання неповного робочого часу та інше працівник повинен бути повідомлений не пізніше як за 2 місяці. З цим наказом він був ознайомлений безпосередньо в день переведення на неповний рс бочий день і з яким він не погодився. Після цього адміністрація підприємства почала порушував його права по оплаті праці, виплачувала заробітну плату менш мінімальної заробітної плати, що/є порушенням вимог ст. 95 КЗпП України та ст. З Закону України «Про оплату праці». Все це з» сило його звільнитися з посади 26 січня 2011 року. Розрахункова сума при звільненні в розмірі 714,44 грн. була йому виплачена тільки 29.04.2011 року. Розуміючи, що з боку відповідача були порушені його права, він звернувся до територіальної державної інспекції праці у Донецькій ос ласті, яка своїм листом № 05-К-0282/15-08 підтвердила наявність порушень законодавства про оплату праці з боку відповідача. Тому просив стягнути з відповідача недоплачену суму за квітень 2010 року 32 години робочого часу, не донараховану до мінімальної заробітної плати суму за пе ріод з 01.04.2010 року по 26 січня 2011 року, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення, моральну шкоду в розмірі 5000 гривень, та зобов'язати відповідача здійснити сплату обов'язкових внесків до Пенсійного Фонду України з цих донарахованих сум.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, посилаю чись на обставини, викладені в позові. Додатково надали розрахунок не донарахованої до міні мальної заробітної плати та несплаченої суми за період з квітня 2010 року по січень 2011 року, яка становить 1044,27 грн. Підставами заподіяної йому моральної шкоди позивач вказав свій нервовий стан в результаті порушення його трудових прав, несплатою належних сум заробітної плати.

Представники відповідача позов не визнали, просили відмовити у задоволенні позову по зивачу повністю. Свої заперечення вони обґрунтовували тим, що позивач ОСОБА_1 був пра- цівником бюджетної сфери, тобто виплата йому заробітної плати провадилась виключно із сум, перерахованих із бюджету. При цьому підприємство керувалось вказівками Центрального управ ління УТОС щодо переведення працівників непромислової сфери на двохгодинний робочий день з грудня 2009 року, про що був виданий наказ по підприємству від 05.10.2009 року № 21-Б. Тому, вважають, що наказ про переведення позивача ОСОБА_1 на 5-ти годинний робочий день перед усім спрямований на покращення його умов праці. Після звільнення ОСОБА_1 у січні 2011 року повний розрахунок із ним був проведений у квітні 2011 року після отримання коштів від державного бюджету.

Заслухавши сторони по справі, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 згідно наказу № 16 від 16.02.2009 року був прийнятий на посаду директора клубу ПОГ «Костянтинівське УВП УТОС» (а.с.44). При цьому наказ про прийом не містить ніяких додаткових обмежень або застережень щодо порядку оплати праці, тривалості робочого дня тощо. Наказом відповідача №6 від 26 січня 2011 року він був зві льнений з цієї посади за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (а.с.45).

Відповідно до ст. 95 КЗпП України, ст. З Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР (із змінами та доповненнями) «Мінімальна заробітна плата - це за конодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Наказами від 05.10.2009 року № 21-Б по ПОГ «Костянтинівське УВП УТОС» працівники непромислової групи, у тому числі позивач, були переведені на 2-х годинний робочий день. Вка заний наказ вмотивовувався кризою та важким фінансовим станом та посиланням на вказівки Центрального правління УТОС (а.с. 40). Позивач ОСОБА_1 від підписання цього наказу від мовився (а.с. 41). Згідно наказу № 9-А від 01.04.2010 року позивачу ОСОБА_1, як працівни ку непромислової групи був встановлений 5-ти годинний робочий день. Цей наказ відповідача посилається на фінансування із бюджету на квітень (а.с. 42).

Згідно ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допуска ється зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Пре зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму ро боти, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та іншюс - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два мі сяці. При цьому, якщо працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.

Таким чином, судом встановлено порушення позивачем вищенаведених норм законодав ства про працю'нід час видання наказів від 05.10.2009 року № 21-Б та № 9-А від 01.04.2010 року про встановлення позивачу ОСОБА_1 скороченого робочого дня. При цьому трудовий дого вір із ОСОБА_1 за наявності його відмови у переводі на нові істотні умови праці, у відпо відності до вимог частини 4 ст. 32 КЗпП України, розірваний не був.

Суд не бере до уваги посилання представників відповідача на те, що ОСОБА_1 є пра цівником бюджетної сфери. Ці твердження спростовуються дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами - вищевказаним наказом про прийом позивача на роботу саме у ПОГ «Ко стянтинівське УВП УТОС», колективним договором ПОГ «Костянтинівське УВП УТОС» на 2009-2012 p.p., затвердженому та зареєстрованому у встановленому порядку, який у розділі 5 «Тарифна угода: оплата праці працівникам підприємства», який гарантує виплату заробітної пла ти працівникам не нижче встановленого державою мінімуму заробітної плати. Положень, щодо працівників невиробничої сфери, вказаний колективний договір не містить (а.с. 63-80).

Суд не приймає також посилання представників відповідача на вказівки Центрального правління УТОС щодо скорочення тривалості робочого часу для працівників непромислової сфери, викладені у відповідних листах. Так, після ознайомлення із наданим відповідачем у якості прикладу листа ЦП УТОС від 09.12.2011 року, суд приходить до висновку, що вказані листи мають рекомендаційний характер і не містять жодних нормативних приписів (а.с. 51). Ці поси лання представників відповідача спростовуються також Порядком використання коштів, перед бачених у державному бюджеті для надання фінансової підтримки громадських організацій інва-

лідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року №176, який встановлює порядок використання бюджетних коштів громадською організацією для утри мання своїх соціально-культурних підрозділів. Цей порядок визначає саме виділення держаних коштів для підтримки таких організацій, а крім того пунктом 5 визначає, що обсяг бюджетних коштів, що виділяється громадській організації визначається з урахуванням рівня підвищення розміру мінімальної заробітної плати, тобто додатково підкреслює необхідність додержання цьо го розміру, як однієї із гарантій, встановленої законодавством про працю (а.с. 50).

Крім того, згідно наданого відповідачем штатного розкладу підприємства на 2011 рік пра цівників невиробничої сфери ПОГ «Костянтинівське УВП УТОС», затвердженого Головою пре зидії ЦП УТОС, визначено розмір посадового окладу завідуючого клубом на рівні мінімальної заробітної плати із законодавчо встановленими підвищеннями у відповідні періоди (а.с. 38).

В силу ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. До казуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно довідок про заробітну плату для обчислення пенсії ОСОБА_1 від 25.11.2011 року, наданих ПОГ «Костянтинівське УВП УТОС» за період роботи позивача з березня 2009 ро ку по січень 2011 року, судом встановлено, що розмір заробітної плати позивача за весь сей час фактично становить мінімальну заробітну плату, зокрема за період з вересня 2010 року по січень 2011 року (а.с. 20-21). Тобто суд вважає за доведеним неправомірне не нарахування позивачу за робітної плати до розміру мінімальної за період з квітня 2010 року по серпень 2010 року включно в сумі 1044,27 грн., та не виплату вказаної суми (а.с. 18-19).

Вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд керується Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим поста новою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 з відповідними змінами. Згідно п.2 Порядку обчислення такого середнього заробітку визначається виходячи з виплат за останні два календарні місяці, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, тобто за листо пад і грудень 2010 року, а також Рішенням Конституційного Суду України у справі за конститу ційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачен ня положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями ста тей 117, 2371 цього кодексу від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012. Цим Рішенням встановлено, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх нале жних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався. У даному випадку подією, з якою пов'я зана виплата середнього заробітку є день звільнення з роботи позивача - 26 січня 201 Іроку. Крім того суд керується нормами тривалості робочого часу у 2011 та 2012 p.p., визначеними згідно ли стів Міністерства соціальної політики України від 25.08.2010 р. № 9111/0/14-10/13 та від 23.08.2011 р.№ 8515/о/14-11/13.

Середньоденний заробіток позивача визначається за розрахунком: 907,0 + 907,0 / 45, де 907,0 грн. - заробітна плата позивача за листопад і грудень 2010 року, 45 днів - кількість робочих днів у вказані місяці. Таким чином середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 40,31 грн.

Час затримки розрахунку при звільненні, визначений з урахуванням Рішення Конститу ційного Суду України, по дату винесення судом цього рішення - 17 квітня 2012 року, складає 307 днів (при п'ятиденному робочому тижні) і, таким чином, середній заробіток за час вимуше ного прогулу, який слід стягнути з відповідача на користь позивача, складає 12375 грн. 17 коп.(40,31 грн. х 307дн.).

Статтею 237-1 КЗпПУ передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Так як у судовому засіданні встановлено, що неправомірними діями відповідача щодо по рушення трудових прав позивача йому завдано моральну шкоду. У відшкодування моральної шкоди, враховуючи моральні страждання позивача, яких він зазнав у зв'язку з порушенням від повідачем його законних прав, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь пози вача 300 гривен, частково задовольнивши вимоги позивача у цій частині. При цьому суд врахо вує роз'яснення, що містяться у п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», де вказано, що розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподі яних позивачеві моральних і фізичних страждань.

Щодо решти позовних вимог ОСОБА_1, то в частині стягнення заробітної плати за 32 години відпрацьовані у квітні 2010 року у розмірі 192 грн., йому слід відмовити, тому що вказана сума була йому виплачена у травні 2010 року, що підтверджується листом інспектора Територіа льної Державної інспекції праці у Донецькій області від 28.03.2011 року № 05-К-0282/15-08 (а.с.4). Також слід відмовити позивачу в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити з донарахованих за рішенням суду сум обов'язкові внески до Пенсійного фонду України, тому що ці вимоги не стосуються предмету спору за цим позовом і порядок спла ти таких внесків врегульований законодавством про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

У зв'язку із тим, що позивачі у трудових спорах звільнені від сплати судового збору, а ві дповідач у справі, як громадське об'єднання інвалідів, - також, то судові витрати у справі слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 103, 237-1 КЗпП України, Рішенням Кон ституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, Постановою Пленуму Верхов ного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 10,60, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Підприємства об'єднання громадян «Костянтинівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» (код ЄДРПОУ 03967613, юридична адреса: 85103, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Октябрьська, 158) заборгованість із заробітної плати в сумі 1044 (одна тисяча сорок чотири) гривні 27 копійок, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 12375 (два надцять тисяч триста сімдесят п'ять) гривень 17 копійок та у відшкодування моральної шкоди 300 (триста) гривень, а разом 13719 (тринадцять тисяч сімсот дев'ятнадцять) гривень 44 копійки.

В решті позовних вимог відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 17 квітня 2012 року. У повному обсязі рішення буде виготовлено до 22 квітня 2012 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10- денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були при сутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя