Ухвала

від 18.07.2012 по справі 2а-6566/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2012 р. Справа № 79243/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Дяковича В.П., Клюби В.В.,

з участю секретаря - Дяківнич Г.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державної податкової адміністрації України та Державної податкової адміністрації у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.07.2011 року по справі № 2а-6566/11/1370 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації у Львівській області про визнання протиправними дій, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації України (далі - ДПА України) та Державної податкової адміністрації у Львівській області (далі - ДПА у Львівській області) в якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

- визнати неправомірними дії ДПА України та ДПА у Львівській області щодо невиконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2009 року про поновлення його на службі і посаді та стягнути з ДПА у Львівській області в його користь середньомісячний заробіток за весь час невиконання даної постанови з 24.03.2009 року по 27.05.2010 року в розмірі 110990.88 грн.;

- стягнути з ДПА у Львівській області в його користь середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу з 27.05.2010 року по 26.04.2011 року в розмірі 86829.60 грн.;

- визнати неправомірною відмову ДПА у Львівській області у виплаті йому середньомісячного заробітку за весь час невиконання постанови Вищого адміністративного суду України з 26.04.2011 року по 24.05.2011 року та стягнути за цей період в його користь середньомісячний заробіток в розмірі 7550.40 грн.;

- стягнути з ДПА у Львівській області в його користь різницю в оплаті вимушеного прогулу за період з 06.07.2006 року по 09.06.2008 року, що виникла у зв'язку із збільшенням, на виконання постанови суду, середньомісячного заробітку, в розмірі 164972.00 грн.;

- стягнути з ДПА у Львівській області в його користь різницю в оплаті середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 10.06.2008 року по 17.07.2008 року, що виникла у зв'язку із збільшенням, на виконання постанови суду, середньомісячного заробітку, в розмірі 8475.00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.07.2011 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії ДПА України та ДПА у Львівській області щодо невиконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2009 року про негайне поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника управління податкової міліції ДПА у Львівській області. Стягнуто з ДПА у Львівській області в користь позивача 378817.88 грн. Постанову в межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.

Задовольняючи позов в частині визнання протиправними дій ДПА України та ДПА у Львівській області щодо невиконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2009 року про негайне поновлення позивача на посаді першого заступника начальника управління податкової міліції ДПА у Львівській області суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не надали суду будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача про неправомірність дій відповідачів щодо невиконання допущеної до негайного виконання постанови суду в частині поновлення позивача на роботі, а також з того, що обставини невиконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2009 року, за якою було видано виконавчий лист, були предметом дослідження при розгляді Окружним адміністративним судом м. Києва справи № 2а-5289/10/2670, рішення в якій набрало законної сили. Вказаним судом було встановлено, що в ДПА у Львівській області була реальна можливість та достатньо часу для виконання рішення суду і матеріалами справи не було доведено існування будь-яких перешкод для виконання судового рішення. Суд вважав зазначені обставини такими, що не підлягають доказуванню відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Задовольняючи позов в частині стягнення з ДПА у Львівській області в користь позивача 378817.88 грн. суд першої інстанції виходив з того, що оскільки питання щодо оплати за час затримки виконання судового рішення не врегульовані Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року № 114, то відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми трудового законодавства України, зокрема, стаття 236 Кодексу законів про працю України; з того, що ні Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, ні Кодексом Законів про працю України не передбачено жодних обмежень щодо періоду за який підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі; з того, що ДПА у Львівській області, після прийняття Львівським окружним адміністративним судом постанови від 17.11.2010 року по справі № 2а-06442/10/1370, яка була залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2011 року по справі № 37530/10/9104, видала позивачу нову довідку, відповідно до якої середньомісячна заробітна плата позивача за два місяці, що передують липню 2006 року становила 8860.91 грн., а середньоденна - 443.04 грн., в зв'язку з чим в користь позивача необхідно стягнути різницю в оплаті вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, що виникла у зв'язку із збільшенням середньомісячного заробітку позивача.

У поданих апеляційних скаргах апелянти просять скасувати вказану постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вимоги апеляційних скарг обґрунтовують тим, що суд першої інстанції в порушення вимог статті 236 Кодексу законів про працю України розглянув позов про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі як новий публічно-правовий спір; не врахував, що відповідно до статей 25, 27 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» особи начальницького складу податкової міліції, до яких на час звільнення належав позивач, отримують матеріальне забезпечення відповідно до спеціальних нормативно-правових актів, у зв'язку з чим спірні правовідносини не регулюються нормами Кодексу законів про працю України; невірно визначив період протягом якого не виконувалось рішення про поновлення позивача на роботі, який необхідно було рахувати не з 24.03.2009 року, а з 10.04.2009 року, тобто з моменту виправлення судом першої інстанції описки в постанові суду від 24.03.2009 року; безпідставно не задовольнив клопотання про відкладення розгляду справи, що призвело до порушення прав відповідачів, передбачених статтями 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України; не звернув увагу на те, що позивачу, звільненому в запас відповідно до наказу ДПА у Львівській області від 22.10.2008 року, була призначена пенсія за вислугу років з 15.12.2008 року по 19.05.2011 року, яку він отримував протягом зазначеного періоду часу і яка не була врахована при розрахунку оплати за час вимушеного прогулу, не звернув увагу на те, що позивач звернувся до суду з пропуском місячного строку звернення до суду, встановленого частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, та не навів поважних причин його пропуску.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники апелянтів підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити. Свої позиції обґрунтовували викладеними в апеляційних скаргах доводами.

Позивач в судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечив проти доводів апеляційних скарг, посилаючись на те, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2009 року по справі № 2а-8105/08/1370 визнано протиправними та скасовано накази ДПА України від 21.10.2008 року № 1890-О та ДПА у Львівській області від 22.10.2008 року № 432-О, зобов'язано ДПА у Львівській області поновити позивача в органах податкової міліції на посаді першого заступника начальника управління податкової міліції ДПА у Львівській області з 22.10.2008 року, зобов'язано ДПА у Львівській області виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з часу звільнення до часу поновлення на службі в розмірі 40772.16 грн., зобов'язано ДПА у Львівській області внести відповідний запис про поновлення на службі в трудову книжку позивача, рішення в частині поновлення позивача на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2009 року виправлено описку, допущену при написанні постанови Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2009 року по справі № 2а-8105/08/1370, пункт 3 резолютивної частини вказаної постанови викладено в наступній редакції: «Зобов'язати ДПА України поновити ОСОБА_1 в органах податкової міліції на посаді першого заступника начальника управління податкової міліції ДПА у Львівській області з 22.10.2008 року».

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2010 року по справі № 28217/09/9104 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2009 року по справі № 2а-8105/08/1370 скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено позивачу в задоволенні його позовних вимог повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.04.2011 року скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2010 року по справі № 28217/09/9104 та залишено в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2009 року по справі № 2а-8105/08/1370.

Наказом ДПА України від 20.05.2011 року № 732-О «Про поновлення ОСОБА_1» скасовано наказ ДПА України від 21.10.2008 року № 1890-О «Про звільнення ОСОБА_1», поновлено позивача з 21.10.2008 року на службі у податковій міліції ДПА України на посаді першого заступника начальника управління податкової міліції ДПА у Львівській області.

Наказом ДПА у Львівській області від 24.05.2011 року № 187-О «По особовому складу УПМ ДПА у Львівській області» скасовано наказ ДПА у Львівській області від 22.10.2008 року № 432-О «Про звільнення ОСОБА_1», поновлено позивача з 22.10.2008 року на службі у податковій міліції ДПА України на посаді першого заступника начальника управління податкової міліції ДПА у Львівській області, зобов'язано фінансове управління виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Обставини щодо невиконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2009 року по справі № 2а-8105/08/1370 досліджувались Окружним адміністративним судом м. Києва під час розгляду справи № 2а-5289/10/2670 за позовом ДПА України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 11.03.2010 року, рішення в якій набрало законної сили. Окружним адміністративним судом було встановлено, що ДПА України мала реальну можливість та достатньо часу для виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі та що нею не доведено існування якихось перешкод для виконання судового рішення.

Суд першої інстанції вірно встановив, що рішення про поновлення позивача на службі не виконувалось з 24.03.2009 року, тобто з моменту прийняття Львівським окружним адміністративним судом постанови по справі № 2а-8105/08/1370, якою позивача було поновлено на роботі, до 27.05.2010 року, тобто до моменту скасування Львівським апеляційним адміністративним судом постанови Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2009 року по справі № 2а-8105/08/1370, а також з 26.04.2011 року, тобто з моменту скасування Вищим адміністративним судом постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2010 року по справі № 28217/09/9104, до 24.05.2011 року, тобто до моменту видання ДПА у Львівській області наказу про поновлення позивача на роботі, вірно встановив відсутність у відповідачів перешкод для виконання відповідачами рішення суду про поновлення позивача на службі, дав правильну оцінку обставинам, встановленим рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2009 року по справі № 2а-8105/08/1370, яке набрало законної сили, щодо наявності в ДПА України реальної можливості та часу для виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі, та відсутності якихось перешкод для виконання цього судового рішення, а відтак прийшов до вірного висновку про протиправність дій відповідачів щодо невиконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2009 року по справі № 2а-8105/08/1370 в частині негайного поновлення позивача на службі.

Оскільки питання щодо оплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі не врегульоване Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114, то суд першої інстанції вірно застосував до спірних правовідносин норму статті 236 Кодексу законів про працю України та стягнув з ДПА у Львівській області середній заробіток за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі.

Суд першої інстанції правомірно розглянув в порядку позовного провадження вимогу позивача про стягнення в його користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі, оскільки така вимога була заявлена одночасно з іншими вимогами, які пов'язані між собою, що узгоджується з нормою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо необхідності стягнення в користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, а не в межах одного року, так як Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114, містить норму щодо стягнення середнього заробітку не більше як за один рік у випадку одночасного розгляду такої вимоги з вимогою про поновлення на роботі, а в даній ситуації мав місце випадок коли вимушений прогул був обумовлений скасуванням рішення суду першої інстанції про поновлення позивача на роботі та прийняттям судом апеляційної інстанції постанови про відмову в задоволені позову про поновлення на роботі, яка згодом була скасована Вищим адміністративним судом України. Вимушений прогул тривалістю понад один рік виник не з вини позивача, а тому підлягає оплаті за весь період часу, протягом якого позивач був позбавлений можливості отримувати заробітну плату.

Також судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2009 року по справі № 2а-1604/09/1370, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2010 року по справі № 2754/10/9104, визнано протиправними дії ДПА України та ДПА у Львівській області щодо невиконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2008 року про негайне поновлення позивача на посаді першого заступника начальника управління податкової міліції ДПА у Львівській області, стягнуто з ДПА у Львівській області середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 06.07.2006 року по 09.06.2008 року в розмірі 40600.00 грн., стягнуто з ДПА у Львівській області середньомісячний заробіток за час затримки виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2008 року про поновлення позивача на посаді першого заступника начальника управління податкової міліції ДПА у Львівській області в розмірі 3486.00 грн.

Розрахунок грошових сум, що підлягали стягненню в користь позивача, був проведений згідно з довідкою про середньомісячний заробіток від 03.03.2009 року № 05/32-65, відповідно до якої середньомісячна заробітна плата позивача за два місяці, що передували липню 2006 року, становила 1750.00 грн., а середньоденна - 87.50 грн.

Згодом, ДПА у Львівській області видало позивачу іншу довідку, відповідно до якої середньомісячна заробітна плата позивача за два місяці, що передують липню 2006 року, становила 8860.91 грн., а середньоденна - 443.04 грн.

Видача вказаної довідки була обумовлена прийняттям Львівським окружним адміністративним судом постанови від 17.11.2010 року по справі № 2а-06442/10/1370, яка була залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2011 року по справі № 37530/10/9104, якою визнано протиправним та скасовано наказ голови ДПА у Львівській області від 01.04.2005 року № 41-ф в частині скасування наказу від 15.02.2005 року № 20-ф, зобов'язано ДПА у Львівській області виплатити позивачу надбавку за безперервну службу, встановлену наказом ДПА у Львівській області від 15.02.2005 року № 20-ф з часу скасування по час звільнення - 06.07.2006 року, враховуючи новий посадовий оклад, введений Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 з 01.04.2005 року та щомісячну доплату від суми пенсії у відповідності до пункту 5 «г» Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.1996 року № 15 з часу призупинення до звільнення 06.07.2006 року з врахуванням проведених за цей час змін в оплаті праці, визнано протиправною бездіяльність ДПА у Львівській області щодо невиплати позивачу преміальної оплати праці за час роботи в червні-липні 2006 року і зобов'язано ДПА у Львівській області провести виплату премії за цей період у відповідності до діючого на цей час Положення про преміювання працівників податкової служби області, визнано протиправними дії ДПА у Львівській області по позбавленню позивача оплати праці за період з 26 по 30 червня та з 3 по 5 липня 2006 року та зобов'язано ДПА у Львівській області провести виплату всіх діючих на той час форм оплати праці згідно чинного законодавства, зобов'язано ДПА у Львівській області після виконання постанови суду по вищенаведених вимогах надати, у відповідності до наказу ДПА України від 07.02.2001 року № 43, позивачу грошовий атестат.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги розмір середньомісячного заробітку позивача, визначений ДПА у Львівській області з врахуванням зазначеного вище рішення суду та правильно стягнув в користь позивача різницю між стягнутим в його користь середньомісячним заробітком за час вимушеного прогулу з 06.07.2006 року по 09.06.2008 року та між середньомісячним заробітком за час затримки виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2008 року по справі № 22а-5254/08 про поновлення позивача на роботі.

Також судом першої інстанції зроблено вірний висновок про звернення позивача до суду в межах місячного строку позовної давності, встановленого для даної категорії справ частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, так як початок перебігу строку позовної давності щодо вимог про стягнення різниці в оплаті вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі пов'язаний з довідкою про розмір середньомісячного заробітку, яка датована 23.06.2011 року, а щодо решти позовних вимог - з видачею відповідачами наказів від 20.05.2011 року № 732-О «Про поновлення ОСОБА_1» та від 24.05.2011 року № 187-О «По особовому складу УПМ ДПА у Львівській області».

Посилання відповідачів на те, що суд першої інстанції при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу не врахував, що з 15.12.2008 року позивачу була призначена пенсія за вислугу років є безпідставним, з огляду на те, що правовідносини щодо отримання позивачем пенсії жодним чином не впливають на розмір виплат, що пов'язані з вимушеним прогулом.

Посилання відповідачів на порушення судом першої інстанції вимог статей 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України також не знайшло свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи з огляду на те, що відповідно до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, не є підставою для відкладення розгляду справи, а з матеріалів справи видно, що відповідачі своєчасно були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи та мали можливість скерувати до суду своїх представників.

Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової адміністрації України та Державної податкової адміністрації у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.07.2011 року по справі № 2а-6566/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а у випадку складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.