Ухвала

від 29.10.2013 по справі 2а-6566/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

29 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/49671/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С.В.

Загороднього А.Ф.

при секретарі Сперкач Т.В.,

за участю: ОСОБА_2 та представника Державної податкової служби України Діанова О.І.

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової служби у Львівській області та Державної податкової служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації у Львівській області про визнання протиправним дій, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а:

У червні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації у Львівській області про визнання протиправним дій, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позивач просив суд визнати неправомірними дії відповідачів щодо невиконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2009 року про поновлення на службі і посаді та стягнути з ДПА у Львівській області середньомісячний заробіток за весь час невиконання даної постанови з часу її прийняття - 24.03.2009 року по 27.05.2010 року, коли винесена постанова апеляційного адміністративного суду, в розмірі 110 990 грн.88 коп.; стягнути з ДПА у Львівській області середньомісячний заробіток за весь цей час вимушеного прогулу з 27.05.2010 року по 26.04.2011 року, коли винесена постанова ВАСУ про поновлення, в розмірі 86 829 грн. 60 коп.; визнати неправомірною відмову ДПА у Львівській області у виплаті середньомісячного заробітку за весь час невиконання постанови ВАСУ про поновлення з 26.04.2011 року по 24.05.2011 року, коли був виданий наказ ДПА у Львівській області про поновлення на службі і посаді, стягнути за цей період середньомісячний заробіток в розмірі 7550 грн.40 коп.; в зв'язку зі збільшенням на час виконання постанови суду середньомісячного заробітку, стягнути з ДПА у Львівській області різницю між оплатою вимушеного прогулу за новим середньомісячним заробітком і фактично отриманими коштами за час вимушеного прогулу з 06.07.2006 року по 09.06.2008 року. в розмірі 164 972грн.; в зв'язку зі збільшенням на час виконання постанови суду середньомісячного заробітку стягнути з ДПА у Львівській області різницю між оплатою часу затримки виконання судового рішення про поновлення від 09.06.2008 року за новим середньомісячним заробітком і фактично отриманими коштами за цей час в розмірі 8475 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2012 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії Державної податкової адміністрації України і Державної податкової адміністрації у Львівській області щодо невиконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2009 року про негайне поновлення ОСОБА_2 на посаді першого заступника начальника управління податкової міліції ДПА у Львівській області. Стягнуто з Державної податкової адміністрації у Львівській області на користь ОСОБА_2 378817 (триста сімдесят вісім тисяч вісімсот сімнадцять) гривен 88 копійок.

У касаційній скарзі відповідачі, посилаючись на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати зазначені судові рішення, а у справі ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2009 року у справі №2а-8105/08/1370 визнано протиправними та скасовано накази ДПА України від 21.10.2008 року №1890-о та ДПА у Львівській області від 22.10.2008 року № 432-0 про звільнення ОСОБА_2 з органів податкової міліції. Зобов'язано ДПА України поновити ОСОБА_2 в органах податкової міліції на посаді першою заступника начальника управління податкової міліції ДПА у Львівській області з 22.10.2008 року, а ДПА у Львівській області зобов'язано виплатити позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з часу звільнення по час поновлення на службі в розмірі 40 772 грн. 16 коп.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогули в межах суми за один місяць допущено до негайного виконання відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України.

27.05.2010 року Львівським апеляційним адміністративним судом вказана постанова суду першої інстанції скасована та прийнята нова постанова про відмову у задоволенні позову повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.04.2011 року постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2010 року скасована, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2009 року залишена в силі.

На виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2009 року ДПА України видано 20.05.2011 року наказ №732-о, яким скасовано наказ ДПА України від 21.10.08 №1890-о «Про звільнення ОСОБА_2», поновлено позивача з 21.10.2008 року на службі у податковій міліції ДПА України на посаді першого заступника начальника управління податкової міліції ДПА у Львівській області, наказано ДПА у Львівській області вжити необхідних заходів щодо виконання рішення суду.

24.05.2011 року ДПА у Львівській області видано наказ №187-о, яким скасовано наказ ДПА у Львівській області від 22.10.2008 року №432-о ««Про звільнення ОСОБА_2», поновлено позивача на службі у податковій міліції ДПА України на посаді першого заступника начальника управління податкової міліції ДПА у Львівській області, а фінансовому управлінню наказано виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачі не надали суду будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача про неправомірність їх дій щодо невиконання допущеної до негайного виконання постанови суду в частині поновлення позивача на роботі, а також з того, що обставини невиконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2009 року, за якою було видано виконавчий лист, були предметом дослідження при розгляді Окружним адміністративним судом м. Києва справи № 2а-5289/10/2670, рішення в якій набрало законної сили. Вказаним судом було встановлено, що в ДПА у Львівській області була реальна можливість та достатньо часу для виконання рішення суду і матеріалами справи не було доведено існування будь-яких перешкод для виконання судового рішення.

Крім цього, суди дійшли висновку про те, що оскільки питання щодо оплати за час затримки виконання судового рішення не врегульовані Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року № 114, то відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми трудового законодавства України, зокрема, стаття 236 Кодексу законів про працю України.

Вирішуючи даний спір по суті, суди як першої, так і апеляційної інстанцій виходили з того, що дана справа є адміністративною.

Однак, такий висновок є помилковим і таким, що базується на невірному застосуванні норм процесуального права, з огляду на наступне.

Згідно з п. 2 ч 2 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 15 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття публічної служби, якою є діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлені вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання постанови суду по іншій адміністративній справі про поновлення його на роботі з 22.10.2008 року і до дня поновлення на роботі по 24.05.2011 року з урахуванням збільшення середньомісячного заробітку.

Питання юрисдикції щодо вимог про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин визначено частиною другою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Положенням частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється за правилами іншого судочинства.

Крім того, бездіяльність відповідача щодо невиконання рішення суду не відноситься до сфери управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, його відповідальність у цих правовідносинах передбачена Законом України «Про виконавче провадження», а тому спірні правовідносини у даній справі не носять публічно-правовий характер.

Отже, з урахуванням положень статті 15 ЦПК та пункту 2 частини другої статті 17, частини другої статті 21 КАС даний спір про стягнення середнього заробітку за незаконним звільненням позивача, якого було поновлено на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яке сталося з вини посадової особи суб'єкта владних повноважень, розглядаються у порядку цивільного судочинства, так як вимоги про стягнення середнього заробітку не заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства та підлягають скасуванню.

За правилами ч.1 ст. 228 КАС України, судові рішення обов'язково скасовуються, а позовна заява залишається без розгляду або закривається провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Якщо ж провадження за заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково порушено, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС України.

Керуючись статтями 157, 220, 221, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державної податкової служби у Львівській області та Державної податкової служби України задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2012 року скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації у Львівській області про визнання протиправним дій, стягнення середнього заробітку - закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Гаманко

Судді С.В. Білуга

А.Ф.Загородній

Суддя О.І. Гаманко