Постанова

від 25.07.2012 по справі 11/437

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2012 р. Справа № 11/437

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М., суддівБарицької Т.Л., Іванової Л.Б., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енглер-Україна" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 14.03.2012 у справі№11/437 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Енглер-Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Саваріна О.С. провизнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився;

- відповідача Просалова О.Є.;

- третьої особи повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 24.07.2012 №03.07-05/546 було змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходиться дана справа та сформовано наступний склад суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя -Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л., Іванова Л.Б.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.03.2012 у справі №11/437 (судді: Смирнова Ю.М., Ващенко Т.М., Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 (судді: Кошіль В.В., Моторний О.А., Шапран В.В.), Товариству з обмеженою відповідальністю "Енглер-Україна" (надалі позивач/скаржник) відмовлено у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (надалі відповідач) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Учасники судового процесу належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства у Вищому господарському суді України, затвердженої наказом в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 56.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №2031 від 27.04.2011, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріна О.С. (надалі третя особа) на договорі фінансового лізингу №859-LD від 20.10.2008 про вилучення та повернення відповідачу об'єкту лізингу, за вказаним договором, а саме: вантажний напівпричіп SCHWARZMULLER SPA 3/Е, 2008 року випуску.

Обґрунтовуючи підстави даного позову, позивач посилається на те, що нотаріусом вчинено виконавчий напис на підставі документів, які не підтверджують безспірність заборгованості позивача перед відповідачем, що суперечить п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у позові, встановив, що між сторонами у справі 20.10.2008 був укладений договір фінансового лізингу №859-LD, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався придбати предмет лізингу (вантажний напівпричіп SCHWARZMULLER SPA 3/Е) у власність від продавця та передати вказаний предмет лізингу позивачу; вартість предмета лізингу становить 54 339,02 доларів США, а позивач, в свою чергу, сплачувати лізингові платежі, складова яких, суми та дати платежів визначені в Графіку лізингових платежів, який є додатком №2 до договору.

У зв'язку з порушенням виконання позивачем своїх зобов'язань за вказаним договором фінансового лізингу, відповідач в порядку ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" звернувся з заявою про вчинення виконавчого напису щодо повернення предмету лізингу лізингодавцю (відповідачу). 27.04.2011 третьою особою у справі вчинено виконавчий напис №2031 про повернення позивачем відповідачу предмету лізингу, вартістю 271 138,00 грн., оспорюваний позивачем виконавчий напис вчинено з дотриманням приписів ст.ст. 88, 89 Закону України "Про нотаріат", п.п. 284, 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5, п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку вказане рішення місцевого господарського суду, погодився із висновками суду першої інстанції та залишив його без змін.

Вищий господарський суд України не може погодитися із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, вважає їх передчасними, з огляду на таке.

Статтею 87 Закону України "Про нотаріат" та п. 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 (чинній на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису нотаріуса) передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно з пунктом 284 зазначеної Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Пунктом 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Оскільки, в даному випадку оспорюваний виконавчий напис вчинено щодо повернення об'єкту лізингу, то, згідно з п. 8 Переліку, для одержання виконавчого напису для повернення об'єкта лізингу подаються також оригінал договору лізингу; засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

В свою чергу, п. 287. Інструкції унормовано, які дані та реквізити має містити виконавчий напис, а саме:

- дату (рік, місяць, число) вчинення, нотаріальну контору (нотаріальний округ), прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчиняє виконавчий напис;

- найменування та адресу стягувача;

- найменування та адресу боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків у банках, кредитних установах (для юридичних осіб);

- строк, за який провадиться стягнення;

- суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, штраф, проценти, якщо такі належать до стягнення;

- розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;

- зазначення статті Закону України "Про нотаріат" та пункту Переліку документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис;

- номер, під яким виконавчий напис зареєстровано в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій;

- підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, печатку.

Як вказувалося вище, оспорюваний виконавчий напис вчинено щодо повернення об'єкта лізингу за договором фінансового лізингу №859-LD від 20.10.2008 у зв'язку з порушенням лізингоодержувачем умов договору щодо сплати лізингових платежів; право лізингодавця (відповідача у справі) на вчинення відповідних дій передбачено як умовами договору фінансового лізингу, так і ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", норми якого є спеціальними. Так, відповідно до ч. 2 ст. 7 вказаного Закону, лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Отже, вказана норма містить визначальну підставу для відмови від договору лізингу та вчинення виконавчого напису нотаріуса про повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку, а саме: прострочення сплати лізингових платежів понад 30 днів.

Вирішуючи спір, предметом якого є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вчиненого щодо повернення об'єкту лізингу, суду слід перевірити чи дотримано порядок його вчинення, зокрема, чи мала місце прострочка сплати лізингоодержувачем лізингових платежів понад 30 днів; чи відповідає інформація, викладена у заяві, яка подається до нотаріуса, інформації, про необхідність якої зазначено у п. 283 Інструкції; чи відповідають документи, що подаються стягувачем нотаріусу, документам, про які зазначено у п. 8 Переліку; чи відповідає інформація, викладена у виконавчому написі, інформації, викладеній у заяві стягувача, що подається нотаріусу про вчинення виконавчого напису.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили (п. 4 вказаної постанови Пленуму).

Водночас, як вбачається із оскаржуваних судових рішень, а також із матеріалів справи, судами вищенаведених норм не дотримано, що підтверджується, по-перше, тим, що судами зазначено про подання до нотаріуса заяви з документами, достатніми для вчинення виконавчого напису, в той час, як в матеріалах справи примірник такої заяви відсутній, що не дає можливості, за наведеного, зробити однозначний висновок щодо як подання самої заяви до нотаріуса, так і достатності доданих до неї документів, перелік яких визначений у п. 8 Переліку.

По-друге, як вказувалося вище, при розгляді справи, предметом якої є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суду слід перевірити відповідність викладеної у виконавчому написі інформації, інформації, що міститься у заяві, на підставі якої цей напис вчинявся. В той же час, за відсутності в матеріалах справи заяви стягувача є неможливим здійснення перевірки відповідності інформації, викладеної у виконавчому написі, інформації, що зазначена у заяві, на підставі якої вказаний виконавчий напис вчинявся, в тому числі, й щодо строку прострочення здійснення лізингоодержувачем сплати лізингових платежів, порушення якого (яке б надавало право на повернення об'єкту лізингу) має бути не менше 30 днів (ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Згідно з ч. 3 ст. 4 7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 43 Господарський процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Водночас, приймаючу у даній справі судові рішення, суди попередніх інстанцій не дотримались вищенаведених норм щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення та дослідження усіх наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням усіх обставин справи, що є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд, під час якого слід врахувати наведене у даній постанові, застосувати норми права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енглер-Україна" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 та рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2012 у справі №11/437 скасувати і справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді: Т.Л. Барицька

Л.Б. Іванова