Ухвала

від 04.10.2012 по справі 11/437

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/4791/11

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М.О. секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представники позивача Коротун О. М., Олексійчук О. П.

представник відповідача Муха С. І.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ" (далі -ПАТ "АКБ "Київ") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі -СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП) в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2010 року у задоволені позову ПАТ "АКБ "Київ" відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2011 року апеляційну скаргу ПАТ "АКБ "Київ" залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2010 року залишено без змін.

Не погодившись з рішеннями суду попередніх інстанції ПАТ "АКБ "Київ" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ПАТ "АКБ "Київ".

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП подала письмові заперечення на касаційну скаргу ПАТ "АКБ "Київ".

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП проведено невиїзну позапланову документальну перевірку з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум збору за право на використання символіки м. Києва позивачем, за результатами якої складено акт №41/43-20/14371869 від 25 січня 2008 року. В ході перевірки встановлено, що позивачем порушено п.п. 6.3 розділу б Положення про збір за право на використання символіки м. Києва.

На підставі даного акту були прийняті податкові повідомлення - рішення від 07.02.2008 року за №0000684320/0 та №0000694320/0, від 10.04.2008 року за №0000684320/1 та №0000694320/1 якими позивачу донараховано суми основного платежу зі збору за право на використання символіки м. Києва та застосовані штрафні санкції.

Закон України «Про систему оподаткування»(далі -Закон України «Про СО») визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

П. 9 ст. 15 Закон України «Про СО»передбачено, що до видів місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) належить збір за право використання місцевої символіки.

Ч. З ст. 15 Закон України «Про СО»зазначає, що місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.

Ст. 12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»№56-93 від 20.05.1993 року передбачено, що збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування. Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб - 0,1 % вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, - п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі ст. З Закону України «Про столицю України -місто-герой Київ»№401 від 15.01.1999 року, зміст, опис, порядок використання символіки визначаються Положенням про символіку, яке затверджується відповідно Київською міською радою та районними в місті радами.

Рішенням Київської міської ради народних депутатів № 149/3240 «Про внесення змін і доповнень до рішення Київської міської ради народних депутатів від 15.02.1994 року №7 "Про введення збору за право на використання символіки м. Києва»затверджено Положення про збір за право на використання символіки м. Києва (далі -Положення).

На підставі Розділу 111 вищезазначеного Положення платниками збору є юридичні особи, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, філії та інші відокремлені підрозділи підприємств і організацій, які здійснюють діяльність на території м. Києва, а також окремі громадяни, які у встановленому порядку займаються підприємницькою діяльністю і використовують символіку м. Києва з комерційною метою, крім підприємств, установ та організацій, а також інших суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують в найменуваннях слово «Київ»та похідні від нього для визначення свого місцезнаходження.

П. 1.2. даного Положення визначено, що до місцевої символіки відносяться назви і зображення об'єктів та історичних пам'яток міста згідно з затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.01.1996 року №39 Переліком назв об'єктів та історичних пам'яток, що відносяться до місцевої символіки, використання яких юридичними особами і громадянами у комерційних цілях підлягає сплаті збору у встановленому порядку (далі - Перелік) це: герб м. Києва; прапор м. Києва; назви (похідні від назв) історичних пам'яток міста згідно з Переліком, які використовуються в найменуваннях підприємств або окремих видах продукції (крім найменувань, які слугують для визначення місцезнаходження); зображення об'єктів історичних пам'яток міста згідно з Переліком, які використовуються при виготовленні друкованої (за виключенням бланків ділових паперів), сувенірної, рекламної продукції тощо.

В даному випадку позивачем використовується назва «Київ», яку згідно з Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів №72 від 21.03.1995 року «Про схвалення Переліку назв об'єктів та історичних пам'яток, що відносяться до місцевої символіки»віднесено до вищезазначеного Переліку.

У відповідності до п. 2.1. Положення об'єктом оподаткування збором для юридичних і фізичних осіб є виготовлена продукція (виконані роботи, надані послуги) з використанням символіки м. Києва з комерційною метою.

П. 2.2. даного Положення передбачає, що розрахункової базою оподаткування збором юридичних осіб є: загальна вартість виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) підприємств, організацій, установ, у власних назвах або товарних знаках яких використовується символіка міста у комерційних цілях; вартість окремих видів продукції (робіт, послуг), при виготовленні (виконанні, наданні) яких використовується символіка м. Києва: загальна сума доходів банку.

П. 6.2. Положення зазначає, що підприємства (юридичні особи) розрахунок сплати збору за право на використання символіки м. Києва подають Державній податковій інспекції за місцем реєстрації платника не пізніше сорока календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, за формою згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2003 року №622 "Про затвердження форми податкового розрахунку збору за право на використання місцевої символіки".

П. 6.3. Положення передбачає, що збір за право на використання символіки м. Києва сплачується підприємствами та організаціями щоквартально не пізніше десяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку для подання розрахунку сплати збору.

Збір на право використання символіки міста Києва, зокрема, найменування «Київ»справляється з тих суб'єктів господарювання, які використовують символіку у комерційний цілях. При цьому слід зазначити, що позивач здійснює свою діяльність відповідно до вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Ст. 66 цього Закону передбачено, що Національний банк України здійснює державне регулювання діяльності банків, зокрема, надає рекомендації щодо діяльності банків.

П. 4 Загальних положень Методичних рекомендацій щодо організації процесу формування управлінської звітності в банках України, затверджених Постановою правління НБУ №324 від 06.09.2007 року визначається поняття комерційної діяльності, а саме: це діяльність із залучення та розміщення коштів, надання послуг з обслуговування, яка не пов'язана з торговими операціями банку та управлінням активами.

Однак, в Положенні застосовано саме термін "комерційна ціль", визначень якого законодавство не містить.

Суди попередніх інстанцій зробили вірний висновок, що під комерційною метою підприємства слід розуміти будь-яку мету, що направлена на отримання доходу (прибутку) суб'єктом господарювання у майбутньому у вигляді матеріальних або нематеріальних благ.

За таких обставин, позивач зобов'язаний справляти збір на право використання символіки міста Києва.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2011 року -без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров