ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"16" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/38466/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
секретар судового засідання Кіт О.С.,
за участю:
представника позивача - Коротуна О.М.,
представника відповідача - Завгороднєвої О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2010 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2011 року
у справі № 11/437
за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (правонаступником якої є Міжрегіональне Головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків)
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И Л А :
Акціонерний комерційний банк «Київ», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ» (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків, правонаступником якої є Міжрегіональне Головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків (далі - відповідач), про скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 07 лютого 2008 року № 0000684320/0, № 0000694320/0 та від 10 квітня 2008 року № 0000684320/1, № 0000694320/1.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2010 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2011 року залишено без змін.
Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2012 року, позивач звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України статті 12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» у подібних правовідносинах.
Постановою Верховного Суду України від 11 червня 2013 року ухвалу Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 липня 2013 року було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ».
В касаційній скарзі ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
У запереченні на касаційну скаргу СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2011 року.
В судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про заміну ОДПС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС (правонаступник СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП) її правонаступником - Міжрегіональним Головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків, що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
За таких обставин, колегія суддів ухвалила замінити ОДПС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків ДПС її правонаступником - Міжрегіональним Головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум збору за право використання символіки міста Києва АКБ «Київ» за період з 11 квітня 2006 року по 30 червня 2007 року, за результатами якої складений акт від 25 січня 2008 року № 41/43-20/14371869.
За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пунктів 6.2, 6.3 розділу VI Положення про збір за право використання символіки м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 09 березня 2006 року № 149/3240, які полягали у несплаті збору за право на використання символіки міста Києва за період з 11 квітня 2006 року по 30 червня 2007 року у розмірі 330849,72 грн. (у тому числі: за 2 квартал 2006 року - 52245,38 грн., за 3 квартал 2006 року - 65957,74 грн., за 4 квартал 2006 року - 61417,47 грн., за 1 квартал 2007 року - 71726,46 грн., за 2 квартал 2007 року - 79502,67 грн.) та неподанні податкових декларацій зі збору за право на використання місцевої символіки за 3, 4 квартали 2006 року і 1, 2 квартали 2007 року.
07 лютого 2008 року СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення № 0000684320/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила АКБ «Київ» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: збір за право використання символіки міста Києва у розмірі 496274,58 грн., у тому числі: 330849,72 грн. - за основним платежем, 165424,86 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
07 лютого 2008 року СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення № 0000694320/0, яким згідно з підпунктом «а» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила АКБ «Київ» суму штрафних (фінансових) санкцій за платежем: збір за право використання символіки міста Києва у розмірі 680,00 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в апеляційному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 10 квітня 2008 року № 0000684320/1 та № 0000694320/1 на аналогічні суми нарахувань.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що назва «Київ» відноситься до місцевої символіки, у зв'язку з чим позивач був зобов'язаний сплачувати збір за право на використання символіки міста Києва відповідно до статті 12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори».
Однак погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 15 Закону України «Про систему оподаткування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) до місцевих зборів (обов'язкових платежів), зокрема, належить збір за право використання місцевої символіки.
Згідно зі статтею 18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) органам місцевого самоврядування було надано право самостійно встановлювати і визначати порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.
Стаття 12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачає, що збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування. Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб - 0,1 відсотка вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, - п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) територіальна громада міста Києва має герб, прапор та іншу символіку. Райони в місті можуть мати власну символіку. Зміст, опис, порядок використання символіки визначаються Положенням про символіку, яке затверджується, відповідно, Київською міською радою та районними в місті радами.
Так, рішенням Київської міської ради від 09 березня 2006 року № 149/3240 «Про внесення змін та доповнень до рішення Київської міської ради народних депутатів від 15 лютого 1994 року № 7 «Про введення збору за право на використання символіки міста Києва» затверджено Положення про збір за право на використання символіки міста Києва (далі - Положення).
Згідно з пунктом 1.2 вказаного Положення до місцевої символіки відносяться назви і зображення об'єктів та історичних пам'яток міста згідно з затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15 січня 1996 року № 39 Переліком назв об'єктів та історичних пам'яток, що відносяться до місцевої символіки, використання яких юридичними особами і громадянами у комерційних цілях підлягає сплаті збору у встановленому порядку (далі - Перелік). Це: герб м. Києва; прапор м. Києва; назви (похідні від назв) історичних пам'яток міста згідно з Переліком, які використовуються в найменуваннях підприємств або окремих видах продукції (крім найменувань, які слугують для визначення місцезнаходження); зображення об'єктів історичних пам'яток міста згідно з Переліком, які використовуються при виготовленні друкованої (за винятком бланків ділових паперів), сувенірної, рекламної продукції тощо. За пунктом 76 Переліку назва «Київ» віднесена до назв, використання яких юридичними особами і громадянами у комерційних цілях підлягає сплаті збору в установленому порядку.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що до місцевої символіки, яка є предметом справляння зазначеного збору, відносяться герб міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток. При цьому назва міста або іншого населеного пункту, якщо таке місто або такий населений пункт не віднесено до архітектурних пам'яток, до місцевої символіки відповідно до норм Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» не належить.
Таким чином, включення до Переліку назви міста, якщо таке місто не віднесено до архітектурних пам'яток, не відповідає вимогам Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори».
Окрім того, поняття «комерційна мета», яке є визначальним при сплаті збору, не визначене жодним нормативним актом України. Господарський кодекс України, а саме назва Глави 4 - «Господарська комерційна діяльність (підприємництво)», - ототожнює комерційну діяльність з підприємництвом.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Тобто як комерційну мету розуміють власну господарську діяльність, метою якої є одержання прибутку.
Аналізуючи статтю 12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», колегія суддів дійшла висновку, що законодавець мав на увазі використання місцевої символіки при виготовленні продукції, виконанні робіт, наданні послуг, що в кінцевому результаті принесе прибуток.
Як вбачається з матеріалів справи, в судових рішеннях відсутні посилання на те, що діяльність АКБ «Київ» пов'язана з використанням місцевої символіки з комерційною метою.
Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про те, що, оскільки назва «Київ» відноситься до місцевої символіки міста Києва та АКБ «Київ» використовує у власній назві слово «Київ» з комерційною метою, - він, як наслідок, має сплачувати відповідний місцевий збір за використання місцевої символіки, не відповідають вимогам законодавства.
За таких обставин, оскільки АКБ «Київ» не являлось платником збору за право на використання місцевої символіки, то, як наслідок, у позивача був відсутній обов'язок подавати до органу державної податкової служи податкові декларації із вказаного збору.
Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень не є обґрунтованим.
Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
З урахуванням вищевикладеного, а також зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2010 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2011 року і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 07 лютого 2008 року № 0000684320/0, від 07 лютого 2008 року № 0000694320/0, від 10 квітня 2008 року № 0000684320/1, від 10 квітня 2008 року № 0000694320/1.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Суд | Вищий адміністративний суд України |
Дата ухвалення рішення | 16.10.2013 |
Оприлюднено | 11.11.2013 |
Номер документу | 34684305 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вищий адміністративний суд України
Бившева Л.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні