Ухвала

від 30.07.2012 по справі 2а/1270/3653/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.

Суддя-доповідач - Бадахова Т.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2012 року справа №2а/1270/3653/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бадахової Т.П.

суддів: Міронової Г.М., Шальєвої В.А.

при секретарі судового засідання: Марциновському А.К.

за участю сторін:

від позивача: Близнюк О.С., Джунь С.В. за довір.,

від відповідача: Артюхова Л.Т. за довір.,

від третьої особи ПП «Укрхімсіз» : Кужелева О.С. за довір.,

розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року по справі № 2а/1270/3653/2012 за позовом Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000078022 від 12.04.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року Приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у місті Луганську Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000078022 від 12.04.2012 року.

Ухвалою суду від 23.03.2012 року у якості третіх осіб на стороні позивача було залучено ТОВ «Укренергонафтогазбуд, ТОВ «Євросвітло-Луганськ», ТОВ «ДС Електрик Інжиниринг», ПП «Укрхімсіз», ПП «Інбудтраст»,ПП «Таір-Д».

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року адміністративний позов було задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою і просив апеляційний суд скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник апелянта підтримала доводи апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на те, що дії та рішення податкового органу відповідали вимогам законодавства.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» є юридичною особою, ідентифікаційний номер 32292929, має свідоцтво про державну реєстрацію № 190805 та статут підприємства (т.1, а.с. 13-41).

В період з 16.03.2012 по 28.03.2012 відповідачем було здійснено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності та правильності нарахування та перерахування до бюджету податку на додану вартість за період з грудня 2010 по січень 2011.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №4/23-00/32292929 від 29.03.2012 року (т.1 а.с.42-73) та проведеною перевіркою встановлені порушення:

- п.п.7.4.1, п.п.7.7.1 п.7.7. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168 від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) та п.5.7. ст.. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ за грудень 2010 року у сумі 1 479 012 грн., встановлено завищення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податковій декларації з ПДВ за грудень 2010 року (р.21) на суму 1 479 012 грн. та завищено зарахування до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту (р.22.2) на суму 1 479 012);

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року та п.п. 4.6.1,п.п. 4.6.4, п.п.4.6.5, п. 4.6. Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», у січні 2011 року завищено податковий кредит у розмірі 548 782 грн. в результаті чого встановлено завищення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податковій декларації з ПДВ за січень 2011 року (р.21) на суму 548 782 грн. та завищено зарахування до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту на суму (р.22.2) 548 782, завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок (р.25) за січень 2011 року на суму 548 782 грн. (т.1 а.с. 68).

На підставі Акту № 4/23-00/32292929 від 29.03.2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення: №0000088022 від 12.04.2012 на суму 548 782 грн. та №0000078022 від 12.04.2012 на суму 1 479 012 грн. (т.1 а.с.76).

Позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення: №0000088022 від 12.04.2012 про зменшення суми бюджетного відшкодування на 1479012грн.

Підставою для прийняття податковим органом такого рішення є висновки відповідача про відсутність доказів фактичного здійснення господарських операцій за рахунок яких позивачем у грудні 2011 року сформована сума податкового кредиту з ПДВ з наступними контрагентами: ПП «Інбудтраст» (ПДВ у розмірі 16 033,34грн.), ТОВ «Укренергонафтогазбуд» (ПДВ у розмірі 1 075 484 83,грн.), ТОВ «Євросвітло-Луганськ» (ПДВ у розмірі 23 489,20грн.), ТОВ «ДС Електрик Інжиниринг» (ПДВ у розмірі 203 486,37грн., ПП «Укрхімсіз» (ПДВ у розмірі 121 785,77грн.).

Але з матеріалів справи вбачається, що позивачем під час проведення податковим органом перевірки, а також суду першої інстанції надані належні документи, що підвереджують реальність спірних господарських операцій, а також факт подальшого використання отриманих товарних цінностей у господарській діяльності (копії накладних, податкових накладних, видаткових накладних, актів про оприбуткування матеріалів, актів виконаних робіт, звітів про видатки матеріалів, підсумкових відомостей, банківських виписок ( т. 2 а.с.64-205) ( т.3, т.4, т.5, т.6 а.с.1-74), (т. 6 а.с.145-154), (т.6 а.с. 155-162, т.7 а.с.1-6), (т. 7 а.с.128-135, т. 9 а.с. 32-91), (т.7 а.с.9-62), (т.7 а.с.118-124)).

В суді апеляційної інстанції представником відповідача було підтверджено, що висновок про нікчемність спірних правочинів було зроблено саме за результатами зустрічних перевірок контрагентів у 2012 році, якими встановлено відсутність у контрагента технічних та технологічних умов, а також кваліфікованого персоналу для виконання цих господарських операцій.

Колегія суддів критично відноситься до цих актів перевірок податкових органів, оскільки: по-перше - перевірки були проведені через сплив значного часу після завершення господарських операцій, а по-друге: висновки цих перевірок протирічать зібраним у справі доказам.

Для визнання правочинів нікчемними, відповідач згідно з вимогами статті 20 Податкового кодексу України повинен належним чином перевірити висновки зустрічних перевірок контрагентів та надати їм оцінку з урахуванням усіх документальних доказів, представлених позивачем в їх сукупності.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Позивачем податковому органу були надані первинні документи, що підтверджують здійснення ним, як платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених Податковим кодексом України. На підтвердження витрат були надані також розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Реальність угод та дійсність господарських операцій з контрагентами позивача також підтверджується списками робітників головного контрагента позивача, ( т.8 а.с.116), витягами із журналів обліку тимчасових пропусків ПрАТ «ЛИНІК»,,( т. 8 а.с 7-33)., заявками-дозволами на в'їзд, виїзд автотранспорту на підприємство ПрАТ «ЛИНІК»(т.9 а.с.1-31), журналом реєстрації документів на ввіз ТМЦ (т.9 а.с.92-102), листами, клопотаннями про продовження пропусків ( т.9 а.с.111-179), товарно-транспортними накладними на поставку ТМЦ на ПрАТ «ЛИНІК» ( т. 10 а.с.1-102, поясненнями про хід виконання робіт, актами приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (т.10 а.с.103-190), договорами субподряду контрагента позивача ТОВ «Укрєнергонавфтогазбуд», ліцензіями на проведення будівельних робіт, сертифікатами відповідності, податковими накладними, платіжними дорученнями про перерахування коштів (том № 11), поясненнями у судовому засіданні третьої особи ТОВ «ДС Електрик Інжиниринг» та письмовими поясненнями «ДС Електрик Інжиниринг» та ТОВ « Євросвітло- Луганськ» (т.11 а.с.142-149, 161-163).

Але відповідачем не було належним чином досліджено ці документи, що призвело до неправильного висновку.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність у позивача товаро-транспортних документів по окремим господарським операціям, так як ця обставина спростовується матеріалами справи і не може сама по собі вказувати на відсутність господарської операції.

Якщо у відповідача ці документи викликали сумнів, він міг відповідно до вимог статті 20 Податкового кодексу України провести інвентаризацію отриманих позивачем в результаті спірних господарських операцій товарних цінностей, але відповідач цим правом не скористався і, на думку колегії суддів, формально визначив нереальність проведених позивачем господарських операцій з контрагентами.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що позивач своєчасно та у повному обсязі розрахувався з контрагентами, сформував валові витрати, а також податковий кредит, що також є ознаками фактичного здійснення господарських операцій.

Таким чином, угоди, які укладені між позивачем та шістьма контрагентами не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1, ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у місті Луганську Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року по справі № 2а/1270/3653/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року по справі № 2а/1270/3653/2012 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 30 липня 2012 року. Повний текст виготовлено 02 серпня 2012 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України безпосередньо протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий: Т.П.Бадахова

Судді: Г.М.Міронова

В.А.Шальєва