Постанова

від 01.08.2012 по справі 6/342пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2012 р. Справа № 6/342пд

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу концерну "Група компаній "Капітель" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 8 травня 2012 року у справі № 6/342пд за позовом колективного підприємства "Трест Донецькжитлобуд № 1" до публічного акціонерного товариства "Красногорівський вогнетривкий завод", концерну "Група компаній "Капітель" про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2011 року колективне підприємство "Трест Донецькжитлобуд № 1" звернулося з позовом до публічного акціонерного товариства "Красногорівський вогнетривкий завод" і концерну "Донецькоблагробуд", правонаступником якого є концерн "Група компаній "Капітель", про визнання договору купівлі-продажу від 29 листопада 2010 року недійсним в зв'язку з тим, що він порушує майнові права позивача.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20 березня 2012 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 8 травня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва від 29 листопада 2010 року, стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Красногорівський вогнетривкий завод" на користь позивача судові витрати.

У касаційній скарзі концерн "Група компаній "Капітель", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову у справі скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а касаційну скаргу -без задоволення, вказуючи на безпідставність викладених в ній доводів.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 25 липня, 1 серпня 2012 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 12 червня 1992 року відділом капітального будівництва Селидівської міської ради, в якості замовника, й трестом "Донецькжитлобуд № 1", в якості підрядника, укладено контракт № 8 на будівництво житлового будинку № 15 у м. Красногорівка. Крім того, в подальшому, сторонами підписано особливі умови до вказаного контракту (додаток № 2), які є його невід'ємною частиною та, в яких визначені питання щодо забезпечення проектно-кошторисною документацією; забезпечення будівництва матеріалами, виробами та обладнанням; а також обов'язки замовника; послуги сторін; умови виконання робіт, здача та приймання закінчених будівельних об'єктів, виконаних будівельно-монтажних робіт, платежі та розрахунки, забезпечення фінансування будівництва, майнова відповідальність.

Згідно виписки з протоколу № 52 від 26 травня 1999 року, затвердженої рішенням виконавчого комітету Красногорівської міської ради, по завершенню будівництва житлового будинку № 15 у м-ні Сонячному м. Красногорівка підрядник має право на отримання п'яти квартир у цьому будинку або отримання від замовника грошових коштів за належні підряднику квартири за ціною, встановленою у рік, у якому завершені роботи з будівництва.

У зв'язку з відсутністю фінансування, будівництво житлового будинку № 15 у м. Красногорівка у строки, встановлені контрактом, завершено не було.

6 липня 1999 року відділом капітального будівництва Селидівської міської ради, як замовником, колективним підприємством "Трест Донецькжитлобуд № 1", як підрядником, та відкритим акціонерним товариством "Красногорівський вогнетривкий завод", як пайовиком, укладено договір № 276, відповідно до якого замовник, у зв'язку з відсутністю коштів для закінчення будівництва, передає функції замовника за контрактом № 8 від 12 червня 1992 року пайовику, який приймає на себе функції замовника та підрядника для закінчення будівництва госпспособом дев'ятиповерхового семидесятидвохквартирного житлового будинку в м-ні "Сонячний" м. Красногорівка. Після вводу об'єкту в експлуатацію пайовик має передати підряднику належні йому 10 % від вартості виконаного обсягу підрядних робіт -272 м 2 загальної приведеної площі, або три двокімнатні квартири (2, 3, 4 поверхи) та дві трьохкімнатні квартири (3, 5 поверхи), що готові для заселення (відповідно до особливих умов до контракту № 8).

17 червня 2010 року колективним підприємством "Трест Донецькжитлобуд № 1" і відкритим акціонерним товариством "Красногорівський вогнетривкий завод" укладено договір № 238/10 про спільну діяльність, за яким позивач зобов'язався власними силами та за рахунок залучення інвестицій добудувати та ввести в експлуатацію семидесятидвохквартирний житловий будинок № 15 в м-ні "Сонячний" м. Красногорівка.

29 листопада 2010 року відповідачами укладено договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупця об'єкт незавершеного будівництва -семидесятидвохквартирний дев'ятиповерховий житловий будинок, готовністю 85 %, розташований за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, м. Красногорівка, мікрорайон "Сонячний", № 9 (присвоєна спірному об'єкту поштова адреса), а покупець приймає його та сплачує за нього ціну в розмірі та на умовах, передбачених цим договором.

Посилаючись на те, що договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва від 29 листопада 2010 року порушує його майнові права та інтереси, позивач звернувся до суду з позовом про визнання вказаного договору недійсним.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги, господарський суд першої інстанції, керуючись нормами ст. 203, ч. 1 ст. 317, ч.ч. 1, 2 ст. 319, ст.ст. 627, 638, 658 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог і необхідність відмови в позові, посилаючись на наступні обставини:

- на момент укладення спірного договору право власності на об'єкт незавершеного будівництва належало відкритому акціонерному товариству "Красногорівський вогнетривкий завод";

- на момент прийняття рішення у справі спірний об'єкт знаходиться на стадії будівництва та не введений в експлуатацію у встановленому законом порядку, що свідчить про той факт, що право власності на п'ять квартир може виникнути у позивача тільки після настання двох взаємопов'язаних обставин: введення в експлуатацію та готовність квартир для заселення;

- здійснення власником продажу не житлового будинку, введеного в експлуатацію, а незавершеного об'єкта будівництва, свідчить про відсутність факту порушення умовами спірного договору прав або законних інтересів позивача. Крім того, жодним із договорів, наданих позивачем, не передбачено заборони для публічного акціонерного товариства "Красногорівський вогнетривкий завод" продавати спірний об'єкт в якості незавершеного будівництва або обов'язку останнього попереднього узгодження угоди купівлі-продажу з третіми особами.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, господарський суд другої інстанції не погодився з висновками місцевого суду щодо відсутності підстав, з наявністю яких законодавець пов'язує недійсність договору, та дійшов висновку про необхідність скасування рішення та задоволення позову, виходячи з того, що публічне акціонерне товариство "Красногорівський вогнетривкий завод" не мало належного обсягу повноважень на укладення спірного договору внаслідок існування інших зобов'язань по відношенню до колективного підприємства "Трест Донецькжитлобуд № 1" стосовно майна як об'єкту договору. Власник об'єкта незавершеного будівництва не міг ним розпоряджатися, оскільки внаслідок укладення договору № 238/10 від 17 червня 2010 року про спільну діяльність виникло обтяження щодо об'єкту незавершеного будівництва.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України у разі, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З посиланням на норми зазначеної статті суд зауважив, що, оскільки внаслідок укладення договору № 276 від 6 липня 1999 року позивач і відповідач набули певних прав на об'єкт незавершеного будівництва й, відповідно, права позивача є обмеженими щодо вільного розпорядження публічного акціонерного товариства "Красногорівський вогнетривкий завод" об'єктом незавершеного будівництва, а при укладенні спірного договору купівлі-продажу права позивача не знайшли свого відображення, зокрема, у вигляді покладення обов'язку передачі частини житлового фонду позивачу, заміна боржника у зобов'язанні, в розумінні ст. 520 Цивільного кодексу України, за згодою кредитора -позивача, - не відбулась, що вказує на порушення інтересів останнього через відсутність відповідних зобов'язань для нового власника -концерну "Група компаній "Капітель" й свідчить про недотримання сторонами спірного правочину загальних засад цивільного законодавства, встановлених ст. 3 Цивільного кодексу України.

Крім того, встановивши, що п. 2 спірного правочину купівлі-продажу визначено, що документом, на підставі якого за публічним акціонерним товариством "Красногорівський вогнетривкий завод" зареєстроване право власності на об'єкт незавершеного будівництва, є рішення Донецького обласного відділення постійно діючого третейського суду від 4 червня 2007 року при Всеукраїнській громадській організації "Асоціація спеціалістів в аграрній сфері "Третейська ініціатива" у справі № 176/05.00 та постанова Ворошилівського районного суду м. Донецька від 2 липня 2007 року у справі 2а-488/07, а за змістом договору про сумісну діяльність № 238/10 від 17 червня 2010 року сторонами передбачене певне обтяження щодо п'яти квартир у будинку, що під час розгляду справи № 176/05.00 не досліджувалось, як не досліджувалось й питання стосовно прав третіх осіб на об'єкт незавершеного будівництва, суд дійшов висновку, що державна реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва на підставі рішення третейського суду є неправомірною.

Враховуючи норми ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, суд другої інстанції встановив, що позивач фактично захищає не порушене право щодо передачі у власність квартир, а порушений охоронюваний законом інтерес, який гарантував йому спільну сумісну діяльність за договором, який, в свою чергу, на нового власника свою дію не розповсюджував.

Висновок апеляційного господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позову про визнання спірного договору недійсним є законним, обґрунтованим, прийнятим у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови апеляційної інстанції у справі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу концерну «Група компаній «Капітель»залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від

8 травня 2012 року у справі № 6/342пд -без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко